VI. Психологія особистості підлітка. вважається центральним моментом розвитку особистості у підлітковому віці




VI. Психологія особистості підлітка. вважається центральним моментом розвитку особистості у підлітковому віці - student2.ru вважається центральним моментом розвитку особистості у підлітковому віці. Пізнання себе, формування на цій основі певного ставлення до себе, самоствердження, зміна самооцінки - усе це та багато інших явищ уза­гальнені в одному понятті: «самосвідомість».

Становлення самосвідомості в цей період визначає певне соціальне зрос­тання по відношенню до визначення нової «внутрішньої позиції», в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, свої особистісні якості, свої погляди і здатність самостійно відстоювати власні переконання. Під­літок сензитивний до свого духовного зростання, а тому він починає інтен­сивно просуватися в розвитку всіх ланок самосвідомості. Самосвідомість у цьому віці вже включає в себе всі компоненти самосвідомості дорослої людини. Інша річ, якого рівня вони досягають у своєму розвитку в підлітка і які з них займають центральне місце у структурі його особистості.

Тут необхідно наголосити на тому, що визначення центрального ново­утворення підліткового віку має свою історію. До сучасного часу в погля­дах психологів існують різні точки зору щодо вирішення цього питання. Так, беручи до уваги позиції найбільш відомих дослідників підліткового віку, слід зазначити, що ще на початку минулого століття Е. Шпрангер визначив такі новоутворення як: відкриття «Я», виникнення рефлексії та усвідомлення своєї індивідуальності. Відповідно за Л.С. Виготським, до­мінуючими є два новоутворення - це розвиток рефлексії і на її основі - самосвідомості. Фундаментальним досягненням особистості в перехід­ний період за Ж. Піаже є децентрація, тобто можливість розглядати світ з точки зору того, як його можна змінити. Ряд психологів (А. Геззел, К. Ле-він, Е. Еріксон, П. Блос) до психосоціальних новоутворень цього віку відносять пубертатний розвиток, перетворення соціалізації, становлення ідентичності. Л.І. Божович надавала особливої значущості розвитку мо­тиваційної сфери. За її позицією, головним новоутворенням середнього шкільного віку є мотив досягнення певного положення (статусу) в групі однолітків. Д.Б. Ельконін відзначав, що центральне новоутворення під­літкового віку - це прагнення бути і вважатися дорослим. Т.В. Драгунова, І.С. Кон виділяють в якості найважливішого новоутворення почуття до­рослості. Сучасні дослідники підліткового віку І.В. Дубровіна, Г.М. При-хожан, Н.М. Толстих віддають перевагу найважливішій потреба особис­тості підлітка, яка виступає як центральне новоутворення - потреби в неформальному, інтимному спілкуванні. Більшість українських психоло­гів (Г.С. Костюк, М.Й. Боришевський, О.В. Проскура, В.О. Татенко) схи­ляються до думки, що саме почуття дорослості виступає специфічним новоутворенням самосвідомості підлітка, стрижневою особливістю його особистості - «її структурним центром». Серед багатьох особистісних утворень, притаманних підлітку, особливої уваги заслуговує «почуття дорослості» як особлива форма самосвідомості.

Почуття дорослості виникає на основі розвитку особистісної рефлек­сії. Підліток завдяки останній прагне осмислити і переосмислити свої до­магання на визнання; визначитися у соціальному просторі - осмислити свої права і обов'язки; переосмислити для себе ретроспективу власного життєвого досвіду, проаналізувати значущість реального — «тут і тепер», заглянути в особисте майбутнє. Він зацікавлено рефлексує на себе та ін­ших, співвідносячи притаманні йому особливості з проявами однолітків і дорослих.

Отже, почуття дорослості - це ставлення підлітка до себе як до до­рослого, уявлення себе якоюсь мірою дорослою людиною. У зв'язку з цим, у підлітка виникає внутрішнє прагнення (яке в нього постійно закрі­плюється) - якомога швидше ствердитися у світі дорослих. Це прагнен­ня створює для нього виключно нову внутрішню, суб'єктивну ситуацію особистісного розвитку.

Суб'єктивна сторона почуття дорослості підлітка визначається на осно­ві рефлексивного аналізу самого себе. Як відомо, саморефлексія має дві сторони: когнітивну і емоційну. Когнітивна виявляється у суб'єктивному визначенні підлітком особистісних рис, вчинків, поведінки, міжособистіс-них взаємодій. Когнітивне ставлення до себе — це аналіз багатств внутріш­нього світу, якими є власні думки, уявлення, фантазії, вольові якості, а та­кож те, як вони співвідносяться з світом дорослих. Емоційний бік пов'яза­ний з оформленням емоцій, переживань, що спрямовані на самого себе.

Одночасно з внутрішніми, суб'єктивними проявами у підлітків вини­кають і зовнішні, об'єктивні особливості проявів зазначеного почуття.

Нова позиція просуває підлітка по шляху оволодіння всіма доступни­ми для нього зовнішніми формами і атрибутами дорослого життя. Під­літки копіюють поведінку дорослих, які мають найбільший авторитет в їхньому колі. Сюди входять мода, умови відпочинку, манера поведінки. Неважко помітити, як хлопчик, що не так давно вільно рухався, почав хо­дити перевальцем, засунувши руки глибоко в кишені і спльовуючи через плече. У нього можуть з'явитися цигарки і обов'язково - нові вислов­лювання. Дівчатка починають запопадливо ставитися до одягу, зачісок, косметики, прикрас. Наслідування зовнішніх атрибутів дорослих не об­межується одягом і манерами. Запозичення «дорослості» йде і по лінії розваг і романтичних взаємин. Незалежно від змісту цих взаємин, копі­юються «дорослі» форми: побачення, записки, прогулянки в ліс, поїздки за місто, дискотеки тощо.

У взаєминах зі старшими підліток претендує на рівноправність і мо­же йти на конфлікти, відстоюючи свою «дорослість». Почуття дорослості виявляється і в прагненні до самостійності, бажанні обмежити якомога більше сторін свого життя від «зазіхань» батьків. Особливо це стосується взаємин з однолітками і навчання. Крім того, з'являються власні погляди,

Наши рекомендации