Облік розрахунків за притензіями

При здійсненні господарських операцій між суб'єктами господа­рювання інколи можуть виникати різноманітні непорозуміння. Це трап­ляється тоді, коли одна зі сторін не дотримується умов укладених дого­ворів.

Це, як правило, змушує потерпілу сторону пред'явити претензію постачальнику.

Для того, щоб підприємство успішно захищало свої інтереси при виникненні конфліктів, необхідно, щоб на ньому було чітко налагоджена процедура прийман­ня товарно-матеріальних цінностей як від постачальника, так і від транспортної організації, яка здійснює обслуговування.

Якщо під час приймання цінностей виявлено пошкодження тари або нестача самих цінностей, отримувач зобов'язаний зупинити приймання, скласти акт із вка­занням виявлених дефектів. Для завершення приймання рекомендується запроси­ти представника постачальника; у випадку, коли він не з'явиться, перевірка якості товарів проводиться експертом. Після приймання продукції учасники цього про­цесу підписують (з додаванням своїх зауважень) акт, в якому значиться фактична якість і комплектність продукції.

Слід зазначити, що термін приймання цінностей та оформлення документів від іногороднього постачальника — 20 днів, місцевого — 10 днів після надхо­дження. Продукція, яка швидко псується, має бути прийнята протягом доби від часу її надходження на склад.

Коли в процесі приймання цінностей виявлена їх невідповідність записам, які зазначені у супроводжувальних документах, то складається комерційний акт, до якого додаються:

а) копії супровідних документів або порівнювальної відомості;

б) квитанції станції (порту) призначення про перевірку ваги вантажу, якщо така перевірка проводилася;

в) пломби від тарних місць, в яких виявлена нестача;

г) справжній транспортний документ (накладна, коносамент), а у разі пред'яв­лення одержувачем органу транспорту претензії, пов'язаної з цим докуме­нтом, — його копія;

д) інші документи, що можуть свідчити про причини виникнення нестачі.
Продукція, щодо якої виставляються претензії, має зберігатися на складі підприємства окремо.

Майнові суперечки між підприємствами можуть вирішуватися у такий спосіб.

1. Підприємства-порушники поновляють майнові права партнерів, не чека­ючи претензії.

2. Підприємства-порушники задовольняють письмову претензією.

3. Остаточне рішення приймається судом.

Претензія, яка складається у письмовій формі, повинна містити:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому пред'являється претензія, дата пред'явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтвер­джують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

д) платіжні реквізити заявника претензії;

е) перелік документів, що додаються до претензії.

Потерпіла сторона розраховує суму претензії, беручи до уваги орієнто­вну суму шкоди, яка була нанесена внаслідок невиконання зобов'язань. Пре­тензія підписується керівником підприємства чи його заступником та надси­лається адресатові рекомендованим (цінним) листом чи вручається під розписку. Вона підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня одержання претензії. Про результати розгляду претензії заявнику повідомля­ється у письмовій формі. Коли претензія визнана, то вона погашається шля­хом поставки товару або зарахуванням на рахунок підприємства грошових коштів.

Якщо постачальник не визнає претензії, підприємство-заявник може зверну­тися до суду за захистом своїх майнових прав. Це воно може зробити протягом терміну дії позовної давності.

Позовна давність — це період часу, протягом якого особа може звернутися в суд для захисту свого порушеного права. Початок терміну позовної давності зна-менується отриманням права на претензію. Загальний термін позовної давності становить три роки.

Скорочений термін — шість місяців — діє в таких випадках:

-при стягненні неустойки (штрафу, пені);

-при недостачі куплених цінностей;

-при отриманні продукції неналежної якості;

-при очевидному браці у роботі, яка виконана на умовах договору підряду;

-при явних недоліках в роботі, виконаній за договором побутово­го заказу.

Для обліку операцій за претензіями у бухгалтерському Плані ра­хунків передбачено активний рахунок 374 „Розрахунки за претензія­ми". Аналітичний облік ведеться в розрізі кожного дебітора.

Приклад 1. Підприємство здійснило передоплату товарів покупцю на суму 2400 грн., у т.ч. ПДВ — 400 грн. Під час приймання товару виявлено нестачу на 540 грн., у т.ч. ПДВ — 90 грн. За фактом нестачі складено комерційний акт ї пред'явлено претензію постачальнику. До суми претензії було включено пеню у сумі 100 грн. Частина суми претензії (400 грн.) постачальник погасив. Суд відхи­лив позов на решту суми претензії.

В бухгалтерському обліку виставлення та задоволення претензії буде відо­бражатися так:

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
	Перераховано передоплату постачальнику
	Відображено право на податковий кредит
	Оприбутковано товари
	Списано податковий кредит
	Проведення взаємозаліку раніше оплаченої вартості товару
	Представлення претензії постачальнику на суму товару, якого не вистачає
	Відображено суму претензії в частині штрафних санкцій за порушення умов договору
	Погашено визнану постачальником суму претензії
	Відкориговано податковий кредит, який припадає на суму „претензійної продукції" (методом „червоного сторно")
	Списано суму частини претензії, яка відхилена судом

Облік векселів

Вексель— цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язаня боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють простий і переказаний вексель. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказаний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) пе­вну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником (акцептантом) за вексе­лем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Акцептант переказаного векселя, як і векселеда­вець простого векселя, є вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений в ньому термін. У процесі обігу вексель передається від одно­го тримача до іншого через передавальний запис — індосамент. Кожний індосант (особа, що здійснює передавальний напис на векселі), як і векселедавець, несе від­повідальність за акцепт і виплату за вексель. Вексельні зобов'язання платника, ве­кселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою аваля — вексельного гарантування. Аваліст (особа, що гарантує оплату векселя) несе відповідальність тільки перед тими особами, які поставили свої підписи в ряді індо­саментів після особи, за яку дається аваль. Після оплати векселя аваліст має право вимоги проти особи, за яку давався аваль. Предметом векселя можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як в національній так і в іноземній валюті.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві чи передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою згідно з Порядком ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається запис, де вказується назва платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в записі робиться відпо­відна відмітка із зазначенням дати виписки банку чи іншого належного докумен­та. Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання в банк, то в реєстрах аналітичного обліку робиться відмітка про відповідний документ, одер­жаний від банку. Оплата банку — винагорода за послуги із зберігання векселів відноситься на витрати операційної діяльності.

Вексель можна продати банку за грошові кошти. Такий вид фінансування називається врахуванням (дисконтуванням) векселя, оскільки при цьому банк утри­мує позиковий відсоток (купує вексель зі знижкою).

Бухгалтерський облік розрахунків за допомогою векселів ведеться з використанням таких рахунків:

• 162 „Довгострокові векселі одержані";

• 34 „Короткострокові векселі одержані";

• 51 „Довгострокові векселі видані";

• 62 „Короткострокові векселі видані".

По кредиту рахунків 162 і 34 відображається виникнення дебіторської забо­ргованості по одержаних векселях. По дебету — погашення заборгованості по одержаних векселях.

По дебету рахунків 51 і 62 відображається виникнення кредиторської забор­гованості по виданих векселях. По кредиту — погашення заборгованості по ви­даних векселях.

Необхідність складання спеціального документа, що підтверджує передачу векселя, визначено вимогою документального відображення в бухгалтерському обліку операцій з одержання і передачі векселя. На практиці використовується Акт приймання-передачі векселя.

У тексті акта приймання-передачі вказується підстава його видачі (тобто договір, на підставі якого зазначений вексель або декілька векселів були видані або передані). Враховуючи, що форму Акта жодним нормативним документом не визначено, підприємство може встановлювати додаткові реквізити, наприклад, найменування платника за переказаним векселем, найменування авалістів (у ви­падку передачі авальованих векселів), дату початку нарахування відсотків (при передачі відсоткових векселів) тощо.

За бажанням учасників вексельної операції, крім Акту приймання-передачі, може складатись реєстр векселів. У разі передачі векселя для інкасування до ба­нку складання реєстру є обов'язковим.

Що стосується погашення векселя, то воно оформляється Актом пред'явлен­ня векселя до платежу (або Актом приймання-передачі векселя до платежу), який підписується обома сторонами або має форму односторонньої заяви век­селетримача з підписом і печаткою платника про її прийняття.

Згідно з чинним законодавством України облік фінансових резуль­татів операцій з цінними паперами ведеться окремо по кожному їх виду. Облік розрахунків векселем розглянемо на прикладі.

Приклад 2 Покупець за договором, який передбачає вексельну форму розрахунків, придбав у Продавця товар на суму 120000 грн. (у тому числі ПДВ — 20000 грн.). У забезпечення заборгованості, що виникла, Покупець виписав простий вексель, який видається ним при оформленні розрахунків щодо передачі права власності на товар або після їх завершення.

Для простоти припустимо, що після пред'явлення векселя до платежу він був своєчасно і у повному обсязі погашений векселедавцем грошовими коштами, тоб­то векселетримачеві не довелося вчиняти процедуру опротестування векселя для забезпечення своїх прав.

Першим етапом є відвантаження товарів Продавцем за договором на суму120000 грн. (у т.ч. ПДВ — 20000 грн.) і оприбуткування зазначених товарів По­купцем.

Наступним етапом є видача Покупцем простого векселя номінальною варті­стю, яка дорівнює сумі заборгованості перед Продавцем (тобто без дисконту), що виникла, а також погашення векселя векселедавцем. Пред'явлення векселя до платежу оформляється відповідним актом, причому індосамент на векселі не вка­зується.

Порядоображення в бухгалтерському обліку таких операцій буде таким:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
		Дебет	Кредит
У Покупця
	Оприбутковано отриманий від продавця товар
	Включено суму ПДВ до складу податкового кредиту
	Виписано і видано продавцю вексель		51,621
	Перераховано грошові кошти в погашення векселя	621,51
У Продавця
	Відображено реалізацію товару
	Нараховано податкові зобов'язання щодо ПДВ
	Відображено собівартість реалізованих товарів
	Віднесено на фінансовий результат дохід від реалізації
	Віднесено на фінансовий результат собівартість реалізованих товарів
	Отримано вексель	162,341
	Отримано грошові кошти після пред'явлення векселя до погашення		162, 341

Основна відмінність від операцій, оформлених простим векселем, у випадку видачі переказаного векселя полягає в тому, що у цій схемі братимуть участь 3 особи, а саме:

• особа, що видала вексель, тобто векселедавець (підприємство А);

• особа, якій векселедавець дає наказ сплатити, тобто платник за векселем, бо трасат (підприємство Б);

• особа, на користь якої видано вексель, тобто перший отримувач, або вексе­летримач, або ремітент (підприємство В).

14.5. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Багато підприємств купують товари та послуги в кредит без складання формальної кредитної угоди.

Купівля в кредит – це придбання товарів з відстроченням платежу.

Такі операції призводять до виникнення кредиторської заборгованості, яка в бухгалтерському балансі відображається як рахунки до сплати.

Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.

Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), або надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники– спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками повинні прово­диться на основі укладених договорів. Проте, як свідчить практика, українські підприємства часто недооцінюють значення договорів і здійснюють придбання товару на основі виставлених постачальником рахунків.

Загальна схема закупівлі товарно-матеріальних цінностей має такий вигляд:

1. На підприємство постачальника скеровується довірена особа підприємства-покупця, яка оглядає товар і приймає рішення про його купівлю.

2. На основі переговорів між постачальником та покупцем укладається до­говір. Це є дуже істотним моментом, позаяк на підставі договору підприємство може відстоювати свої права.

3. На основі повідомлення покупця уповноважена особа підприємства-постачальника виписує рахунок на оплату.

4. Виписаний рахунок керівником підприємства-покупця передається в бух­галтерію з розпорядним надписом.

5. Підприємство-покупець передає в обслуговуючий банк розпорядження на перерахування коштів зі свого рахунку на рахунок постачальника відповідно до виписаного рахунку-фактури.

6. Отримання підприємством-продавцем виписки банку, яка підтверджує над­ходження коштів на його банківський рахунок.

Після вищенаведених операцій, залежно від умов договору, можливі такі варіанти розвитку подій:

- отримання товару після повної оплати його вартості;

- одержання всієї партії товару після його часткової оплати;

- оплата товару чеком з розрахункової чекової книжки й отримання всієї партії товару одночасно з виписуванням чека;

- отримання частини партії товарів в міру їх оплати. У такому разі час від часу між підприємствами має проводитися звіряння (терміни встановлю­ються в договорі).

Слід зауважити, що поставка матеріальних цінностей на підприємство може здійснюватися:

а) працівником підприємства — довіреною особою;

б) підприємством-постачальником (яке згідно з укладеним договором, доста­
вляє товар на склад покупця);

в) зобов'язання щодо поставки товару на склад покупця бере на себе транс­
портна організація (перевізник).

Коли отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) здійснюється дові­реною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобо­в'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу. Довіре­ність видається працівникові за розпорядженням директора. Складає і видає цей документ спеціально призначена особа.

У довіреності вказуються:

• найменування підприємства-одержувача і його адреса;

• ідентифікаційний код;

• найменування підприємства-платника і його адреса;

• номер розрахункового рахунку, найменування і код (МФО) банку;

• дата видачі і дата, до якої довіреність дійсна;

• кому видана довіреність: посада і прізвище, ім'я та по батькові. Якщо дові­реність видається не працівнику підприємства, то, крім посади, можна вка­зати назву підприємства, на якому працює ця особа;

• документ, що засвідчує особу працівника, на якого виписується довіреність,
його серія, номер, дата видачі, ким виданий;

• назва організації-постачальника, від якої повинні бути отримані цінності;

• номер і дата документа, на підставі якого одержують цінності, наприклад, наряду, рахунку, договору, заявки, угоди або будь-якого іншого документа,
що їх заміняє. Причому одна довіреність може бути виписана на кілька ра­хунків, нарядів тощо (всі вони повинні бути вказані в довіреності), якщо цінності, вказані в цих рахунках, нарядах, необхідно отримувати від одного і того самого постачальника і з одного й того самого складу;

• перелік цінностей, які належить одержати, їх найменування, одиниці вимі­рювання (кілограми, метри, штуки тощо) і кількість.

Важливо знати, що довіреності належать до бланків суворої звітності. Випи­сані, але не використані довіреності не знищуються, а підлягають поверненню відповідальній особі. Ця особа зберігає невикористані бланки в окремих папках протягом встановленого терміну. У разі пошкодження, знищення, крадіжки блан­ка довіреності складається акт відповідною комісією.

Після належного оформлення довіреність завіряється підписом керівника та бухгалтера і ставиться печатка підприємства. Довірена особа ставить свій підпис як зразок. Слід пам'ятати, що виписана довіреність дійсна протягом 10 днів.

Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує накладну-вимогу на відпуск матеріалів (ф. М-11), у якій зазначається номер довіреності та дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється товаро-транспортна на­кладна. Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й подат­кову накладну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник на­кладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною особою на склад матеріали оприбутковуються комірником прибутковим ордером (ф. М-4), а також реєструються в „Журналі обліку вантажів" ф. М-1.

Довірена особа зобов'язана не пізніше від наступного дня після оприбутку­вання цінностей надати працівникові, який виписує довіреності, документи про придбання та оприбуткування матеріалів на складі.

У системі рахунків бухгалтерського обліку вартість доставки відображаєть­ся як транспортно-заготівельні витрати, сума яких або відразу включається до ціни придбаних цінностей, або відображається на окремому рахунку і розподіля­ється пропорційно до вартості цінностей, що вибувають Коли товарно-матеріальні цінності, згідно з договором, доставляються під-приємством-постачальником, вартість доставки є включеною у вартість ціннос­тей одразу, у рахунку-фактурі окремо не виділяється.

Якщо цінності доставляються сторонньою транспортною організацію (пере­візником), з нею укладається договір на перевезення. При цьому також оформля­ється товаро-транспортна накладна. Відображаючи в оформлених документах факт перевезення цього виду цінностей, у вартість придбаного товару включають вартість транспортних послуг перевізника.

Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності покупець переважно використовує платіжне доручення, за якими обслуговуючий банк перераховує кошти на рахунок постачальника. Проте при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності можуть використовуватися й інші форми безготівкових розрахунків, а також готівкова форма оплати.

Коли оплата здійснюється за допомогою чеків, загальна схема розрахунків набирає дещо іншу форму. Працівник підприємства-покупця розраховується з постачальникам за придбану продукцію на місці, виписуючи чек на потрібну суму. Підприємству-продавцю виписувати рахунок немає потреби.

При наданні послуг, виконанні робіт підставою для здійснення роз­рахунків є підписаний замовником Акт виконаних робіт, наданих по­слуг.

У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підря­дниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підря­дниками".

За кредитом рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників то­варно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашен­ня, списання тощо.

Рахунок 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі суб­рахунки:

• 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

• 632 „Розрахунки з іноземними постачальниками";

• 633 „Розрахунки з учасниками ПФГ";

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядни­ком в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.

Бувають випадки, коли з різних причин розрахунки з постачальниками і під­рядниками не здійснюються у термін, який зазначений в угоді. Тоді виникає забо­ргованість перед постачальниками і підрядниками, яка є найпоширенішим видом кредиторської заборгованості.

У підприємства кредиторська заборгованість може виникати у двох випадках:

• при отриманні передоплати за невідвантажену продукцію (роботи, по­
слуги);

• при одержанні товарів, і якщо не здійснені розрахунки з постачальниками.
Після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість під­
приємства списується на доходи підприємства.

Облік з постачальниками і підрядниками ведеться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” :

-по дебету відображається : погашення, списання заборгованості тощо ;

-по кредиту відображається :заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги.

Надходження виробничих запасів відображаються наступними проводками :

Д-т 20акцептовано рахунок за отримані запаси

К-т 631 (рахунок-фактура)

Д-т 644

К-т 631 відображено суму ПДВ

При розрахунках з постачальниками складаються наступні проводки :