Про українізацію викладання наук в Педвузах
План українізації викладання наук в Педагогічних ВУЗ’ах, що його ухвалив Народний Комісаріат Освіти в 1925 році, передбачав цілковитий перехід на українську мову викладання по всіх Педагогічних ВУЗ’ах і по всіх дисциплінах на 1927/28 рік.
З поданих на 1/Х – 1927 р. від Педагогічних ВУЗ’ів відомостей видно, що в деяких ВУЗ’ах справу українізації повністю не закінчено й не має даних про закінчення протягом цього учбового року.
У зв’язку з зазначеним пропонується адміністрації Педагогічних ВУЗ’ів вжити таких заходів:
1. Подати на затвердження НКО остаточний список професорів, що мусять лишитись викладачами ВУЗ’у і ще не перейшли повністю на викладання українською мовою.
2. Подати список осіб, що з 15/ VІІ підлягають звільненню за невиконання розпоряджень НКО про перехід на українську мову викладання.
3. Всі посади, що на їх працюють особи, зазначені в п. 2, оголосити вакантними й замістити протягом літа (до 1/Х – 1928) особами, що цілком володіють українською мовою, шляхом конкурсу.
4. Якщо хтось з зазначених в п. 2 лекторів перейде на українську мову викладання, то він має право на перевагу в конкурсі.
5. Категорично забороняється адміністрації Педагогічних ВУЗ’ів запрошувати до викладання осіб, що не володіють українською мовою.
6. Визначаючи ступінь досягнень в українській мові лекторів як наявних, так і запрошуваних, треба керуватися не посвідками про складання іспиту, встановленого для рад службовців, а даними спеціального обсліду викладання кожного лектора.
Обслід викладання й перевірку успіхів лектора в українській мові доручити спеціально утвореним за ухвалою Правління Вузу комісіям.
Заст. Наркома Освіти Приходько
Заст. Зав. Упрофосвіти Зотін
Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1928. – № 28. – С. 12–13.
Історичний фон
Поряд з українізацією проводилася плідна робота з надання громадянам усіх національностей, що населяли Україну, можливість опанувати рідну мову. При НКО існувала Рада національних меншостей. З метою підготовки кваліфікованих працівників для організації освіти єврейського і німецького населення в Україні, з метою підвищення кваліфікації вчителів шкіл цих національних меншин при Одеському інституті народної освіти створили відповідні сектори із робітфаками. Вони входили до складу інституту як його відділи, мали свої факультетські й предметні комісії та навчально-допоміжні установи. У перші роки роботи національні педагогічні заклади переживали значні труднощі. Не було досвіду, кадрів, підручників, але завдяки наполегливості та ентузіазму вони невдовзі були визнані складовою частиною системи педагогічної освіти.
Позитивні починання впровадження політики коренізації були занедбані з розформуванням 1930 р. системи вищої освіти УСРР.
Документ № 16
Положення про Євсектор Одеського ІНОвід 24/VІІІ – 1928 р.
1. Для задоволення інтересів єврейської національності в освітніх справах, при Одеському ІНО існує сектор єврейської педагогічної освіти (євсектор).
2. Євсектор складається з основного факультету та робфаку. Основний факультет готує викладачів загальноосвітніх дисциплін як для установ соціального виховання, так і для масових шкіл професійної освіти.
При ньому можуть бути відкриті інші установи педагогічної освіти.
3. Викладання в установах євсектору проводяться єврейською мовою.
4. Євсектор має на меті:
а) Підготовку кваліфікованих робітників для праці в освітніх установах з єврейською мовою;
б) Бути господарсько-педагогічним осередком для робітників народної освіти, що викладають єврейською мовою, концентруючи навколо себе єврейські науково-педагогічні сили;
в) Сприяти підвищенню кваліфікації теперішніх робітників народної освіти, організуючі курси перепідготовки, консультаційні бюро, семінари підвищеного типу з різних дисциплін та інші;
5. Євсектор входить в ІНО, як його складова частина, має й організовує циклові метод комісії та навчально-допоміжні установи, зв’язані з спеціальними завданнями сектора.
6. Всі органи євсектора працюють в контакті і тісному зв’язку з відповідними органами інших відділів ІНО.
7. Євсектор знаходиться під безпосереднім керівництвом Правління ІНО. На чолі євсектора стоїть його декан.
Керування сектором зосереджується в бюро, що відповідає обов’язкам та правам факультетської комісії. В склад бюро входять представники медперсоналу як основного, так і робітничого факультету по 3 педагога, по одному студенту від кожного факультету.
8. Євсектор знаходиться в зв’язку з відповідними органами інституту через своїх представників, а також має свого представника в Правлінні інституту з ухвальним голосом.
9. Сектор має свої штати викладачів, затвердженні НКО. Кандидатів на вільні вакансії запрошує бюро євсектора на загальних умовах та через Правління інституту подає до НКО на затвердження.
10. Євсектор утримується по кошторису інституту.
Заст. Наркома Освіти Полоцький
Заст. Зав. Упрофосвіти Нефоросний
Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1928. – № 35. – С. 10–11.
Документ № 17
Положення про Німсектор Одеського ІНО від 24/VІІІ – 1928 р.
1. Для задоволення інтересів німецької національності в освітніх справах, при Одеському ІНО існує сектор німецької педагогічної освіти (німсектор).
2. Німсектор складається з основного факультету та робфаку. Основний факультет готує викладачів загальноосвітніх дисциплін як для установ соціального виховання, так і для масових шкіл професійної освіти.
При ньому можуть бути відкриті інші установи педагогічної освіти.
3. Викладання в установах німсектору проводяться німецькою мовою.
4. Німсектор має на меті:
а) Підготовку кваліфікованих робітників для праці в освітніх установах з німецькою мовою;
б) Бути господарсько-педагогічним осередком для робітників народної освіти, що викладають єврейською мовою, концентруючи навколо себе німецькі науково-педагогічні сили;
в) Сприяти підвищенню кваліфікації теперішніх робітників народної освіти, організуючі курси перепідготовки, консультаційні бюро, семінари підвищеного типу з різних дисциплін та інші;
5. Німсектор входить в ІНО, як його складова частина, має й організовує циклові метод комісії та навчально-допоміжні установи, зв’язані з спеціальними завданнями сектора.
6. Всі органи німсектора працюють в контакті і тісному зв’язку з відповідними органами інших відділів ІНО.
7. Німсектор знаходиться під безпосереднім керівництвом Правління ІНО. На чолі німсектора стоїть його декан.
Керування сектором зосереджується в бюро, що відповідає обов’язкам та правам факультетської комісії. В склад бюро входять представники медперсоналу як основного, так і робітничого факультету по 3 педагога, по одному студенту від кожного факультету.
8. Німсектор знаходиться в зв’язку з відповідними органами інституту через своїх представників, а також має свого представника в Правлінні інституту з ухвальним голосом.
9. Сектор має свої штати викладачів, затвердженні НКО. Кандидатів на вільні вакансії запрошує бюро німсектора на загальних умовах та через Правління інституту подає до НКО на затвердження.
10. Німсектор утримується по кошторису інституту.
Заст. Наркома Освіти Полоцький
Заст. Зав. Упрофосвіти Радченко
Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1928. – № 35. – С. 11.
Історичний фон
У більшості представників дореволюційної науково-педагогічної інтелігенції не склалося добрих стосунків з більшовицькою владою, вони не були її фаворитами. Незважаючи на те, що вони працювали в органах освіти, влади і науки, створених радянським урядом, це ще не означало, що вчені поділяли ідеологію і практику більшовизму. Звичайно, вони не брали участі в підпільних організаціях, у змовах і не готували збройних замахів на уряд. Але їх думки (висловлені усно і письмово), коло знайомих та друзів, колишнє членство у не більшовицьких партіях, участь у національно-визвольній боротьбі, конкретні дії і окремі вчинки у деяких випадках засвідчували їх опозиційність до діючого режиму.
Наприкінці 1920-х років ситуація у сфері вищої освіти почала погіршуватись. В умовах утвердження в СРСР тоталітаризму, посилювався тиск на представників вищої освіти, які відчували на собі наростаючий тягар офіційної більшовицької ідеології.
Документ № 18
Цілком таємно
НКО УСРР
2/VІІІ – 1928 р.
№ 1172/Т