Мастильні матеріали та допоміжні матеріали

До мастильних матеріалів належать речовини, які зменшують тертя й захищають метал від корозії. Мастильні матеріали можуть бути рідкими, твердими та консистентними. Рідке мастило {олива) буває мінерального, рослинного та тваринного походження. Най­поширенішою є мінеральна олива — продукт, добутий з нафти або кам'яного вугілля: вазелінова, машинна, циліндрова.

Рослинна олива — бавовняна, касторова, льняна, ріпакова. До тваринних олив належать жири: риб'ячий, тюленячий, китовий, сало різних тварин. Ці оливи мають малу в'язкість і найкращу маслянистість, тому застосовують суміш мінеральних олив з тва­ринними та рослинними оливами.

Рідке мастило застосовують для деталей, що працюють на ви­соких швидкостях. Поряд з рідкими застосовують тверді масти­ла, що складаються з мінеральних олив змішаних з милом; зви­чайно це солідол, тавот, технічний вазелін тощо. Наприклад, ма­зями називаються суміші мінеральних олив з невеликим додаван­ням олив тваринного та рослинного походження, згущеними кальцієвими (консталіни) або натрієвими (солідоли) милами.

Консистентні мастила можуть містити, крім мила, наповню­вачі, наприклад графіт, тальк, слюду. До них належать приладне мастило АФ-70 (мастило УНМА), техніч-ний вазелін УН (універ­сальне низькоплавке мастило), консерваційне мастило.

Вид мастильних матеріалів вибирають залежно від умов ро­боти, виду тертя, конструкції тертьових деталей, їх навантажен­ня, нагрівання, а також від матеріалу частин, що піддаються тер-

тю. Наприклад, індустріальні мастильні матеріали застосовують для змащування верстатів і механізмів; суднові — ходових частин суден; турбінні — підшипників турбін; моторні — двигунів внутрішнього згоряння стаціонарного типу; авіаційні — авіаційних двигунів; циліндрові — парових машин; мастильний мазут, напівгудрон, гудрон — букс вагонів та інших механізмів.

Основними характеристиками рідких мінеральних олив є в'язкість, температура спалаху та застигання, стабільність, вміст домішок. Мінеральна олива має різну в'язкість: рідка — (17...22), густа — (60...75) Пас. Це стосується і температури спалаху та за­стигання, чим і пояснюється їх поширення. В'язкістю оливи нази­вають його властивість чинити опір пересуванню одного шару відносно іншого. Температуру, за якої виділяється пара оливи і утворюють з навколишнім повітрям спалахуючі суміші, назива­ють температурою спалаху. Температурою застигання назива­ють температуру, за якої олива стає нерухомою. Здатність оливи чинити опір окисленню на повітрі за підвищених температур на­зивають стабільністю оливи. Вміст механічних та інших домішок визначається в відсотках, чим їх менше в оливі, тим вища її якість.

Основними характеристиками консистентних мастил є пенет-рація, температура краплепадіння, корозійні дії та вміст домішок. Пенетрація — число сотих часток санти-метра занурювання в ма­стило градуйованого конуса протягом 5 с за певної температури. Температурою краплепадіння називають температуру, за якої з'яв­ляється перша крапля мастила під час нагрівання її в певних умо­вах. Корозійна дія мастила — це дія нагрітої оливи на металевий зразок, який знаходиться в мастилі протягом певного часу. За втратою зразком маси визначається корозійна дія мастила.

Допоміжні матеріали. У машинобудуванні застосовують шкіру, азбест, повсть, текстильні та паперові матеріали. Для забез­печення щільності та герметичності механізмів використовують прокладні та ущільнювальні матеріали, наприклад шкіру, пароніт, повсть, клінгерит, картон, гуму. Шкіра може бути цупкою завтов­шки (3...7) мм і м'якою завтовшки (1,5...3,5) мм. Цупку шкіру вико­ристовують для виготовлення манжет, прокладок, приводних пасів тощо. М'яку шкіру застосовують для потреб текстильної промисловості, для виготовлення мембран, фільтрів тощо.

Пароніт — прокладний матеріал для металевих з'єднань, які

працюють за температури до (400.. .450) °С у воді та в парі і в нафтових продуктах. Пароніт — композиція азбесту, каучуку та на-

повнювачів. Композиція з азбесту, сурику, графіту, гуми та окси­ду заліза називається клінгерит. Його застосовують як проклад­ний матеріал, що витримує нагрівання до температури 180 °С.

Азбест (гірський льон) — речовина волокнистої будови міне­рального походження, використовують як вогнетривкий ма­теріал у вигляді прокладок і ущільнювальної жаростійкої речови­ни і як компонент, який входить у композиції прокладних жа­ростійких матеріалів.

Широке застосування мають прокладні матеріали для звуко-і теплоізоляції; наприклад, одним з кращих звуконепроникних матеріалів є повсть. Вона використовується для виготовлення прокладок, сальників, фільтрів для очищення масел, поліруваль­них кругів. Повсть застосовують як ізолятор і для виготовлення прокладних кілець, які захищають підшипники від попадання пи­лу. Виготовляють повсть з низькосортної вовни з додаванням рослинних волокон і клейстеру. Повсть має об'ємну масу 320 г/см3, коефіцієнт теплопровідності 0,06 Вт/( ). Використо­вують як прокладний матеріал гуму, свинець, листову мідь, а для ущільнення трубопроводів, різьбових з'єднань використовують конопляні та лляні волокна, гумові та гумово-тканинні ущільнен­ня, манжети, кільця з гуми та бавовняної тканини тощо.