Методика викладання правознавства в школі як педагогічна навчальна дисципліна та практика роботи вчителя. Предмет «Методики викладання правознавства в школі» як педагогічної науки

Щоб успішно навчати дітей правознавству в школі, майбутньо­му вчителю треба вміти: по-перше, визначати зміст навчання; по-друге, мати матеріали для роботи з учнями; по-третє, розробити методи та прийоми викладання предмета.

Зміст навчання дітей правознавству визначають програми право­вих курсів. У них подано перелік того, чому слід навчати учнів, і якого результату треба досягти. Учитель правознавства на цей ас­пект мусить звернути особливу увагу. Він повинен навчати тому, що вимагає програма предмета. Прослухавши весь курс, учні повин­ні вміти орієнтуватися в системі законодавства, користуватися дже­релами права під керівництвом учителя, аналізувати зміст право­вих документів; володіти елементарною правовою термінологією; зв'язано й логічно викладати матеріал із правових проблем; вико­ристовувати правову літературу, складати тези, конспекти, готу­вати короткі доповіді та виступати з ними, рецензувати, доповнювати інших учнів; брати участь в обговоренні, дискусії, аргументовано висловлювати свою думку, робити висновки; застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя, керуватися у своїй поведінці вимогами моральних та правових норм.

Наповнення змісту навчання конкретними навчальними мате­ріалами представлено в підручниках з правознавства, правових дже­релах, хрестоматії, посібниках.

Рекомендації і вказівки щодо того, як працювати на уроках пра­вознавства з різноманітними правовими джерелами, навчально-методичною літературою, які методи та прийоми раціонально вико­ристовувати в навчальному процесі для досягнення освітньої і виховної мети, викладаються у цьому навчальному посібнику та ін­ших посібниках для вчителів.

Саме усе це, а саме зміст навчання, втілення його у підручниках і форми організації навчального процесу з курсу правознавства до­сліджує навчальна дисципліна «Методика викладання правознав­ства в школі».

Слід зазначити, що навчальну дисципліну «Методика викла­дання правознавства в школі» насамперед треба розглядати як педа­гогічну дисципліну, оскільки предметом її дослідження є процес оволодіння правовими знаннями в умовах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодін­ня), яке разом із вихованням становить зміст педагогіки. Але ос­кільки йдеться про процес оволодіння правовими знаннями, то нав­чальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі», будучи педагогічною наукою, розробляє теорію викладання саме пра­вознавства (тобто процес навчання правознавству).

Теорія викладання правознавства формується на основі дослід­ження закономірностей навчального процесу, його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (методів, прийомів) у вик­ладанні. Узагальнені дані про способи навчання дітей правознав­ству становлять теоретичну базу методики. Ґрунтуючись на тео­ретичних засадах, навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» висуває вимоги до того, чим повинен керу­ватися вчитель правознавства, що йому брати з методичного ар­сеналу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання.

Саме тому ми можемо констатувати, що навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» складається із двох частин. Перша частина - теоретична - встановлює місце і завдання викладання правознавства в школі, формулює наукові основи ме­тодики, розглядає еволюцію виникнення і розвитку правових ме­тодів навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу зі шкільного курсу правознавства за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і навчальних посіб­ників зі шкільного курсу правознавства.

Друга частина навчальної дисципліни «Методика викладання правознавства в школі» - практична, і саме вона пропонує конкрет­ні методи, прийоми навчання правознавству і розкриває «механіку» впровадження їх у життя школи, тобто становить «технологію» вчи­тельської праці. Зазначимо, що обидві ці частини складають єдине ціле, вони невід'ємні одна від одної.

Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Методика спирається на виві­рений досвід, бере на озброєння позитивне, враховує і негативне, адже воно теж повчальне. Зрозуміло, методика залучає до свого арсе­налу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, за потреби вносячи корективи в свою теорію.

Отже, таким чином, «Методика викладання правознавства в школі» - це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади нав­чання правознавству учнів загальноосвітньої школи І-ІП ступенів і рекомендує вчителям найефективніші методи і прийоми вдоскона­лення навчання правознавству школярів, формує в учнів наукове уявлення про право.

У формуванні наукової бази предмета «Методика викладання правознавства в школі» беруть участь не тільки науковці. Активними дослідниками незвіданих стежин, дієвими помічниками вчених у пе­ревірці нових ідей виступають учителі, їхня навчальна робота.

Наши рекомендации