Механізм, Закономірності та Принципи виховання

Методи і форми виховання

1.Методи виховання – це:

а)актуалізація опорних знань, формування нових понять та способів дій і застосування засвоєного;

б)способи прямого і опосередкованого впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою розвитку в них бажаних якостей;

в)розділ педагогічної науки про організацію і керівництво діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

2. Методи виховання ґрунтуються на :

а)набутті учнями нових знань та умінь;

б)поетапному просуванні учнів від незнання до знання;

в)використанні педагогом психологічних механізмів розвитку мотиваційно- ціннісної сфери особистості.

3. Намагання вихователя вплинути на враження про нього, яке формується в учнів називається :

а)приклад;

б)педагогічно доцільна самопрезентація;

в)створення виховних ситуацій.

4.До методів впливу на підсвідомість відносять:

а)педагогічно доцільна самопрезентація, навіювання;

б)переконування, дискусія;

в)покарання, навіювання.

5.Навіювання – це:

а)метод словесного впливу на вихованців шляхом звернення до його власного критичного мислення;

б)ознайомлення учнів з позитивним зразком, еталоном для наслідування;

в)безпосередній вплив на особистість, який зумовлює некритичне і несвідоме засвоєння нею певних поглядів чи виконання дій.

6.До методів виховання через звернення до свідомості вихованців належать:

а)педагогічно доцільна самопрезентація вчителя, переконування;

б)дискусія, приклад, переконування;

в)покарання, заохочення, переконування.

7.Безпосереднє спонукання учнів до тих чи інших дій або їх припинення називається:

а)привчання;

б)доручення;

в)вимога.

8.Апеляція до свідомості вихованця, переконування його в доцільності, корисності рекомендованих педагогом дій називається :

а)наказ;

б)вимога-порада;

в)вимога-прохання.

9.Доручення – це :

а)керування діяльністю учнів, у процесі якої кожен з них виконує певне завдання;

б)спеціальна організація обставин, що стимулюють вияв і розвиток у вихованців певних якостей, переконань і ціннісних орієнтацій;

в)організація регулярного виконання певних дій з метою перетворення їх на звички.

9.Зовнішня, організаційна характеристика виховного процесу, композиція виховним заходом називається:

а)ситуація успіху;

б)заохочення;

в)форма виховання.

10.За допомогою методу «Рольова гра» в школярів формується здатність:

а)критично аналізувати мислення;

б)бачити себе з позиції партнера по спілкуванню, планувати власну поведінку;

в)досягнення учнів у певній діяльності.

Механізм, Закономірності та Принципи виховання

1.Механізми виховання – це:

а) способи прямого і опосередкованого впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою розвитку в них бажаних якостей;

б)засоби доцільної організації соціального та предметного оточення вихованців;

в)шляхи розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості в процесі засвоєння нею соціального досвіду.

2.Основу розвитку мотиваційної сфери особистості складають такі психологічні механізми :

а)переконування, дискусія, конформність, емоційне обумовлення;

б)емоційне обумовлення, конформність, ідентифікація;

в)конформність, навіювання, емоційне обумовлення.

3.Емоційне обумовлення полягає у:

а)формуванні позитивного ставлення до об’єктів та способів поведінки, які супроводжуються позитивними емоціями;

б)ототожнення себе з іншою людиною, внаслідок чого відбувається засвоєння моральних норм, цінностей, установок і способів поведінки цієї людини;

в)засвоєння індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням.

4.Основним психологічним механізмом виховання у біхевіористичних теоріях розвитку особистості є:

а)вживання в соціальну роль;

б) механізм підтримання внутрішньої узгодженості поглядів

в)емоційне обумовлення.

5.Засвоення індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням називається:

а)емоційне обумовлення;

б)наслідування;

в)ідентифікація.

6.Цей механізм набуває чинності у дошкільному та шкільному віці, коли достатнього розвитку досягає уява, мислення, здатність дитини прогнозувати і передбачати наслідки власних дій. Цей механізм називається:

а)мотиваційне опосередкування;

б)ідентифікація;

в)механізм підтримання внутрішньої узгодженості поглядів.

7.Конформність – це:

а)формування нових мотивів шляхом зв’язування у свідомості дитини об’єктів, до яких виробляється емоційне ставлення;

б)засвоєння індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням;

в)зміна індивідом власної поведінки або поглядів внаслідок реального чи уявного тиску групи.

8.Принципи виховання – це:

а)вихідні положення, основні правила ефективної організації виховного процесу;

б)об’єктивно існуючий, повторюваний суттєвий зв'язок, який характеризує розвиток і функціонування певного процесу;

в)формування якостей і установок шляхом сприймання особистістю власної поведінки.

9.Виховання – це партнерська, діалогічна взаємодія вихователя та учнів. Успіх виховного впливу залежить не стільки від того, який зміст вкладає в нього вихователь, скільки від того, як сприймають його учні. Про який з принципів виховання йдеться мова?

а)єдність і послідовність виховних впливів;

б)прихованість виховних впливів;

в)систематичність і наступність виховання.

10.На дотримування принципу емоційності у вихованні особливу увагу звертав В.О.Сухомлинський :

а) «У кожного підлітка біла своя улюблена, цікава, хвилююча праця; щоб почуття, які народжуються в цій праці, переносились на навчання»;

б) «Почуття – плоть і кров моральної переконаності, принциповості, сили духу. Ось чому стежка від морального переконання починається з вчинку, з дії, насиченої глибокими почуттями»;

в) «Хто хоче виправити недоліки людини, повинен шукати її достоїнства, хоча б потенційні, ті її властивості, які можна перетворити на достоїнства при належному спрямуванні наявних у неї сил».

Наши рекомендации