Пытрó в сыды′бы Мáрді

12. І оглэ′дывшысь, прышóв до Мáрдіныйі хáты; Мáрдя -- гэто мáты Іоáнна, шо звáвся Маркóм. В йійí шмат людэ′й зобрáлось і молы′лось.

13. А як Пытрó постýкав в двэ′ры, то вы′йшла послýхаты служя′нка, по ймэ′нню Рóда.

14. І познáвшы гóлос Пытрá, з рады′шч ны очыны′ла ёмý двырэ′й, а вбíгшы, сказáла, шо кóло двырэ′й стойíть Пытрó.

15. А ты′йі юй сказáлы: «Чы ты в свойíм умí?» Алэ′ вонá твырды′ла своé. А воны′ казáлы: «Гэ′то Анё′л ёгó».

16. Алэ′ Пытрó ны пырыставáв стýкаты. А як очыны′лы, то пубáчылы ёгó і здывовáлысь.

17. То вин, показáвшы рукóю, шоб мовчя′лы, росказáв йім, як Госпóдь вы′вёв ёгó с тюрмы′, і сказáв: «Ознаймíтэ про гэ′тэ Я′кововы і братáм». Пóсля, вы′йшовшы, пошóв в гы′нчэ мíсьце.

Трывóга

18. А як прышóв рáнок, то сы′рыд солдáт почалáсь вылы′ка трывóга з-за тогó, шо трáпылось с Пытрóм.

19. А І′род, попошукáвшы і ны найшóвшы, оддáв вáрту пуд суд і прыказáв покарáты йіх смыртэ′лныю кáрыю. Потóм вин отпрáвывся з Іудéйі в Кысáрыю і там задэ′ржався.

Смэрть І′рода

20. І′род був розгнíваный на тыря′н і сыдоня′н, а воны′ договоры′вшысь, прышлы′ до ёгó, пудговоры′вшы на свий бик Влáста, постíлныка (покоё′вця) цáрського, просы′лы мíру, бо йíха óбласть жылá за шчот óбласті цáрськыйі.

21. В назнáчаный дэнь І′род, вбрáвшысь в цáрську одэ′жу, сів на высóкому мíсьці і говоры′в до йіх.

22. А нарóд галасовáв: «Гэ′то гóлос Бóга, а ны чоловíка».

23. Алэ′ рáптом Анё′л Госпóдній осторчовáв ёгó знэ′нацька за тóе, шо вин ны оддáв слáвы Бóговы; ёгó сточы′лы чэ′рвы і вин умэ′р.

[с. 313↑]

Слóво Бóжэ шы′рыцьця

24. А слóво Бóжэ розрóсталось і шы′рылось.

25. А Варнáва і Сáвэл, зробы′вшы тóе, шо йім булó дорýчанэ, вырнýлысь з Йірусалы′ма (в Антыóхыю), взя′вшы шэ с собóю Іоáнна, якóго звáлы Маркóм.

Глава 13

Варнáва і Сáвэл послáны проповíдуваты.

На Кы′пры

1. В Антыóхыйі, в цэ′рквы гэ′того мíста, булы′ дэ′якыйі прорóкы і учытілí: Варнáва і Сы′мон, шо звáвся Нíгэр, і кырынэ′ець Лýцый, шо годовáвся рáзом с тытрáрхом (штыровлáсныком) І′родом, і Сáвэл.

2. Як воны′ одправля′лы слýжбу Бóжу і посты′лы, то Дух Святы′й сказáв: «Вы′дылітэ Мынí Варнáву і Сáвыла ля дíла, на Якóе Я йіх поклы′кав».

3. Тоды′ воны′, попосты′вшы, і помолы′вшысь, і положы′вшы на йіх рýкы, пусты′лы йіх.

4. То воны′, послáны Дýхом Святы′м, прышлы′ в Сылэ′вкыю, а стыль поплывлы′ в Кыпр.

5. І як булы′ в Саламы′ны, то проповíдувалы слóво Бóжэ в іудéйськых хрáмах. Був з йíмы Іоáнн, якы′й помагáв йім служы′ты.

6. Пройшóвшы ввэсь óстров до Пáфа, напоткáлы воны′ ня′кого знáхора, хвальчы′вого прорóка, іудéя, по ймэ′нню Варысýса,

7. якы′й був в прокóнсула Сыргíя Пáвла, чоловíка розýмного. Той, поклы′кавшы Варнáву і Сáвла, схотíв послýхаты слóво Бóжэ.

8. А Йілы′ма, знáхор – бо гэ′тэ знáчыть ёгó ймэ′нне, -- становы′вся напопырыкы′ йім, намагáючысь одвырнýты прокóнсула од вíры.

9. Алэ′ Сáвэл, вин жэ й Пáвэл, пройня′вшысь Дýхом Святы′м і пронызáвшы ёгó гочы′ма,

10. сказáв: «О, сын дыя′вола, набузóваный вся′кым злом, вся′кыю врэ′дносьцю, вóрог вся′кыйі прáвды! Чы ны пырыстáныш ты збывáты с прóстыйі дорóгы Госпóднійі?

[с. 314↑]

11. І от зáрэ доткнэ′цьця до тыбэ′ рукá Госпóдня: ты бýдыш слыпы′й і ны пубáчыш сóнця до поры′». І рáптом охваты′лы ёгó пáморокы і поночóта, і вин, сóвпаючысь туды′-сюды′, шукáв поводыря′.

12. Тоды′ прокóнсул, пубáчывшы гэ′тэ, увíрував, дывýючысь нагýцы Госпóднюй.

Наши рекомендации