Финансовый рынок вкл. в себя рынок ценных бумаг (фондовый рынок), на котором осуществляется эмиссия и купля-продажа ценных бумаг

Рынок ценных бумаг – это совокупность организаций, профессионально занимающихся следующими видами деятельности:

Организацией заключения сделок с ценными бумагами.

Организацией клиринга по сделкам с ценными бумагами.

Организацией денежных расчетов по итогам заключенных сделок.

Организацией поставок и передачей самих ц. б. которые были предметом сделок.

Рынок ц.б. подразделяется на первичный и вторичный, на биржевой и внебиржевой.

Первичный рынок ц.б. – это рынок который обслуживает выпуск и первичное размещение ц.б.

Вторичный рынок – рынок где производится купля-продажа ранее выпущенных ц.б.

По организационным формам различается биржевой рынок ( фондовая и валютная биржа) и внебиржевой рынок. Внебиржевой рынок - это сфера обращения ценных бумаг, не допущенных к котировке на фондовых биржах. Внебиржевой рынок организуется дилерами, которые могут быть или быть членами фондовой биржи. Внебиржевой рынок ц.б. проводится по телефону, факсу, компьютерным сетям. Он занимается, главным образом, ц.б. тех АО, которые не имеют достаточного количества акций или доходов для того, чтобы зарегистрировать своей акции на какой-либо бирже.

№ 28 Фондова біржа

ФБ-це ринок,який регулярно функціонує і на яко-му здійснюється торгівля ц/п.Класична бір-жа-це аукціон,де торгівля ведеться із опера-ційному залі «з голосу»,тобто ч/з усні інст-рукції.Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операці-ям й операційному залі прийшли електрон-ні сис-ми купівлі-продажу ц/п з викорис-танням терміналів,установлених у фірмах-членах біржі і пов'язаних з центральною комп'ютерною сис-мою біржі.Найважливі-шою ф-цією біржі є те,що вона збільшує ліквідність ц/п і тим самим полегшує кор-пораціям і дер-ві їх розміщення.Завдяки біржі інвестори одержують можливість відносно легко перетворювати ц/п у гро-ші,оскільки ц/п,що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або піддати в банк у заставу для одержання позички. Т.ч.,біржа забезпечує прискорення центра-лізації кап-лу і розширює межі викор-ня тимчасово вільних коштів для фінан-ня госп-ва.Крім того,біржа підвищує мобіль-ність акціонерного кап-лу,створює умови для прискорення його кругообороту.В ре-зультаті постійного постійного обігу кап-лів і змін у складі інвесторів біржа забезпе-чує перерозподіл кап-лу між різними галу-зями і сферами ек-ки.Однією з ф-цій біржі є реєстрація курсів ц/п і публікація їх у кур-совому бюлетені.За правовим статусом розрізняють біржі,організовані як акціо-нерні товариства,і біржі,засновані дер-вою як публічно-правові інститути.У суч.умо-вах дія-ть бірж незалежно від їх правового статусу спрямовується і контролюється дер-вою у відповідності з прийнятими з-нами.Доступ до операцій з ц/п на ФБ мають тільки її члени(біржові фірми).Біржа пред’-являє жорсткі вимоги для бажаючих торгу-вати на ній.Кількість членів біржі обмежена і може змінюватися за рішенням біржового комітету(на акціонерних біржах) або уря-дового органу,якщо біржа є публічно-пра-вовою.На ФБ продаються і купуються,як правило,раніше випущені папери відкритих корпорацій за умови,що вони допущені для обігу на біржі.На біржах існують різні кри-терії допуску ц/п до обігу.Важливими з них є:,порівняно великий випуск ц/п,публічне їх розміщення серед широкого кола власни-ків,наявність у корпорації-емітента робочо-го кап-лу у певному мінімальному розмірі, прибуткова дія-ть цієї корпорації протягом кількох останніх років.До ц/п,які допуска-ються біржою на цей ринок,висуваються не такі суворі вимоги,як до паперів,що вклю-чаються до основного біржового списку. Крім других ринків,при деяких ФБ функ-ціонують ринки вторинних по відношенню до акцій та облігацій ц/п-опціонів,ф'ючсрсів Опціон-це контракт на право купити або продати певну кількість ц/п у будь-який мо-мент протягом визначеного строку за фік-сованою ціною.Фін.ф'ючерси,що є також контрактом на операцію з ц/п у чітко вста-новлений час у майбутньому,відрізняються від опціонів тим,що вони передбачають зо-бов'язання,а не право на проведення тієї або інш.операції.Біржові операції за своєю суттю-це купівля і продаж ц/п.Вони здійс-нюються з різними цілями.Ц/п купують для одержання доходів по них у вигляді диві-дендів або процентів.У цьому випадку по-купцями є інвестори.Крім того,купівлею-продажем ц/п займаються для одержання доходів у вигляді курсової різниці.

№ 29 Формування ринку цінних паперів в Україні

Для формування РЦП необхідні певні переду-мови.Найбільш важливі ек.передумови-це роздер-влення і приватизація підприємств, створення товарного ринку,стабілізація грош.обігу.Правовою основою,що узако-нює створення в Україні акціонерних това-риств,визначає порядок їх дія-ті,а також основне коло фін.інструментів,є З-н Укр. про госп.товариства,прийнятий ВР у 1991р. Обов'язковою умовою формування РЦП є наявність досить широкого їх набору.Зараз в Україні в обігу перебуває порівняно мало ц/п.Це-насамперед держ.ц/п.В Укр.умови і порядок випуску ц/п,а також посередниць-ку дія-ть в орг-ції обігу ц/п регламентує З-н Укр.про ц/п і ФБ,який ВР прийняла 18 чер-вня 1991р.Згідно з цим з-ном в Укр.можуть випускатися та обертатися такі види ц/п: акції,держ.облігації й облігації підприємств, казначейські зобов'язання,ощадні сертифі-кати,векселі.Акції можуть бути іменними та на пред'явника,привілейованими та прости-ми.Акції,що були випущені до прийняття З-ну України про ц/п і ФБ,акції труд.колекти-вів та акції підприємств можуть обертатися до 1997р.Громадяни купують акції за раху-нок власних коштів,а підприємства та орг-ції-за рахунок коштів,що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банк.кредит.Умови та порядок виплати дивідендів по акціях визначаються у статуті акціонерного товариства.Облігації випускаються двох видів:облігації респуб-ліканських і місцевих позик(держ.облігації) та облігації підприємств.Рішення про ви-пуск облігацій республіканських і місцевих позик приймають відповідно КМУ та міс-цеві Ради народ.депутатів.Кошти,одержані від реал-ції облігацій,направляють відповід-но до республіканського бюджету і місце-вих бюджетів,до позабюджетних фондів місцевих Рад народ.депутатів.Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітеном.Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму,що не переви-щує 25% розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Облігації можуть випускатися іменними та на пред'явника,процентними і безпроцент-ними,що вільно обертаються або з обмеже-ним колом обігу.Рішення про випуск коро-ткострокових казначейських зобов'язань приймається Мінфіном,а про випуск довго-стростокоинх і середньострокових-КМУ. Випуск акцій та облігацій підприємств має бути зареєстрованим у фін.органі.Якщо по-дані для реєстрації ц/п пропонуються для відкритої передплати,то емітент зобов'яза-ний подати фін.органу також повну і досто-вірну інф-цію про випуск ц/п.Крім того, та-ку інф-цію слід обов'язково опублікувати в органах преси ВР та КМУ й офіц.виданні ФБ не пізніше як за 10 днів до початку пе-редплати на ц/п.Ц/п розміщуються в обігу банками та торговцями ц/п (посередника-ми),які мають дозвіл Мінфіна України на проведення операцій по випуску та обігу ц/п і для яких операції з ц/п становлять вик-лючний вид їх дія-ті.Торговці ц/п вправі здійснювати:дія-ть по випуску ц/п, комісій-ну та комерційну.Торговці ц/п(не менш як 20 засновників)можуть створювати ФБ за певними умовами.(не менше 50млн крб.)У жовтні 1991р. у Києві створена Українська ФБ як акціонерне товариство закритого ти-пу.Контроль за випуском та обігом ц/п, за дія-тю ФБ здійснює Мінфін і місцеві фін.ор-гани.

№ 30 Сучасний ринок позичкового капіталу, його стр-ра і зміст

Для визначення сучасного ринку кап-лів треба звернутися до поняття позичк.кап-лу як ек.категорії. Позичк.кап-л - це грош. кош-ти віддані в позичку за певний процент при умові по-вернення.Формою руху позичк.кап-лу є кредит.Позичк.кап-л явл.собою історичну категорію кап-лу,яка виникає і розвив-ся в умовах кап.способу вир-ва.Голов-ми дже-релами позичк.кап-лу є грош.кап-ли(грош. кошти,що вивільняються в процесі відтво-рення).До них відносять:1-аморт.фонд підпр-ств,який призначений для обновлен-ня і розширення виробничих фондів;2-час-тина оборот.кап-лу в грош.формі,що ви-вільн-ся в процесі реал-ції прод-ції;3-грош. кошти,що утвор-ся внаслідок розриву між отриманням грошей від реал-ції товріві виплатою ЗП;4-прибуток,що йде на обнов-лення та розширення вир-ва;5-грош.доходи та заощадження всіх верств нас-ня;6-грош. накопичення дер-ви у вигляді коштів від володіння держ.майном,доходи від вироб-нич.,комерц-ю та фін-вою дія-тю уряду. За останні 20-30 років в якості джерела по-зичк.кап-лу все активніше викор-ся збере-ження нас-ня,особливо трудящих верств. Ця тенденція хар-рна для США,Англії,Ка-нади і ін.країн.Збереження нас-ня втілю-ються в банк.вкладах,резервах пенс.фондів, страх компаній,покупці різних ц/п.Сучасна стр-ра РПК хар-ся двома голов-ми призна-ками:тимчасовим і інституціональним. За тимчасовим признаком розрізняють грош. ринок,на якому надаються кредити на пері-од від декількох тижнів до 1-го року, і без-посередньо ринок кап-лів,на якому кредити надаються на більш довгий термін(1-5 років -ринок середньострок-х кредитів,5 ібільш. - довгострок-х).За функціонально-інституці-ональним признаком сучасний РПК розу-міє наявність двох голов-х ланцюгів: кред. сис-ми і РЦП.Останній в свою чергу поді-ляється на первинний ринок,де продаються ікупуються нові емісії ц/п,біржевий(вторин-ний),де купуються і продаються раніше ви-пущені ц/п та позабіржовий ринок,де ви-кон-ся реал-ція ц/п,які не продаються на біржі,його ще наз-ть вуличним.Тимчасовий і функціонально-інститутиціон.признаки РПК хар-рни для всіх країн.Разом з цим про стан нац.ринку судять по інституціон-му признаку,тобто за наявністю двох го-лов-х ярусів кред.сис-ми та РЦП. В країнах Захід.Європи і США існують гнучкі ринки кап-лів з добре розвинутими осн-ми яруса-ми та разголужена мережа різних фін-кред. інстит-тів.

№ 31 Ф-ії Ринку позичкових капіталів

Ф-ції ринку РПК визнач-ся ролю та суттю, яку він виконує в сис-мі капіталістич.госп-ва, а також задачами по відтворенню кап.вироб-н-х від-н.Треба виділити 5 головних ф-цій РПК:1-обслуговування товар.обігу ч/з кре-дит;2-акумуляція або збір грош.збереже-нень(накопичень)підпр-ств,нас-ня,дер-ви,а також іноз.клієнтів;3-трансформування грош.фондів безпосередньо позичк.кап-л і викор-ня його у вигляді капіталовкладень для обслуговування процесу вир-ва. Ці ф-ції стали активно викор-ся в промисл-во -розвин-х країнах в післявоєнний час.До 4-ї ф-ції слід віднести обслуговування дер-ви і нас-ня як джерел кап-лу для покриття держ.і споживчих витрат(враховуючи ве-личезну роль РПК в покритті бюджет. дефі-цітів та фінанс-ні житлового будівництва ч/з іпотечне кредит-ня в межах держ.моно-полістичного капіталізму.В усіх 4-х випад-ках ринок виступ.як своєрідний посередник в русі кап-лу.5-та ф-ція-ускорення концент-рації та централізації кап-лу для утворення потужних фін.-промисл.груп.Вказані ф-ції РПК спрямовані на підтримку капіталіст-го способу вир-ва,забезпечення функціон-ня ек.сис-ми державно-монополістич.капіта-лізму.Відображаючи накопичення і рух грош.кап-лу,РПК органічно пов’язан з рухом вар-ті в її грош.формі,з утверджен-ням і викор-ням різних грош.фондів у виг-ляі кред.р-сів та ц/п.Ч/з РПК як ек.катего-рію можна виміряти і визначити рух,обсяг, напрямок грош.фондів,що йдуть на розв-к капіталістич-го сусп-го відтворення, вста-новити каласовий спектр викор-ня грош. кап-лу,вплив його на соц-ек.відносини.

№ 32 Національні особливості РПК

Перехід від командно-адміністрат.ек-ки до ринку обумовив необхідність створення на Укр. РПК для обслуговування потреб госп-ва.Однак справжн.розвиток РПК можливий лише за наявністю таких ринків:засобів вир-ва,предметів споживання, РС, нерухомості, землі. Всі ці ринки вимагають грош.за-собів,які повинен надати їм РПК.Це і є осн. принцип формування РПК. Перехід до ринк.ек-ки на початку 90-х р. викликав необхідність формування РПК згідно з західною моделлю,яка передбачає наявність двох осн.ярусів.Деякі ел-ти такого ринку в країні існували: кредитна сис-ма, держ.страх.установи,а також РЦП у вигляді обмеженого випуску держ.займів. Створення індивід.-трудової дія-ті,надання ек.самостійності підприємцям в кінці 80-х років дали змогу переходу від позичкового фонду до РПК,і надалі умови для форму-вання РПК стали більш сприятливими: по-чався активний процес створення КБ,як централ.мех-зму банк.і кредитної сфер, бу-ли створені преші незалежні страх компанії, почався випуск акцій великих підпр-ств.За рахунок поглиблення ринкових реформ,спрямованих на перехід до ринко-вої ек-ки в середині 90-х років РПК на тер-рії Укр. був створений: було проведено подальше розширення кред.сис-ми за рахунок збільшення кількості комерційних та ін. типів банків (ощадних, інвестиційних), а також розширення кола спеціалізованих небанківських кред.-фін.інститутів (страх. компаній,інвест.фондів).Широка прив-ція власності надала можливість створити ве-лику кількість акціонерних компаній, під-при-ств в різних сферах укр.ек-ки,що дало їм змогу визначити реальні потреби в по-зичковому кап-лі для свого потенційного розв-ку в майбутньому. Слід пікреслити,що формування РПК на Укр. проходило в специфічних умовах,які ха-рактер-ся гіперінф-цією,ростом взаємної заборгованості підпр-ств,падінням вир-ва, потрясіннями в банк.секторі,наростанням держ.боргу.Всі ці негативні фактори визна-чили невпевненість РПК з точки зору задо-волення потенційних потреб в кап-лі ринк. ек-ки, яка зазнає великих труднощів.

№ 33 Формування капіталу КБ. Операції по залученню вкладів.

Вклад-це грош.кошти (в готівковій і безгот. формі, в нац.або іноз.валюті),передані в банк їх власником (або третьою особою на рахунок власника)для зберігання на визна-чених умовах.У практиці дія-ті КБ вклади клієнтів називаються депозитами.Депозити -основне джерело формування банк.кред. та інвест-них р-сів.ЦБ-ки встановлюють певні обмеження частки запозичених р-сів. Банки залучають вклади клієнтів шляхом виплати депозитного процента або іншими методами стимулювання.У практиці робо-ти КБ країн з розвинутою ринк.ек-кою ви-користовуються 3 осн.види вкладів: до запитань, ощадні, строкові. Вклади до запитань використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його господарськими партнерами Вклади до запитань нестабільні,тому власникам поточ-них рахунків виплачується низький депо-зитний % або не виплачується зовсім. Ощадні вклади слугують власникам для нагромадження грош. збережень. Власнику видається іменне свідоцтво про вклад у формі ощадної книжки,. Видача грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника вкладу.По ощадних вкладах бан-ки нараховують проценти,розмір яких може досягати 5 % річних. Строкові вклади-це грош.кошти, вміщені в банк на визначений строк і вилучені після закінчення цього строку або після попереднього повідомлен-ня банку у конкретний строк виступають джерелом одержання доходів їх власників. Строкові вклади є найпоширенішим видом депозитів. По цих вкладах виплачується ви-сокий депозитний процент. Однією з форм строкових вкладів є депозитні сертифікати, Сертифікати-це ц/п,які свідчать,що їх воло-ділець вніс кошти в банк на визначений строк.Вони поділяються на такі, які можна передавати іншим особам,і без права пере-дачі.Право передачі оформляється за допо-могою передаточного надпису (індосамен-ту).Депозит.сертифікати випускаються бан-ками на строк від 0 діб до восьми років і можуть бути куплені в будь-який час про-тягом періоду їх дії з нарахуванням про-центів з дня купівлі.

Операції по вкладах КБ у нашій країні розвинуті недостатньо. В умовах переходу до ринк.від-н виникає необхідність у формуванні грош. ринку, становленню якого поряд з іншими причинами заважає нерозвинутість конкуренції за грош. р-си. Відсутність такої конку-ренції призводить до того,що в ек-ці вини-кає резерв потенційних кред.р-сів,які пок-ликані мобілізувати КБ.Цей резерв насамперед представлений грошима,що знахо-дяться у нас-ня. Частину його становлять «зайві» гроші,існування яких зумовлене товарним дефіцитом.Щоб мобілізувати вільні гроші і перетворити їх у реальні кред. р-си КБ, необхідно здійснити заходи щодо стимулювання вкладів та забезпечення їх високої надійності:використання вільних і ринк.ставок депозитних процентів, що формуються під впливом кон'юнктури грош. ринку; диференціація депозитних процентів залежно від виду, строку, вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилу-чення та ін.;використання «плаваючих» ставок по середньо- та довгострокових де-позитах (коригування ставки депозитного процента протягом строку вкладу);надання вкладникам пільг в одержанні кредиту та інших видів банк.обслуговування;випуск ц/п під забезпечення депозитами(депозит-них сертифікатів) та орг-ція їх повторного обігу;страхування депозитів у держ.орга-нах або комерційних страхових фірмах.

№ 34 Активні операції КБ.

Активні операції КБ -це операції по кредитуванню.Кред.від-ни між КБ і позичальником будуються на під-ставі кред.угод(договорів).Розрізняється кредитування пряме(договір на позичку укладається безпосередньо між банком-кредитором і позичальником) й опосеред-коване(купівля банком фін.зобов'язань позичальника в торговельних орг-ціях чи ділерів).Основна маса кредитів надається банками під забезпечення.Існує кілька спо-собів забезпечення позички різними вида-ми майна клієнта або зобов'язаннями тре-тьої сторони.Майно або зобов'язання,при-йняті в забезпечення кредитів (у заставу), повинні задовольняти таким вимогам: висо-ка ліквідність,здатність до тривалого збері-гання (як мінімум протягом строку пога-шення позички);стабільність цін на застав-лене майно;низькі витрати по зберіганню і реал-ції застави.У банк.практиці країн з ринк.ек-кою переважають такі носії забез-печення кредитів:гарантія або поручитель-ство третьої сторони,переуступка контрак-тів,переуступка дебіторської заборгованос-ті,товарні запаси,шляхові док-ти,нерухоме майно,рухоме майно,ц/п,дорогоцінні мета-ли.Позички,що надаються КБ,можуть пога-шатися двома способами:водночас і в роз-строчку.Погашення в розстрочку застосо-вується при поверненні великих довгостро-кових кредитів або споживчих позичок. За-лежно від виду розстрочки міняється сума позички,оскільки позичковий процент на-раховується на непогашену частку боргу. Можливі й інші засоби погашення позичок: з регресією платежів,за бажанням позича-льника-достроково,на вимогу кредитора-з попереднім повідомленням позичальника. КБ надають своїм клієнтам деякі види не-традиц.кредитів.Найбільш поширеними є позички,пов'язані з купівлею товарів три-валого користування.Однією з форм спо-живчого кредитування є кредитна картка. Власника кред.картки обслуговує банк, який її видав,та торговельна орг-ція.Від операцій з кред.картками банк одержує до-ход,який включає:комісію,що стягується з торговельних орг-цій при оп-латі рахунків за відпущений володільцю кред.картки то-вар,-щорічну плату клієнтів за кред.картки (якщо вона стягується);процент за кредит, що надається власнику карток у межах лі-міту кредитування.Індивідуальним пози-чальникам може надаватися кредит на придбання промислових товарів та невідк-ладні потреби.Він надається на строк до 2 років у розмірі восьми місячної ЗП з опла-тою процентів на таких же умовах,як і за кредити на витрати по поліпшенню житло-вих умов і створення підсобного домашнь-ого госп-ва.Серед кред.операцій КБ поміт-не місце займає обліковий кредит,що вип-ливає з вексельного обігу.Кредитна угода виникає внаслідок купівлі банком векселя, по якому одержувачем коштів є його клі-єнт.Клієнт одержує гроші у формі готівки або переказом на поточний рахунок.Пере-дача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту (передаточного надпису на док-ті).Одержувачем коштів по індосовано-му векселю стає банк.Ця операція має наз-ву «облік векселів».З вексельним обігом пов'язане надання ще одного кредиту-ак-цептного,який надається векселедавцю (платнику по векселю) і виступає гарантій-ною послугою.Кред.угода оформляється з використанням переказного векселя.Ос-кільки умовою акцептного кредиту є грош. покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя,банки пред'являють високі вимоги до надійності клієнтів.Гарантійною послугою,крім акцеп-тного,виступає авальний кредит.

№ 35 Політика КБ, що до інвест. дія-ті

У банк. практиці інвестиційні операції означають вкладання коштів у ц/п підприємств-дер-жавних,колективних і приватних-на порів-няно тривалий період часу.Інв-ції певними рисами відрізняються від позичок.1.Інвес-тування означає вкладання грошей з метою забезпечити надходження коштів протягом порівняно тривалого часу до того,як вкла-дені кошти повернуться до власника.2. при інвестуванні ініціатором угоди виступає банк, який намагається купити активи на ринку.3.в інвест.процесі банк,як правило,-один із багатьох кредиторів.Цілі інвест.дія-ті КБ полягають у тому,щоб забезпечити собі збереження коштів, диверсифікацію (розподіл інвест.грош.коштів між різними суб'єктами вкладів з метою зниження ризи-ку можливих втрат капіталу чи доходів на нього),доход і ліквідність.Інвест.ц/п-це зо-бов'язання,які обертаються на ринку у виг-ляді векселів,облігацій і акцій.Ц/п можуть бути об'єктом банк.інв-цій за двох умов: 1) вони повинні обертатися на ринку і 2)слу-гувати борговим зобов'язанням.Ф-ція інв-цій-поповнювати резервний кап-л відповід-но до «сходинко-вих» строків зобов'язань інвест.портфеля,а також задовольняти не-передбачену потребу в коштах,яка виникає у зв'язку з вилученням клієнтами своїх коштів або одержанням заявок на позички, які перевищують наявні р-си.Банк.інв-ціям властиві фактори ризику.Виділяються 3 та-ких фактори:кредитний,ринковий і процен-тний ризик.Кред.ризик хар-рний для ц/п, котрі пов'язані імовірністю того,що фін. можливості емітента знизяться так,що він буде неспроможним виконати свої фін.зо-бов'язання.Ринк.ризик може виникнути у зв'язку з непередбаченими змінами на РЦП або в ек-ці, в результаті яких привабливість деяких паперів як об'єктів вкладення кош-тів може бути частково втрачена, а тому їх продаж буде можливий тільки з великою знижкою.Процентний ризик пов'язаний з визначенням процента по облігаціях у до-говірному порядку з моменту їх випуску й відносною свободою коливань ринкових ставок вверх і вниз.Інвест.дія-ть КБ повин-на мати деякий захист від ризику виникнен-ня збитків і втрат ліквідності.Один з прий-нятих методів зменшення ризику-це фор-мування інвест.портфеля за рахунок ц/п багатьох видів,різної якості і різних строків погашення.Банки намагаються підтримува-ти відповідну стр-ру строків погашення ц/п. Один з підходів, який використовують чимало банків-підтримка «сходинкової» стр-ри.Кошти так вкладаються в ц/п,щоб кожен рік протягом,наприклад, найближ-чих 10 років минав строк погашення (пла-тежу) певної їх частини.Кошти,звільнені внаслідок закінчення строку,реінвестують у папери з найдовшим строком.При такому підході забезпечується простота контролю і регулювання,а також,як правило,стабіль-ність доходу.Але він не є оптимальним,то-му що перешкоджає таким змінам у стр-рі строків погашення,які приносять прибуток у результаті зрушень у стр-рі процентних ставок.Чимало КБ в інвест.дія-ті дотриму-ються стратегії «штанги», її суть полягає в тому,що істотна частка інвест.портфеля складається з довгострокових зобов'язань, урівноважених короткостроковими ц/п. При цьому облігацій із середніми строками мало або зовсім немає.При стратегії «штан-ги» сума вкладів у довгострокові облігації і час, коли вони здійснюються, залежать від рівня довгострокових ставок і напряму їх очікуваної зміни.У випадку,коли передба-чається їх зниження,здійснюються значні вкладення в довгострокові папери.

№ 36 Фінансові послуги КБ

Обслуговування платіжного обігу, обслуговування зовніш-ньоек. дія-ті-гарантійні, лізингові, факторин-гові, посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові), послуги по зберіганню цінностей. В рамках обслуговування платіжного обігу КБ проводять готівк. і безгот. платежі як за рахунок коштів клієнтів, так і на кред. осно-ві. Умовою є відкриття клієнтом у банку поточного рахунку. Платежі за допомогою пе-реказів провадяться банками за доручен-ням клієнта шляхом списання коштів з його рахунку і зарахування їх на рахунок вказа-ної клієнтом особи. Поширеним видом пос-луг КБ по обслуговуванню платіжного обі-гу є інкасування векселів і чеків, яке оформляється інкасовим індосаментом, надписом на векселі, який містить доручення власника векселя банку одержати оплату. Згідно зі строком погашення банк одержує від бор-жника потрібну суму, гасить вексель і пере-раховує гроші на рахунок клієнта. Інкасу-вання чеків означає прийняття банком від свого клієнта чеків, які є розпорядженням на списання коштів з рахунку клієнта в оп-лату за товар або послуги. КБ проводять та-кож інкасування розрахункових док-тів (платіжні вимоги, платіжні доручення, чеки). Обслуговування зовнішньоторговельних угод полягає в посередництві банку в фін. розрахунках між експортерами і імпортера-ми, а в разі необхідності-в кредитуванні. Посередництво в розрахунках здійснюється на основі кореспондентських зв'язків між банками двох країн-експортера та імпорте-ра, які передбачають існування розрахунко-вого рахунку банку-кореспондента. Лізин-гові послуги відносяться до нових нетради-ційни видів послуг КБ. Лізинг являє собою здачу в оренду на тривалий строк предме-тів довгострокового користування. Лізинг можна розглядати як різновид довгостро-кового кредиту, що надається в майновій формі і погашається клієнтом у розстрочку. Факторінг являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу. Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг. Серед посередницьких послуг найпошире-ніші посередництво в одержанні клієнтом кредиту та посередництво в операціях з ц/п, валютою, майном. Послуги банків у торгівлі валютою мають своєю ме-тою: надання валюти клієнтам для забезпе-чення їх платежів і підтримання ліквідності у валюті; страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валют. курсів; одер-жання спекулятивного прибутку за раху-нок зміни курсів валюти. Довірчі (трастові) послуги-це вид дія-ті КБ за дорученням. Во-ни включають виконання робіт по обліку операцій, збереженню цінностей, розміщен-ню коштів, фін. аналізу тощо. Довірчими банків виступають в основному приватні особи, а також фірми, благодійні орг-ції, різні фонди . Приватним особам банки надають кілька видів трастових послуг: розпорядження спадщиною, упр-ня персональними трастами, опікунство і забезпечення зберігання майна, агентські ф-ції. Доход від трастових послуг банків формується за рахунок комісійних винагород.

№ 37 Міжнародні операції КБ

Обслуговування зовнішньоторговельних угод полягає в посередництві банку в фін. розрахунках між експортерами і імпортера-ми, а в разі необхідності-в кредитуванні. Посередництво в розрахунках здійснюється на основі кореспондентських зв'язків між банками двох країн-експортера та імпорте-ра, які передбачають існування розрахунко-вого рахунку банку-кореспондента. Лізин-гові послуги відносяться до нових нетради-ційни видів послуг КБ. Лізинг являє собою здачу в оренду на тривалий строк предме-тів довгострокового користування. Лізинг можна розглядати як різновид довгостро-кового кредиту, що надається в майновій формі і погашається клієнтом у розстрочку. Одним з важливих інструментів кредитування та засобом мінімізації ризику при здійсненні зовнішньоторговельних операцій виступає товарний акредитив. Товарний акредитив – це зобов'язання банку за дорученням та за рахунок клієнта впродовж встановленого терміну видати певному одержувачу обумовлену суму в певній валюті за умови подання ним необхідних документів. Надання акредитиву може бути пов'язаним з виставленням клієнтом векселя. У практиці набуває дедалі більшого поширення також викорис­тання підтвердженого акредитива, особливо якщо не відома платоспроможність імпортера та його банку. Він забезпечує експортеру безвідривне зобов'язання платежу з боку його банку, тому що банк на підставі цього підтвердження зобов'язаний здійснити оплату з надан­ням відповідних документів у будь-якому випадку. Платіж здійс­нюється навіть тоді, коли імпортер або його банк не можуть або не бажають платити. Це означає, що ризик такого неплатежу перехо­дить до банку експортера, а експортер отримує повну гарантію пла­тежу. Але це вимагає збільшення витрат – угода про виставлення підтвердженого безвідривного акредитива передбачає сплату відпо­відної комісії (плати) за підтвердження. Комісійні витрати у кінцево­му підсумку сплачує імпортер. Значні за розмірами банки надають кредит у формі акцепту тратт. Поширення кредиту у формі акцепту тратт зумовлене обмежен­нями комерційного кредитування. Експортер дуже часто не знає пла­тоспроможності та надійності імпортера з іншої країни. Під час про­дажу товару в кредит такому покупцеві у експортера виникають сум­ніви щодо сплати векселя, який акцептований імпортером. Тому він скоріше утримається від кредитування під акцепт невідомого йому імпортера. Брокерські кредити є різновидом комерційного кредитування торговельними посередниками експортерів та імпортерів. Брокери нерідко видають гарантії за кредитами, які отримують експортери та імпортери, за особливу винагороду, яка має назву делькредере. Останнім часом ринок єврокредитів перетворився на важливе джерело позичкових коштів для світової економіки. Специфічними інструментами надання середньострокових та довгострокових бан­ківських кредитів на ринку єврокредитів є роловерні та консорціальні кредити. Найменування роловерних кредитів, ставка за якими періодично переглядається, походить із факту рефінансування банками позичок 3 – 6 міся-чними депозитами. Це означає постійне повторювання відновлення потреб у рефінансуванні. Іншими словами, кредит має періодично «перекредитовуватися». Відповідно кожні 3 – 6 місяців позичальники переглядають також ставки відсотка. До основних форм роловерного кредиту відносять: роловерні європозики, віднов­лювані роловерні кредити та роловер-стенд-бай єврокредити.

№ 38 Зовнішньо-економічні відносини країн – основа їх валютних та кредитно-розрахункових відносин.

На сучасному етапі для кожної краї-ни важливою умовою ефективного розвит-ку п/с є участь у міжнар. поділі праці. Вклю-чення нац. ек-ки до світогосп. процесів пози-тивно впливає на розвиток н/г країни, спри-яє підвищенню його технічного рівня, зни-женню затрат сусп. праці, дає можливість користуватися досягненнями світової НТР, раціонально витрачати природно-сировинні р-си. Процес інтеграції України в світову економіку відбувається за умов реформування власної економіки при одночасній транформації зовнішньо-економічних зв’язків, зокрема з країнами — республіками колишнього Радянського Союзу. Це вимагає створення моделей розвитку економічної системи, які забезпечували б ефективне функціонування елементів інтеграції в рамках колишнього регіонального співробітництва, і формування нових інтеграційних елементів. Потреба в цьому обумовлює відповідні форми і темпи розвитку валютної системи України, зокрема в напрямі поступового скасування обмежень на здійснення операцій та участі в міжнародних валютних механізмах.

Відсутність після проголошення Україною державного суверенітету власної національної валіоти, поставлений характер проведення грошової реформи зумовили запровадження спочатку режиму внутрішньої конвертованості національної грошової одиниці, що значною мірою ускладнило валютний контроль. З того часу валютна політика України зазнала значної еволюції — від централізованого перерозподілу іноземної валюти до повної конвертованості національної грошової одиниці за поточними операціями. В стр-рі екс-порту У. переважає сировина та напів фабрикати, а в імпорті-min новітніх техно-логій. У. прямує до входження у світове госп-во: 1) член МВФ; 2) член ЄБРР; 3) готу-ється стати членом Всесвітньої торгівельної орг-ції.

№ 39 Платіжний баланс.Його стр-ра та ек. зміст.

Платіжний ба­ланс (Розрахунковий баланс) – це співвідношення ви-мог (актив) та зобов'язань (пасив) даної краї-ни відносно інш. країн незалежно від нас-тання строків їх виконання. Він визначає за-гальне зовнішньоек. становище країни як кредитора або боржника. Інструментом ви-міру при цьому виступає розрахунковий баланс на певну дату. Його активне сальдо пока-зує, що країна більше надала, ніж залучила кредитів чи інв-цій. Як кредитор, вона одер-жуватиме валютні надходження в майбут-ньому. Пасивне сальдо розрахунк. балансу на певну дату хар-зує позицію країни як боржника і показує розмір її майбутніх платежів іноз. дер-вам, котрі не будуть пок-риті надходженнями. Сталість позиції краї-ни залежить від співвідношення її міжнар. довгострокових капіталовкладень. У країни-кредитора воно активне, а у країни-боржни-ка-пасивне. Водночас баланс короткостро-кових вкладень може показувати зворотне співвідношення. Однак це ще не дає підста-ви вважати країну боржником чи кредито-ром ч/з тимчасовість такого становища. Розра-хунковий баланс за конкретний період по-казує лише динаміку вимог і зобов'язань однієї країни відносно інш. дер-в, але не дає змоги виявити вал-фін. становище країни в цілому. Платіжний баланс показує співвід-ношення надходжень (актив) та платежів (пасив), які фактично були одержані чи від-повідно виконані даною країною стосовно до інш. країн. Платежі і надходження-це є реал-ція зобов'язань і вимог, котрі містились у розрахунковому балансі. Розрізняють пла-тіжні баланси на певну дату і за певний пе-ріод. Формою його існування є співвідношення платежів та надходжень, яке змінюється з дня на день залежно від попиту і пропозиції на вітчиз-няну та іноз. валюти і т. ч. впливає на форму-вання поточного обмінного курсу нац. ва-люти. Стан платіжного балансу за певний період (фіксується органами статистики і публікується) має більш тривалий вплив як на вал. курс, так і на вал. політику країни. Якщо тривалий дефі-цит платіжного балансу призводить до по-мітного зниження курсу нац. валюти, то це може викликати посилення вал. контролю з боку дер-ви, збільшення позичок за кордо-ном та інші заходи для поліпшення стано-вища. Сальдо платіжного балансу має осн. значення для дінаміки вал. курсу (загальне сальдо до всіх країн). Балансуючі статті: держ. золотовал. резерви; зовнішні держ. по-зички; кредити міжнар. зовнішньокред. орг-цій.

№ 40 Валютні відносини та валютні системи.

Міжнародні валютні відносини є невід'ємною складовою сві­тової економіки. Їх функціонування й розвиток пов'язані з обслуго­вуванням усього комплексу економічних зв'язків, що складаються між окремими країнами, юридичними суб'єктами ринку та приват­ними особами. Ідеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, ви­везення капіталу, надавання позик і кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму, інші мія державні та приватні стосунки. Розвиток валютних відносин зумовлюється об'єктивними причи­нами удосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізаці­єю виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничо­го відтворення й суспільно-політічного життя народів. Визначаль­ний вплив на ці процеси справляє також формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг, а відтак інтер­націоналізація грошових відносин. У свою чергу, валютні відносі-ни не є пасивною структурою сві­тового господарства. Вони справляють активний зворотний вплив на його якісні перетворення, зокрема на забезпечення системної збалансованості та економічної рівноваги світових господарських зв'язків. На фундаменті валютних відносин формуються валютна політи­ка та валютна система, державно-правова форма організації валют­них відносин. Валютна система – це державно-правова форма організації ва­лютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну, регіональ­ну та світову валютні системи. Національна валютна система це державно-правова форма ор­ганізації валютних відносин даної країни з іншими країнами та між­державними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійс­нюються міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни. Основні елементи національної валютної системи: • національна валюта грошова одиниця країни; • валютний паритет та режим курсу національної валюти; • умови обміну національної валюти на інші валюти конвер-тованість валюти; • форми та організація міждержавних розрахунків; • статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини. Валюта. У широкому розумінні поняття валюта означає гро­шову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня то­що). У міжнародних відносинах національна валюта одного учасни­ка є іноземною валютою для іншого. Залежно від країни емітента валютних коштів, валюта підроз­діляється на іноземну та національну, валюту експортера й валюту імпортера; залежно від режиму використання на конвертовану й неконвертовану, залежно від сфери та цілей використання на ва­люту платежу, валюту клірингу, валюту ціни, валюту векселя тощо.

№ 41 Валютний курс.Конвертованість валют.Види валютних курсів

Зовнішньоек. операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї нац. валюти на ін-шу. В цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами-вал. курсу. ВК-це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грош. од-ці однієї країни, що виз-начена в грош. од-ці інш. країни. Встанов-лення курсу наз. котируванням валюти. ВК відображає взаємодію сфер нац. та світової ек-ки. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. господарств, то їхнє кількісне порівняння відбувається у зовнішньоек. операціях. ВК порівнює нац. вар-ті не прямо, а опосередковано-ч/з їх від-носну купівельну спроможність. Це забезпе-чує наявність вартісних критеріїв при про-веденні міжнар. розрахунків, дає змогу вимі-рювати ефективність зовнішньоек. операцій. Різновиди валют. курсу: 1) офіційний; 2) рин-ковий; 3) комерційний; 4) кліринговий; 5) аук-ціоний. Офіційний курс-базою визначення є співвідношення купівельної спороможності різних нац. валют. Купівельна сила валюти визначається як сума товарів і послуг, що їх можна придбати за дану грош. од-цю.

Валюта підроз­діляється залежно від режиму використання на конвертовану й неконвертовану. Повна, часткова, зовнішня і внутрішня к-сть. Часткова к-сгь валюти означає, що на деякі галузі зовнішньоек. дія-ті або деякі категорії влас-ників режим к-сті не поширюється. Найчас-тіше має місце варіант, коли вільний обмін нац. валюти на іноз. грош. цінності дозволя-ється тільки щодо поточних операцій. До них належать: платежі та надходження, по-в'язані із зовнішньою торгівлею, послугами , неторговими операціями, проценти за пози-ки та ін. Розрізняють зовнішню та внутріш-ню к-сть валюти. При зовнішній повна сво-бода обміну зароблених у країні грошей на-лежить тільки іноземцям (нерезидентам) При внутрішній к-сті, навпаки, цією свобо-дою користуються особи, які постійно про-живають у даній країні (резиденти), а для нерезидентів зберігається режим нек-сті. Нині лише обмежена кількість країн має повністю конвертовані валюти: США, Вели-кобританія, ФРН, Японія, Канада, Данія, Ні-дерланди, Австралія, Нова Зеландія, Саудів-ська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Оман, Малайзія, Сінгапур, Гонконг та деякі ін. Це-або розви-нуті індустріальні дер-ви, або нафто-експор-тери, або країни з розвинутою та відкритою ек-кою. Навіть така розвинута країна, як Франція, повну к-сть франка запровадила лише з 1 січня 1990 р. У нашій країні доцільний поступовий перехід до внутрішньої к-ті нац. валюти, яка означає можливість для кожного громадянина краї-ни та для підприємств вільно купувати ін. валюту для операцій-як поточних, так і по-в'язаних із рухом кап-лів та кредитів. ІІовна к-сть може бути досягнута на основі орієн-тованої на експорт стр-рної перебудови ек-ки країни, підвищення її конкурентоспро-можності. Але такий рівень зрілості сам по собі з'явитися не може.

№ 42 Міжнародні розрахунки та міжнародний кредит

Відмінними рисами міжнар. розрахунків є те, що їх об'єктом виступає грош. вал. еквіва-лент вар-ті тих товарів, послуг, робіт, кап-лів, платіжних засобів, котрі здійснюють обіг між дер-вами, а суб'єктами-уряди, орг-ації та громадяни, банк. рахунки яких перебувають на території різних країн. Це вимагає вико-ристання не тільки нац. валюти, а й інш. іноз. валют, їх регулярного обміну. Суттєву роль при цьому відіграє вал. ринок. Вказані особ-ливості міжнар. розрахунків зумовлюють специфіку їх форм, орг-ції документооборо-ту, здійснення вал. операцій тощо. Міжнар. розрахунки класифікують найчастіше за двома ознаками: строками платежу та по-рядком документообороту. За строками ви-діляються негайні платежі «сконто» і платежі в кредит-«інстолмент». За порядком до-кументообороту осн. є інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банк. пе-реказами по відкритих рахунках. Негайний платіж виконується після одержання покуп-цем товару чи док-тів на нього. Якщо опла-та відбувається не пізніше 5-10 днів, то пос-тачальник, звичайно, робить покупцеві зни-жку з ціни у розмірі близько 3%. Ця знижка називається «сконто». В останні деся-тиріччя почали широко використовуватись кред. картки та інш. види електрон. грошей. 1977р. -започатковано міжнар. сис-му «VISA». Ці картки-найбільш досконала та ефект. форма електр. переказів валюти. Дорожні чеки-користуються туристи при оплаті послуг в різних країнах (непотрібно брати готівки).

МК-це надання вал-мат. р-сів одних країн іншим у тимчасове користування в сфері міжнар. ек. відносин. Кошти для МК мобілі-зуються на міжнар. та нац. ринках позичко-вих кап-лів, а також за рахунок викор-ня р-сів держ., регіон. і міжнар. орг-цій. Розмір кредиту та умови його надання фіксуються в кред. угоді між кредитором і позичальни-ком. МК у сучасній практиці за строками поділяється на короткостроковий (до 1р. ), середньостроковнй (від 1 до 5), довгостро-ковий (понад 5 р. ) ; з точки зору забезпечен-ня-на забезпечений кредит (товарами, ком. док-тами та інш. цінностями) і незабезпече-ний (бланковий) ; за формою-на вал. і товар-ний. Залежно від того, хто є кредитором: міжнар. приватний кредит, урядовий, креди-ти міжнар. і регіон. орг-цій. З точки зору об'єктів кредитування: фін. і комерційний МК. Приват. кредит-це мат-грош. кошти, які надаються приват. фірмами і банками. Від-повідно до цього він поділ. на фірмовий та банківський (останній переважає). Урядо-вий кредит (міжурядові держ. позики) на-дається урядовими кред. установами, напр. Експортно-імпортним банком США. Звичайно, уряд. кредит надається на більш пільгових умовах, ніж приватний. Найчас-тіше урядовий кредит є цільовим . Кредити міжнар. і регіон. орг-цій надаються переваж-но ч/з МВФ.

№ 43 Валютні обмеження в між нар. практиці та в Укр.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, які встановлюються у законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національною валютами, золотом та іншими валютними коштами на ринку та передбачають обов'язкову здачу їх казначейству. Валютні обмеження використовуються для врівноваження платіжного балансу, регулювання курсу на­ціональної валюти та отримання відпливу офіційних золо­товалютних резервів. У світовій практиці застосовуються різні фор­ми валютних обмежень, зокрема такі, як валютна блокада, валютні кліринги, множинність валютних курсів та ін. Валютна блокада -заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Західні держави використовували валютну блокаду радянської держави (до 20-х років) Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. В резуль­таті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може використовуватися і без попереднього блокування рахунків. Розрахунки між контрагентами здійснюються у націо­нальній валюті. Це виключає необхідність використання інвалюти, золота, бо кліринг передбачає взаємне узгоджен­ня платежів та надходжень. Якщо протягом тривалого ча­су якась країна має пасивне сальдо відносно до свого парт­нера по клірингу, розрахунки по сальдо мають бути про­ведені інвалютою або золотом. З 1950 до 1958 р. вперше в історії функціонував багаго-сторонній валютний кліринг—Європейський платіжний со­юз (ЄПС). У ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Він був створений за ініціативою США, які намагалися ліквідувати бар'єри, що перешкоджали експансії американ­ського капіталу.В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів. Це вико­ристовується як один із засобів стимулювання експорту та обмеження імпорту товарів, а також регулювання надход­жень та використання інвалюти по інших каналах.Як відомо, занижений курс національної валюти ро­бить експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізую-чи їх за світовими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої Дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищвний курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно на їх експорт. Тому держави диферен­ціюють валютні курси за групами товарів та цільовим ви­користанням валюти. Напередодні другої світової війни Німеччина застосовувала близько 60 валютних курсів по відношенню до американського долара. Відсутність будь-яких валютних обмежень означає вве­дення повної конвертованості валюти, тобто ступінь кон-вертованості обернено пропорцінний розміру та жорсткості запроваджених у країні валютних обмежень.

№ 44 Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації

Міжнар.та регіональні вал-фін.орг-ції-це установи,які створені на базі багатосторонніх угод між дер-вами.Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють МВФ і Міжнар.банк реконструкції та розвитку (МБРР).Останній сьогодні є головною установою Світового банку. Вказані установи було засновано на міжнар.вал-фін.конференції у 1944р. у Бреттон-Вудсі(США).З 1992р.-Укр.-член МВФ. МВФ- найавторитетніша вал-фін.орг-ція. Офіц.цілями МВФ є: сприяння розвитку міжнар.торгівлі і вал.співробітництва шляхом встановлення норм регулювання вал. курсів і контролю за іх дотриманням, багатобічна сис-ма платежів і усунення вал.обмежень;надання державам-членам коштів в іноз.валюті для вирівнювання платіжних балансів.При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політ.та ек.умови. Цей порядок наз.принци-пом обумовленості.Як правило,програми перебудови ек-ки країн-членів включають заходи,що належать до сфери бюдж-подат-кової,кред-грош.політики,цінового мех-зму,зовнішньої торгівлі,міжнар.кред.та вал-розрахункових від-н.Вони пов'язані із змен-шенням держ.витрат,підвищенням податків і ставки позичкового %,зміною вал.курсу та ін.Світовий банк-міжнар.інвест.інститут, заснований у 1945р.До його складу входять 4 пов’язаних між собою міжнар.фін-кред. інститути:Міжнар.банк реконструкції і роз-витку,Міжнар.асоціація розвитку,міжнар. фін.корпорація.Багатостороннє агенство по гарантіях інв-цій.Статутний к-л-країни-уча-сниці.Строки позик 15-20 років.Ці позики мають чітку спрямованість.Міжнар.банк реконструкції і розвитку (МБРР) надає дов-гострокові позички країнам-членам та га-рантує кредити,які надані цим країнам при-ватними банками та інш.кредиторами на двусторонній основі.Укр.-член МБРР з 1992р. МБРР надав Укр. позику 500млн.$ для підтримки платіж.балансу і використан-ня на фін-ня критичного імпорту. Міжнар. асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960р. МАР надавала безпро-центні кредити на строк до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35років-для інших країн «третього світу». Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР стягує комісійні у розмірі 0,75%.Кредити надаються урядам та приватним орг-ціям країн,що розвиваються.Міжнародна фін. корпорація (МФК) сприяє розвитку найбід-ніших країн,а саме приватному сектору. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уря-ду на строк від п'яти до 15 років з умовою, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК.Рівень процентів відпові-дає процентам,що існують на міжнар.фін. ринках.Статутний кап-л МФК створено з внесків країн-членів,їх розмір пропорцій-ний частці їх внесків до МБРР.У МФК бе-руть участь тільки члени МБРР.Укр.-член МФК з 1993р.Багатостороннє агентство по гарантіях інв-цій здійснює страхування кап-ловкладень від політ.ризику на випадок ек-спропріації,війни,зриву контрактів.Укр.-член з 1995р.Банк міжнар.розрахунків (БМР) виконує такі ф-ції:сприяє сумісній роботі ЦБ-ків;підтримує міжнар.фін.і опе-рації;здійснює обмежені операції КБ;бере участь як агент у міжнар.розрахунках.В останні роки дія-ть цього банку здійснюєть-ся у межах вал.співробітництва країн-чле-нів ЄВС.