Вікова і педагогічна психологія. VI. Психологія особистості підлітка


VI. Психологія особистості підлітка




Вікова і педагогічна психологія. VI. Психологія особистості підлітка - student2.ru за все, область моральних норм, на основі яких будуються соціальні вза­ємодії. Спілкування з однолітками, на думку вченого, є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі цієї діяльності засвоюються норми мо­ралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх і поваги один до одного. В цей період центр життя підлітка переноситься з навчальної діяльності в діяльність спілкування. Змінюються взаємини з вчителями: для підлітка більш цінним є той статус, який він отримує у колі однолітків, ніж оцінне ставлення до нього з боку вчителя. Набуття нової рольової позиції у процесі спілкування пов'язане зі ставленням од­нолітків до підлітка як до дорослої особистості. Завдяки комунікативній діяльності відбувається уявне програвання всіх найбільш складних сто­рін майбутнього життя.

Відомо, що в традиційний психології існують трі* варіанти визначен­ня провідної діяльності у підлітковому віці. Так, Д.Б. Ельконін виділяв інтимно-особистісне спілкування, Д.И. Фельдштейн - суспільно-корис­ну діяльність, В.В. Давидов - суспільно-значущу діяльність. З одного бо­ку, у двох визначеннях присутній один і той же фактор «суспільність». Справді, діяльність як висхідна форма оволодіння новим для даного віку змістом, будується завжди як сумісна, тобто певною мірою як суспільна. З другого - при вивченні підліткового періоду не можна не враховувати прагнення підлітків до спілкування з однолітками.

Визнаючи високу евристичність ідеї провідної діяльності, яка бере свій початок у культурно-історичній теорії Л.С. Виготського, необхідно відмітити, що уявлення про провідну діяльність можуть виступати лише в якості загальних орієнтирів. По-перше, тому, що одна і та ж провідна діяльність має місце протягом досить великих проміжків часу, в той час як практика говорить про необхідність нових форм роботи з підлітками в кожному наступному класі. По-друге, достатньою мірою операційно відпрацьована вона лише для молодшого шкільного віку; що стосується підліткового і юнацького віку, то дискусії стосовно провідних для них діяльностей далекі від завершення. Так, сучасна дослідниця підлітково­го віку К.Н. Поліванова дотримується нової позиції і нею висунута ідея проективної діяльності, як провідної для підліткового віку.

Існує достатньо емпіричних даних, які підкріплюють ідею, що група однолітків, а, точніше, референтна група, набуває для підлітка найістот­нішої значущості. Для нього дуже важливо мати референтну групу, цін­ності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується. Часто референтна група характеризується певною манерою поведінки, що визначає в ній ознаки певної підліткової субкультури. Субкультура підлітків, як правило, пов'язана з власно створеними нормами, звичка­ми, манерами поведінки, які нерідко суперечать пануючим правилам у суспільстві. Вона більше зорієнтована на зовнішні молодіжні атрибути,

хоча її установки і цінності у більшості випадків співпадають з батьків­ськими.

Нормативність у підліткових групах формується спонтанно, конт­роль за нею їх учасниками здійснюється стихійно, при дотримуванні максималістських вимог. Якщо підліток когось з групи підвів, зрадив, покинув у небезпеці, йому можуть оголосити бойкот, залишити одного і, навіть, побити. Підлітки жорстко контролюють однолітків: як кожний відстоює свою гідність, як виконується принцип рівності і свободи кож­ного. Ними високо цінуються вірність, чесність, відданість і в той же час засуджуються зрадництво, порушення даного слова, егоїзм, жадібність. Вони не поважають однолітків, які у своєму особистісному розвитку не досягай рівня самоповаги, не мають власної думки, не вміють відстою­вати власні інтереси.

Не дивлячись на суворі правила і сформовані кодекси гідності та обов'язків, більшість підлітків прагнуть до референтної групи. Вона створює почуття «Ми», яке підтримує підлітка, закріплює його внутрішні позиції. При всій орієнтації на ствердження свого «Я» серед однолітків, деякі підлітки вирізняються особистісним конформізмом. Конформні під­літки залежні від інших і прагнуть виконати все, на що їх штовхає група. Однак, при незадоволеності міжособистісними взаєминами у групі, під­літок прагне до пошуку іншої групи, яка більше відповідає його запитам.

Якщо підліток потрапляє в групу з досить високим рівнем соціаль­них взаємодій, то це сприятливо впливає на становлення його особис­тості. В такому середовищі існує взаємна зацікавленість один в одному, а спілкування стає настільки атракційним, що підлітки часто забувають про уроки і домашні обов'язки. Свої плани і таємниці вони довіряють не батькам, а кращому другу. При цьому підліток в категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїми однолітками, не терплячи ніяких об­говорень чи коментарів з приводу не тільки недоліків, яле й досягнень друга. Обговорення особистості друга в будь-якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як посягання на право вибору підлітка, на його самостійність і свободу.

Найбільш глибоке і змістовне спілкування можливе при дружніх вза­ємостосунках. Спілкування з другом за нормативами референтної групи узгоджується із проявами прихильності, ніжності та симпатії. Не тільки дівчата-підлітки виявляють свої почуття обіймами і прагненням дотор­кнутися одна'до одної, це властиве і хлопцям-підліткам. Поряд з друж­німи «потасовками» і боротьбою, хлопці виявляють симпатію і приязнь один до одного через обійми після тривалої розлуки і рукопотискування при зустрічі. Підліткова дружба, розпочавшись в 11—13 років, залишає сліди високих прагнень до особистісного вдосконалення у душі дорослої людини на все життя.

Наши рекомендации