Додаткова навчальна література 8 страница

а) розрахуйте пряме котирування кожної валюти станом на 15 лютого;

б) визначте, курс яких валют зріс;

в) визначте, курс яких валют впав;

г) розрахуйте, на скільки відсотків і в який бік змінився курс гривні;

д) розрахуйте крос-курс кожної валюти до гривні.

Розв’язок

а) пряме котирування на 1 дол. вже представлене у таблиці (із наведених даних можна розрахувати його ще на 100 або 1000 дол.), якщо б потрібно було розрахувати зворотнє котирування, то треба б було 1 дол. поділити на відповідний курс кожної валюти (тобто ми б знайшли скільки доларів приходиться на одиницю іншої валюти)

б, в) з таблиці бачимо, що курси канадського долара, української гривні та японської єни зросли, а курси швейцарського франку та англійсьго фунту впали.

г) курс гривні зріс на 0,05 п.п.

(5,2756/5,2731)*100% = 100,05 %.

д) щоб розрахувати крос-курс кожної валюти до гривні необхідно курс відповідних інших валют поділити на курс гривні. Розрахуємо крос-курси на 15 лютого:

Крос-курс швейцарського франку до гривні: 1,7001/5,2756=0,3223;

Крос-курс канадського долару до гривні: 1,3805/5,2756=0,2617;

Крос-курс англійського фунту до гривні: 0,7015/5,2756=0,1330;

Крос-курс японської єни до гривні: 132,6352/5,2756=25,1413.

Питання для дискусії:

1. Деякі вчені вважають, що золотий стандарт є найкращим за сучасних умов способом організації міжнародної валютної системи. На їхню думку, прив’язка основних валют до золота дала б можливість уникнути різких коливань валютних курсів, на які можна було б впливати за допомогою купівлі-продажу золота. Інші вва­жають, що поновити золотий стандарт неможливо, оскільки це вимагало б ліквідації будь-якого регулювання цін, заробітних плат і процентних ставок та створення єдиного міжнародного валютного центру, такого, яким був Лондон на початку століття. Яка ваша думка?

2. Яким чином у рамках Бреттон-Вудської валютної системи країна могла застрахувати себе від неочікуваного припливу або відпливу короткострокового спекулятивного капіталу? Чи діють ці механізми в рамках сучасної валютної системи?

3. Одна з ідей реформи міжнародної валютної системи, про яку вів мову ще Кейнс, полягає у створенні світового центрального бан­ку. Для цього частка валютних резервів країн-учасниць мала бути розміщена у світовому ЦБ, який міг би регулювати світовий попит грошей шляхом купівлі/продажу державних казначейських векселів на відкритому ринку. Крім того, світовий ЦБ міг би надавати позики країнам-учасницям, котрі відчувають труднощі з зовнішніми платежами, а також випустити світову валюту. Критики цієїідеї вважають, що без ефективної координації макроекономічної політики здійснити її неможливо. Що ви думаєте про це?

4. У загальних рисах охарактеризуйте основні позитивні та негативні моменти, пов’язані з великим зовнішньоторговим дефіцитом або дефіцитом за поточними операціями. Поясніть твердження: "Дефіцит за поточними операціями означав, що ми отримуємо більше товарів та послуг з-за кордону, ніж вивозимо з країни". Чо­му така ситуація може бути охарактеризована як "несприятлива"?

5. Правильне, помилкове чи невизначене таке твердження: "Інфляція неможлива за золотого стандарту"?

Тести:

1.Класифікація валютних систем базується:

а) на тому, який саме актив визнається резервним;

б) золотому вмісті;

в) виникненні паралельного обігу валют на ринку країни;

г) усі відповіді правильні.

2. Валютне котирування буває:

а) пряме, непряме, внутрішнє, зовнішнє;

б) зовнішнє, внутрішнє;

в) пряме, непряме;

г) поточне, форвардне.

3. Валюта, яка характеризуєтся стабільним валютним курсом:

а) тверда;

б) вільно конвертована;

в) фіксована;

г) резервна.

4. Ямайська валютна конференція:

а) розв’язала проблеми обміну валют на золото;

б) прийняла рішення про випуск євро;

в) затвердила долар як единий резервний засіб;

г) розв’язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;

д) скасувала обмін долара США на золото.

5. Валюта резервна — це:

а) валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

б) платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно
використовується на території певної країни;

в) валюта, яка має здатність віньно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на національну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

г) законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

д) валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами й активно продається і купується на головних валютних ринках;

е) валюта, що характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

6. Використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження — це:

а) доларизація;

б) валютне заміщення;

в) конвертованість;

г) усі відповіді правильні.

7. Перевага системи золотого стандарту полягає в тому, що:

а) вона давала змогу автоматично вирівнювати платіжні баланси;

б) ринкові валютні курси вільно коливалися;

в) країни могли проводити незалежну кредитно-грошову політику;

г) усі відповіді правильні;

д) усі відповіді неправильні.

8. Міжнародна ліквідність — це:

а) сукупність усіх платіжних інструментів;

б) склад валютного курсу та валютних паритетів;

в) складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют;

г) готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки.

9. Валютні ринки — це:

а) складний економічний механизм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют та формування валютного курсу;

б) сукупність усіх платіжних інструментів;

в) сукупність інструментів міждержавних органів за допомогою яких здійснюються взаємні платіжно-розрахункові операції в ме­жах світового господарства;

г) усі відповіді правильні.

10. Уявіть собі, що ви — валютний брокер. Як ви відреагуєте на повідомлення, що мексиканські запаси нафти виявилися меншими, ніж повідомлялося раніше:

а) купую мексиканські песо;

б) продаю мексиканські песо;

в) продаю долари США;

г) усі відповіді правильні?

11. Які дії, описані в кожному з наведених прикладів, створюють попит на французькі франки на валютних ринках:

а) американський імпортер купує партію вин марки "Бордо";

б) французька автомобільна фірма приймає рішення будувати складальний завод у Лос-Анджелесі;

в) у широких колах склалася думка, що міжнародна вартість франка найближчим часом знизиться;

г) усі відповіді правильні?

12. Враховуючи, що між Мексикою і США діє система плаваючих валютних курсів, вкажіть, яка з наведених нижче подій викличе підвищення курсу мексиканського песо:

а) США в односторонньому порядку знижують тарифи на мексиканські вироби;

б) Мексика стикнулася із сильною інфляцією;

в) погіршення політичних відносин скорочує потік американських туристів до Мексики;

г) усі відповіді правильні?

13. Падіння курсу національної валюти спричиняє:

а) зниження ціни експорту й імпорту;

б) збільшення ціни експорту й імпорту;

в) зниження ціни експорту і збільшення ціни імпорту;

г) збільшення ціни експорту і зменшення ціни імпорту.

14. При деномінації національної валюти:

а) ціна вітчизняного товару всередині країни зростає;

б) ціна вітчизняного товару в середині країни зменшується;

в) ціна вітчизняного товару всередині країни не змінюється;

г) усі відповіді правильні.

15. Законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету за режиму фіксованого валютного курсу — це:

а) деномінація;

б) девальвація;

в) делькредере;

г) ревальвація.

16. При девальвации національної валюти:

а) ціна вітчизняного товару всередині країни зростає;

б) ціна вітчизняного товару всередині країни зменшується;

в) ціна вітчизняного товару всередині країни не змінюється;

г) усі відповіді правильні.

17. За умов, коли девальвація національної валюти не компенсується підвищенням загалъного рівня цін у країні, можна спостерігати такі наслідки:

а) імпорт стає дорожчий;

б) імпорт стає дешевший;

в) експорт стає дорожчий для іноземців;

г) очікується зростання дефіциту платіжного балансу.

18. Вираження курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них щодо третьої валюти — це:

а) крос-курс;

б) пряме котирування;

в) обернене котирування.

19. Валютний коридор — це:

а) встановлена межа коливання валютного курсу, яку держава не зобов’язана підтримувати;

б) встановлена межа коливання валютного курсу, яку держава зобов’язана підтримувати;

в) підтримання фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн;

г) усі відповіді правильні.

20. Якщо ціна гривні в доларах США впала з 20 до 15 центів за гривню, то ціна компьютера (у доларах), який продаєшься в Украіні за 2000 гривень:

а) зросте на 50 дол.;

б) зросте на 100 дол.;

в) впаде на 75 дол.;

г) впаде на 100 дол.

Заняття №12

Тема: «Міжнародні кредитні відносини»

Методичні поради: Однією з основних тенденцій розвитку сучасних світогосподарських зв'язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кредит. Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Тому ця тема є важливою при вивченні даних дисциплін. В її рамках студент вивчає сутність та форми міжнародного кредиту, його роль в міжнародних економічних відносинах, найбільш використовувані форми експортного та імпортного кредитування, а також показники оцінки кредитоспроможності країни-позичальника. Особливу увагу слід звернути на розгляд міжнародних валютно-кредитних організацій та на питання співробітництва з ними України. При підготовці до семінару студент повинен розібратися у класифікації форм кредитування, опрацювати предложені дискусійні питання та пройти тестовий контроль, виявити знання теоретичного матеріалу при розв’язанні задач.

План семінару:

1. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах.

2. Форми міжнародного кредиту.

3. Міжнародні кредити та міжурядові займи.

4. Міжнародні валютно-кредитні організації.

5. Співробітництво Українаи з міжнародними валютно-кредитними організаціями.

Ключові поняття:

Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ)

Дебітор

Депозити

Зворотнє викуплення боргових зобов’язань

Кредитор

Кредитоспроможність

Коефіцієнт обслуговування боргу

Конверсія боргу

Криза світової заборгованості

Лондонський клуб

Міжнародна асоціація розвитку (МАР)

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Міжнародний кредит. Форми міжнародного кредиту: за цільовим призначенням (прив’язані кредити (комерційні, інвестиційні, проміжкові), фінансові кредити), за загальними джерелами (внутрішні, іноземні (зовнішні), змішані, вексельні кредити), за статусом кредиторів (урядові кредити, кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій, приватні, фірмові (комерційні), банківські, змішані кредити), за формою надання (товарні та валютні (грошові) кредити), за характером забезпечення (забезпечений та бланковий (контокорент, овердрафт) кредити), за термінами дії (над короткострокові, короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити), за валютою позики (у валюті країни-позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни, у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.), за формою надання (фінансові (готівкові) кредити, акцептні кредити, акцептно-рамбурсні кредити, депозитні сертифікати, облігаційні позики, кредит по відкритому рахунку та ін.).

Міжнародний лізінг

Міжнародний факторинг

Міжнародна фінансова корпорація (МФК)

Міжнародний форфайтинг

Міжнародний франчайзинг

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС)

Міжурядові позики

Паризький клуб

Реструктуризація боргу

Рефінансування боргу

Світовий банк

Сек’юритизація

Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ), англ. Multilateral Investment Guarantee Agency (MIGA) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1988 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 175 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року. Страхує іноземних інвесторів некомерційних ризиків від визначених категорій і сприяє одержанню іноземних інвестицій країнами-членами. Основні цілі: сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам; здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню; надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.

Дебітор (лат. debitor — боржник, зобов'язаний) – юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі.

Депозити – це грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання до фінансово-кредитних, митних, судових або адміністратівниє установ, з правом повернення.

Зворотнє викуплення боргових зобов’язань, викуп боргу — купівля країною-позичальницею власних боргових зобов'язань на відкритому ринку зі значною знижкою. Така операція є вигідною для країни-боржника, якщо вона має значні золотовалютні резерви або може наростити їх за рахунок експорту. Однак у даному випадку може порушитись черговість повернення боргів, оскільки позичальник прагнутиме викупити не найдавніші борги, а ті, за якими дисконти є найбільшими.

Кредитор (від лат. creditor — верітель, от лат. credo - вірю) — громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Кредитори — учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам.

Кредитоспроможність – наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність забезпечити обслуговування боргу, тобто виплату основної суми і відсотків протягом обумовленого періоду.

Коефіцієнт обслуговування боргу — співвідношення суми платежів з погашення заборгованості та суми надходжень від експорту товарів та послуг за визначений період.

Конверсія боргу — сукупність методів звільнення від сплати боргу, які змінюють початкову вартість або природу кредитних зобов’язань

Криза світової заборгованості. У світі практично не залишилось країн, які б не мали боргів перед іншими країнами або ж перед міжнародними організаціями. При цьому більшість країн є одночасно й боржниками, і кредиторами. Залежність національних господарств від зовнішніх вливань буде закріплюватись і далі в процесі лібералізації та глобалізації фінансових ринків, незважаючи на збереження деякої їхньої ізольованості. Мобільність та масштабність світових потоків фінансових ресурсів, яка зростала до кінця ХХ ст., базується на нерівномірності економічного розвитку та на нерівновазі поточних платіжних балансів. Уся світова економіка є дефіцитною і має чітко виражені боргові риси.

Країни, що розвиваються, є боржниками розвинутих країн, міжнародних кредитно-фінансових організацій, а також колишніх соціалістичних країн. (Кредиторами колишніх соціалістичних країн є в основному розвинуті країни та міжнародні фінансові організації.)

У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищують експортні надходження. Тягар платежів з боргу настільки значний, що не лише стримує економічний розвиток молодих держав, а й практично не дає змоги підтримувати навіть той злиденний рівень споживання в багатьох із них, який було досягнуто в 70-ті роки. Усе це гальмує і навіть паралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, блокує підвищення життєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навіть десятиріччя назад.

Країни, що розвиваються, економічно не спроможні сплатити величезні борги й відсотки по них. Вони опинилися у своєрідній пастці. Водночас ситуація, що склалася, реально загрожує і кредиторам, оскільки може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичний розвал усієї фінансово-кредитної системи, а тому змушує уряди і керівників міжнародних фінансових кіл здійснювати певні заходи щодо лібералізації фінансово-кредитних відносин із країнами, що розвиваються. Остаточно подолати кризу заборгованості не можна без прийняття глобальних і разом із тим кардинальних політичних рішень, які б врахували інтереси молодих держав і не підривали функціонування всесвітнього господарства, всієї системи світогосподарських зв’язків.

Світовими боржниками є і розвинуті країни, котрі одночасно виступають одна щодо одної і як боржники, і як кредитори. Так само вони є одночасно і донорами, і боржниками міжнародних кредитно-фінансових організацій. Тому термін “криза заборгованості” цілком придатний і для характеристики стану зовнішньої заборгованості деяких країн Східної Європи. Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги ( а деякі і досить значні), проте у зв’язку з їх відносною економічною стабільністю, зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи.

Лондонський клуб – неформальна організація банків-кредиторів, створена для врегулювання питань заборгованості іноземних позичальників перед членами цього клубу. Перші засідання Лондонського клубу відбулися в 1976 р. для розгляду питань заборгованості Заїра перед приватними кредиторами.

Діяльність Лондонського клубу схожа за цілями на діяльність Паризького клубу. Відмінність полягає в тому, що Паризький клуб об'єднує держави-кредитори в особі представників центральних банків і міністрів фінансів країн-кредиторів, у той час як Лондонський клуб об'єднує недержавні, комерційні банки. Членами Лондонського клубу є близько 1000 банків з різних країн.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР), англ. International Development Association (IDA) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, утворена в 1960 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 160 країн-учасниць, які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті країни, а також Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати. Другу групу складають країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), англ. International Bank for Reconstruction and Development (IBRD) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1945 році. Місце перебування — Вашингтон. В число учасників банку входить 187 країн; Україна — учасник з 1992 р. Основна кредитна установа Світового банку. На відміну від МВФ Міжнародний банк реконструкції та розвитку кредитує проекти економічного розвитку; надає позики безпосередньо країнам-членам чи іншим позичальникам під запоруку чи гарантію держави-члена.

Міжнародний валютний фонд, МВФ (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 27 грудня 1945 року 28-ма державами, з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 187 країн-членів.

Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики капіталу в товарній або грошовій формі на умовах повернення, терміновості, платності, гарантованості.

Форми міжнародного кредиту:

1) За цільовим призначенням:

прив’язані кредити – кредити, що мають виражений цільовий характер; бувають:

- комерційні – які надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;

- інвестиційні – для будівництва конкретних об’єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

- проміжкові – для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

фінансові кредити – кредити, які використовуються позичальниками на довільні цілі (облігаційні позики та ін.)

2) За загальними джерелами:

внутрішні кредити – кредити, які надаються національним дебітором для зовнішньоекономічної діяльності;

іноземні (зовнішні) кредити – кредити, які надаються іноземними кредиторами національним дебіторам для здісненння зовнішньоекономічних операцій;

змішані кредити – кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження;

3) За статусом кредиторів:

урядові (державні) кредити – кредити, що надаються урядом від імені держави іноземним дебіторам;

кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;

приватні кредити – кредити, що надаються приватними фізичними та юридичними особами;

фірмові (комерційні) кредити – представляють позики, що надаються експортером однієї країни імпортеру іншої країн. Для їх реалізації використовується широке коло інструментів: вексельні кредити, купівельні аванси, кредити на відкритих рахунках тощо;

банківські кредити – кредити з експорту та імпорту, які виступають у вигляді позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, трат. Міжнародні банківські кредити видаються у грошовій формі. Традиційні форми міжнародного банківського кредиту все більше заміщуються випуском цінних паперів (акцій, облігацій). Цей процес називається сек’юритизацією;

змішані кредити – кредити як зовнішнього, так і внутрішнього походження (в них беруть участь приватні підприємства, держава, державні та міжнародні установи);

вексельний кредит передбачає, що експортер укладає договір про продаж товару, а потім виставляє перевідний вексель на імпортера. Останній, одержавши комерційні документи, акцептує його, тобто дає згоду на оплату в строк, який на ньому вказано.

4) За формою надання:

товарні кредити – кредити, що надаються експортерами своїм зарубіжним покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття (грошами чи товаром);

валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті (на євроринку у валюті третьої країни).

5) За характером забезпечення:

забезпечений кредит – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою.

Застава товару для одержання кредиту здійснюється в трьох формах: тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку); застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму); застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк). Застава є засобом забезпечення зобов’язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язань отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави;

бланкові кредити – кредити, надані під зобов’язання боржника вчасно їх погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є:

- контокорент – одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг їх коштів, розширити операції.

- овердрафт – форма короткострокового кредитування, яка застосовується в англо-саксонських країнах і має спільні риси з контокорентом. При наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Принципова різниці між контокорентом і овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрфат щоразу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тодів як за контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду.

6) За термінами дії:

надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців;

короткострокові – надаються терміном до 1 року;

середньострокові – надаються терміном від 1 до 5 років;

довгострокові – надаються терміном понад 5-7 років.

7) За валютою позики:

у валюті країни-позичальника;

у валюті країни-кредитора;

у валюті третьої країни;

у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.).

8) За формою надання:

фінансові (готівкові) кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;

акцептні кредити – застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком (банківський кредит особливої форми; видається, якщо імпортер згоден оплатити тратту експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов´язання перед експортером);

акцептно-рамбурсний кредит - вид акцептного кредиту, при якому банк імпортера акцептує векселі перевідні (тратти) останнього, враховує їх і сплачує експортерові готівкою. Умови цього кредиту (ліміт, термін, процентна ставка і тому подібне) є предметом попередньої міжбанківської домовленості. Спосіб погашення банком імпортера своєї заборгованості також обумовлюється в міжбанківській угоді.

депозитні сертифікати – документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка;

облігаційні позики – позики, які здійснюються шляхом випуску позичальником облігацій, широко використовуються при залученні коштів на довгостроковій основі;

кредит по відкритому рахунку – кредит, що надається шляхом узгодження між експортерами та імпортерами, по якому постачальник записує на рахунок покупця в якості його боргу вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк. Цей кредит часто практикується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості в середині або кінці місяця.

Міжнародний лізінг (від англ. leasing – довгострокова оренда) – договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. Це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату. При міжнародному лізингу в розмір лізингових платежів має також включатися вартість митних платежів.

Міжнародний лізінг поділяється на:

1) рентинг – короткостроковий лізінг (1 година – 1 місяць);

2) гайринг – середньостроковий лізінг (1 місяць – 1 рік);

3) лізінг – довгостроковий лізінг (більше одного року).

Міжнародний лізинг також буває:

1) прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Привабливість цього виду лізингу полягає в тому, що лізингодавець має можливість одержати експортний кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг, а орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва.