Індивідуально-психологічні фактори професійної придатності людини

Професійна придатність– міра відповідності якостей людини як суб'єкта діяльності її актуальним вимогам до неї, а також її здатність виконувати відповідні трудові функції в даний час.

Людина завжди привносить свої індивідуальні особистісні якості в процес професійного навчання і виробничої діяльності, тому знання і врахування його особистісних якостей - необхідна умова його успішного навчання і адаптації до праці.

Розглядаючи кожного члена виробничої або навчальної групи з точки зору його індивідуально-психологічних властивостей, ми підходимо до нього як до індивідуальності, тобто особистості, в чомусь схожою з іншими людьми і водночас своєрідною і неповторною. Загальні закономірності психіки завжди проявляються індивідуально у професійній діяльності.

Індивідуальність людини формується і проявляється в навчанні, спілкуванні і праці.

Психологічна структура індивідуальності визначається системою індивідуальних властивостей і формується в онтогенезі (процесі розвитку психіки конкретної людини), починаючи від природних задатків і закінчуючи вищими психічними функціями і властивостями особистості.

Особистість - багаторівнева система, що поєднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні.

На основі аналізу структури і оцінки властивостей особистості можна скласти психологічний портрет людини, що важливо для індивідуального підходу до працівника, визначення професійно важливих якостей, корекції його професійної діяльності.

Індивідуально-психологічні властивості особистості, які необхідно враховувати насамперед при визначенні психологічної придатності людини до професії, включають в себе:

а) темперамент – психологічну властивість особистості, що генетично, фізіологічно визначає динамічну сторону поведінки людини;

б) характер – психологічну властивість, що визначає ставлення особистості до навколишнього світу. При проведенні професійного відбору діагностика рис характеру відіграє значну роль,так як саме характер значною мірою (більшою, ніж темперамент) визначає придатність людини до нормального спілкування,сумлінного ставленні до праці;

в) спрямованість особистості – прояв цільових життєвих орієнтацій суб'єкта, система його спонукань до діяльності;

г) здібності – властивість особистості, що визначає її придатність до успішного вирішення виробничих, наукових і інших завдань.

Методи вивчення професійної придатності в трудовій експертизі

Трудова експертиза - це визначення фахівцями придатності людини до праці по конкретній професії. Придатність до того або іншого виду праці (профпридатність) обумовлюється: віком; станом здоров'я; рівнем підготовленості; наявністю необхідних знань, навиків і умінь; покликанням як сукупністю потрібних професійних здібностей і бажання працювати по даній професії. Але залежить вона і від соціальних умов, і від статі.

У кожній професії всі перераховані умови своєрідні, тому цілі і форми трудової експертизи різні. Трудова експертиза, в тому числі і психологічна, може бути як прогностичною, так і ретроспективною.

Зокрема, для вимірювання наявного або досягнутого рівня професійної придатності використовуються такі методи:

-діагностичні тести для дослідження окремих психічних функцій;

-опитувальники для визначення рівня мотивації та ін..

-тести досягнень;

Також використовуєтьсяметоди аналізу діяльності, використовуються такі показники:

А) об’єктивна оцінка:

· Відсоток виконаного плану;

· Виробіток у відповідальності з нормою;

· Якість роботи та ін..

Б) Суб’єктивна оцінка:

· Задоволеність роботою

Використовуються: