Загальні закономірності і принципи виховання

Загальні закономірності виховання Загальні принципи виховання
1. Мета, характер і зміст виховання :обумовлюються об’єктивними потребами суспільства, інтересами держави і панівних класів, соціокультурними і етнічними нормами і традиціями. 1. Принцип суспільної спрямованості виховання. 2. Принцип суб’єктності – розвиток здатності дитини усвідомлювати своє "Я".  
2. Результати виховання зумовлюються узгодженістю виховних впливів: впливів об’єктивних і суб’єктивних чинників. 1. Принцип єдності виховних впливів сім'ї, освітніх закладів, колективу, громадських організацій. 2. Принцип врахування індивідуальних і вікових особливостей, особистісних характеристик і можливостей дитини. 3. Принцип узгодженості прямих і паралельних педагогічних впливів.
3. Позитивна реакція особистості на педагогічні впливи зумовлена врахуванням її потреб, інтересів і можливостей, вимогливим і шанобливим до неї ставленням, опорою на позитивне, створенням оптимістичних перспектив особистісного розвитку. 1. Принцип особистісно орієнтованого підходу у вихованні. 2. Принцип гуманістичної спрямованості виховання. 3. Принцип опори на позитивне.  
4. Ефективність виховання визначається ступенем власної активності особистості, змістом і способами організації діяльності, до якої вона включена, мотивами участі у діяльності, характером педагогічного керівництва діяльністю дітей.   1. Принцип діяльнісного підходу. 2. Принцип стимулювання активності особистості, її участь у соціальне корисній і значущій діяльності. 3. Принцип узгодженості педагогічного керівництва діяльністю і розвитку ініціативи та самостійності вихованців. 4. Принцип варіативності діяльності, відповідність її змісту змінюваним потребам, інтересам, можливостям особистості.
5. Ефективність виховання зумовлена визнанням особистості як цілісності і відповідною організацією виховних впливів і взаємостосунків. 1. Принцип цілісного підходу у вихованні. 2. Принцип орієнтації педагогічної. діяльності і взаємодії на формування свідомості і досвіду діяльності. 3. Принцип естетизації дитячого життя.
6. Ефективність виховання у підлітковому і юнацькому віці обумовлена здатністю вихователів зрозуміти прагнення юної людини до самостійності і незалежності та відмовитися від прямих способів педагогічного впливу. 1. Принцип співробітництва, партнерства у виховних відносинах. 2. Принцип активізації морально-вольових сил дитини і пробудження безпосереднього інтересу до справи.  

Основними принципами процесу виховання у національній системі освіти України визнаються такі:

1. Принцип єдності загальнолюдського і національного – формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій, оволодіння надбаннями світової культури.

2. Принцип природовідповідності виховання – врахування багатогранної цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей. анатомічних, фізіологічних, психологічних, національнихта регіональнихособливостей.

3. Принцип культуровідповідності виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, забезпечення духовної єдності поколінь.

Принцип культуровідповідності,за П.Флоренським, визначає відносини між вихованням і культурою як середовищем, що ростить і харчує особистість, а також між вихованням і розвитком особистості як людини культури. Це означає, що культурне ядро змісту виховання повинні складати універсальні загальнолюдські, загальнонаціональні і регіональні цінності, а відносини до дитини будуватися виходячи зі сприйняття її як вільної, цілісної особистості, здатної в міру свого розвитку до самостійного вибору цінностей, самовизначенню у світі культури і творчої самореалізації.

Педагогіка все більше звертається до культурологічного підходупри вивченні процесу виховання та освіти людини. Культурологічний підхід вимагає розглядати педагогіку як частину духовної культури суспільства, припускає адаптацію виховання й освіти до конкретного культурного середовища, а це значить, що дуже істотним є осмислення культурних надбань рідного краю, країни, усього світу. Виховання при цьому не нав’язує ті чи інші цінності, а лише створює умови для їхнього дізнавання, розуміння і вибору, стимулює цей вибір і наступну внутрішню роботу дитини над своїми діями і вчинками.

Функції культуровідповідного виховання:

- створення різних культурних середовищ, де здійснюється розвиток дитини і придбання досвіду культуровідповідної поведінки;

- надання допомоги в культурній самоідентифікації і самореалізації творчих задатків і здібностей.

4. Принцип активності, самодіяльності і творчої ініціативи учнівськоїмолоді – поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму;

5. Принцип гуманізації виховання – створення умов для формування кращих властивостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація відносин вихователя і вихованців.

6. Принцип демократизації виховання – уникнення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності.

7. Принцип безперервності і наступності виховання – досягнення цілісності та наступності у вихованні.

8. Принцип єдності навчання і виховання – розвиток і формування особистості, залучення її до національної і світової культури. Набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які у кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини.

9. Принцип етнізації виховного процесу – наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина.

10. Принцип диференціації та індивідуалізації виховного процесу.

11. Принцип послідовності, систематичності і варіативності форм і методів виховання.

12. Принцип інтегративності - єдність педагогічнихвимог школи, сім'ї та громадськості.

13. Принцип виховання у діяльності та спілкуванні.

14. Принцип стимулювання дитини до самовиховання.

15. Принцип цілісного підходу до виховання.

Наши рекомендации