Особливості соціального страхування у Швеції

Тема 11. Зарубіжний досвід у сфері соціального страхування

Лекція

1. Особливості соціального страхування в Швеції

2. Соціальні технології США

3. Система соціального страхування Японії

С.р.

4. Система соціального страхування Німеччини

5. Соціальне страхування у Росії та Казахстані

Мета: визначити особливості соціального страхування в різних країнах; відокремити позитивні риси розвитку соціальної сфери іноземних країн; з’ясувати пріоритетні напрями впровадження соціальних технологій.

Література

Основна:

1. Юрій С.І. Соціальне страхування: Підручник / С.І. Юрій, М.П. Шаваріна, Н.В. Шаманська —К.: Кондор.—2004.—с.22-28; 403-435.

2. Григораш Г. В., Григораш Т. Ф., Олійник В. Я., Субачов І. Т. Системи

соціального страхування зарубіжних країн. Навч.пос.—К.: Центр учбової літератури, 2008.—144 с.

Додаткова:

3. Васеленко Л.І. Державні цільові фонди: Навч. посіб./ Л.І. Васеленко, Т.О. Масленнікова —К.: КНТЕУ, 2002.—с.118-130.

Особливості соціального страхування у Швеції

Основним завданням системи соціального страхування у Швеції є соціально-економічний захист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. В країні діє нова пенсійна система, діє страхування при захворюванні, страхування з вагітності та пологів, страхування від нещасних випадків на робочих місцях.

Соціальне страхування охоплює все населення Швеції та є обов’язковим. Воно базується на спільній суспільній відповідальності за кожного громадянина. Суть страхування полягає в перерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі доходів особи на різних етапах життя. Соціальне страхування Швеції засноване на взаємній довірі між окремим громадянином і державою, що робить саму систему страхування відкритою, доступною і недорогою.

Соціальне страхування не є безкоштовним, а тому офіційні видатки на підтримку системи повинні оплачуватися державою. Це біля 300 млрд. крон на рік, з них 50 млрд.—компенсації сім'ям з дітьми, 90 млрд.—компенсації хворим та інвалідам, 155 млрд.—пенсії, 5 млрд.—утримання апарату адміністрування системи соціального страхування. З кожних 100 крон, котрі людина витрачає як приватний споживач, приблизно 25 крон вона отримує через систему соціального страхування.

Фінансується соціальне страхування через соціальні відрахування і податки. Так, роботодавці вносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактичного сукупного заробітку найнятих ними робітників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фонд страхування по захворюванню і в пенсійний фонд. Приблизно дві третини вартості соціального страхування покривається за рахунок соціальних відрахувань, а одна третина—фінансується за рахунок загальних податків.

Все населення Швеції охоплено загальнонаціональною системою страхування із захворювання. Якщо людина захворіла або змушена залишитися вдома по догляду за хворою дитиною, їй виплачується щоденна допомога в розмірі 75-85 % від заробітку, що втрачається, в залежності від тривалості хвороби.

За візит до лікаря та прописані ліки пацієнт повинен платити. Існує верхня межа плати, після чого подальше лікування проводиться безкоштовно. Страхування компенсує більшу частину плати за візит до приватного лікаря.

Важливою складовою соціального страхування є так зване батьківське страхування що є прикладом впливу держави на планування сім’ї, народжуваності та розвитку сімейних відносин. Батьківське страхування спрямоване, в першу чергу, на те, щоб забезпечити батькам економічну захищеність на той час, коли вони знаходяться вдома по догляду за дитиною.

При виникненні виробничої травми у випадку аварії на робочому місці, по дорозі на роботу або з роботи в дію вступає страхування від нещасних випадків. Воно діє у випадку професійних захворювань, як , наприклад, захворювання шкіри з причини контакту з шкідливими речовинами або біль у спині з причини фізичних навантажень на робочому місці.

Доки людина знаходиться на лікарняному з причин травми на робочому місці, вона отримує допомогу із захворювання згідно з правилами, що діють при звичайному захворювання. Але якщо вона отримала травму і не може з цієї причини більше працювати або її доходи зменшилися, то виплачується довічна рента, яка компенсує втрачений доход. У випадку смерті з причини нещасного випадку, вдова або вдівець і діти мають право на довічну ренту померлого.

Ці та інші види соціального страхування свідчать про комплексний підхід до забезпечення громадян у Швеції

Соціальні технології США

У США відсутня єдина національна система соціального страхування. Існують різні соціальні програми, які регулюються законодавством на рівні федерації, штату або сумісно.

Державна система соціального захисту складається з двох основних форм:

1) соціального страхування;

2) державної допомоги.

Фонди соціального страхування формуються за рахунок податку на соціальне страхування, а державна допомога—за рахунок бюджетних ресурсів.

Відсутнє державне соціальне страхування на випадок хвороби, вагітності та родів.

У 1935 р. згідно з Законом про соціальне страхування, прийнятому Конгресом, встановлено два види страхування:

· пенсії за віком;

· страхування на випадок безробіття.

Наступними роками до цього закону було прийнято безліч поправок і він покладений в основу Загальної федеральної програми: підтримки людей похилого віку; соціального захисту у зв’язку з втратою годувальника, страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особливістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів.

Вік виходу на пенсію—62 роки незалежно від статі. які мають трудовий стаж не менше ніж вісім років і платили внески в фонди державного соціального страхування. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується на чверть (у США, як і в більшості країн Заходу, розмір пенсії коливається від 50 до 80% від перед пенсійного доходу). Пенсіонери мають право працювати. Для осіб, старших за 65 років, не має обмеження на розмір пенсії, якщо заробіток не перевищує 860 доларів на місяць. За кожні 3 долари, зароблені вище цієї суми, розмір пенсії зменшується на долар.

Непрацююча дружина пенсіонера та його неповнолітні діти мають право на одержання додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чоловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пенсію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

Допомога у разі втрати працездатності у випадках, не пов’язаних з виробництвом, виплачується тим особам, які сплатили відповідну суму страхових внесків і відпрацювали не менше п’яти років на підприємствах, що входять в перелік Загальної федеральної програми. Страхові внески в рамках цієї програми сплачують у рівній мірі наймані робітники, службовці та підприємці. Страхові внески встановлюються для найманих робітників у процентному відношенні до заробітної плати, а для підприємців до фонду виплаченої заробітної плати. Розмір внесків постійно зростає. Це зумовлено економічними і демографічними чинниками. Постійно збільшується і податкова база.

Страхування від безробіття базується на федерально-штатній основі. Федеральний закон визначає загальні принципи, а штати розробляють конкретний механізм реалізації (категорії осіб, які мають право на страхування, терміни і розмір отримання).

Право на отримання страхової суми по безробіттю обумовлено мінімальним страховим стажем, пошуком нового місця роботи, згодою на задовольняючу роботу. Страховку не отримають ті особи, що звільнились за власним бажанням. Фонди страхування по безробіттю формуються в основному за рахунок внесків підприємців у розмірі 6,4% від виплаченого фонду оплати праці. Допомога складає близько 50% заробітної плати робітника і надається терміном від 16 до 29 тижнів.

Страхування від виробничого травматизму та профзахворювань на державному рівні поширюється лише на шахтарів. У інших випадках це питання вирішується кожним штатом окремо. У більшості з них вся відповідальність за виробничий травматизм покладена на підприємців. Рівень відшкодування складає не більше двох третин заробітної плати. Але основна сума компенсацій виплачується страховими компаніями, оскільки більшість підприємців страхують свої ризики.

Програмами соціального страхування охоплюється 90% працюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують доход за рахунок ведення приватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федеральних доходів. Існують інші пенсійні програми (для державних службовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).

Організаційно-фінансовою основою програми соціального забезпечення є дві трастові фонди—"Страхування людей похилого віку та у зв’язку з втратою годувальника" та "Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)". Програмою керує Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна агенція. Контроль здійснює незалежна наглядова рада.

Таким чином, особливістю системи соціального страхування США є орієнтація на створення рівних можливостей для її учасників.