Основні принципи виховання. тема. закономірності та принципи виховання

ЛЕКЦІЯ

ТЕМА. Закономірності та принципи виховання

ПЛАН

1. Основні закономірності процесу виховання.

2. Осн6овні принципи виховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанский Ю. К., Победоносцев Г. П. Комплексний подход к воспитанию школьников. — М., 1980.

2.Закон України «Про освіту». — К., 1991.

3.Концепція безперервного національного виховання. — К., 1994.

4.Подласый И. П. Педагогика. — М., 1999.

5.Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного ви­ховання. — Івано-Франківськ, 1996.

6. Сухомлинський В. А. О воспитании. — М., 1975.

7.Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед. твори: У2-ХТ. — К., 1983. — 12.

8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник, 2002, стор.257 – 263.

9. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник, - К.: 2002, стор. 454-485.

Основні закономірності процесу виховання

Організований виховний процес має свої закономірності.

Закономірності виховання— стійкі, повторювані, об'єктивно іс­нуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпе­ченню ефективності розвитку особистості школяра.

До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу належать:

а) органічна пов'язаність виховання із суспільними пот­ребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зу­мовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова української держави, наприклад, потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до Вітчизни, рід­ної мови, свого народу, його традицій, історії та культури;

б) людина виховується під впливом найрізноманітні­ших чинників. Важлива роль у цьому процесі належить насамперед батькам і педагогам. Найуспішніше він відбу­вається в природному для нього національному середови­щі. З огляду на це дитину мають оточувати рідна мова,
природа, національна культура, звичаї, традиції тощо;

в) результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орі­єнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постій­но трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні,
духовні процеси особистості (мотиви, установки, орієнта­ції, ставлення);

г) визначальними у вихованні є діяльність і спілкуван­ня. Діяльність є головним чинником єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем навчальної, трудової, ігрової, спортивної та іншої діяльності.

Ефективність виховання залежить від ставлення особис­тості до навколишньої дійсності та до спрямованих на неї педагогічних впливів. Сформовані у процесі виховання по­гляди і переконання, мотиви поведінки визначають пози­цію вихованця щодо спрямованих на нього педагогічних впливів. За їх не сприйняття проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив;

д) ефективність виховного процесу залежить від стосун­ків в учнівському колективі. Здорова морально-психологіч­на атмосфера в ньому сприяє формуванню у дітей позитив­них моральних якостей, ефективному взаємо вихованню. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного зак­ладу за відсутності там належного порядку відбувається вза­ємна деморалізація його членів. Особливо важливим у ви­ховному процесі є поєднання виховання і самовиховання.

Ці закономірності необхідно враховувати під час ство­рення будь-якої виховної ситуації. Усе це забезпечує від­працювання педагогом певної схеми дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, допомагає йому перетворити можливості виховної роботи на реальні результати.

Основні принципи виховання

Цілеспрямована організація виховної роботи має здійс­нюватися на основі єдиних принципів, яких повинні дотри­муватися школа і вихователі.

Принципи виховання— керівні положення, що відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах:

1. Цілеспрямованість виховання.

Передбачає спряму­вання виховної роботи на досягнення основної мети вихо­вання — формування всебічно розвиненої особистості, під­готовка її до свідомої та активної трудової діяльності. Умо­вами реалізації його є підпорядкованість виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихован­цями, недопущення стихійності у вихованні, наявність перспектив, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.