Формування в Українському суспільстві станової організації 14 – 17 ст.

Тема5: Розвиток української соціальної системи.

План:

1. Структура суспільства Київської Русі.
2. Формування в Українському суспільстві станової організації 14 – 17 ст.
3. Суспільство Речі Посполитої
4. Суспільство Козацької Держави (Геьманщини).
5. Українське суспільство під владою Рос. Та Австро-Угорських імперій кін. 18 – поч. 20 ст.
6. Суспільство радянської доби 1917 – 1991 рр.
7. Суспільство незалежної України з 1991 рр.

Мета:

ü простежити зародження та розвиток української соціальної системи;

ü продовжити формування і розвиток вмінь, навичок самостійної роботи, роботи по складанню таблиці;

ü продовжити формування і розвиток громадянської компетенції.

Знати:

історію формування українського суспільства.

Вміти:

аналізуючи історичну інформацію, визначати закономірності життя українського суспільства та його перспективу.

Література:Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. – К., 2002.; Чушенко К. Проблеми формування соціально-організованого суспільства в Україні. Право України. №4, 2005

Сутруктура суспільствоа Київської Русі 9 – 13 ст.

Все населення Київської Русі поділялося на три категорії:

вільні, невільні напіввільні люди.

Серед вільного населення існувала також своя ієрархія:

князі,

дружинники,

бояри,

священики,

мешканці міст,

смерди.
Найбільшим феодалом був великий князь. Маючи великі приватні володіння (домен), він розпоряджався общинними землями, які вважалися державними, роздаючи їх своїм дружинникам.
“княжа дружина” - існував поділ на:

“дружину старшу” — бояри “більші”, “старійші”, бояри “думаючі”

на “дружину молодшу” — бояри менші.

(В церковному уставі Ярослава честь дружин і дочок бояр захищалася штрафом у 5 гривень золота, а простих людей — в 1 гривню срібла).

Верхівка духовенства — чорне (ченці) і біле (церковники) —

До класу феодалів належав і верхівка міст — купці, які здебільшого або виключно займалися торгівлею. Вони об’єднувалися в окремі корпорації (сотні), мали свої двори, озброєні дружини для охорони їхніх караванів.
Купці-іноземці називалися “гостями” і мали інший правовий статус. “Гості” користувалися деякими привілеями.

Решта населення міст складала середню групу вільних людей “чорні гродські” люди, ремісники, майстри. Вони були юридично вільні, навіть рівноправні з боярами, але фактично залежали від феодальної верхівки.

Нижчу групу вільного населення - селяни-смерди.

Напіввільні люди в Київській Русі називалися закупами.

Закупи — це смерди, які з різних причин тимчасово втрачали свою особисту волю, але могли знову її здобути. Частіше смерд ставав закупом за борги

Невільні люди в історичних джерелах називалися челяддю і холопами. Челядь — це, як правило, раби з полонених. Холопи — це раби-соплемінники.
Холоп був позбавлений будь-яких прав.

Формування в Українському суспільстві станової організації 14 – 17 ст.

Після періоду Київської Русі в Україні розпочалася нова доба.У середині XIV ст. поширився наступ Литовської держави на Подніпров'я. Він полегшувався князівськими міжусобицями та занепадом Золотої Орди, яка розпалася на кілька улусів.

1. Магнати (Нащадки литовських та руських князів)
2. Пани– нащадки дрібних князівських та боярських родів.
3. «Земяни» – представники дрібної шляхетської верстви, які отримували землю за військову службу.
4. Па́нцирні бояри –зубожілі дрібні боярські роди, які несли військову службу, попередники козацтва
5. Духовенство- священники
6. Міщани – мешканці міст які займалися ремісництвом та торгівлею (купці, торгівці, ремісники та інші) «Магдебургське право»

1. Патріціат – купці та верхівка цехів

2. Бюргерство – майстри та члени цехів

3. Міське поспольство – дрібні торгівці та ремісники

6. Селяни - 1. Чиншові селяни, або данники, які сплачували феодалам натуральну й грошову ренту (чинш). Данники — це особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники.

2. Тяглі селяни, які вели господарство на земельних ділянках, що належали феодалам. Основними формами експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будування мостів, прокладання доріг, ремонт замків тощо).

3. Службові селяни — ремісники, рибалки, конюхи, бортники, які обслуговували двір феодала.