Структура капіталу та ризик, їх взаємозв’язок і прогнозування. Стратегічна політика структури капіталу підприємства.

ТЕМА 8: СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, що інвестуються у формування його активів.

Капітал -частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань [1, с.44].

За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Ø Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються ним для формування відповідної частини активів.

Ø Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовуються підприємством, є його зобов’язаннями, що підлягають погашенню у передбачені терміни.

Умови розвитку трансформаційної економіки України створили об'єктивну необхідність розроблення та обґрунтування нових підходів та інструментарію стратегічного управління структурою капіталу.

Структура капіталу – співвідношення власного та позикового капіталу підприємства, що використовуються з метою фінансування активів [2, с.270].

В сучасних умовах господарювання існують наступні базові стратегії управління капіталом:

· консервативна - метою якої є отримання дохідності вищої, ніж за банківськими депозитами за значно менших ризиків, ніж на ринку акцій;

· збалансована, де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою за найліквіднішими акціями, але з меншим ризиком;

· ризикова, де метою є отримання максимального приросту активів;

· індексна призначена для інвесторів, які мають на меті отримання інвестиційного доходу з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу [3, с.252].

Управління капіталом підприємства скероване на вирішення таких основних завдань:

1. Формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства;

2. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання;

3. Забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику;

4. Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов’язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його дохідності;

5. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку;

6. Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників;

7. Забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства;

8. Оптимізація обороту капіталу;

9. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу[9, c.259].

Принципи управління капіталом:

1) оптимальне розміщення капіталу підприємства на стадіях кругообороту;

2) планування обсягу та структури капіталу;

3) наявність системи джерел формування капіталу;

4) контроль за станом і використанням капіталу підприємства[9, c.262].

Структура управління капіталом підприємства передбачає управління:

v власним капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо формування власного капіталу за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел);

v залученим капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо збільшення капіталу підприємства за рахунок таких внутрішніх джерел, як додаткові внески учасників (засновників), випуск акцій тощо);

v позиченим капіталом (полягає у визначенні та реалізації політики щодо збільшення капіталу підприємства за рахунок таких зовнішніх джерел, як банківський кредит, товарний (некомерційний) кредит, емісія облігацій тощо);

v оптимізація структури капіталу [4, с.117].

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю.

Зі структурою капіталу пов'язані два поняття ризику:

· підпри­ємницький

· фінансовий.

Підприємницький ризик – це ризикованість вкладень у активи підприємства, що не має боргів [5, с. 14].

Сукупність факторів підприєм- ницького ризику

коливання вартості матеріальних ресурсів

здатність підприємства змінювати ціни на продукцію залежно від зміни ринкової ситуації

зміна попиту на продукцію підприємства

зниження конкурентноспро-можності продукції

високий рівень операційного важеля (левериджу)

Він являє собою невизначеність в одержанні майбутнього прибутку від операційної діяльності і зумовлений сукупністю факторів (рис.8.1):

Рис. 8.1. Фактори, що зумовлюють підприємницький ризик [6].

Важливість того чи іншого фактора залежить від галузі господарювання, розвитку ринку тощо. Деякі фактори можуть певною мірою регулювати, наприклад, обсяги реалізації та ціни на продукцію. Особливе місце серед чинників, які визначають підприємницький ризик, займає операційний леверидж.

Операційний леверидж – залежність прибутку від основної діяльності залежить від рівня постійних витрат у собівартості продукції [5, с. 15].

Фінансовий ризик – ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємства та формують великий портфель ризиків [7].

Сукупність факторів фінансового ризику

посилення конкурентної боротьби

відсутність достатньої інформації про поведінку покупців на ринку

недоліки в організації рекламної діяльності

недоліки в організації рекламної діяльності

зростання інфляційних процесів

Рис. 8.2. Фактори, що зумовлюють підприємницький ризик [8, с. 301].

Фактори, що зумовлюють фінансовий ризик (рис. 8.2):

Фінансовий ризик впливає на різні аспекти господарської діяльності підприємства й супроводжує підготовку практично всіх управлінських рішень. Цей вид ризику, який є додатковим до підприємницького, стосується передусім акціонерів, що володіють звичайними акціями, особливо якщо підприємство у своїй діяльності використовує такі джерела, як позики. Фінансовий ризик виникає за певної структури капіталу і впливає на дохідність звичайних акцій [5, с. 15].

Фінансовий леверидж – це використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал [2, с. 271].

Ефект фінансового левериджу - показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас­ний капітал за різних варіантів структури капіталу[7].

Алгоритм розрахунку впливу (ефекту) фінансового левериджу поданий на рис. 8.3.

E -	ефект фінансового левериджу, пов’язаний з підвищенням дохідності ВК;
ЗК -	сума залученого капіталу;
ВК -	сума власного капіталу;
ДА -	рівень дохідності активів;
ПК -	рівень відсотків за кредит;
РП -	рівень податку на прибуток;

Рис 8.3 Алгоритм розрахунку фінансового левериджу[7].

Одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу.

Оптимізація структури капіталу – важливий етап стратегічного аналізу, який полягає у визначенні співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість [2, с. 271].

Процес оптимізації капіталу здійснюється за наступними етапами (рис.8.4):

Етапи оптимізації структури капіталу

1. Аналіз капіталу підприємства

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

3. Оптимізація структури капіталу за критеріями максимізації рівня фінансової рентабельності

4. Оптимізація структури капіталу за критеріями мінімізації його вартості

5. Оптимізація структури капіталу за критеріями мінімізації рівня фінансових ризиків

6. Формування показників цільової структури капіталу

Рис. 8.4. Основні етапи процесу оптимізації структури капіталу [1, с. 46].

Ліпич Л.Г. пропонує таку схему оптимізації структури капіталу (рис.8.5).

Таким чином, головна мета стратегічного аналізу структури капіталу – формування такого співвідношення, за якого досягається найвищий прибуток на звичайні акції.

Рис. 8.5. Схема оптимізації структури капіталу [4, с. 118].