Тема 2.Операційна стратегія як основа проектування операційної системи

25. Стратегія, з наведених нижче, яка ґрунтується на місії компанії та передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації, для досягнення стратегічної конкурентної переваги, – це:

– операційна;

– фінансова;

+ корпоративна;

– ринкова.

26. Стратегія, що полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії, – це:

+ операційна стратегія;

– фінансова стратегія;

– корпоративна стратегія;

– ринкова стратегія.

27. Операційні можливості – це:

+ портфель можливостей, які необхідні для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг;

– можливості і шляхи надходження інформації для прийняття рішень;

– складові частини загального процесу планування, які забезпечують відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури;

– портфель можливостей, необхідний для здійснення операційної діяльності підприємства.

28. Стратегічні компоненти операційного менеджменту – це:

+ конструкція товару, структура та зміст процесу, вибір місця розташування, людські ресурси, постачання;

– запаси, управління якістю, технологія, надійність та ремонт обладнання;

– виробничі потужності, вертикальна інтеграція, технологічні процеси, масштаб виробництва;

– виробнича інфраструктура, управління виробництвом, використання виробничого персоналу.

29. Сукупність стратегій, які визначають інтеграційні взаємодії виробничих підрозділів для ефективного впливу на споживача продукції, постачальників, конкурентів, належать:

– до стратегічних рішень;

+ до структурних рішень;

– до тактичних рішень;

– до технологічних рішень.

30. Сутність стратегій, що визначають динаміку техніки і технологій виробництва і впливу на них ринкових факторів, а також стратегій, що формують технологічний профіль підприємства, належать:

– до стратегічних рішень;

– до структурних рішень;

– до тактичних рішень;

+ до технологічних рішень.

31. Коли фірма робить щось краще, ніж її конкуренти, тобто зберігає конкурентоспроможність, що дозволяє їй залучати та зберігати споживачів, – це:

– вихід на ринок;

– захоплення ринку;

+ виражена компетентність;

– змістовна компетентність.

32. До основних типів операційних пріоритетів належать:

– товарна продукція всіх підрозділів підприємства;

– ресурси, використані в процесі обслуговування і управління виробництвом;

– основні фонди підприємства;

+ витрати виробництва, якість і надійність продукції, термін виконання замовлення тощо.

33. «Переможці замовлення» – це:

+ критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;

– критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;

– засоби та предмети праці, що має підприємство та використовує у виробничому процесі;

– предмети та засоби праці, які беруть участь тільки в одному виробничому циклі.

34. «Кваліфікатори замовлення» – це:

– предмети праці, що беруть участь у виробничому процесі та переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;

– критерій, що виділяє продукцію чи послуги однієї фірми серед продукції і послуг інших компаній;

+ критерій, за допомогою якого визначається значимість кожного виду продукції фірми як можливого кандидата для продажу;

– засоби та предмети праці, що має підприємство.

35. Сервісна стратегія починається з:

– аналізу фактично досягнутих результатів роботи;

+ визначення пріоритетів, що досягаються та на основі яких фірма буде конкурувати на ринку;

– аналізу поточних результатів роботи;

– порівняння виконання запланованих робіт з фактичними результатами.

36. Стратегія конкуренції організації, що передбачає зниження повних витрат виробництва товару або послуги для створення стійкої переваги за витратами над конкурентами, які пропонують низькі ціни, а потім використання її як основи для боротьби з конкурентами називається:

– стратегія широкої диференціації;

+ стратегія лідерства за витратами;

– стратегія оптимальних витрат;

– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

37. Стратегія конкуренції організації, яка передбачає забезпечення оптимальних витрат і ціни відносно виробників продукції з аналогічними рисами і якістю, – це:

– стратегія широкої диференціації;

– стратегія лідерства за витратами;

+ стратегія оптимальних витрат;

– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

38. Стратегія конкуренції організації, що спрямована на надання товарам компанії специфічних рис, які відрізняють їх від товарів фірм-конкурентів, що сприяє залученню більшої кількості покупців, отримала назву:

+ стратегія широкої диференціації;

– стратегія лідерства за витратами;

– стратегія оптимальних витрат;

– сфокусовані стратегії низьких витрат і диференціації.

39. Етап життєвого циклу, на якому операційна система сформована як цілісність, – це:

– зародження та формування операційної системи;

+ зростання ефективності;

– стабільності;

– спадаючої ефективності.

40. Основна мета, з якою проводиться аналіз конкурентів підприємства, – це:

– визначення їх сильних та слабких сторін;

– визначення їхніх цілей та завдань;

+ визначення їхніх цілей, стратегій, сильних і слабких сторін;

– визначення їх операційної стратегії.

41. У стратегії організації найчастіше розглядають такі основні елементи:

– споживачі продукції;

– виробники і споживачі продукції;

– виробники та конкуренти;

+ споживачі (покупці) продукції та конкуренти.

42. Планування операційної стратегії полягає у розробці:

+ стратегій;

– цілей;

– місії;

– тактики і політики.

43. Під місією організації розуміють:

– причину створення організації;

+ чітко виражену причину існування організації;

– основні завдання організації;

– тактику організації.

44. Оцінкою операційної стратегії є:

– порівняння результатів роботи з цілями;

+ порівняння результатів роботи з місією і цілями організації;

– порівняння витрат із прибутками;

– порівняння досягнутих результатів за певний період.

Тема 3. Операційна система організації: поняття, склад та види

45. Сутність системного підходу до операційного менеджменту полягає:

– у сукупності взаємодіючих частин в організації;

– у сукупності суб'єкта та об'єкта управління;

– у сукупності взаємозв'язаних елементів (частин);

+ у сукупності взаємозв'язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого.

46. Функція системи характеризує:

+ прояв властивостей систем у даній сукупності відносин і являє собою спосіб дії при взаємодії із зовнішнім середовищем;

– зовнішнє середовище підприємства, фактори прямого впливу;

– вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення поставлених цілей;

– ритмічну виробничо-господарську діяльність.

47. Операційна функція – це дії, результатом яких є:

+ вироблені товари та надані послуги;

– визначення перспективи розвитку системи;

– реалізація планів і програм шляхом кооперації праці та знарядь праці;

– виявлення загроз, що насуваються, помилок, відхилень від встановлених норм, нормативів та стандартів.

48. Метасистема являє собою:

– показники характеристики зовнішнього середовища (складності, взаємозв'язку та невизначеності);

– показники характеристики зовнішнього середовища підприємства в цілому;

– сукупність зовнішніх елементів, фактори прямого та непрямого впливу;

+ сутність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи в часовому періоді.

49. Сутність поняття «операційна система» – це:

– відкрита система, яка перетворює вхідні величини (ресурси) на вихідні (продукція, послуги);

+ центральна ланка будь-якої організації, створена на основі раціонального поділу праці та поєднання у часі та просторі виробничих ресурсів, через неї реалізується операційна функція;

– система управління, яка включає керівну підсистему (суб’єкт управління) та керовану підсистему (об’єкт управління);

– відкрита система, основне завдання якої полягає у переробці ресурсів, що надходять, на кінцеву продукцію.

50. Сутність терміна «композиція» трактується як:

– порядок, що встановлює в системі рівні і ранги підсистем та їхніх елементів;

+ об'єднання елементів, підсистем різноманітних рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему;

– щось ціле, єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємозв'язках;

– компоненти рівнів ієрархії у взаємозв'язках.

51. Ситуаційний підхід до виробництва – це:

– прийоми менеджменту для вирішення тих чи інших поставлених завдань;

– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій;

– підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою досягнення певних цілей організації;

+ конкретні прийоми з конкретними ситуаціями для найефективнішого забезпечення досягнення цілей виробничої системи.

52. Головною ознакою гетерогенних операційних систем є:

– однозначна відповідність між процесами і продуктами;

+ багатоваріантність продукту та технологічних процесів;

– багатоваріантність технологічних процесів;

– багатоваріантність продукту і його характеристик.

53. Основні ознаки, якими характеризується відкрита система:

– взаємодія із внутрішнім середовищем.

– взаємодія з структурними підрозділами всієї системи;

– взаємодія з виробниками товарів;

+ взаємодія із зовнішнім середовищем.

54. Основні ознаки, якими характеризується закрита система:

+ жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, яке оточує систему;

– жорсткі фіксовані межі;

– жорсткі фіксовані межі та її дії, незалежні від інших систем;

– жорсткі фіксовані межі дії.

55. За типом середовища операційні системи поділяють на:

– жорсткі та гнучкі;

– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні;

+ промислові, технічні, транспортні, освітні тощо;

– прості, складні та надскладні.

56. За характером руху в часовому масштабі операційні системи поділяють на:

– детерміновані, стохастичні, змішані;

+ дискретні, аперіодичні, періодичні;

– жорсткі та гнучкі;

– радіальні, радіально-вузлові та деревоподібні.

57. Операційні системи за структурною ознакою поділяють на:

+ радіальні, радіально-вузлові, деревоподібні;

– дискретні, аперіодичні;

– прості, складні, надскладні;

– сублокальні, локальні, глобальні, суперглобальні.

58. Підсистема операційної системи, що виконує функцію перетворення вхідних величин (праця, капітал, інформація, енергія тощо) на вихідні результати (товари, роботи, послуги) носить назву:

– забезпечення;

+ переробна;

– планування та контролю;

– облікова.

59. Підсистема планування та контролю – це сфера, яка:

– безпосередньо пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

+ одержує інформацію про стан переробної підсистеми та підсистеми забезпечення, опрацьовує цю інформацію та видає рішення про те, як має працювати переробна підсистема;

– безпосередньо не пов’язана з перетворенням вхідних величин на вихідні результати;

– створена на основі раціонального (вертикального та горизонтального) поділу праці.

60. Тип виробництва, який має таку змістову характеристику: «носить неповторюваний характер, кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, за завданнями, що виконуються, за розміщенням тощо», – це:

+ проектний (одиничний);

– індивідуальний;

– серійний;

– масовий.

61. Дрібносерійне (замовне) виробництво – це:

+ виробництво малими партіями різноманітного асортименту різної продукції;

– випуск продукції окремими серіями, групами, які можуть бути і великими, і дрібними;

– виробництво характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів в одиничних кількостях;

– виробництво, пов'язане зі створенням одиничних, унікальних зразків.

62. Тип виробництва, який передбачає виготовлення одиничної продукції у великих обсягах протягом тривалого періоду часу, носить назву:

– проектний;

– індивідуальний;