Збы′ткы над росп’я′тым Ісýсом

39. А хто прохóдыв тудóю, то обля′скувалы Ёгó словáмы, мотáючы свойíмы гóловамы,

40. і казáлы: «Той, шо руйнýе хрáма і за тры дні знов ёгó стáвыть! Вы′ратуй Сыбэ′ Самóго; як Ты Сын Бóжый, то зыйды′ с кры′жа».

41. Гэ′так сáмо й пэршосвяшчэ′ннікы с кнíжныкамы й старшы′намы, насмíхуючысь, казáлы:

42. «Дрýгых ратовáв, а Сыбэ′ Самóго ны мóжэ вратовáты. Як Вин Цар Ізрáілюв, то ныхáй зáрэ зы′йдэ с кры′жа, і мы повíрымо Ёмý.

43. Нáдывся на Бóга, хай зáрэ спасэ′ Ёгó, як Вин вгы′дный Ёмý. Бо Вин жэ казáв: «Я – Сын Бóжый».

44. Гэ′так сáмо й розби′йныкы, росп’я′ты з йім, лыховы′дылы Ёгó.

Смэрть Ісýса Хрыстá

45. А од шóстыйі годы′ны аж до дывя′тыйі булá поночóта по всюй зымнí.

46. А кóло дывя′тыйі годы′ны Ісýс гукнýв ё′мко (ми′цным гóлосом): «Ылы′, ылы′! Ламá сав(б)ахт(ф)аны′?», шо знáчыцьця: «Бóжэ Мий, Бóжэ Мий, нáшо Мынэ′ покы′нув?»

47. Дэ′хто с тых, шо стоя′лы там, чýючы гэ′тэ, казáлы: «Ілью′ клы′чэ Вин».

[с. 87↑]

48. І одрáзу оды′н з йіх побíг, взяв гýбку, набрáв в йійí óцоту, наткнýв на кы′я і дав Ёмý, шоб посмоктáв.

49. Гы′нчы казáлы: «Обожды′ онó, пубáчымо, чы пры′дэ Ілья′ ратовáты Ёгó».

50. А Ісýс знов ё′мко (ми′цным гóлосом) гукнýв і оддáв душу...

51. І от, зáнавысь в хрáмовы розодрáлась звэ′рху доны′зу; і зымня′ страсынýлась, і трíснулы камынí.

52. І могы′лы пооткрывáлысь, і мнóго тíлэй вмэ′рлых святы′х воскрэ′сло.

53. І вы′йшовшы с трýнэй пóсля тогó, як Вин воскрэ′с, ввыйшлы′ в святóе мíсто і явы′лысь мнóгым.

54. А сóтнік і ты′йі, шо з йім вартовáлы Ісýса, пубáчывшы, як трасэ′цьця зымня′, і всэ, шо зробы′лось, налякáлысь ё′мко і казáлы: «Напрáвду Вин був Сын Бóжый!»

55. Булó там тóжэ мнóго молодыцéй, шо дывы′лысь здалíк; воны′ йшлы за Ісýсом з Галылэ′йі, слýжачы Ёмý.

56. Пóмыз йíмы булá Марíя Магдалы′на, і Марíя, мáты Я′кова і Іóсійі (Ё′сыпа), і мáты сыны′в Завыдíёвых.

Ісýса хавáють

57. А як прышóв вэ′чор, то прышóв богáтый чоловíк з Арыматэ′йі, по ймэ′нню Ё′сып, якы′й тóжэ гучы′вся в Ісýса.

58. Вин, прышóвшы до Пылáта, просы′в тíла Ісýсового. Тоды′ Пылáт сказáв оддáты тíло.

59. І забрáвшы тíло, Ё′сып обгорнýв Ёгó чы′стыю плашчаны′цію.

60. І положы′в Ёгó в нóвому своё′му грóбовы, якóго вы′рубав в скалí; і прывалы′вшы вылы′кого кáмыня до двырэ′й грóба, пошóв стыль.

61. Булá там Марíя Магдалы′на і дрýга Марíя, шо сыдíлы напрóтів грóба.

Стрáжа (Вáрта) кóло грóба Ісýсового

62. А на дрýгый дэнь пóсля п’я′тниці зобрáлысь до Пылáта пэршосвяшчэ′ннікы і фарысéйі

[с. 88↑]

63. і казáлы: «Пáну! Нам прышлó навмíй, шо обмáншчык той шэ пры жывы′тті сказáв: «Чы′рыз тры дні воскрэ′сну».

64. То прыкажы′ вартовáты грóба до трэ′тёго дня, шоб учынікы′ Ёгó, прышóвшы вночí, ны вкрáлы Ёгó і ны сказáлы нарóдовы: «Воскрэ′с з мэ′ртвых»; і бýдэ остáтній обмáн горíшый за пэ′ршый.

65. Пылáт сказáв йім: «Мáйітэ вáрту; ідíтэ, вартýйтэ, як знáйітэ».

66. Воны′ пошлы′ і, опычя′тавшы кáмыня, постáвылы кóло грóба вáрту.

Глава 28

Ісýс Хрыстóс воскрысáе і вознóсыцьця

Наши рекомендации