Властивості та класифікація інформації

Значна увага до інформації у працях науковців ХХ століття призвела до розробки значного переліку основних властивостей інформації.

Найбільш важливими властивостями інформації є:

· об'єктивність та суб'єктивність;

· повнота;

· достовірність;

· адекватність;

· доступність;

· актуальність.

Загальні властивості інформації (Партико З. В.)

1. Кількість інформації (Вимірювання, Оцінювання, )

2. Новизна інформації (Новою може бути як незнакова, так і знакова інформація)

3. Якість інформації (Реальність інформації, Нормованість інформації)

Крім звичайної інформації, описаної в попередньому розділі, щодо якості виділяють також псевдоінформацію, параінформацію та метаінформацію.

Псевдоінформація. У повідомленні звичайна інформація постійно веде до зростання кількості нової контекстної, реципієнтської чи навіть суспільної інформації. За наявності у повідомленні псевдоінформації кількість нової контекстної, нової реципієнтської чи нової суспільної інформації практично не зростає.

Параінформація. До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів чи речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних — інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація — це те, що написано “між рядками”. Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.

Широко використовують параінформацію і в рекламних повідомленнях.

Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення.

Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.

4. Цінність інформації (Інформаційний шум.)

У часі цінність інформації є величиною змінною. На неї впливає поява нової інформації щодо досягнення мети

5. Достовірність інформації (спотворення)

6. Складність інформації

7. Компресованість інформації

Під час готування й передачі повідомлень часто виникає таке завдання: скомпресувати (ущільнити) інформацію повідомлення так, щоби вона була в меншому, ніж це є, об’ємі носія інформації або щоб її можна було передати за коротший відрізок часу.

Розрізняють два загальні способи компресування інформації: перший — без втрати інформації (як для знакових, так і для незнакових повідомлень; наприклад під час архівування файлів на комп’ютерних носіях інформації); другий — із втратою частини інформації (наприклад, під час готування повідомлень у ЗМІ для знакових повідомлень залишають тільки цінну інформацію і видаляють інформаційний шум).

Вивчення літературних джерел показало, що інформація налічує багато різновидів, які виділяються на підставі відповідних класифікаційних ознак. Для розкриття змісту інформаційного забезпечення процесу управління необхідно провести класифікацію управлінської інформації. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про інформацію" основними видами інформації є:

· статистична інформація;

· масова інформація;

· інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого та регіонального самоврядування;

· правова інформація;

· інформація про особу;

· інформація довідково-енциклопедичного характеру;

· соціологічна інформація.

Узагальнюючи погляди провідних науковців у сфері класифікації управлінської інформації, виділимо такі класифікаційні ознаки, що зустрічаються найчастіше і заслуговують на увагу:

· функціональний зміст або види управлінської діяльності (економічна, фінансова, виробнича, маркетингова, зовнішньоекономічна, правова, технічна, соціальна тощо);

· форма подання (візуальна, паперова, аудіінформація тощо);

· призначення (одноцільова, багатоцільова тощо);

· ступінь готовності до використання (первинна, проміжна, кінцева тощо);

· ступінь важливості (важлива, неважлива, бажана тощо);

· повнота (повна, часткова тощо);

· характер використання (універсальна, спеціальна, індивідуалізована тощо);

· ступінь надійності (достовірна, недостовірна, вірогідна тощо);

· джерело надходження (зовнішня, внутрішня тощо);

· засіб розповсюдження (особистий контакт, телефон, документ, повідомлення через мережу Internet, інші засоби теле-, відео-, медіакомунікацій тощо);

· терміни використання (постійна, змінна, оперативна, прогнозна тощо) та ін.

Література:

1. Закон України "Про інформацію" від 2.10.1992 р. № 2657-XII.

2. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 р. № 2132- XII.

3. Концепція створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи, затверджена Кабінетом Міністрів України № 40 від 20.01.1997 р.

4. Мизюк Б.М. Стратегічне управління підприємством. - Львів: Коопосвіта. ЛКА, 1999. -388 с.

5. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. Пономаренка В.С. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 544 с.