Vii. психологія особистісного розвитку в юнацькому віці. 5. особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці




Vii. психологія особистісного розвитку в юнацькому віці. 5. особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці - student2.ru 5. Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці

Розвиток особистості у період дорослішання йде швидше поступово, ніж стрибками, підкреслює X. Ремштідт, зберігаючи свої відносно по­стійні важливі особливості та ознаки.

Визначальною психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Найважливішим фактором розвитку особис­тості в цей віковий період є прагнення старшокласників будувати життє­ві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи. Життєвий план - широке поняття, яке охоплює всю сферу особистісного самовизначен­ня: рід занять, стиль життя, рівень домагань, матеріальний достаток, соціальні перспективи та ін.). У старшокласників життєві плани, пере­важно, ще розпливчасті і не відділяються від мрій. Про конкретні жит­тєві плани можна говорити лише тоді, коли в них включені не лише цілі, а й способи їх досягнення, коли молода людина прагне оцінити власні суб'єктивні і об'єктивні ресурси. Так, Л.С. Виготський розглядає життєві плани як показник оволодіння особистістю своїм внутрішнім світом і як систему пристосування до дійсності, пов'язуючи з цим „цільову" регу­ляцію принципово нового типу. Як ми вже вказували раніше, попереднє самовизначення, побудова життєвих планів - центральне психологічне новоутворення юнацького віку. Як зазначає Абульханова-Славська К.А., основою для планування суб'єктом власного майбутнього є існуюча в суспільстві модель „типового життєвого шляху " члена даного суспіль­ства. Ця модель закріплена в культурі, системі цінностей суспільства, в її основу покладено принцип своєчасності: в який час суб'єкт повинен вкластися, щоб соціально „встигнути", в необхідний момент зробити на­ступний крок.

Юнацький вік (за Е. Еріксоном), зокрема, шоста стадія психосексу-ального розвитку, пов'язана з таким показником, як взаємостосунки між юнаками і дівчатами. В своїх інтеракціях молоді люди намагаються ви­яснити, хто вони такі, ведучи розмови про свої істинні почуття, погляди, плани, надії, очікування. Юнацька любов включає в себе і дружбу, і в той же час передбачає більшу міру інтимності, ніж дружба. Юнацькі мрії про кохання відображають перш за все потребу в емоційній теплоті, розу­мінні, душевній близькості. Поряд з цим часто не співпадають потреби в саморозкритті, людській близькості і підвищена чуттєвість, пов'язана з фізичним дозріванням. Тому взаємостосунки між юнаками і дівчата­ми супроводжуються рядом моральних проблем. Зануритися в істинну взаємність з іншою людиною здатен лише той, хто впевнений у власній ідентичності.

Отже, реальна близькість можлива лише тоді, коли досягнуто обґрун­товане почуття ідентичності. В західній психології процес самовизна­чення визначається як процес формування ідентичності. Ідентичність за Е. Еріксоном - ядро особистості. Вона формується в юнацькому віці, і є характеристикою достатньо зрілої особистості. Тому вчений розглядав пошук особистісної ідентичності як центральну задачу періоду дорос­лішання, хоча переформулювання ідентичності може відбуватися в інші періоди життя.

В період дорослішання на фоні різких фізичних і психічних трансфор­мацій та нових соціальних очікувань необхідно досягти нової якості іден­тичності, тобто об'єднати різні властивості, пов'язані з сімейними, тендер­ними, професійними та ін. ролями, в несуперечливу цілісність, узгодити внутрішню оцінку себе з оцінками інших. Стосовно цього Е. Еріксон вва­жав, що криза ідентичності включає ряд протистоянь: визначена чи роз­пливчаста часова перспектива; впевненість у собі чи сором 'язливість; екс­периментування з різними ролями чи фіксація на одній ролі; здатність до научіння чи параліч трудової діяльності; сексуальна поляризація чи бісек-суальна орієнтація; взаємини лідер-послідовник чи невизначеність авто­ритетів; ідеологічна переконаність чи заплутаність системи цінностей.

Чим успішніше індивід подолає цю першу кризу ідентичності, тим легше йому буде справитися з подібними переживаннями в майбутньому. На цьому шляху можуть виникати певні невдачі:

• рольове змішування характеризується тим, що молода людина впро­
довж тривалого часу не здатна завершити психосоціальне самовизна­
чення, що спонукає його повернутися на більш ранній етап розвитку;

• дифузія часу пов'язана з порушенням сприйняття часу, що виявляєть­
ся двояко: або виникає відчуття жорсткого цейтноту, або розтягнутос­
ті й пустоти часу, нудоти й нікчемності існування;

• застій в роботі супроводжується порушенням працездатності, що ви­
являється в зануреності у непотрібні для подальшого зростання ре­
чі, справи на шкоду всім іншим заняттям, поверненням до „едіпових
ревнощів" й зависті до братів та сестер; нездатність ні продовжувати
освіту, ні вибирати роботу;

• негативна ідентичність виявляється, передусім, в запереченні, аж до
презирства, до всіх передбачуваних ролей і цінностей, орієнтація на
„протилежне" - небезпечний, шкідливий, небажаний зразок, від яко­
го наполегливо застерігають (алкоголь, наркотики, неадекватна сексу­
альна поведінка, релігійне сектантство та ін.).

Також Е. Еріксон ввів поняття „психосоціальний мораторій" для по­значення певного інтервалу часу між підлітковим періодом і дорослістю, коли суспільство терпимо відноситься до спроб різних соціальних і про­фесійних ролей молодими людьми.

22О

Наши рекомендации