Додаткова навчальна література 9 страница

- прямий експортний;

Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу;

- прямий імпортний;

Імпортна лізингова операція — лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу;

2) транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні.

Міжнародний факторинг (від англ. Factor – агент, посередник) – вид міжнародної діяльності з надання послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії (фактор-фірмі, фактору) з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило 70–80% платежу вже за 2–3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат під час проведення розрахунків. Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК), англ. International Finance Corporation (IFC) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1956 році. Штаб-квартира — Вашингтон. Нараховує 182 країни-члени, серед них Україна (з 1993 p.). МФК сприяє розвитку і забезпечує фінанасування приватних підприємств у країнах з ринковою економікою, що формується на основі надання позик і випуску нових акцій. Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.

Міжнародний форфайтинг (від франц. “a forfait” – відмова від прав) – такий вид діяльності з надання послуг у сфері міжнародного фінанасування, за якого експортер продає форфайтеру (форфайтинговій компанії) без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем (форма фінансової гарантії банку або іншої юридичної особи).

Міжнародний франчайзинг (англ. franchise, «лицензия», «привилегия»), франшиза (от фр. franchir, «освобождать») – вид відносин між ринковими суб’єктами міжнародної діяльності, коли одна сторона (франчайзер) передає іншій стороні (франчайзи) за плату (роялті) право на визначений вид бізнесу, використовуючи розроблену бізнес-модель його ведення. Це розвинена форма ліцензування, при якій одна сторона (франчайзер) представляє іншій стороні (франчайзи) оплатне право діяти від свого імені, використовуючи товарні знаки та/або бренди франчайзера. Іншими словами міжнародний франчайзинг – це використання вже існуючої і добре відпрацьованої ідеї бізнесу(торгової марки), яка має сформований імідж.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС), англ. International Center for Settlement of Investment Disputes (ICSID) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1966 p., місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 144 членів. Україна з 2000р. МЦУІС – арбітражна інституція, де слухаються справи іноземних інвесторів і країн-реципієнтів. Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний.

Міжурядові позики – позики, які надаються за рахунок засобів державного бюджету у вигляді допомоги. Вони можуть бути безвідсотковими або з невисокою відсотковою ставкою, надаватися на пільгових умовах.

Паризький клуб – неофіційна міжурядова організація розвинених країн-кредиторів, ініціатором створення якого виступила Франція. Об'єднання було створено в 1956 році, коли Аргентина погодилася зустрітися зі своїми кредиторами в Парижі. Головне завдання, яке вирішує Паризький клуб в даний час, - реструктуризація заборгованості країн.

Реструктуризація боргу — погоджені боржниками та кредиторами заходи, спрямовані на підтримку платоспроможності боржників у середньо- та довгостроковій перспективі. Реструктуризація зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, відбувається шляхом:

- перенесення платежів — перенесення строків платежів основної частини боргу, процентів чи всіх платежів з обслуговування боргу на більш пізній строк порівняно з початково встановленим;

- скорочення суми боргу — зменшення суми не ви плаченої заборгованості шляхом прямого списання частини боргу або продажу боргу зі знижкою на вторинному ринку, або конверсії боргу в певні національні активи країни-боржника;

- рекапіталізації — обміну боргів на облігації боржників чи надання нових кредитів, призначених для оплати минулих боргів.

Рефінансування боргу — повторне обговорення умов кредитної угоди, у процесі якого змінюються сума та умови погашення боргу.

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк використовує свої фінансові ресурси, висококваліфікований персонал і велику базу знань для надання допомоги кожної із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості.

Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

Сек’юритизація — процес фінансування у формі таких кредитів, які можна вільно продати на вторинному ринку, але не у формі позик, які кредитори мають зберігати до настання строку їхнього погашення чи віддавати з урахуванням контрактних обмежень.

Задачі:

Задача 1

Припустимо, що між країнами «А» і «В»здійснюється вільна міграція капіталу. Номінальна процентна ставка за внутрішніми кредитами у країні «А» складе 14%, а в «В» – 9%. Рівень інфляції відповідно дорівнює 8% і 3%. В якому напрямку буде мігрувати капітал? Як зміняться напрямки руху капіталу, якщо рівень інфляції у країні «А» зменшиться до 5%?

Розв’язок

Мінімальний рівень процентної ставки дорівнює сумі еального рівня процентної ставки та рівня інфляції (i = r + π). Визначаємо реальні рівні норми проценту в обох країнах для першого випадку:

rA = 14 - 8 = 6%;

rB = 9 - 3 = 6%.

Визначаємо реальні рівні норми проценту в обох країнах для другого випадку:

rA = 14 - 5 = 9%;

rB = 6%.

Висновок: а) у першому випадку капітал буде повністю інвестуватись в національних межах; б) у другому випадку капітал буде мігрувати з країни «В» до країни «А», оскільки там реальна ставка норми процента вища.

Задача 2

Країна «А» володіє 4,5 млрд. дол. капіталу, країна «В» – 2 млрд. дол. У країнах встановились процентні ставки відповідно на рівні 3% та 8%. З’ясуйте напрямок руху капіталу післі зняття обмежень? Розрахуйте економічні ефекти від міграції капіталу, якщо величина капіталу, вкладеного в країні «А», зменшилась на 1 млрд. дол., рівноважна процентна ставка встановилась на рівні 5%.

Розв’язок

За умови відсутності обмежень на рух капіталу між країнами відбувається переміщення капіталу з країни з меншою процентною ставкою до країни з більш високою процентною ставкою. Таким чином, у наведеній задачі капітал почне рухатись з країни «А» до країни «В». Для розрахунку економічних ефектів від міграції капіталу необхідно побудувати графічну модель ринку капіталів для двох країн, що розглядаються в задачі (рис.4).

Додаткова навчальна література 9 страница - student2.ru
Рис. 4. Економічні наслідки прямих іноземних інвестицій

Розглянемо ситуацію в двох країнах «А» і «В» до міграції капіталу між країнами.

Показник «А» «В»
Кількість капіталу, яким країна володіє 1 К1К2
Процентна ставка rA rB
Максимальна процентна ставка, за якої підприємці згодні отримати кредит rmax rmax
Доходи власників капіталу 0GPK1 K1ECK2
Доходи власників інших факторів виробництва GAP BCE
Національний доход країни 0APK1 K2BEK1

Внаслідок міграції капіталу між країнами в доходах різних верств населення виникають деякі зміни. Ситуація після міграції капіталу така.

Показник «А» «В»
Кількість капіталу, яким країна володіє 1 К1К2
Кількість каптіалу, вкладеного в країну 0N NK2
Процентна ставка rw rw
Доходи власників капіталу 0ILK1 K1LDK2
Зміни в доходах власників капіталу Збільшення на GILP Зменшення на LECD
Доходи власників інших факторів виробництва IAM DBM
Зміни в доходах власників інших факторів виробництва Зменшення на GIMP Збільшення на MECD
Національний доход країни 0AMLK1 K1LMBK2
Зміни у національному доході країни Збільшення на MLP Збільшення на MLE

Таким чином від міграції капіталу виграють обидві країни, які вступають у відносини. Виграш свтового суспільства складається з виграшу обох країн й розраховується як площа двох трикутників:

MLP + MLE.

Зміни в доходах країн та усіх верств населення у кожній країні розраховують за формулами площі трикутника та площі трапеції.

У наведеному прикладі виграш країни «А» відж міграції капіталу складе:

MLP = 0,5*(0,05 - 0,03)*1,0 = 10 млн.дол.

(в країні виграють власники капіталу).

Виграш країни «В»:

MLE = 0,5*(0,08 - 0,05)*1,0 = 15 млн.дол.

(в країні виграють власники інших факторів виробництва).

Питання для дискусії:

1. Поясніть з точки зору міжчасової торгівлі чому нафтодобувні країни Перської затоки є експортерами капіталу, а нові індустріальні країни (Південна Корея, Бразилія, Туреччина та ін.) переважно імпортерами?

2. Криза світової заборгованості спричинює депресивний стан економіки більшості країн-боржників. Які є реальні можливості для цих країн запобігти власному банкрутству?

3. Країни з перехідною економікою часто є такими, які дійшли критичного рівня заборгованості (коли частка боргу у ВВП складає 60%). Міжнародними програмами пропонується у такому випадку проведення стабілізаційної політики. Як має реагувати суспільство цих країн на принизливість процедур стабілізації, з одного боку, і на імовірність оздоровлення, – зіншого?

4. Для України частка боргу у ВВП сьогодні поки що не перевищує 50%. Але спостерігається стійка тенденція до її зростання. Визначте, виходячи з цього, яку з програм подолання кризи заборгованості доцільніше проводити українському уряду?

Тести:

1. До основних форм короткострокового кредитування зовнішньоторговельних угод належать:

а) кредитування у формі відкритого рахунку, кредитування при інкасовій формі розрахунків, купівельні аванси, брокерські кредити;

б) кредитування при інкасовій формі розрахунків, купівельні аванси, брокерські кредити, банківські експортні кредити;

в) кредитування у формі відкритого рахунку, банківські акцептні кредити, банківські експортні кредити, купівельні аванси;

г) кредитування у формі відкритого рахунку, акцептно-рамбурсний кредит, брокерські кредити, купівельні аванси.

Заняття №13

Тема: «Глобалізація світового господарства»

Методичні поради: однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які суттєво впливають на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. Глобалізація – складний, багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов’язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо. Ця тема є завершуючою в курсах «Міжнародної економіки» та «Міжнародних економічних відносин». В рамках цієї теми студент розглядає сутність та причини глобалізаційних процесів, їх основні напрямки, наслідки та показники, а також глобальні проблеми суспільства на сучасному етапі. Особлива увага приділяється питанням регулювання та подолання глобальних проблем саме на міжнародному рівні. Також визначається місце України в глобалізаційних процесах. Ця тема поступово підводить студента до розуміння поняття глобальної економіки як якісно нового стану світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо. При підготовці до семінарського заняття студент повинен опрацювати дискусійні питання.

План семінару:

1.Сутність та причини глобалізації.

2.Основні напрями глобалізації та її показники:

а) фінансова глобалізація;

б) проблеми розвитку людини; проблеми демографічного розвитку (демографічний вибух та демографічна криза);

в) проблеми нерівномірності розвитку країн світу;

г) екологічні проблеми світу;

д) проблеми освоєння світового океану;

є) проблеми освоєння космосу;

ж) мілітарізація економіки;

з) проблеми забезпеченості ресурсами.

3.Наслідки глобалізації.

4.Міжнародне регулювання глобальних проблем.

5.Україна в глобалізаційних процесах.

Ключові поняття:

Антиглобалізм

Альтерглобалізм

Аутсорсинг

Геополітика

Глобалізація

Глобалізація виробництва

Глобалізація економічна

Глобалізація ринків

Глобалізація фінансова

Глобалістика

Глобальна безпека

Глобальна екологічна криза

Глобальні екологічні блага

Глобальні екологічні інтереси

Глобальна економіка

Глобальне переміщення капіталу

Глобальні проблеми сучасності

Глобальна транспарентність

Глобальне управління

Демографічний вибух

Демографічна криза

Екологічна безпека

Економічна безпека

Елітарна культура

Зовнішні ефекти

Індекс глобалізації

Індекс людського розвитку

Індекс людської бідності

Кластер

Масова культура

Мережеве суспільство

Механізм глобального регулювання

Мілітарізація економіки

Моделі глобалізації

Національна безпека

«Притулок для забруднення»

Римський клуб

Сталий розвиток

Уніфікація

Антиглобалізм — загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються. Антиглобалізм включає багато окремих рухів. Багато людей, яких називають антиглобалістами, не сприймають цього терміну, й використовують інші назви, такі як «Рух всесвітньої справедливості», «Рух рухів» (популярний термін в Італії), «альтерглобалізм» (переважно у Франції) та багато інших.

Альтерглобалізм (від фр. altermondialisme) — соціальний рух, політика якого близька до класичного антиглобалізму, але який підтримує деякі аспекти глобалізації, перш за все міжнародну інтеграцію, наполягаючи, що значення демократії, економічного правосуддя, екологічного захисту і прав людини повинні стояти попереду економічних турбот. «Альтерглобалізм» позначає або окремий соціальний рух, або є загальним терміном, який включає багато різних соціальних рухів. Так, наприклад, People's Global Action, одне з альтерглобалістських угруповань, є децентралізованим об'єднанням різних організацій та осіб.

Аутсо́рсинг (англ. outsourcing) — передача компанією неосновниx для компанії бізнес-процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду — найчастіше з мотивів зменшення витрат на ці бізнес-процеси, або рідше, для покращення якості результату: послуг, комплектуючих, що виготовляються тощо.

Геополітика (від грец.γη — земля + πολιτική - мистецтво управління державою ) - соціально-політична концепція, що ґрунтується на ідеї визначальної ролі географічного чинника в історії суспільства та вибудовує на її підставі програму внутрішніх і зовнішньо-політичних дій. Поняття географічного чинника в концепціях геополітики складається переважно з таких характеристик, зміст яких має досить широку екстраполяцію: природні умови (ландшафт, рельєф, грунт, клімат, характер їжі), просторове, історичне та географічне місце розташування, розмір території та її символічна форма, наявність (або брак) корисних копалин, етнічний склад населення.

Глобаліза́ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі. Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Глобалізація виробництва — це тенденція до виробництва товарів або надання послуг у будь-якій точці планети, де існують сприятливі відмінності у кількісних або якісних чинниках виробництва, таких як праця, земля та капітал. Діючи в такий спосіб, компанії сподіваються скоротити свої загальні витрати і покращити якість чи функціональність продукції, яку вони пропонують на ринку, а, отже, одержати переваги в конкурентній боротьбі.

Глобалізація економічна – процес дедалі більшої всесвітньої економічної інтеграції, головними рушійними силами якого є лібералізація міжнародної торгівлі та руху капіталів, зростання темпів технологічного прогресу, формування інформаційного суспільства та дерегулювання. Ці три чинники посилюють один одного: технологічний прогрес стимулює міжнародну торгівлю, а можливість торгувати по всьому світу сприяє поширенню технологічного прогресу.

Глобалізація ринків – це процес об’єднання історично відокремлених і відмінних між собою національних ринків в один важливий простір. В останні десятиріччя смаки й уподобання споживачів різних націй починають змінюватися у напрямку певної глобальної норми і таким чином сприяють утворення глобального ринку.

Глобалізація фінансова означає інтеграцію національних фінансових ринків з наступним їх перетворенням у єдиний світовий фінансовий простір.

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації, інших глобальних процесів і проблем, пошук шляхів утвердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів. Іншими словами, це комплексна наукова дисципліна, що вивчає загальні об'єктивні закономірності розвитку людства і моделі керованої світової системи в синтезі, єдності та взаємодії трьох основних сфер: глобальної екології, соціальної та економічної діяльності людини в епоху антропогенно перевантаженої Землі.

Глобальна безпека – здатність світової спільноти запобігати глобальним загрозам та ризикам. Включає економічну, технологічну, інформаційну, соціальну та гуманітарну безпеки.

Глобальна екологічна криза – екологічна криза, що досягла глобальних масштабів унаслідок виходу господарської діяльності людства за межі ємності глобальної екосистеми (біосфери) і порушення стійкості глобального навколишнього середовища. Подолання глобальної екологічної кризи – пріорітетнаглобальна проблема, пов’язана з питанням існування людини як виду на Землі.

Глобальні екологічні блага – блага, від яких залежить екосистема планети Земля, атмосферне повітря, плантарні запаси води (насамперед, прісної), озоновий шар, біологічна розмаїтість земної біосфери, сприятливий для життя клімат тощо. Характерними рисами глобальних екологічних благ є їхня незамінність у житті людства, а аткож неможливість конкуренції між країнами та поколіннями в їх споживанні. Загальновизнано, що для сучасного ринку характерні серйозні «провали», що ведуть до нераціонального використання глобальних екологічних благ. У зв’язку з цим світове співтовариство постало перед необхідністю створення спеціальних механізмів для запобігання або компенсації негативних наслідків глобальних зовнішніх ефектів.

Глобальні екологічні інтереси - інтереси світового співтовариства в екологічній сфері, пов’язані з потребами людства в сприятливому навколишньому середовищі, здатному відновлюватися після антропогенного впливу. За останні три століття економічна діяльність людства здійснюється без урахування глобальних екологічних інтересів і характеризується зниженням якості навколишнього середовища.

Глобальна економіка – цілісний планетарний господарський механізм, що функціонує на основі єдиної виробничо-збутової мережі, глобальної фінансової системи, планетарної інформаційної мережі.

Глобальне переміщення капіталу – різноспрямоване переміщення національного та транснаціонального капіталів, пов’язане з активним виходом суб’єктів господарської діяльності за межі кордонів національних держав. Характерною рисою цього процесу є посилення залежності внутрішньої економічної ситуації від чинників і тенденцій світового ринку. Головним наслідком глобального переміщення капіталу є різке скорочення низки витрат, особливо транспортних і комунікаційних, а також зниження ціни капіталу.

Глобальні проблеми сучасності – складна система взаємопов’язаних проблем людства, які загострилися у другій половині ХХ ст. Від успішного розв’язання цих проблем залежить виживання цивілізації, її сталий розвиток та скорочення ризику самознищення. Існує багато різних підходів до класифікації глобальних проблем. За сферами діїі глобальні проблеми людства поділяються на такі: 1) глобальні проблеми у сфері взаємодії природи та суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством і раціональне природокористування; мирне освоєння космічного простору тощо); 2) глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин (відвернення світової термоядерної війни, подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу, попередження міжнародних конфліктів тощо); 3) глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього (подолання епідемій, тяжких захворювань, боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом тощо).

Глобальна транспарентність – глобальна доступність широким колам суспільства своєчасної і точної інформації. Характерним прикладом глобальної транспарентності є Інтернет.

Глобальне управління – багаторівнева система національних і глобальних центрів влади та управління.

Демографічний вибух – стрімке зростання населення.

Демографічна криза – загроза депопуляції населення.

Екологі́чна безпе́ка — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров'я людини. Це сукупність дій, станів і процесів, прямо або що побічно не приводять до життєво важливим втрат (або погрозам таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних втрат адаптуватися) людство.

Економічна безпека — стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях. Складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Об'єктом економічної безпеки виступає як економічна система узята в цілому, так і її складові елементи: природні багатства, виробничі і невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, людські ресурси, господарські структури, сім'я, особа. Економічна безпека - є складовою частиною національної безпеки.

Елітарна культура (англ. High culture, нім. Hochkultur) — культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. Концепцію елітарної культури обстоював А. Шопенгауер. Вихідним пунктом цієї концепції, на його думку, є антропологічний поділ людей на два типи «людей корисних» (масу) і «людей-геніїв». Останні естетично обдаровані й схильні до філософсько-художньої творчості.

Зовнішні ефекти або екстерналії (externalities) – ефекти, що виникають за умов, коли при виробництві чи споживанні певного продукту третя особа, яка не є виробником або споживачем цього продукту, несе витрати або отримує вигоди.

Індекс глобалізації (Globalization Index - GI) – інтегрований показник, розроблений для характеристики рівня глобалізації окремої країни на основі врахування ступеня її економічної, соціальної, політичної та технологічної інтеграції у глобальне середовище. Індекс глобалізації розраховується під редакцією американського журналу Foreign Policy за допомогою фахівців консультаційно-аналітичного агентства A.T. Kearney для 62 розвинених і країн, що розвиваються. Дослідження проводиться з 2003 року. Індекс глобалізації позиціонується як звідний показник, який дозволяє оцінити масштаб інтеграції тієї або іншої країни у світовий простір і порівняти різні країни по його компонентах.

Індекс людського розвитку (Human development index — HDI) – інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, заснована на врахуванні тривалості життя населення, рівня освіти та реального ВВП на душу населення. Індекс був розроблений в 1990 р. пакистанським економістом Махбубом уль-Хаком і почав використовувався з 1993 р. ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу. При підрахунку індексу враховуються 3 види показників: 1) Середня тривалість майбутнього життя при народженні - оцінює довголіття; 2) Рівень освіти (письменності), визначається комбінацією двох показників - грамотності дорослого населення й охоплення населення трьома ступенями освіти (початковим, середнім та вищим); 3) Матеріальний рівень життя, оцінюється величиною реального ВВП на душу населення, тобто величиною, перекладеної в долари за допомогою паритету купівельної спроможності. В області доходів як порогової величини використовується середня світове значення ВВП на душу населення. Індекс відображає досягнення кожної даної країни в забезпеченні цих трьох найважливіших аспектів людського благополуччя. У загальному вигляді він розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення.

Наши рекомендации