Додати схему 1, дивитись таблицю 2.1

План

1. Планування як функція управління.

2. Принципи та методи планування.

3. Організація роботи з планування.

Ключові терміни

Планування

Методи планування

Принципи планування

Контроль, цілі планування

Система планів підприємства Прогнозування

Сутність регулювання Процеси контролю

1. Планування, як функція управління.

Планування - це центральна ланка управління. В загальному виді планування можна визначити як процес який передує майбутній дії.

Планування- це процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення через розробку такого документу як план.

Планування, як процес базується на основі теорії попиту і пропозиції. Це означає, що плани діяльності підприємств мають відображати конкретні запити споживачів продукції і можливості виробників продукції.

Слід визначити, що ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, структуру і порядок розробки планів, а саме:

1. Плани підприємств в умовах ринку носять рекомендаційний (індикативний), а не директивний (вказівний) характер.

2. Плани підприємствами розробляються самостійно, використовуючи певні вихідні дані (величину попиту на конкретну продукцію, технічні можливості виробника, пропозиція даного товару на ринку іншими виробниками).

3. В основі розробки планів лежить договірна система (система договорів на поставку ресурсів, на реалізацію продукції).

4. Плани підприємства мають бути зорієнтовані на ринок, на конкретного споживача, з метою забезпечення прибуткової роботи фірми і виживання підприємств в конкурентній боротьбі.

5. Ринок вимагає гнучкості у виробництві, а отже поєднання стратегічного (перспективного) і тактичного (поточного) планування. Поточні плани дають можливість швидко враховувати зміни в технічній, економічній, соціальній політиці.

6. В якості важливих принципів планування в умовах ринку виступають: системність (поєднання всіх видів планів), мобільність, адаптивність (швидке пристосування до змін, наявність альтернативного плану).

7. Основними показниками планів є показники діяльності підприємств.

Сам процес планування проходить чотири етапи:

1. Вироблення загальної мети.

2. Визначення конкретних деталізованих цілей на відповідний період.

3. Обґрунтування шляхів і засобів їх досягнення.

4. Контроль за досягненням поставлених цілей.

2. Принципи і методи планування.

Основними принципами тобто теоретичними правилами, положеннями, якими керуються при розробці планів є:

1) неперервність -даний принцип обумовлюється неперервністю процесу виробництва як такого.

2) науковості- означає, що плани мають бути розроблені так, щоб в них
була врахована дія об'єктивних економічних законів розвитку, щоб
вони базувались на науково обґрунтованих розрахунках;

3) реальності- означає, що плани мають бути розроблені так, щоб вони були можливими для виконання (цифрові показники мають бути ні
завищені, ні занижені, тобто відображати існуючий стан справ);

4) адаптивності- означає, що плани мають бути пристосовані до реалізацій ринкового зовнішнього середовища;

5) гнучкості -означає, що в планах повинні відображатись всі зміни в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства;

6) коригуванняпланів означає, що величина техніко-економічних показників планів може бути змінена в залежності від зміни факторів, що впливають на ці показники;

7) системності, означає, що всі види планів взаємопов'язані між собою і доповнюють та деталізують один одного .

8) комплектності, означає, що планом мають бути охоплені всі структурні підрозділи підприємства, які формують підприємство, як
цілісний комплекс.

9) достовірність, об'єктивність планування, означає, що техніко-
економічні показники в плані мають мати належну об'єктивну,
нормативно-інформаційну базу розрахунку;

10) реалізація поставленої мети: плани мають бути розроблені так,
щоб вони були спрямовані на виконання основної мети
функціонування підприємства;

11) ефективності означає, що плани мають бути розроблені так, щоб
плани забезпечували досягнення високих кінцевих результатів
діяльності (прибутку, рентабельності).

12) оптимальності, означає вибір найкращого варіанту плану у відповідності до вибраного критерію оптимізації;

Методи планування можна поділити на такі групи:

1. Методи рахування.

2. Методи розробки планових документів.

3. Методи розробки техніко-економічних показників плану.

В свою чергу методи рахування поділяються на:

1. Методи рахування ручним способом.

2. Методи рахування механізованим способом.

3. Методи рахування автоматизованим способом.

В залежності від методів розробки планових документів розрізняють:

1. Методи розробки документів на постійній основі, тобто традиційний.

2. Метод розробки документів на тимчасовій основі, тобто, коли створюються служби спеціального призначення.

До третьої групи методів, а саме методів розрахунку величини техніко-економічних показників відносяться:

> нормативний;

> балансовий;

> економіко-математичний;

> графоаналітичний методи.

Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів, затрат часу, фінансових норм і нормативів).

Важливою вимогою при розробці планів є застосування прогресивних норм і нормативів.

Суть балансового методу зводиться до використання в планових розрахунках певної системи балансів, оскільки з їх допомогою забезпечується збалансованість потреб в ресурсах і джерелах їх покриття.

Економіко-математичні методи використовуються тоді, коли з багатьох варіантів плану потрібно вибрати найкращий згідно встановлених критеріїв.

Суть графоаналітичних методів зводиться до використання графіків і діаграм при розрахунку певної системи показників.

Принцип визначення планових показників

Спосіб розрахунку планових показників

Узгодженість ресурсів і потреб

Варіантність планів

Вихідна позиція для розробки плану

Ознаки

Екстраполяція, інтерполяція

Факторний, нормативний, експериментально-статистичний

Балансовий, матричний

Одно варіантний, багато варіантний, оптимізаційний

Ресурсний, цільовий

Методи

Рис.1. Класифікація методів і ознак розробки планів

3. Організація роботи з планування.

Цілі підприємства реалізуються через вплив елементів потенціалу на об'єкти , що власне і складає сутність процесу управління. Таким чином, окремі різновиди управлінської діяльності, а саме: планування, регулювання і контроль є нічим іншим, як етапами або блоками єдиного процесу управління.

Планування можна розглядати у широкому розумінні слова як систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів. Планування, таким чином, охоплює процес складання і прийняття планів.

Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як систематизовану підготовку рішень. Планування з цієї точки зору означає систематичну підготовку до формування майбутнього стану підприємства.

Головний сенс планування полягає у підвищенні продуктивності та ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків і зниження їхнього рівня, підвищення гнучкості й адаптивності до змін.

Сутність регулювання полягає в розробці прийнятого рішення в деталях і надання розпоряджень по його виконанню. Тому регулювання вважається частиною процесу планування.

Контроль супроводжує процес реалізації планів, а тому вважається продовженням планування. Головний його сенс полягає у створенні гарантій виконання планів і загальному підвищенні ефективності управлінського процесу. До процесів контролю включають:

Ø визначення результатів діяльності на основі співставлення визначених і документально підтверджених результатів здійснення рішень із запланованими;

Ø порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

Ø аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

Ø перевірка припущень;

Питання для самоконтролю

1. Що таке планування ?

2. У чому полягає суть , зміст та структура розробки планів ?

3. Процес планування характеризується послідовністю певних етапів. Назвіть їх ?

4. Якими принципами керуються при розробці планів?

5. Виділіть методи розробки планів?

6. Що являє собою балансовий метод планування?

7. Розкрийте суть нормативного методу планування.

8. Яка різниця між економіко-математичним та графоаналітичним методом планування? Розкрийте їх зміст і вкажіть на відмінності.

9. Як проводиться організація роботи з планування на підприємстві?

10. З якою метою здійснюється контроль за процесом реалізації планів. Які етапи він включає?

Тема 2. Планування збуту продукції.

Лекція 2

План

1. Завдання та технологія планування обсягів продажу.

2. Аналіз ринкового середовища.

3. Планування асортименту.

4. Планування обсягу продажу.

Ключові терміни

Планування обсягу продажу	Ринковий попит
Сегмент ринку	Загальна місткість ринку
Фактична місткість ринку	Конкурентоспроможність

1. Завдання та технологія планування обсягу продажу

Підприємство повинно планувати виробництво своєї про­дукції, при чому в тій кількості та в той період часу, що відпо­відатиме попиту споживачів. Важливим є й вибір цільового ри­нку для реалізації продукції, основою для чого також служить споживчий попит. Вивчення його - необхідна умова планування обсягу продажу, в рамках якого формується асортиментна полі­тика підприємства.

Планування обсягу продажу передбачає визначення можливого обсягу продажу, співвідношення обсягів випуску старих і нових виробів, а також рівня цін, якості, конкуренто­спроможності продукції.

Мета планування продажу - пропозиція покупцям такої номенклатури товарів і послуг, яка б задовольняла їх потреби, відповідала напрямам діяльності підприємства та сприяла збі­льшенню його частки на ринку.

При цьому основними завданнями планування обсягу продажу мають бути:

■ вивчення існуючих потреб покупців та можливості зміни їх в майбутньому;

■ оцінка продукції підприємства з позиції покупця;

■ оцінка аналогічних виробів конкурентів;

■ виключення з номенклатури неконкурентоспромож­ної продукції (послуг);

■ вивчення можливостей модернізації виробів, що виго­товляються підприємством;

■ поповнення номенклатури новими виробами можливо за рахунок розвитку додаткових напрямів виробницт­ва;

■ прогнозування можливих обсягів продажу продук­ції;

■ обґрунтування цінової політики;

■ виявлення залежності обсягу продажу від загальноеко­номічних показників (рівня зайнятості, ціни, доходів населення).

При обґрунтуванні обсягу продажу враховують:

■ дані аналізу обсягу продажу в попередньому періоді за всіма видами продукції;

■ переваги та недоліки каналів збуту продукції;

■ стадію життєвого циклу товару;

■ аналіз попиту на продукцію (послуги).

Ринковий попитвизначається обсягом конкретного виду товарів (послуг), що може бути придбаний певною групою по­купців на певному ринку у певний період часу.

На величину попиту впливають маркетингові зусилля са­мих підприємств. В залежності від їх рівня розрізняють наступні види попиту:

■ нестимульоеаний - це попит на продукцію, що склада­ється без будь-яких додаткових маркетингових зусиль;

■ ринковий потенціал - це величина, до якої може зрос­ти ринковий попит за тих умов, коли збільшення витрат на мар­кетинг вже не сприяє цьому зростанню та відсутні зміни зовні­шнього середовища (фактично максимальне значення попиту для кривої життєвого циклу продукту на стабільному ринку);

■ поточний ринковий попит відповідає обсягу продажу за визначений період часу при певних маркетингових зусиллях та умовах зовнішнього середовища.

План обсягу продажу - це основа для розробки поточних планів підприємства, перш за все, його виробничої програми (рис. 2.1).

Рис.2.1. Система планів підприємства

Шинування обсягу продажу передбачає наступні етапи:

1. Аналіз ринкового середовища.

2. Планування асортименту.

3. Оцінка конкурентоспроможності продукції.

4. Планування ціни.

5. Планування обсягу продажу.

Кінцевим результатом планування обсягу продажу є фор­мування портфелю замовлень для кожного виду продукції в на­туральних і вартісних показниках. Він складається з трьох роз­ділів:

■ поточні замовлення на термін до 1 року;

середньострокові замовлення з терміном виконання 1-2 роки;

■ перспективні замовлення на період, що перевищує 2 роки.

Планувати портфель замовлень на більш тривалий термін практично не можливо у зв'язку з частими коливаннями попиту та зміною інших чинників організаційного середовища. Бажано, щоб на всі замовлення, незалежно від терміну, були укладені договори з покупцями продукції.

На формування портфелю замовлень в значній мірі впли­ває галузева приналежність. Наприклад, підприємства, що виго­товляють одяг, не мають змоги планувати асортимент на довго­тривалу перспективу через зміну тенденцій моди. їх портфель замовлень складається переважно з поточних замовлень. Для підприємств машинобудівної, хімічної галузі більш характерни­ми є перспективні замовлення, тому вони займають значну час­тку в їх портфелі замовлень.

Даний етап планування пов'язаний із найбільшим ризи­ком, знизити який можливо завдяки:

1. Укладанню зі споживачами попереднього договору на постачання продукції;

2. Використанню уніфікації та стандартизації при розробці конструкції виробу, що дозволяє у випадку зниження або відсу­тності попиту на нього використати вже виготовлені деталі (конструкції) для переходу на випуск іншої продукції;

3. Пошуку резервних ринків збуту, які можливо не забез­печать підприємству очікуваних обсягів реалізації, але сприяти­муть його ритмічній роботі, відвантаженню готової продукції;

4. Конкурентним перевагам продукції;

5. Ефективній системі маркетингу.

Розглянемо детальніше кожен з етапів планування обсягу продажу, визначимо їх роль та місце в розробці даного плану.

2. Аналіз ринкового середовища

Метою такого аналізу є оцінка фактичного обсягу прода­жу шляхом порівняння його з плановими показниками в дина­міці, оцінка частки підприємства на ринку, виявлення невикори­станих можливостей та резервів збільшення обсягу продажу в майбутньому.

Аналіз ринкового середовища - це перший етап плану­вання обсягу продажу, який передбачає наступні дії:

■ аналіз обсягу продажу за попередній період;

■ сегментація ринку;

■ вибір цільового ринку;

■ визначення можливостей підприємства на ринку;

■ прогноз розвитку ринку.

1. Аналіз обсягу продажу за попередній період

Аналіз проводиться за кожен місяць, квартал, півріччя, рік. При цьому фактичні дані продажу порівнюються з плано­вими та з даними за попередній рік. Розглянемо основні показ­ники, що доцільно проаналізувати при плануванні обсягу про­дажу.

1. Зміна обсягу продажу. Визначається абсолютне збіль­шення (зменшення) обсягу продажу у натуральному і вартісно­му вимірі як різниця між фактичним обсягом продажу за даний період та плановим, а також обсягом продажу у базисному пері­оді. Обсяг продажу (О) розглядається як величина, що визначається добутком кіль­кості реалізованої продукції (РП) на її ціну (Ц):

О = Ц * РП (2.1)

Під час аналізу вивчається вплив на обсяг продажу зміни кількості реалізованої продукції та її ціни відносно планових показників та даних за попередній період.

2. Зміна номенклатури (асортименту) продукції.

3. Причини збільшення залишків готової продукції на складах підприємства.

Залишок нереалізованої продукції на кінець періоду, що аналізується, визначають за формулою:

Н₂ + О₂ = Н₁ + О₁ + Т - Р, де (2.2)

Н₁,Н₂ - залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду;

О₁,О₂ - залишки відвантаженої, але не оплаченої продукції та продукції, що знаходиться на відповідальному збереженні в споживача на початок і кінець періоду; Т - обсяг виготовленої продукції в даному періоді; Р - обсяг реалізованої продукції за

даний період.

4. Відмова покупців від раніше укладених договорів по­стачання.

5. Повернення продукції споживачами за рекламаціями

6.Причини реалізації продукції понад планові обсяги.

7. Рентабельність продажу.

8. Рентабельність обороту

9. Фактична частка основної продукції підприємства на ринку.

10. Обсяг продажу за каналами збуту.

2. Сегментація ринку

Підприємство працює не на ринку взагалі, а на його конк­ретній частині (сегменті). Сегмент ринку- це виділена за пев­ною ознакою група споживачів. Прагнення вивчити їх потреби призводить до необхідності розділити ринок на окремі сегменти і зосередити на них свою увагу. Сегментація ринку може здійс­нюватися за наступними ознаками:

■ характером продукції

■ географічними особливостями

■ категорією споживачів

■ для фізичних осіб

■ для юридичних осіб

В процесі сегментації вирішуються питання відносно:

■ основного покупця продукції, тобто юридична (госпо­дарюючий суб'єкт) або фізична особа;

■ здійснення покупки у випадкового або постійного продавця (причини вибору останнього);

■ залежності стійкості попиту на продукцію від певного регіону її реалізації;

■ місцезнаходження покупців.

3. Вибір цільового ринку

Правильність вибору цільового ринку обумовлює не тіль­ки величину можливого обсягу продажу продукції підприємст­ва, а й можливість реалізації взагалі.

Доцільно здійснювати вибір цільового ринку за наступним алгоритмом:

1 .Визначення місткості сегмента ринку.

2. Оцінка досяжності сегмента ринку.

3. Оцінка можливості освоєння ринку.

4. Визначення можливостей підприємства на ринку.

5. Прогноз потенціалу ринку.

1. Визначення місткості сегмента ринку,тобто кількос­ті продукції (послуг), що може бути на ньому продана.

Загальна (потенційна) місткість ринку - максимально можливий обсяг продажу певної продукції на ринку протягом певного періоду та за певних умов розвитку ринку.

Фактична місткість ринку - кількість певного виду про­дукції, яка реалізовувалася протягом певного періоду всіма під­приємства, що працювали на даному ринку. Цей показник від­повідає величині поточного ринкового попиту.

Потенційна місткість (потреба) ринку може бути розра­хована як добуток середньостатистичної потреби в певному виді продукції (послуги) на душу населення та чисельності регіону:

V_n = П * Ч, (2.3)

де П - середньостатистична потреба в певному виді про­дукції на душу населення;

Ч - чисельність регіону.

У вартісному вимірі потреба ринку визначається:

V_n = Ц * П * Ч, (2.4)

де Ц - ціна продукції (послуги).

Доцільно розрахувати поточний ринковий попит на ринку за формулою:

Р_п = Ц * К_п * п, (2.5)

де К_п – кількість покупців певної продукції на даному ри­нку;

п – кількість покупок кожного покупця за певний період.

1. Оцінка досяжності сегмента ринку.

Вона передбачає вивчення можливості розпочати або про­довжувати продаж продукції на обраному сегменті. Для цього з’ясовується наступне:

■ наявність конкурентів, переваги та недоліки їх проду­кції, ступінь задоволеності нею споживачів;

■ вхідні та вихідні бар’єри;

■ можливість використання наявних каналів збуту.

3. Оцінка можливості освоєння ринку. Оцінка досяжності ринку передбачає:

■ дослідження діючих на ринку норм та правил роботи, стандартів, вимог щодо сертифікації продукції;

■ аналіз ризику освоєння та здійснення діяльності на ри­нку;

■ прогнозування реакції конкурентів на появу продукції даного підприємства.

4. Визначення можливостей підприємства на ринку

Як зазначалося вище, велика місткість ринку необ­ов’язково свідчить про можливість підприємства працювати на ньому, для цього потрібно провести додатковий аналіз (оцінку). Можливості підприємства на певному ринку (сегменті) доцільно оцінити за допомогою наступних показників:

1. Коефіцієнт насиченості, що розраховується як відно­шення фактичного обсягу продажу на ринку до потреби ринку:

(2.6)

де V – фактичний обсяг продажу на ринку;

V_n – потреба ринку.

4. Частка підприємства на ринку, що визначається як від­ношення обсягу продажу даного підприємства до потенційної місткості ринку певної продукції. Даний показник також може характеризувати рівень конкурентоспроможності підприємства. Висока ринкова частка означає, що підприємство випускає та реалізує продукції більше, ніж його конкуренти, що свідчить про достатньо сильну конкурентну позицію підприємства на ринку.

3.Планування асортименту та оцінка

конкурентоспроможності продукції

Планування структури асортименту засноване на життє­вому циклі продукції, який складається з освоєння виробництва та ринкового періоду. Ринковий період життєвого циклу вклю­чає:

■ фазу впровадження на ринок;

■ фазу росту;

■ фазу зрілості;

■ фазу насиченості та падіння.

Наступним етапом планування обсягу продажу є оцінка конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможність – це сукупність характерис­тик продукту, що забезпечує задоволення потреб споживачів, визначає його перевагу на ринку в порівнянні з аналогічними продуктами-конкурентами.

Розглянемо послідовність оцінки конкурентоспроможнос­ті продукції.

1. Встановлення цілей оцінки, якими можуть бути: визна­чення перспектив продукції на ринку, розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності, встановлення ціни на товар, визначення місця нового продукту в асортиментній структурі підприємства.

2. Формування вимоги до продукту та обрання зразка для порівняння.

3. Визначення переліку параметрів для порівняння та оці­нки, встановлення їх значимості (коефіцієнт вагомості). Даний коефіцієнт визначається, як правило, експертним шляхом у час­тках одиниці або відсотках.

4. Розрахунок параметричних індексів з урахуванням об­раних вимірників (натуральні, вартісні, відсотки, частки). Для цього формуються групи аналогів, встановлюються значення їх показників. Продукт підприємства порівнюється з базовим зраз­ком за якісними та економічними показниками.

Одиничні параметричні індекси конкурентоспроможності продукції відображують відсоткове співвідношення показників однакового параметра для тих продуктів, що порівнюються та розраховуються за формулою:

(3.1)

де N_і - фактична величина параметра продукту, що оціню­ється;

N_іb - величина параметра базового продукту;

і - номер параметра.

Зведений параметричний індекс поєднує одиничні показ­ники та характеризує ступінь конкурентоспроможності продук­ту в цілому, розраховується за формулою:

(3.2.)

де а_і, - ваговий коефіцієнт параметра N,. Інтегральний показник (індекс) конкурентоспроможності продукції, на основі якого приймається рішення про включення того чи іншого продукту в плановий асортимент визначається за формулою:

(3.3)

де I_zt - зведений параметричний індекс за споживчими па­раметрами;

І_zt - зведений параметричний індекс за економічними па­раметрами.

Якщо І > 1, то оцінюваний продукт перевершує за конку­рентоспроможністю продукт-зразок; якщо І < 1, то - уступає, що обумовлює прийняття певних заходів для підвищення його кон­курентоспроможності; якщо І=1- оцінюваний продукт знахо­диться на однаковому рівні відносно продукта - зразка. На під­ставі отриманих результатів приймається рішення про включен­ня оцінюваного виробу до планового асортименту продукції.

Планування обсягу продажу

Визначення безпосередньо обсягу продажу є заключним етапом розробки плану.

Методи, що використовуються на даному етапі:

• методи експертних оцінок;
• економіко-статистичні методи;
• методи прямого рахунку.

1. Методи експертних оцінок.

Ці методи передбачають залучення експертів, що мають відповідну підготовку та практичний досвід (вчені, фахівці з маркетингу, торгові агенти, консалтингові фірми та ін.). На ос­нові їх демок (експертним шляхом) визначаються три види про­гнозу продажу:

■ оптимістичний,

■ песимістичний

■ раціональний (імовірний).

При використанні даних методів необхідно особливу ува­гу звернути на кваліфікацію експертів. Вони повинні знати особливості продукції, ринок, конкурентів та їхню проду­кцію, тенденції науково-технологічного розвитку, динаміку цін, стан галузі в попередньому періоді.

При використанні даних методів планові показники мож­на визначити достатньо швидко, з незначними витратами. Од­нак, при цьому отримані дані менш достовірні, ніж реальні фак­ти.

2. Економіко-статистичні методи.

Частіше на практиці застосовуються методи регресійного та кореляційного аналізу; скользящої середньої; зваженої скользящої середньої (експонентного згладжування).

Метод регресійного і кореляційного аналізу передбачає виявлення і встановлення ступеню залежності того показника, що розглядається, від чинників, що можуть на нього впливати. Наприклад, можна встановити залежність зміні обсягу продажу бензину від обсягу продажу чи виробництва запасних частин до автомобілів; обсягу продажу цукру від зміни чисельності насе­лення в регіоні і т.д. Статистичний ряд спостережень і стандарт­ні рівняння складаються на основі статистичної вибірки обсягу продаж}' певного продукту за попередні періоди (у) та різних чинників, що на нього впливають (х₁ х₂,х₃,..., х₁).

Для виявлення форми зв'язку, тісноти зв'язку та показни­ків, що характеризують можливість використання вихідного статистичного матеріалу при плануванні використовують мож­ливості ПЕОМ та відповідного програмного забезпечення (на­приклад. MS Excel).

Метод ковзної середньої величини продажу. За цим мето­дом плановий обсяг продажу розраховують як відношення фак­тичного обсягу продажу та тривалість періоду, що аналізується. Наприклад, підприємство розраховує обсяг продажу на плано­ваний місяць за цим методом: обсяг продажу за попередні 12 місяців ділять на кількість місяців, тобто на 12.

Метод зваженої ковзної середньої (експонентного згла­джування) - при розрахунку середньої величини продажу за минулий період у модель вводяться вагові коефіцієнти, що ха­рактеризують ступінь впливу на цю величину різних чинників.

Для кожного виробу підприємством визначається почат­ковий рівень обсягу продажу та коефіцієнт згладжування. За початковий рівень може бути прийнятий середній обсяг прода­жу за декілька попередніх періодів (років, місяців). Коефіцієнт згладжування повинен найбільш відповідати обсягам продажу за минулий період. Плановий обсяг продажу, що визначений за даним методом, знаходиться в інтервалі між рівнем поточного періоду та згладженим рівнем.

3. Метод прямого рахунку на основі раціональних норм споживання на душу населення та чисельності регіону (можли­вий обсяг продажу).

На основі місткості ринку та частки підприємства в за­гальних обсягах продажу на ринку:

(4.1)

де Р_пл – планова частка підприємства в обсягах продажу на цільовому ринку; У_пл – місткість ринку в плановому році.

(4.2)

де Р_м - частка підприємства в загальних обсягах продажу на ринку в минулому році.

(4.3)

де Ом - обсяг продажу підприємства в минулому році; V_M - місткість ринку в минулому році.

(4.4)

де И_с - середньорічний індекс росту місткості цільового ринку за минулий період.

На основі даних про доходи населення - покупні фонди:

Опл = Рпф х ПФпл, (4.5)

де Рпф - частка обсягу продажу підприємства в обсягу по­купних фондів минулого року;

ПФпл - обсяг покупних фондів населення в плановому пе­ріоді.

(4.6)

4. За допомогою коефіцієнтів еластичності:

Для груп товарів, по яким обсяг продажу змінюється стій­кими темпами відносно темпів зміни загального обсягу товаро­обороту по всім товарам (одяг, тканини) використовується кое­фіцієнт еластичності.

Наприклад, зі зростанням обсягу продажу на душу насе­лення за всіма видами товарів на 1% обсяг продажу одягу зрос­тає на 1,8%. При зростанні чисельності населення на 1% та збі­льшенні загального обсягу товарообороту на душу населення на' 4,4% зростання обсягу продажу на одну людину складе 7,92% (4,4. х 1,8). Обсяг товарообороту щодо одягу зросте на 109% (1,0792x1,01x100).

Розрахований плановий обсяг продажу необхідно переві­рити, що передбачає наступну послідовність:

1. Розрахунок обсягу продажу для точки беззбитковості (мінімальний обсяг

продажу) та порівняння його з плановим обсягом.

(4.7)

де Вп - постійні витрати;

Ц - ціна;

Взо - змінні витрати на одиницю продукції.

2. Визначення запасу міцності:

(4.8)

Мінімальний (необхідний) обсяг продажу на плановий пе­ріод розраховується методом прямого рахунку на основі даних: плановой величини цільового прибутку, рівнів доходності та витрат минулого періоду

Ефективність застосування того чи іншого методу плану­вання обсягу продажу залежить від конкретних умов і специфі­ки господарської діяльності підприємства.

Питання для самоконтролю знань:

1. Що передбачає планування обсягу продажу?

2. Що таке портфель замовлень?

3. За якими показниками визначаються можливості під­приємства на ринку?

4. Назвіть етапи планування асортименту продукції.

5. На чому засноване планування структури асортименту?

6. Яка мета оцінки конкурентоспроможності продукції?

7. Назвіть методи планування обсягу продажу.

Тема 3.Виробнича програма підприємства.

Лекція 3

План

1.Виробнича програма підприємства, її зміст та оптимізація.

2.Методика планування виробничої програми.

Ключові терміни

Виробнича програма	План виробничої програми підприємства
Фондовіддачі	Фондомісткості
Рентабельності продукції	Рентабельності продажу
Рентабельності капіталу

1. Виробнича програма підприємства, її зміст та оптимізація.

Виробнича програма – це ключовий план підприємства, що визначає необхідний обсяг виробництва (обсяг товарообороту) продукції, її номенклатуру та асортимент в плановому періоді згідно вимог плану продажу. Даний план обумовлює завдання по впровадженню в дію нових виробничих потужностей та потребу в матеріально-технічних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Місце плану виробництва в загальній системі планів підприємства наглядно видно на рис.1.

При визначенні обсягу випуску певної продукції приймається до уваги величина існуючого на неї попиту та його динаміка, рівень ринкових цін, величина можливого прибутку, ступінь ризику, сила конкуренції, рівень витрат та його можлива динаміка.

Цей розділ плану тісно пов’язаний із планом з праці та персоналу, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим, планом.

Виробнича програма містить показники в натуральному та вартісному вимірі, розраховується на один рік із розбивкою на квартали, місяці та дні.

1. Виробнича програма в натуральному вимірі містить показники загального обсягу випуску продукції у фізичних одиницях, його величину за номенклатурою та асортиментом. До таких показників відносяться: штуки, тонни, квадратні, погонні і кубічні метри. При плануванні однакових за призначенням видів продукції з різними споживчими властивостями застосовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Наприклад, для різних за калорійністю видів палива – тони умовного палива, а саме 1 т приймається маса, що еквівалентна 7 тис. кілокалорій; при виробництві консервів – умовні банки.

2. Виробнича програма у вартісному вимірі містить наступні показники: товарна продукція, валова продукція, чиста продукція і незавершене виробництво.

Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Товарна продукція (ТП) планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних їх товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

ТП = ∑ Ni * Ці + р,

де Ni – випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ці – гуртова ціна підприємства одиниці виробу і – го виду, грн;

Р – вартість робіт та послуг промислового характеру , виконаних на сторону, грн..

До валової продукції (ВП)належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від рівня її готовності.

ВП = ТП – (НЗВп - НЗВк) – (Іп - Ік), грн.

де, НЗВп,НЗВк – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок та кінець планового періоду, грн;

Іп,Ік – вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок та кінець планового періоду, грн..

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) - це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Валовий оборот підприємства (ВО) - це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

ВО = ВЗО + ВП

Реалізована продукція (РП)- це продукція, яка відвантажується споживачеві, а якунадійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін .

РП = ТП + (Гп - Гк) + (Внп - Внк), грн

де, Гп, Гк – залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду;

Внп, Внк –залишки продукції, відвантаженої, за яку термін оплатине настав, і продукція на відповідному зберігання у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду.

Виробнича програма - це саме та кількість продукції, яку потрібно виробити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Чиста продукція- це вартість створена на підприємстві. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприєм­ства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку

ЧП = ТП – (М + А), грн.

де М – матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

А – сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

В матеріаломістких галузях використовується показник нормативної вартості обробітку (НВО), який визначається як добуток показників нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду (НВОі) і кількості виготовлених виробів і-го виду (Ni).

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу та підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства, оскільки він потребує обігових коштів, а це негативно позначається на економічному стані підприємства.

2. Методика планування виробничої програми.

Планування виробництва продукції (товарів, послуг) пов’язане із загальною стратегією підприємства.

Під час розробки виробничої програми забезпечується узгодження між можливостями випуску та збуту продукції, здатністю нової продукції змінити застарілу, витратами та прибутком, інвестиціями та доходами, інноваціями та ризиком.

План виробничої програми підприємства розробляється на основі плану обсягу продажу (сформованого портфелю замовлень), з урахуванням виробничих можливостей підприємства. Вони залежать в значній мірі від наявних виробничих потужностей та перспектив щодо їх розширення.

Додати схему 1, дивитись таблицю 2.1

Тема 3.Виробнича програма підприємства.

Лекція 4

План

3.Методи складання програми.

4.Методи обґрунтування програми і прийняття рішень з її реалізації.