Методи визначення професійної придатності
П.П.-совокупность индивидуальных данных человека, при наличии которых он соответствует требованиям, предъявленным к нему профессией. Человек, обладающий такими данными, называется профессионально пригодным. Выделяют основные факторы П. п.: 1) Способности или предрасположения к той или иной работе. Эти способности могут быть чисто физическими или психическими (память, реакция, внимание, общая одаренность и др.). Качества, определяемые этими способностями, называют профессионально важными (значимыми) качествами. 2) Знания, умения и навыки, необходимые для выполнения данной работы, т. е. необходимая профессиональная подготовленность. 3) Склонность и желание работать, т. е. определенный волевой настрой на работу. Большое значение здесь имеет также и мотивация, предопределяющая желание работать. При этом мотивы могут быть как внутреннего (интерес, чувство ответственности, стремление к мастерству), так и внешнего характера (заработная плата, конкуренция и др.). Признаки, по которым можно судить о степени профессиональной пригодности человека к конкретной деятельности: достаточная производительность труда, высокое качество работы (отсутствие брака, порчи материала или инструмента, соответствие продукции заданным требованиям), соблюдение безопасных условий труда, безвредность работы для организма человека. Даже обладающий высокой производительностью и качеством труда, но достигающий этого чрезмерным напряжением и истощением организма или склонный к аварийности и несчастным случаям, не может считаться профессионально пригодным. Рассмотренные признаки П. п. носят объективный характер. Помимо них еще выделяют и субъективные признаки: самооценку работником себя как профессионала (профессиональное самоопределение), а также экспертную оценку работника со стороны окружающих (руководителей, сослуживцев и др.). П. п. не является врожденным качеством, она формируется в процессе обучения и последующей профессиональной деятельности и во многом зависит от стремлений и желаний человека. Поэтому формирование ее носит строго индивидуальный характер. Но не каждый человек может овладеть некоторыми профессиями, даже при обеспечении высокого уровня подготовки и мотивации. П. п. к таким профессиям может сформироваться лишь при наличии определенных природных данных, являющихся профессионально важными. Поэтому выделяют два типа П. п.(Гуревич)— абсолютную (к профессиям такого типа, которые требуют наличия специальных индивидуальных черт), и относительную (к профессиям, овладение которыми доступно практически для любого здорового человека). Формируясь под влиянием обучения, деятельности и личностных качеств человека, приобретенная П. п. оказывает и обратное влияние на человека: его облик, психомоторику, образование стереотипов речи и мышления, его установки и ценностные ориентации. Компоненти профпридатності:
- громадянські якості, готовність до праці, загальна працездатність.
- ставлення до праці, схильності, інтереси, мотивація
- дієздатність (стан здоров'я)
- здатності: одиничні (окомір, музичний слух) і загальні
- навички, вміння та знання.
Залежно від професії значимість компонентів може варіюватися.
Ступені профпридатності: придатний, умовно придатний, непридатний.
Клімов пропонує розглядати поняття «професійна придатність» як системну характеристику ступеня відповідності людини (суб'єкта праці, або претендента на вакансію) і вимог професії. Оптимізувати цю відповідність можна різними шляхами: через раціоналізацію професійної діяльності та її компонентів або через вплив на суб'єкта праці (підбір працівників, що володіють необхідною кваліфікацією, досвідом; вдосконалення професійної підготовки працівників, раціоналізацію трудової мотивації та ін.).
Оцінка професійної придатності проводиться, по-перше, по відношенню до вже працюючих в організації людей у формі періодично повторюваної атестації персоналу, по-друге, по відношенню до майбутньої діяльності, в ситуації прогнозування професійної придатності. Атестація персоналу необхідна як спосіб контролю рівня компетентності (компетентність - міра володіння способами вирішення завдань, компетенція - коло завдань та обов'язків) і готовності працівників якісно виконувати свої обов'язки. Працівники повинні систематично оновлювати свої знання, вміння, свою професійну компетентність. Процедури атестації оцінюють результати цього процесу. У процесі атестації можуть виявлятися також кандидати для професійного просування, або для адміністративної кар'єри. Завдання прогнозування професійної придатності (успішності, ефективності) вирішується менеджерами з персоналу при наборі нових працівників в організацію. На початку при атестації вже працюючих фахівців, в оцінці професійної придатності враховується наявний рівень знань і умінь суб'єкта праці; якщо вирішується завдання прогнозування майбутньої професійної успішності ще до початку професійного навчання, приймаються до уваги властивості індивідуальності та досвід людини, що впливають на його здатність до навчання в даній галузі праці.
Для выявления индивидуальной пригодности профессиональной на базе использования психологических, психофизиологических, медицинских и антропологических критериев применяются различные методики:1) тесты достижений;2) тесты уровня профессионально важных функций психофизиологических и психических;
3) методики мотивации.