Vi. психологія особнпопі підлітка

смаки, оцінки, власна лінія поведінки. Своє прихильне ставлення до рок-музики, співака чи спортивного кумира підліток може відстоювати з вели­кою жагою, незважаючи на протилежні позиції старших.

Особливості проявів почуття дорослості залежать від того, в якій сфе­рі і якого характеру набуває самостійність підлітка: у взаєминах з одно­літками чи батьками, у використанні вільного часу, в організації домаш­ніх справ чи цікавих розваг. Важливо і те, чи задовольняє його формальна самостійність, зовнішня сторона дорослості, чи він прагне до самостій­ності реальної, що відповідає внутрішньому, глибокому почуттю. Суттє­во впливає на це почуття і система взаємин, в яку включений підліток,-визнають чи невизнають його «дорослість» батьки, вчителі, однолітки.

Як особлива форма самосвідомості, почуття дорослості в цілому ві­дображає нову життєву позицію підлітка у ставленні до себе, людей, сві­ту; визначає специфіку спрямованості і зміст його соціальної активнос­ті; систему нових прагнень та емоційних реакцій. Специфічна соціальна активність виявляється у збільшенні спрямованості до засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих.

Важливою стороною самосвідомості підлітка виступає також потреба у самоствердженні. Генезис цього феномену отримав обгрунтування у роботах Л.І. Божович, яка розглядала самоствердження як одну з важли­вих мотиваційних ліній цього віку.

Самоствердження - це закономірно виникаючий атрибут соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї «самості» (унікальності) в системі соціальних зв'язків. Постійні взаємодії з однолітками породжують у підлітка прагнення за­йняти гідне місце серед них. Потреба в самоствердженні настільки силь­на, що заради визнання себе однолітками підліток здатний на будь-які вчинки: він може поступитися своїми поглядами і переконаннями, може здійснити дії всупереч своїм моральним установкам. Потребою в само­ствердженні можна пояснити і трансформації естетичної сторони образу «Я». Залежно від історичного часу, покоління підлітків стверджуються по-різному. Так, характерним є самоствердження за рахунок зовнішнос­ті: підлітки то відпускають довге волосся, то стрижуть його фасонно, то бриються наголо. В одязі віддають перевагу або дуже вузькому стилю, або носять, навпаки, хламиди. В сучасний час з'явилася нова тенденція: розмальовувати обличчя різними смужками, зображеннями, захисними символами; наносити на тіло татуювання і символічні тексти.

Мотив самоствердження часто визначає психологічну залежність під­літка від однолітків. Разом з тим він ефективно може поєднувати егоцен­тричну позицію: «Я не такий, як усі», «Я не типовий представник...», «Не плутайте мене з іншими» з позицією конформіста: «Я буду діяти, як усі», « Ми всі так думаємо...».

Полярні позиції визначають суперечливість самоствердження підліт­ків, що може демонструвати різне в поведінці: від глибинної ідентифіка­ції з іншими до різкого відчудження від них; від альтруїзму до жорстоко­сті; від страху смерті до нестямного ризику; від захопленості життям до суїциду. Всі ці позиції можуть переломлюватися в самосвідомості під­літка і виступати як умови реалізації його домагань на визнання, як само­ствердження.

Взагалі, сутність самоствердження підлітка пов'язана з відчуттям своєї «самості» і «відокремленості» від інших; з прагненням до рольо­вого самовизначення; з потребою бути самоцінним, визнаним, незалеж­ним; «показати» себе, стати предметом уваги інших; відстояти особистіс-ну гідність; досягнути переваг; мати владу над собою та іншими; набути впевненості у собі.

На процес самоствердження підлітка дуже сильно впливає його са­мооцінка. Особливості самооцінки впливають на всі сторони життя осо­бистості цього віку: на емоційне самопочуття і взаємини з оточуючими, на розвиток творчих здібностей і на успіхи в навчанні. При низькій само­оцінці підліток недооцінює свої можливості і прагне до виконання тіль­ки простих завдань, що заважає його самоствердженню. При завищеній самооцінці він може переоцінювати свої можливості і братися за ті спра­ви, які не в змозі виконати, що також стає не дуже сприятливим засобом самоствердження.

Сьогодні найбільшу турботу науковців викликають не ті підлітки, у яких самооцінка дуже висока, а ті, в кого вона середня чи низька. На подіб­них самооцінках ґрунтуються середні і низькі домагання. Такі підлітки ні до чого не прагнуть, нічого не хочуть, мало на що реагують. Шлях до само­розвитку і самоствердження у цієї категорії підлітків закритий. Психологи вважають, що найбільш продуктивною є висока і дуже висока самооцінка підлітка, яка перевищує його реальні можливості. Підлітки з таким типом самооцінки характеризуються здатністю ставити перед собою складні і до­сить віддалені цілі та прикладати вольові зусилля для їх досягнення.

Однак у період дорослішання, у більшості випадків, будь-яка само­оцінка має нестійкий характер. Ця обставина робить підлітка мало захи­щеним від зовнішніх впливів. Часто можна помітити нічим невмотивова-ні реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауважен­ня оточуючих. Так, на спокійне прохання вчительки підняти з підлоги папірці, які дівчинка ненароком розкидала біля парти, та раптом почала грубити, шпурляти на підлогу зошити, а потім вибігла із класу. Або піс­ля незначного зауваження батька про те, що математичну задачу можна було б вирішити набагато коротшим способом, підліток червоніє, почи­нає хвилюватися, а потім кричить: «Вас просто вчили по-іншому, а зараз тільки так треба робити!».