МІФ: "Ті, хто говорять про самогубство, рідко починають таку спробу чи здійснюють".

ФАКТ: Більшість молодих людей до здійснення спроб самогубств приводять важливі словесні докази своїх намірів.

МІФ: "Тенденція до суїциду успадковується".

ФАКТ: Не існує достовірних даних про генетичну схильність до самогубства. Проте, попередній суїцид у родині може бути деструктивною моделлю для наслідувальної поведінки.

МІФ: "Нічого не могло б зупинити його, якщо він уже прийняв рішення покінчити із собою".

ФАКТ: Більшість юнаків, що обмірковують можливість самогубства, розриваються між бажаннями жити і померти. Вони хочуть, щоб їхні страждання закінчилися, і в той же час прагнуть знайти альтернативу чи шляхи вирішення їхньої проблеми. Але занадто часто їхній крик про допомогу залишається не почутим друзями, родиною і навіть фахівцями.

МІФ: "Потенційно суїцидальні молоді люди є психічно хворими”.

ФАКТ: Більшості молодих людей, що починають спробують вчинити самогубство, не міг би бути поставлений діагноз психічного захворювання, хоча, природно, хронічна душевна хвороба підвищує ризик самогубства.

МІФ: "Молода людина, що пережила суїцид, надалі ніколи не може почувати себе в безпеці, навіть коли стає дорослою".

ФАКТ: Багато молодих людей переживають стан депресії, одержують лікарську допомогу, видужують і потім ведуть нормальне здорове життя. Знання попереджувальних сигналів суїциду і володіння способами допомоги стурбованим і потенційно суїцидальним юнакам може допомогти залишитися в живих.

МІФ: „Суїцид скоюють психічно неврівноважені люди”.

ФАКТ: Непоодинокими є випадки, коли добровільно ідуть із життя люди, яких ніхто не міг би запідозрити у неврівноваженості. Наприклад, у 1997 році у ПрикВО скоїв самогубство командир механізованої бригади.

МІФ: „За допомогою різноманітних тестів можна чітко визначити тих, хто схильний до самогубства.”.

ФАКТ: Це не відповідає дійсності. Наприклад, під час виконання миротворчої місії 6 омбр в Іраку скоїв самогубство військовослужбовець військової служби за контрактом, який, за результатами проведених різних тестів, ніяк не попадав у групу “суїцидального ризику”.

Найбільше самогубств реєструється в кінці зими і навесні, коли людські нещастя контрастують із цвітінням навколишньої природи. Темні фарби зими якоюсь мірою гармоніюють із душевною пригніченістю, але між похмурими переживаннями "Я" і яскравими днями весни виникає явний контраст. Різка невідповідність весняного радіючого світу і відчаю у душі може провокувати самогубства.

2. Фактори, що впливають на самогубства серед солдатів (курсантів)

Конфлікти, що лежать в основі суїцидальної поведінки військовослужбовців, можуть бути кваліфіковані таким чином:

Конфлікти, які обумовлені специфікою військової діяльності:

- індивідуальні адаптаційні труднощі військової служби;

- труднощі чи негативні результати виконання конкретного службового завдання;

- міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

- службові і міжособистісні конфлікти зі своїми начальниками (підлеглими).

Конфлікти, які обумовлені специфікою особисто сімейних (родинних) взаємовідносин військовослужбовців:

- нерозділене кохання (наприклад, РЕР РЦ “Захід”);

- зрада коханої дівчини, жінки (дружини), розлучення;

- важка хвороба, смерть близьких;

- інтимно-сексуальні конфлікти.

Конфлікти, які пов’язані з антисоціальною поведінкою військовослужбовців:

- побоювання кримінальної (карної) відповідальності;

- страх ганьби у зв’язку з антисоціальним вчинком.

Конфлікти, які пов’язані зі станом здоров’я військовослужбовця:

- хронічні, соматичні захворювання;

- фізичні недоліки (дефекти мовлення, особливості зовнішності, які сприймаються як недоліки).

Причинами більшості самогубств, які скоєні за територією частини, були сімейні негаразди.

Основними мотивами самогубств можуть бути:

- соціально-економічні: побутова невлаштованість; відсутність перспективи отримання житла; низький рівень соціально-правового захисту; невпевненість у майбутньому;

- службові: конфлікти, пов'язані зі складнощами військової служби; конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби (різних курсів навчання); конфлікти між начальниками та підлеглими;

- сімейні, в тому числі: хвороба, смерть близьких родичів; розлучення; невірність коханої дівчини (дружини);

- стан здоров'я:фізичні вади; соматичні захворювання; психічні захворювання;

- неуважне ставлення командирів (начальників) до вивчення особистих морально-ділових якостей, психоемоційного стану та здоров’я військовослужбовців, як до призову (поступлення), так і після;

- низький рівень санітарно-просвітницької роботи;

- невиконання окремими посадовими особами вимог загальновійськових статутів ЗС України, наказів МО України, інших посадових осіб щодо забезпечення належних умов служби, побуту та відпочинку особового складу;

- невжиття заходів, спрямованих на зміцнення військової дисципліни;

- низький рівень ефективності правових, організаційних та соціально-економічних заходів, спрямованих на попередження спроб суїцидів;

- відсутність наполегливої роботи з попередження нестатутних взаємовідносин (у різних їх проявах) у військових колективах.

До речі, у 2004 році в арміях багатьох держав світу спостерігався великий ріст кількості випадків самогубства. В тому числі і в таких державах, як США, Велика Британія, Японія, Росія тощо.

Лікарі, психологи, соціологи в цих державах не можуть знайти однозначну причину цьому явищу. А в наших ЗС причину “знайшли” відразу – незадовільна виховна робота.

Наведені дані у таблиці свідчать про те, що більшість (46,6%) самогубств зумовлені специфікою особисто сімейних взаємовідносин військовослужбовця.

Таблиця 18.1.

ПРИЧИНИ СУЇЦИДУ

Найменування конфліктної ситуації	Кількість суїцидальних дій	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
Індивідуальні та адаптаційні труднощі військової служби		26,6
Конфлікти у родині		46,6
Хвороба, психічні порушення
Боязнь ганьби		6,6
Всього

Як видно з таблиці 41% суїцидальних дій припадає на період від 3-го до 4-го місяців, 59% - на період від 5-го до 8-го місяців.

Строк служби	Кількість суїцидальних дій	У % до загальної кількості за 1998-2000 роки
від 3-го до 4-го місяців
від 5-го до 8-го місяців
Всього

Для того, щоб проводити попереджувальну роботу в цьому напрямі, необхідно уявляти, які саме фактори можуть впливати на самогубства в даній групі військових і які їх особливості.

На наш погляд, ці фактори можна поділити на дві групи:

І. Індивідуально-психологічні фактори

1. Вік. Вік військовослужбовців першого періоду служби охоплює інтервал від 18 до 20 років. Для цих осіб дуже велика ймовірність спроби самогубства, але вірогідність закінчених суїцидів значно менша. В осіб даної вікової категорії нерідко спостерігаються муніпулятивні суїцидні спроби, що ґрунтуються на не бажанні вмерти, а включають “крик про допомогу”.

2. Стать. Потрібно врахувати, що чоловіки частіше за жінок здійснюють завершений суїцид.

3. Сімейне виховання. Один із найсерйозніших факторів. Хиби сімейного виховання призводять до появи у підлітків переживання самотності, безпорадності, поглиблення егоцентричних проявів та індивідуалізму. Тому такі потенційні суїциденти частіше потрапляють у ситуації, які переживаються ними як стресові.

4. Сімейний стан. Більшість суїцидентів серед молодих солдатів (курсантів) складають неодружені. Особливо ті з них, хто у себе на батьківщині залишив коханих, дівчат, що обіцяли чекати.

5. Втрата близьких людей. У цьому разі ризик самогубства збільшується. Ще більший відбиток на цей фактор накладає специфіка військової служби, тому що військовослужбовці проходять службу, як правило, далеко від рідного дому, і немає ясної і правдивої інформації про те, що трапилось.

6. Відчуття неповноцінності. Великий відсоток суїцидентів складають військовослужбовці, які:

- відчувають свою фізичну неповноцінність у суто чоловічому колективі;

- відчувають неповноцінність у плані неспроможності на одному рівні з усіма виконувати службові обов’язки, продиктовані військовою службою;

- відчувають неповноцінність у плані емоційного спілкування у військовому колективі.

7. Наявність суїцидальних спроб у минулому. Даний фактор переконуючи вказує на велику вірогідність того, що в подальшому військовослужбовець може здійснити завершений суїцид.

ІІ. Зовнішні фактори

1. Кризи в суспільстві. Коли в суспільстві протікають пертурбації (економічні, політичні, військові та інші), індивід втрачає здатність пристосування до соціальних вимог і губить зв’язок із суспільством, серед якого він живе.

2. Специфіка військової служби. Призов молоді на строкову військову службу (вступ до ВВНЗ) пов’язаний, перш за все зі зміною звичного життєвого стереотипу. Військовослужбовцям, для яких характерні несамостійність, комфортність, низька стресова толерантність, тяжко буває впоратись із цією життєвою ситуацією.

Специфіка служби також і в тому, що для потенційних суїцидентів відчиняється доступ до зброї, як засобу самознищення.

Усі суїцидальні дії здійснюються без свідків, а способи суїциду у цих випадках вибираються найбільш "жорстокі": самоповішання та використання вогнепальної зброї.

У ряді випадків перед самогубством військовослужбовці залишають посмертні записки. У них, звичайно, містяться ідеї самозвинувачення і прохання про вибачення їх близькими людьми. Іноді у записках звинувачуються ті, хто став, на думку суїцидента, винним у здійсненні такого вчинку.

За обставинами та місцем скоєння кількість самогубств розподіляється таким чином (табл.. 18.2).

Таблиця 18.2.