VI. Психологія особистості підлітка. Такі гострі емоційні реакції спостерігаються тоді, коли в самооцінці підлітка стикаються дуже високі домагання і сильна невпевненість у собі




VI. Психологія особистості підлітка. Такі гострі емоційні реакції спостерігаються тоді, коли в самооцінці підлітка стикаються дуже високі домагання і сильна невпевненість у собі - student2.ru Такі гострі емоційні реакції спостерігаються тоді, коли в самооцінці підлітка стикаються дуже високі домагання і сильна невпевненість у собі. Цей феномен має назву «афект неадекватності». Підлітки з таким афектом хочуть бути у всьому першими, навіть тоді, коли ця вищість не має для них ніякого сенсу. «Афект неадекватності» не тільки пе­решкоджає правильному ставленню підлітка до себе, але й викривляє його зв'язки з довкіллям, виробляє установки на очікування від інших каверз, недоброзичливості. Будь-яку, навіть нейтральну, ситуацію во­ни схильні сприймати як погрозливу. Особливо складними для них бу­вають ситуації перевірок компетентності - тести, екзамени, будь-який контроль знань.

Найбільш яскравим зовнішнім проявом, за яким можна розпізнати цей феномен, виступає неадекватна реакція на свою невдачу. Неуспіх не просто ігнорується підлітком, але, що вражає, може навіть підвищити йо­го самооцінку. Замість реального розвитку здібностей, які могли б при­вести до успіху, він може створювати надуманий «образ Я». Наприклад, не вирішивши завдання, підліток починає пояснювати це нетривіальним підходом до його вирішення, яке він, начебто володіючи особливими ана­літичними здібностями, запропонував, кинувши виклик простому рішен­ню, доступному кожному. Підліток не тільки не аналізує невдачі, він за­криває очі на різні прорахунки і знаходить ніби-то об'єктивні пояснення своїм невдачам, більше того — може стати у позицію звинувачувача. Яс­но, що такі ситуації ніяк не сприяють самоствердженню.

Характерно, що у взаєминах оцінки у цих підлітків можуть бути спря­мовані не на особистісні риси, поведінку, діяльність, а на повинність: «Я повинен», «Так треба», «Так прийнято». Часто такі оцінні позиції при­ймаються без критики і можуть проявлятися в ціннісних орієнтаціях і поведінці.

І все ж таки, саме в період дорослішання людина більше звертається до свого «Я» і прагне самоствердитися. Часто на передній план в само­оцінці підлітка виступає фіксація на реальних чи уявних інтелектуаль­них і вольових недоліках. «Некрасивий», «нерозумний», «безвільний» та інші оцінки можуть звучати з його вуст. Порівняння з однолітками, яке він робить, може також обертатися проти нього. Все це і дає поштовх для розвитку особистісної рефлексії, яка спрямовує як на переживання з при­воду власної недосконалості, так і на мотивацію до самовдосконалення, самоствердження і самопізнання.

Головні мотиваційні лінії особистості підлітка пов'язані з її активним прагненням до саморозвитку. Це і самовираження, і самопізнання, і са­мовиховання. Самовиховання стає можливим у перехідному віці завдяки тому, що у підлітків розвивається саморегуляція. Дуже розповсюдженим способом саморегуляції сучасних підлітків є спрямованість на розвиток

у самих себе вольових якостей. Загальна логіка такого розвитку проявля­ється наступним чином: від вміння керувати собою, концентрувати зусил­ля і витримувати великі навантаження до здатності керувати діяльністю та добиватися в ній необхідних результатів. За цією логікою змінюються і ускладнюються прийоми розвитку вольових рис. На початку перехідно­го віку підлітки по-доброму заздрять і перебувають у захваті від тих, хто володіє певними вольовими якостями. Надалі у них з'являється бажання мати такі якості у себе і, насамкінець, у середині підліткового віку вони приступають до самовиховання. Найбільш активним періодом самовихо­вання у підлітків вважається вікрвий діапазон від ІЗ до 15 років.

Таким чином, в процесі пошуків свого «Я» (цінностей, ідеалів, погля­дів), набуття ідентичності, самоствердження і саморозвитку у підлітків на рівні самоусвідомлення формується система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я» - «Я-концепції». «Я-концепція» - це систе­ма уявлень про самого себе або «установка відносно власної особистос­ті». У перехідний період це є динамічна психологічна величина, яка дуже залежна від глобальних суспільних відносин та змін безпосереднього со­ціального оточення зокрема. Формування «Я-концепції» підлітка відріз­няється від становлення «Я» та ідентичності.

«Я-концепція» розвивається під впливом первинного досвіду соціа­лізації в сім'ї. З віком в її становленні набувають значущості позасімей-ні фактори: школа, однолітки, суспільство. «Я-концепція» - це результат взаємодій біологічних, психологічних і психосоціальних факторів в ході особистісного зростання людини. Перш за все це основа почуття само-цінності особистості підлітка, яке є важливим у формуванні його особис­тісної позиції у суспільстві.

Пізнання себе, своїх особистісних якостей призводить до формуван­ня кількох образів «Я». Різні аспекти Я, які виникають у самосвідомості підлітка, відображають різнопланові уявлення про себе - як реальні, так і ідеальні.

Реальні уявлення про власну зовнішність, привабливість чи відсут­ність її, уявлення про свій розум, здібності в різних галузях, про силу характеру, комунікабельність, доброту чи жорсткість та інші якості, по­єднуючись, утворюють значне нашарування в «Я-концепції» - так зване «реальне Я». «Реальне Я» підлітка завжди пов'язане з оцінним уявленням про себе: когнітивним, вольовим і поведінковим. Для нього завжди важ­ливо знати, який він є насправді і наскільки значущі його індивідуальні особливості. Оцінка своїх якостей залежить певною мірою від системи цінностей, які склалися під впливом суспільних інститутів (сім'ї, школи; міста, села; групи однолітків, друзів тощо).

Між тим, «Реальне Я» не передбачає, що в цілому «Я-концепція» підлітка реалістична і позитивна. Адже важливу роль в її формуванні

Наши рекомендации