Формат складання текстових даниху колонках таблиці

Цей формат має бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не меншою від 2 п. з кожного боку, а відстань між колонками у виводі - 8 п. Текст кожного елемента колонки завжди складають із великої літери, а знаки орфографії та пунктуації всередині тексту - згідно із правилами граматики. В кінці кожного елемента знаки пунктуації не ставлять. Спосіб виключання тексту має бути єдиним для таблиці, бажано - для таблиць усього видання. Якщо в суміжних однорядкових елементах текстової колонки повторюються однакові слова, то їх можна замінити лапками. Якщо ж повторюються багаторядкові елементи, то при першому повторенні їх замінюють словами "Те саме", а при наступних - лапкою, розміщеною посередині цих слів. Не дозволяється замінювати лапками числа, марки машин, символи тощо.

За наявності підсумкової частини в таблиці підсумкова лінійка має перекривати слово "Разом" на 12 п. Це слово в таблицях складають часто зі зміною шрифту або застосовуючи розрядку так, щоб після нього було 3 ...5 крапок. Підсумковий рядок, як правило, верстають з відбивкою від підсумкової лінійки на 8 п.

У виводах підсумкову лінійку відокремлюють від тексту і підсумкового рядка на півкегельний проміжок.

При багатошпальтовому складанні видання таблиці бажано верстати на формат однієї шпальти (рис. 22). Якщо це неможливо, то таблиці при такому складанні можуть бути заверстані на формат двох або кількох шпальт. Не можна верстати таблиці в такому складанні на проміжні формати, наприклад на 1,5 шпальти з обкладом. Таблиця не повинна розрізати текст сторінки складання, тобто текст у кожній шпальті переходить через таблицю зверху донизу.

Рис 22. Схема верстання таблиці при багатошпальтовому складанні видання

Відбивку текстів, рубрик, цифр при такому складанні виконують так само, як і при одношпальтовому складанні видання.

У дод. 19 показано варіанти верстання таблиць.

5.6.7. Особливості оформлення виводів

Виводи майже не відрізняються від таблиць. Прості за побудовою таблиці можуть бути перетворені на виводи. Тому термін "вивід" - поняття дещо умовне.

Зовнішньо вивід відрізняється від таблиці тим, що його частини розділяють не І лінійками, а пробілами. Такого розділення досить, оскільки порівняно з таблицями | вивід має простішу будову. Крім того, він, як правило, тісніше пов 'язаний з текстом, | ніж таблиця, бо вивід ніби завершує думку автора, і тому його недоцільно виділяти із ' тексту лінійками. Цим пояснюється і те, що вивід, як правило, не має ні тематичного, ні нумераційного заголовків, а тому повинен розташовуватися безпосередньо за тим текстом, якого він стосується.

Так само, як і таблиця, вивід має заголовну частину, боковик, прографку та підсумкову
частину з підсумковою лінійкою (єдина лінійка, яка може бути у виводі), але, як уже було
зазначено, будова виводу завжди нескладна. Його головка, як правило, одноярусна і
складається із невеликих за обсягом заголовків, кількість колонок також невелика. і

Розрахунок та складання виводу загалом аналогічні розрахунку і складанню таблиць. Виводи складають тією самою гарнітурою, що й текст видання, але кеглем

на ступінь меншим, а головку можна складати ще меншим кеглем.

Через те що вивід не розділений лінійками, для зручності його читання необхідно витримувати достатні пробіли між заголовками колонок. Ці пробіли мають бути не меншими від кегельного, а заголовки слід відокремлювати від прографки на проміжок у 2...4 п. Заголовки треба розміщувати горизонтально, вертикальне їх розташування допускається як виняток.

Вивід завжди складають на менший формат, ніж основний текст. Різниця має становити не менш як '/ кв. і бути кратною 24 п. для того, щоб при симетричному виключанні можна було б закласти з боків великий пробільний матеріал, який доповнює вивід до формату сторінки складання.

Оскільки вивід складають на менший формат, ніж основний текст, і через те, що його не можна відривати від тексту, починати шпальту виводом не рекомендується. Небажано й закінчувати виводом шпальту; краще, якщо він буде прикритий не менш як двома рядками тексту. З цієї самої причини недопустимо розривати вивід, переносячи його частину на наступну шпальту.

5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул

Цей вид складання належить до складного, оскільки використовуються шрифти різних алфавітів, накреслень, кешів, а також математичні знаки, дужки, лінійки. Складні формули складають згідно з розміткою видавничого текстового оригіналу. Формули мають складатись одними шрифтом і знаками з однотипним способом вирівню­вання рядків та розташування індексів, лінійок. Формульні тексти є частиною основного тексту видання, через що їх верстають у строгій відповідності з вказівками у видавничому текстовому оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул залежно від розташування, розміру й накреслення одних і тих самих знаків можуть набувати різних змістових значень.

При складанні та верстанні велику увагу слід приділити аналізу видавничого текстового оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для літерних позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького та готичного алфавітів. Щоб правильно відтворити їх, варто пам 'ятати, що в розмітці латинські літери підкреслюють коректурним знаком "курсив", грецькі -обводять червоним кружечком, готичні - синім.

Коректурним знаком помічають літери, що мають однакове накреслення. Умовні скорочення слід складати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Скорочення найменувань фізичних величин незалежно від латинського чи українського алфавіту теж складають шрифтом прямого накреслення.

Однорядкові формули складають кеглем основного шрифту, дворядкові -зменшеним кеглем, а в багаторядкових ту частину формули, що займає один рядок, складають кеглем основного шрифту, а два і більше рядків - зменшеним кеглем. У

х = (2р / щатСН) ІДЯ / К2АН;

л_ Ь2[і+а(кж/Л\___

шкільних підручниках для молодших класів усі частини формул краще складати шрифтом основного кегля.

Формули поділяють на хімічні та математичні. Останні залежно від кількості рядків, які займає формула, поділяють на одно-, дво- та багаторядкові формули, а залежно від елементів, що входять у формулу, - на цифрові, літерні (символьні) та мішані. Складають їх окремими рядками з розташуванням по центру. Прості математичні формули можна розташовувати в рядку з відбивкою від тексту

Дрібні формули складають в окремий рядок з відбивкою одну від одної. Однорядкові формули складають, як і звичайний текст, тобто окремими рядками з вирівнюванням на середину. Прості математичні формули можна розташовувати в рядку з відбивкою від тексту на півкегля. Дрібні формули, складені в окремий рядок, відокремлюють одну від одної не менш як на розмір кегля формульного шрифту. Останній залежить від кегля основного шрифту. Ці формули складають шрифтом, що й основний текст, або на 2 п. меншим для багаторядкових формул.

Хімічні формули (рядкові та структурні) складають шрифтом того самого кегля, що й текст, якого вони стосуються. Коефіцієнт і підрядкові індекси складають шрифтом прямого накреслення без відокремлення від символу. Хімічні символи складають літерами латинського алфавіту прямого світлого накреслення, знаки та зв'язки - без відокремлень від попередніх і наступних елементів формули. Хімічні рядкові формули, характерні для простих хімічних реакцій, складають та розташовують, як однорядкові математичні формули.

Складання структурних хімічних формул ускладнюється наявністю у них кількох рядків, що розташовуються по горизонталі, вертикалі, а також з'єднані горизонтальними, вертикальними, похилими зв'язками. Формули можуть розташовуватись по діагоналі, зигзагами і т. д. Згідно з видавничим текстовим оригіналом їх можна будувати зліва направо, зверху вниз і по діагоналі. їхня конфігурація має точно відповідати оригіналу. За способом складання розрізняють структурні хімічні формули з відкритими, закритими в різні геометричні фігури зв'язками між символами. Ці формули можна складати як горизонтальними рядками, так і вертикальними (колонками).