Структура і властивості комерційної інформації.

Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису окремих її сукупностей. Розглядаючи структуру комерційної інформації, виділяють її окремі елементи – прості і складні інформаційні одиниці. Комерційна інформація має певну структуру незалежно від застосовуваних технічних засобів для її оброблення. З елементів інформації - одиниць нижчого рангу - утворюються складові сукупності – одиниці вищого рангу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею вищого рангу – ІС.

Реквізит - це логічно неподільний елемент. Такі елементи бувають двох видів: реквізити - основи та реквізити ознаки.

Реквізити - основи кількісно характеризують конкретні об'єкти управління, реквізити – ознаки - якісно. Реквізити-основи поділяються на: кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолютні, відносні. Реквізити - ознаки поділяються на: довідкові, групувальні, спеціальні.

Форма реквізиту включає найменування (ім'я), структуру (формат), значення.

Найменування (ім'я) служить для звернення до нього і подається словом або групою слів. (наприклад: табельний номер робітника);

Структура реквізиту - це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють довжину і тип. Довжина - кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, “ Найменування і характеристика матеріалу” – до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

Значеннями реквізитів є послідовність символів (літер, цифр, різних знаків).

Під час оброблення інформації над реквізитами - основами виконують арифметичні операції, а за допомогою реквізитів - ознак здійснюють пошук інформації , її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції).

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт) називається повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідомлень. Повідомлення, зафіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Під час проектування ІС необхідно враховувати такі властивості економічної інформації:

· вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не підходять для автоматичного введення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машині носії.

· ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників для всіх служб і видів господарської діяльності.

· основна частина економічної інформації підлягає періодичному і регулярному обробленню.

· здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при подальших розрахунках.

· економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

Дана інформація має задовольняти такі вимоги:

точність забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами.

вірогідність – визначити допустимий рівень спотворення як вхідної , так і результатної інформації, на якому зберігається ефективність функціонування системи.

оперативність - відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень.

ІС

Інформаційна підсистема

Інформаційний потік

Інформаційний масив

Інформаційне повідомлення

Показник

Реквізит – ознака Реквізит - основа

4.ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ФОРМАЛІЗОВАНОГО ОПИСАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Основу комп’ютерної IС становить інформаційна база (IБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні IС. Інформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін інформацією між структурними одиницями комп’ютерної IС, а також інформаційними системами різ­них рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази значною мірою визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відво­дить­ся особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини одного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови формалізованою мовою ЕОМ. У процесі згаданого перекладу вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід навести основні терміни й поняття, використовувані в цій області. Вони містяться в ГОСТ 6.01.1—87 («Єдина система класифікації і кодування техніко-економічної інформації. Основні положення»), а також відібрані і встановлені на підставі аналізу вітчизняних та зарубіжних джерел.

Класифікація — поділ множини об’єктів на частини за їх по­дібністю або різницею згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття.

Система класифікації — сукупність методів і правил класи­фікації та їхній результат.

Об’єкт класифікації — елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації — властивість або характеристика об’єк­та, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки — якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання — частина об’єктів, яка виділена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класи­фі­каційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації — етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового розподілу об’єктів одного кла­сифікаційного угруповання).

Глибина класифікації — кількість ступенів класифікації.

Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв’язку економічних показників, які переробляються в IС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування — створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об’єкту класифікації (або процес присвоєння об’єкту певного коду).

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання і об’єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду — система знаків, узятих для створення коду.

Основа коду — число (кількість) знаків у алфавіті коду.

Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.

Буквений алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є літери природних мов (української, російської, англійської і т.ін.).

Буквено-цифровий (змішаний) алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є літери природних мов та цифри.

Розряд коду — позиція знака в коді.

Довжина коду — кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).

Структура коду — умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.

Контрольне число — розрахункове число, яке використову­ється для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування — присвоєння закодованому класифікацій­ному угрупованню або закодованому об’єкту нового коду.

Перекодувальні таблиці — таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об’єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класи­фікатор.

Класифікатор — офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об’єктів класифікації.

Позиція класифікатора — назва і код класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації.

Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Резервна ємність класифікатора — кількість вільних позицій у класифікаторі.

Упровадження класифікатора — проведення комплексу заходів, які забезпечують застосування класифікатора у певній сфері діяльності (відділ, дільниця, підприємство, галузь і т.ін.).

Ведення класифікатора — підтримка класифікатора у ві­ро­гідному (актуальному) стані (автоматизоване, ручне).

Система ведення класифікатора — сукупність служб, методів і засобів, які забезпечують ведення класифікатора та інформаційне обслуговування абонентів.

Еталон класифікатора — врахований оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора — ознака, яка вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження і сфери застосування (республіканський, галузевий і т.ін.).

Реєстрація класифікатора — присвоєння затвердженому класифікатору реєстраційного номера і запис необхідних відомостей про нього до реєстра (державна, галузева).