Национальная металлургическая академия Украины. В 1775 году было окончательно ликвидировано запорожское казачество, а его земли разделили между Азовской и Новороссийской губерниями

В 1775 году было окончательно ликвидировано запорожское казачество, а его земли разделили между Азовской и Новороссийской губерниями. В 1776 году по указу Екатерины II был основан губернский центр Азовской губернии, получивший название Екатеринослав. Первоначально новый губернский город был основан на реке Кильчень при впадении её в Самару. Однако просуществовал здесь город недолго из-за неудачного географического расположения на болоте и частых наводнений.

22 января 1784 года был издан указ об основании второго Екатеринослава на реке Днепр, который по первоначальному плану должен был стать «Третьей столицей Российской империи». Официально город был основан во время визита Екатерины II, которая 9 мая 1787 года заложила первый камень в строительство Преображенского собора. К концу XVIII века в городе насчитывалось 11 каменных домов, в том числе дворец Потёмкина, и 185 деревянных домов, а население составляло около 6 тыс. человек.

В 1787 – 1789 гг. приглашенный из Петербурга любимый зодчий Потемкина Иван Старов построил на почти еще пустом екатеринославском холме великолепный дворец в стиле классицизма. Перед дворцом, согласно проекту, должна была располагаться раскрытая в сторону Днепра полукруглая площадь. Ее радиус составлял около 213 м, а наибольшее удаление от главного входа дворца – 277 м. К геометрическому центру площади у дворца сходилось пять улиц. Две крайние улицы шириной 65 м проектировались в виде бульвара, проходившего по кромке холма и имевшего одностороннюю застройку. Остальные улицы – центральная шириной около 42 м и две другие шириной в 25,5 м – составляли классическую трехлучевую композицию магистралей и должны были иметь двустороннюю застройку.

После смерти владельца дворец быстро пришел в запустение, полвека стоял в руинах, потом был восстановлен как дом дворянских собраний. После революции стал домом отдыха рабочих имени Ильича, разрушен во время войны, восстановлен. Сейчас в бывшем Потемкинском дворце расположен Дворец культуры студентов Днепропетровского национального университета.

корінний народ Криму

Познякова Д.В., Подольник О., керівник доц. Підлісна Л.С.

Національна металургійна академія України

1. Статус, правове становище українців у Криму залишається нез’ясованим і невизначеним. У Криму, як і по всій Україні, споконвіку був і по сьогодні є найдавніший і корінний народ. Народ цей звали таврами.

2. Встановлено органічний зв’язок і риси спільності культур, звичаїв, матеріального виробництва, поховань народу Криму, Подніпров’я, Подністров’я, степової України, Правобережного Лісостепу. Обряди поховання є найглибшою, найбільш ідентифікаційною, уподібнюючою характеристикою народу.

3. Таври були розселені як у гірській, так і степовій частинах Криму, а також по берегах Озівського моря до Дону, причому їх етнічне походження не з’ясоване досьогодні. Великого нищення таври зазнали у 1 ст. н.е. від римлян, що окупували всю гірську Тавріку, організувавши ряд десантних операцій поблизу сучасної Ялти.

4. Широко подаються відомості про знахідки слов’янських старожитностей у прибережних частинах Криму. Крим – споконвіку слов’янська земля, де не тільки в античну епоху і далі в нову еру були відомі таври і предки всього нашого народу - анти, а вже за середньовіччя з 9 ст. повсюдно русь, русичі, русини, руський народ як предтеча народу українського.

5. Про єдність побуту, звичаїв, мови народів тодішнього Криму і континентальної України неспростовно засвідчує прихильність народу Криму - таврів - до походів сюди руських київських князів і їх ополчень і етнічне сприйняття тут назви “Русь”, “русичі”. У зв’язку з цим і формувалась ментальність кримських таврів як русичів. Це особливо утвердилось під впливом походу сюди князя Володимира і його тут першого охрещення.

6. У наш час повинні бути повернутими у Крим з місця заслання як національні меншини, так і корінне українське населення і забезпечене їх рівноправне життя у майбутньому на їх спільній Українській Батьківщині. Статус українців у Криму потребує свого державного наголосу як державна і корінна нація.