Журнально-ордерна форма обліку
А) Базова форма
Сутність журнально-ордерної форми обліку полягає в застосуванні журналів-ордерів і допоміжних відомостів, які є основними обліковими реєстрами. Журнали-ордери побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.
Рис. 3.5. Схема журнально-ордерної форми обліку
В журналах-ордерах записи проводяться на основі даних первинних документів.
Журнали-ордери — це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер.
На рис. 3.5 зображено схему журнально-ордерної форми обліку в ручному варіанті.
Б) Спрощена форма
Для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах невиробничої сфери з простим господарським процесом виробництва та невеликою кількістю господарських операцій застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку.
Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися:
• за простою формою (без використання реєстрів обліку майна підприємства);
• за формою бухгалтерського обліку з використанням реєстрів обліку майна підприємства.
Підприємства малого бізнесу, які застосовують просту форму обліку, реєструють первинні облікові документи, відображають операції на рахунках, визначають собівартість продукції і фінансовий результат в бухгалтерському реєстрі — книзі обліку господарських операцій (форма № К — 1). Для розрахунків з оплати праці працівників малі підприємства ведуть відомість обліку заробітної плати (форма № В — 8).
Підприємства мають змогу вести облік з використанням реєстрів обліку майна підприємства. Такими реєстрами є:
форма № В — 1 «Відомість обліку основних засобів, нарахованих амортизаційних відрахувань (зносу)»;
форма № В — 2 «Відомість обліку виробничих запасів, готової продукції і товарів»;
форма № В — 3 «Відомість обліку витрат на виробництво»;
форма № В — 4 «Відомість обліку грошових коштів і фондів»;
форма № В — 5 «Відомість обліку розрахунків та інших операцій»;
форма № В — 6 «Відомість обліку реалізації»;
форма № В — 7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками»;
форма № В — 8 «Відомість обліку заробітної плати»;
форма № В — 9 «Відомість (шахівниця)».
На рис. 3.6 наведено схему спрощеної форми бухгалтерського обліку.
Рис. 3.6. Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку
В) Машинні варіанти журнально-ордерної форми
Організація механізованої обробки інформації у журнально-ордерній формі обліку передбачає ведення журналів-ордерів, де вказують кореспондуючі рахунки, що забезпечує точність і швидкість відображення бухгалтерських записів. У разі механізованого способу організації облікового процесу побудова журналів-ордерів ґрунтується на тих самих принципах, що і ручного. Всі журнали-ордери формуються за кредитовим принципом і по кожному синтетичному рахунку в розрізі кореспондуючих рахунків. Дебетові обороти по синтетичному рахунку враховують у кількох журналах-ордерах. Об’єднання їх відбувається в Головній книзі при формуванні інформації, відбитої в різних журналах-ордерах. В облікових реєстрах (журналах-ордерах і допоміжних відомостях) аналітичний облік суміщується з синтетичним. Більшість журналів-ордерів, як правило, містить кілька синтетичних рахунків. У журналах-ордерах аналітичний облік формується за показниками, необхідними для контролю і складання періодичної і річної звітності. У журнально-ордерній формі обліку, як правило, застосовуються місячні журнали-ордери, допоміжні відомості розраховані на більш тривалий час. Основними перевагами журнально-ордерної форми обліку є поєднання аналітичного і синтетичного обліку в одному реєстрі; забезпечення своєчасного і рівномірного відображення бухгалтерських записів протягом звітного періоду, а також забезпечення розподілу облікових робіт; можливість проведення аналізу господарської діяльності підприємства; скорочення загальної кількості облікових реєстрів. Однак у нових умовах господарювання журнально-ордерна форма не відповідає всім потребам управління підприємством, а саме: побудова журналів-ордерів не відповідає за складом аналітичних даних, необхідних для управління підприємством.
47. Меморіально-ордерна форма обліку
Сутність організації бухгалтерського обліку за меморіально-ордерною формою полягає в тому, що на основі первинних документів складаються меморіальні ордери, де проставляється кореспонденція рахунка.
Меморіальні ордерискладаються на кожний первинний, один документ — доказ.
Меморіальні ордери фіксуються в реєстраційному журналі та використовуються для запису на синтетичних рахунках в Головній книзі.
Аналітичний облік ведеться паралельно синтетичному, використовуються первинні документи, картки, відомості, книги.
На рис. 3.4 наведено схему меморіально-ордерної форми обліку.
Рис. 3.4. Схема меморіально-ордерної форми обліку
При використанні обчислювальної техніки машинні носії після групування по дебету синтетичних рахунків є основою для складання машинограм по дебету рахунка, а після вторинного групування по кредиту рахунків — для складання відомості по кредиту рахунків. Для автоматизації процесу формування аналітичного обліку паралельно створюються машинограми аналітичного обліку. Після цього на основі синтетичного і аналітичного обліку складається Головна книга. Перевірка правильності ведення синтетичного і аналітичного обліку здійснюється складанням у кінці місяця оборотних або сальдових відомостей по рахунках аналітичного обліку і звірянням їх підсумків з відповідними даними оборотної відомості за синтетичними рахунками. Технологія обробки за такої форми обліку не передбачає автоматичне формування періодичної і річної звітності. Перевагами меморіально-ордерної форми обліку є: простота і гнучкість, що дає змогу пристосовувати її до різних типів підприємств; використання меморіальних ордерів, що сприяє упорядковуванню синтетичного обліку; посилення контрольних функцій обліку, звіряння даних синтетичного і аналітичного обліку. Водночас меморіально-ордерна форма обліку має істотні недоліки, а саме: необхідність формування великої кількості меморіальних ордерів; незначний ступінь відповідності обліку потребам аналізу і аудиту; не надає можливості на основі облікової інформації приймати управлінські рішення.
48. Спрощена форма обліку
Спрощена форма бухгалтерського обліку рекомендована до застосування виключно на малих підприємствах і в обліковому процесі бюджетних установ не використовується.
Спрощена форм бухгалтерського обліку, відповідно до способу реєстрації облікових даних може вестись вручну чи за допомогою комп’ютерної техніки.
Спрощена форма бухгалтерського обліку застосовується малими підприємствами, якщо не виконуються умови для застосування простої форми бухгалтерського обліку (кількістю господарських операцій за місяць не більше 300) або за власним вибором суб'єкта господарювання. Вона передбачає узагальнення інформації про господарські операції в таких регістрах бухгалтерського обліку (табл. 1.8).
Таблиця 1.8. РЕГІСТРИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ, ЗАТВЕРДЖЕНІ НАКАЗОМ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ № 422
| Регістр бухгалтерського обліку | Розділ регістра | Синтетичні рахунки | |
| Загального плану рахунків* | Спрощеного плану рахунків | ||
| Відомість 1-м (додаток 3) | Розділ I. Облік готівки і грошових документів | ||
| Розділ II (оборотна сторона). Облік грошових коштів та їх еквівалентів | 31, 33, 35 | ||
| Відомість 2-м (додаток 4) | Облік запасів | 20, 21, 22, 26, 27, 28 | 20, 26 |
| Відомість 3-м (додаток 5) | Розділ I. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами по податках і платежах, довгострокових зобов'язань і доходів майбутніх періодів | 34, 36, 37, 3850-53, 5560-63, 67, 68, 64, 65, 69 | 37, 55, 64, 68, 69 |
| Розділ II (оборотна сторона). Облік розрахунків з оплати праці | |||
| Відомість 4-м (додаток 6) | Розділ I. Облік необоротних активів і амортизації (зносу) | 10, 11, 12, 13, 16 | 10, 13 |
| Розділ II (оборотна сторона). Облік капітальних і фінансових інвестицій і інших необоротних активів | 14, 15, 18, 35 | 14, 15, 18, 35 | |
| Відомість 5-м (додаток 7) | Розділ I. Облік витрат | 80-85 | 84, 85 |
| Розділ II. Облік витрат на виробництво | 23, 24 | ||
| Розділ III. Облік доходів і фінансових результатів | 44, 70-75, 79 | 44, 70, 79 | |
| Розділ IV. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів | 39, 40-43, 45-48 | 39, 40, 47 | |
| Оборотно-сальдова відомість (додаток 8) | Немає | Всі рахунки |
Сума будь-якої операції відображається у відомості обліку за рахунком, що кредитується, в графі рахунку, що дебетується, і одночасно (за сумою операції або загальним підсумком оборотів за місяць) у відомості обліку за рахунком, що дебетується, з вказівкою кореспондуючого рахунку.
Залишки коштів у відомості мають бути зіставлені з відповідними даними первинних і зведених документів, на підставі яких були зроблені відповідні записи. До таких документів можна віднести звіт касира, банківські виписки і т. ін.
В обов'язковому порядку у відомостях указується місяць, за який вони складаються.
49. Електронна (автоматизована) форма обліку
В умовах використання сучасних електронно-обчислювальних машин і нових підходів до організації бухгалтерського обліку ви-
явили нові форми бухгалтерського обліку — автоматизовані. В основу автоматизації бухгалтерського обліку покладено принцип
безперервної обробки облікової інформації.
Синтетичними й аналітичними регістрами бухгалтерського обліку за автоматизованої форми є машинограми. Здійснюється повна автоматизація збору, передачі, систематизації й обробки інформації. Крім паперових носіїв бухгалтерської інформації, ви-
користовують машинні носії (магнітні диски та ін.).
Комп’ютерна система обліку відображує основні процеси, пов’язані з отриманням різних зведених показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємств. У цій
обліковій системі інформація надходить єдиним каналом і використовується для всіх потреб управління.
Отже, комп’ютерна система обліку — це вдале поєднання професійних якостей і функцій користувача з інтелектуальни-ми можливостями комп’ютерів, які дозволяють отримати необ-
хідну для управління і оперативного контролю інформацію. Перевага автоматизованої форми обліку
полягає в тому, що введення в ЕОМ постійних і змінних облікових даних та їх наступне опрацювання для регістрів бухгалтер-
ського обліку і форм звітності здійснюється один раз. В Україні використовують значну кількість програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку. Наприклад,
«1С-бухгалтерія-проф. для Windows», яка є універсальною бухгалтерською програмою.
Основні особливості цієї програми:
㺸 ведення синтетичного і аналітичного обліку відповідно до потреб підприємства;
㺸 одержання всієї необхідної звітності та різнорідних документів з синтетичного й аналітичногообліку.
㺸 можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгал-ерського обліку, системи проводок, ведення аналітичного обліку,
форм первинних документів, форм звітності.
Вхідними даними для програми є господарські операції, що вносять до «Журналу реєстрації господарських операцій», та ппередньо введені довідники (план рахунків, аналітичний облік, константи тощо).
50. Фактори, що впливають на організацію бухгалтерського обліку на підприємстві
На рішення щодо окремих питань організації бухгалтерського обліку
впливає значна кількість факторів, які охоплюють особливості функціонування суб’єкта
господарювання.
У цілому фактори впливу на організацію бухгалтерського обліку по відношенню до
групи підприємств можуть бути внутрішніми та зовнішніми.
До зовнішніх факторів вважаємо за необхідне відносити такі:
1) поява нових організаційно-правових форм об’єднань підприємств зумовила
виникнення нових видів операцій між суб’єктами господарювання. Відповідно, групи
підприємств потребують нових підходів до організації бухгалтерського обліку;
2) рівень розвитку національного фондового ринку та ринку цінних паперів. Для
ефективності функціонування ринку досить важливе значення має система розкриття
інформації про учасників фінансового ринку і ринку цінних паперів, якість представленої
фінансової звітності і організація контролю за її достовірністю, що, в свою чергу, впливає
на належну організацію бухгалтерського обліку;
3) система нормативного регулювання діяльності груп підприємств та процесу
формування внутрішніх розрахунків. Основним нормативним документом, що регламентує
діяльність груп підприємств, є П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”, а нормативний
документ, що визначає правила формування внутрішніх розрахунків – відсутній. Відповідно,
група підприємств самостійно обирає процес формування внутрішніх розрахунків, який
зазначає в Наказі про облікову політику. Тому при організації бухгалтерського обліку в групі
підприємств слід враховувати положення зазначених документів;
4) умови господарювання спричинили приватизацію великих державних
підприємств, в результаті утворився корпоративний сектор економіки, який включає значну частку господарських товариств, що потребують вдосконалення їх управління на
основі ефективної організації бухгалтерського обліку;
5) необхідність задоволення інформаційних потреб на основі індивідуальних
внутрішніх розрахунків підприємства та внутрішніх розрахунків групи підприємств.
Потреба в таких розрахунках вимагає відповідної організації бухгалтерського обліку для її
формування;
6) рівень професійної підготовки облікових працівників. Компетентність та вміння
обліковими працівниками використовувати комп’ютерну техніку в своїй роботі сприяють
удосконаленню організації бухгалтерського обліку.
Внутрішніми факторами, що впливають на формування організації бухгалтерського
обліку, є:
1) форма власності впливає на організацію бухгалтерського обліку, а саме на
основі інтересів власників відбувається налагодження облікового процесу на
підприємстві;
2) організаційно-правова форма господарювання у вигляді підприємства,
господарського товариства, об’єднання підприємств здійснює вплив на організацію
бухгалтерського обліку, тобто кожній формі господарювання властиві свої принципи
організації бухгалтерського обліку. Так, група підприємств відповідає організаційно-
правовій формі господарювання – об’єднання підприємств;
3) організаційна структура групи підприємств, її розміри, обсяги діяльності.
Обсяги та розміри господарської діяльності групи підприємств визначають кількість
працівників бухгалтерських служб та фінансового відділу. Організаційна структура
впливає на взаємозв’язок фінансового директора та головних бухгалтерів з працівниками
інших структурних підрозділів групи підприємств;
4) особливості виробничої та торговельної діяльності підприємств групи
впливають на організацію бухгалтерського обліку, а саме вона повинна сприяти
формуванню однорідної аналітичної інформації в межах групи підприємств;
5) контроль материнського підприємства діяльності дочірніх підприємств. Від
обґрунтування контролю залежить поділ групи підприємств на материнське та дочірні
підприємства, що, в свою чергу, впливає на організацію бухгалтерського обліку в цих
підприємствах та на процес формування внутрішніх розрахунків;
6) відповідальність материнського підприємства за зобов’язаннями дочірніх
підприємств визначається установчими документами, здійснює вплив на організацію
бухгалтерського обліку для формування фінансової та податкової звітності таких
підприємств.
Отже, проведене дослідження щодо факторів впливу на організацію бухгалтерського
обліку, яка є невід’ємною складовою облікової політики у контексті законодавчого
забезпечення бухгалтерського обліку, дозволяє висловити припущення, що облікова
політика виступає засобом документального оформлення облікової процедури, в тому
числі, процедури бухгалтерського обліку внутрішніх розрахунків.
51. Форми організації обліку на підприємстві
Організація бухгалтерського обліку на підприємствах — це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Та- ка організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі.
Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов’язковим є додержання таких принципів: цілісності, всебічності, системоутворюючих відносин, динамічності, субординації та випереджуючих відносин.
Крім того, організація бухгалтерського обліку потребує додержання й таких принципів: адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, прямопливності та пропорційності.
Основні об’єкти організації обліку наведені на рис. А.11.1.
Найпоширенішими методами організації бухгалтерського обліку тепер є графічний і проектний. Водночас слід згадати й такі методи, як моделювання, аналітичний, спостереження, сітьовий, експертний, нормативно-правовий.
Рис. А.11.1. Об’єкти організації бухгалтерського обліку
Форма бухгалтерського обліку — це певна система взає- мопов’язаних облікових реєстрів (хронологічних та системних) встановленої форми і змісту для здійснення обліку наявності та руху засобів, зміни правових відносин та процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій у реєстрах.
Ознаки форм бухгалтерського обліку такі:
наявність певної системи реєстрів хронологічного та систематичного (аналітичного та синтетичного) обліку;
форма і зміст облікових реєстрів (окремі аркуші, книги, машинограми з відповідними реквізитами) та їх розміщення;
взаємозв’язок окремих реєстрів;
способи та технічні засоби запису господарських операцій у відповідні реєстри (уручну, за допомогою технічних засобів тощо).
З часу виникнення бухгалтерського обліку існувало багато його форм. Розвиток їх зумовлений розвитком суспільства: ма- теріального виробництва, продуктивних сил та виробничих від- носин.
Форма бухгалтерського обліку має забезпечити:
щоденний облік у хронологічному та систематичному порядку всіх здійснюваних господарських операцій;
максимальну економність витрат на проведення бухгалтерського обліку;
найбільш раціональний розподіл між обліковими працівниками комплексу облікових робіт;
оперативний контроль за рухом та наявністю майна, розрахунків, затрат, фінансових результатів тощо;
оперативне одержання відомостей про діяльність підприємства, його підрозділів та їх результативність;
широке використання технічних засобів;
забезпечення функцій інформаційної системи.
За технічними ознаками існують дві форми бухгалтерського обліку: ручний та машинний.
До першої групи належать: книжкові (у книгах), некнижкові (на окремих аркушах) або змішані (на аркушах і в книгах). До другої належать: таблично-перфокарткові або таблично-автоматизовані.
Найдавнішими є книжкові форми.
52. Значення та сутність облікової політики підприємства
.
Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку. Основна її мета — забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності.
При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно-правову форму (статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність структурних підрозділів; стратегію фінансово-економічного розвитку; рівень окупності витрат; рівень технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому; стан законодавства.
Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.
Послідовне впровадження підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.
При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту над формою, несуперечності та раціональності.
Правильно розроблена облікова політика враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, вона повинна забезпечувати:
— повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;
— готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та зобов’язань, ніж можливих доходів і активів, з метою недопущення створення прихованих резервів;
— відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;
— тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;
— раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.
Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.
Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращенні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.
53. Наказ про облікову політику підприємства та його складові
Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі. Тобто облікова політика конкретного підприємства залежить від політики держави в сфері бухгалтерського обліку.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності [1].
Від правильно сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність керування господарською діяльністю підприємства й стратегія його розвитку на тривалу перспективу. Адже, облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій у керуванні підприємством, дозволяє оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища [4].
Формуючи облікову політику підприємство повинно вибирати такі принципи, методи та процедури обліку, які дозволяють достовірно відобразити фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та забезпечити зіставність фінансових звітів. Тому під час розробки облікової політики необхідно враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які викладені в пунктах 14-17 П(С)БО 1.
Механізм формування облікової політики можна представити за допомогою його складових, які охоплюють всю систему об’єктів бухгалтерського обліку. Тому основними складовими облікової політики є:
1. Теоретичні засади бухгалтерського обліку – базуються на загальнонаукових основах бухгалтерського обліку та основних законодавчих
актах, що регулюють діяльність в цій сфері; також включають в себе основні принципи, дотримання яких є основою відображення в обліку господарських
операцій.
2. Методика – це сукупність методів та критеріїв оцінки, що регламентують облік основних засобів та малоцінних необоротних активів, запасів, фінансових інвестицій, розрахунків, забезпечень, доходів та витрат.
3. Практика – включає в себе безпосереднє ведення обліку на вищеперерахованих ділянках шляхом реєстрації в первинних документах та їх обробки; відображення господарських операцій згідно діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку; організація внутрішнього контролю та взаємодії бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб’єкта .54 пит дивись
54. Методика формування Наказу про облікову політику підприємства
Див.53 пит.
Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику. Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обгрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику). У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства. Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати: - робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності; - форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності; - порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань; - методи оцінки активів та зобов'язань; - правила документообігу і технологія обробки облікової інформації; - порядок контролю за господарськими операціями; - інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань організації бухгалтерського обліку.
55. Значення та сутність фінансової (бухгалтерської) фінансової звітності
Фінансова звітність являє собою систему взаємозв 'язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період.
Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, жорстко регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Звітність грунтується на міжнародних принципах бухгалтерського обліку. До неї пред'являються ті самі вимоги, що й до бухгалтерського обліку, бо вона є його складовою. Водночас окремі з вимог специфічні щодо фінансової звітності. Насамперед, інформація фінансової звітності має грунтуватися на даних аналітичного й синтетичного обліку, причому мусить забезпечуватися тотожність даних цих обліків, а також тотожність показників балансів, бухгалтерських звітів та даних синтетичного й аналітичного обліків.
Мета складання будь-якої звітності підприємства — це надання необхідної інформації для прийняття рішень.
Основне призначення фінансової звітності полягає в наданні користувачам правдивої та достовірної інформації про майновий та фінансовий стан, про результати господарсько-фінансової діяльності за звітний період.
56. Нормативно-правове забезпечення фінансової (бухгалтерської) звітності в Україні. Форма № 1 «Баланс»
Звітність підприємства є заключним кроком системи бухгал-терського обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим осо-бам для прийняття ефективних економічних рішень.
Власники і засновники підприємств хочуть бути впевнені в достовірності звітності.
Добре налагоджена звітність підприємства є, безсумнівно, умовою любого правильно організованого бізнесу.
Загалом звітність можна визначити як систему узагальнюючих та взаємопов’язаних показників, яка подається у вигляді різного типу таблиць, та текстового матеріалу за допомогою яких визнача-ється фінансовий стан, результати діяльності підприємств тощо.
Підприємства складають фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності, що використовує грошовий вимірник та ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Як правило, така звітність підлягає оприлюдненню.
Крім відкритої для зовнішніх користувачів звітності, підпри-ємства складають й внутрішню звітність, яка задовольняє інтере-си керівника і працівників та забезпечує оперативне прийняття рішень внутрішніми підрозділами.
Звітність підприємства регламентується законами України, постановами Кабінету Міністрів та нормативно-правовими акта-ми (табл. 1).
Таким чином, законами України передбачено, що усі суб’єкти господарювання зобов’язані вести бухгалтерський облік і склада-ти та подавати фінансову звітність.
Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1) визначає бухгалтерський облік як процес вияв-лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе-рігання та передачі інформації про господарську діяльність під-приємства зовнішнім та внутрішнім користуванням для прийнят-тя рішень.
Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і організаційно звітність є невід’ємною складовою системи бухгалтерського об-ліку і виникає на завершальному етапі облікового процесу, що забезпечує методологічну єдність показників, які в ній відобра-жаються з даними первинної документації та обліковими реєст-рами.
Стаття 71. Облік і звітність підприємства.
Облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 Кодексу та інших нормативно-правових актів.
Відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства.
Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства.
Облік і звітність господарських товариств здійснюється відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються відповідно державними податковими органами, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізійною комісією (ревізором) господарського товариства та/або аудитором.
Достовірність і повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених за-коном, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).
Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність.
Публічна бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, Балансу, Звіту про прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства)включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до звітів.
Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
• зміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів сплатою єдиного
податку;
• застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Нормативно-правове регулювання звітності підприємств в Україні здійснюється указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
В Україні введено в дію тридцять два положення (стандарти) бу-хгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р., який прирівнюється до положень. Усі накази Мі-ністерства фінансів щодо бухгалтерського обліку та складання звіт-ності підлягають реєстрації у Міністерстві Юстиції України (табл. 2).
За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 3) визначено такі види звітності:
Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міс-тить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Науково-практичний коментар до Закону України «Про бух-галтерський облік та фінансову звітність в Україні» так трактує поняття «фінансова звітність»
Фінансова звітність підприємства являє собою систему уза-гальнених показників, які характеризують підсумки господарсь-ко-фінансової діяльності підприємства за минулий період (мі-сяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групу-вання і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
Мета складання будь-якої звітності підприємства — це надан-ня необхідної інформації для прийняття рішень.
Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначе-на статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фі-нансову звітність в Україні» та пункту 4 П (С)БО 1 «Загальні ви-моги до фінансової звітності».
Метою складання фінансової звітності є надання користу-вачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відо-браженням усіх господарських операцій в системі бухгалтерсько-го обліку.
Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тіль-ки за юридичною формою.
Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечу-ється тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати зві-тів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних по-треб.
У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов’язання у рівній сумі) не наводиться.
57. Структура та вимоги до складання «Звіту про фінансові результати»
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:
автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Основні вимоги до складання фінансової звітності
Перед складанням річної фінансової звітності на підприємстві має бути проведена інвентаризація активів і зобов'язань.
Інформація, приведена у фінансовій звітності, базується виключно на даних бухгалтерського обліку і повинна бити тотожна даним аналітичного і синтетичного обліку. Слід пам'ятати про те, що дані фінансової звітності вважаються за достовірні, якщо не містять яких-небудь спотворень або помилок, які можуть згодом вплинути на прийняті рішення.
При складанні фінансової звітності необхідно суворо слідувати принципам її підготовки - автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування і відповідності доходів й втрат, повного освітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.
Фінансова звітність має бути підписана керівником підприємства і головним бухгалтером.
Структура Звіту про фінансові результати
Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:
І. Фінансові результати.
II. Елементи операційних витрат.
III. Розрахунок показників прибутковості акцій.
I. Фінансові результати
Формуються на підставі визначення фінансових результатів від усіх видів діяльності. Виділяють такі види діяльності: операційна, інша і надзвичайна.
Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.
До основної діяльності підприємств належать виробництво і/або реалізація продукції, товарів, робіт, послуг, які здійснюються на підставі статуту підприємства; до іншої діяльності підприємств — продаж або оренда основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів, доходи від операційних курсових різниць.
Інша діяльність — доходи від інвестиційної або фінансової діяльності (дивіденди, відсотки та інші доходи; участь у дочірніх підприємствах тощо).
Надзвичайна діяльність — події та операції, які неможливо передбачити в межах звичайної діяльності; вони відбуваються без участі підприємства і нерегулярно (повені, зсуви, землетруси, пожежі, аварії).
Фінансовий результат розраховують поступово: дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) показують за методом брутто з наступним відніманням наданих знижок, повернення проданих товарів, податків (ПДВ, акциз).
Структуру розділу І «Фінансові результати» наведено в табл. 1.
II. Елементи операційних витрат
У цьому розділі відображають витрати операційної діяльності: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію, інші операційні витрати. Ці дані необхідні для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого доходу на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).
Такий підхід дає змогу класифікувати витрати за функціями.
Ш. Розрахунок показників прибутковості акцій
Цей розділ заповнюють акціонерні товариства, акції яких відкрито продаються або купуються на фондових біржах.
58. Звіт про власний капітал
Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Метою є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу під-ва протягом звітного періоду. Статті: "Залишок на початок року"; "Залишок на кінець року"; "Зміна облікової політики"; "Виправлення помилок"; "Скоригований залишок"; "Переоцінка активів" та ін.
59. Звіт про рух грошових коштів
Звіт про рух грошових коштів відображує рух грошових коштів на підприємстві протягом звітного періоду. Він складається з трьох розділів, у яких розкривається рух коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Результат звіту показує зміни у стані грошових коштів, що відбулися протягом звітного періоду. Звіт дає змогу відповісти на запитання: збільшився чи зменшився обсяг грошових коштів на підприємстві й за рахунок чого це збільшення чи зменшення відбулося? Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначають коригуванням прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, забезпечень, пов'язаних з операційною діяльністю, амортизації необоротних активів, прибутку (збитку) від неопераційної діяльності, витрат на сплату процентів, сплачений податок на прибуток, доходів та витрат майбутніх періодів.
За статтею "Чистий рух коштів від операційної діяльності9* відображають результат руху коштів від операційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначають на основі аналізу змін у статтях розділу Балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції". При розрахунку чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності враховують надходження коштів у результаті реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; отримані відсотки, дивіденди, інші надходження, а також витрати коштів на придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, інші платежі, пов'язані з інвестиційною діяльністю.
Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначають на основі змін у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні
зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо). У статті "Надходження власного капіталу" відображуються надходження грошових коштів від розміщення акцій та інших операцій, що приводять до збільшення власного капіталу.
У статті "Отримані позики" відображують надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також
інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю).
У статті "Інші надходження*9 показують інші надходження грошових коштів, пов'язані з фінансовою діяльністю.
У статті "Погашення позик" відображують виплати грошових коштів для погашення отриманих позик, а статті "Сплачені дивіденди" — суми дивідендів, сплачені грошовими коштами. Стаття "Інші платежі" слугує для відображення грошових коштів для викуплення раніше випущених акцій підприємства, виплати грошових коштів орендодавцю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та за іншими платежами, пов'язаними з фінансовою діяльністю.
У статті "Чистий рух коштів від фінансової діяльності" відображують результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
Стаття "Чистий рух коштів за звітний період" призначена для відображення різниці між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях: "Чистий рух коштів від операційної діяльності", "Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності" та "Чистий рух коштів від фінансової діяльності".
У статті "Залишок коштів на початок року" показують залишок грошових коштів та їх еквівалентів на початок року, наведений у балансі.
У статті "Залишок коштів на кінець року" наводиться різниця між сумою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Залишок коштів на початок року" та "Чистий рух коштів за звітний період". Розрахований у такий спосіб показник має дорівнювати наведеному в Балансі залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду.
60. Характеристика приміток до річної фінансової звітності
П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Якщо протягом звітного року змінювалися положення облікової політики, такі зміни повинні знайти своє відображення в Примітках.
До змін в обліковій політиці належать зміни:
· методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів;
· методів оцінки вибуття запасів;
· порядку визначення величини резерву сумнівних боргів;
· методу оцінки ступеня завершеності операцій із надання послуг;
· порядку резервування коштів для забезпечення майбутніх витрат і платежів.
В Примітках повинні відображатися події після дати Балансу за П(С)БО 6.
Подія після дати Балансу— це подія, яка відбулася між датою Балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності і вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.
У Примітках розкривається інформація не про всі події, а лише про ті, які мають най-
суттєвіший вплив, це події 2-ох груп:
I. події, що стосуються звітного періоду і які надають додаткову інформацію про обставини, що існували на дату Балансу;
II. події, які хоч і не стосуються звітного періоду, але містять важливу інформацію про
обставини, що виникли після дати Балансу.
I. Події першої групи потребують коригування показників звітності, що повинно обов'язково розкриватися в Примітках, а саме:
· оголошення банкротом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною;
· переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їхньої вартості, визначеної на дату Балансу;
· отримання інформації про фінансовий стан і результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, яка свідчить про стійке зниження вартості їхніх акцій на фондових біржах;
· продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату Балансу;
· отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового
відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату;
· виявлення помилок або перекручень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності.
Так, якщо після дати Балансу переоцінені активи втратили вартість внаслідок стійкого зниження їх ціни або стало відомо, що сумнівна заборгованість стала безнадійною, це потребує коригування даних звітності. Коригування активів і зобов'язань здійснюються шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати Балансу.
Перелік подій після дати Балансу, які вказують на обставини, що виникли після дати Балансу розкриваються тільки в Примітках до фінансової звітності, а саме:
· прийняття рішення про реорганізацію підприємства;
· придбання цілісного майнового комплексу;
· рішення про припинення операцій, що становлять значну частину основної діяльності;
· знищення (втрата) активів у результаті пожежі, аварії;
· прийняття рішення стосовно емісії цінних паперів;
· непрогнозовані зміни індексів цін і валютних курсів;
· укладення контрактів стосовно значних капітальних і фінансових інвестицій;
· прийняття законодавчих актів, що впливають на діяльність підприємства;
· дивіденди за звітний період оголошені підприємством після дати Балансу.
II. Є події, які відбуваються після дати Балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, але не потребують коригування статей фінансової звітності, але наводяться в Примітках до фінансових звітів за умови, що відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення. Так, якщо після дати Балансу підприємством оголошенні дивіденди або придбано цілісний майновий комплекс, це не впливає на показники минулого періоду, але цю інформацію наводять в Примітках до фінансових звітів.
2. Друга група інформації в Примітках— інформація, яка не міститься у формах звітності № 1-4, але є обов'язковою за вимогами окремих положень (стандартів), і наводиться у формі № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".
3. Третя група інформації в Примітках— це забезпечення її зрозумілості і доцільності, що є основою аналізу статей звітності для прийняття упрвлінських рішень.