Вплив структури капіталу на фінансові результати підприємства

(тис. грн.)

№ ряд-ка Показники та алгоритм їх розрахунку Варіанти розрахунку
I II III IV
1. Сукупний капітал у тому числі 1.1.Власний капітал 1.2.Позиковий капітал   -      
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг        
3. Змінні витрати
4. Маржинальний дохід (р.2-р.3)
5. Постійні витрати
6. Валовий прибуток (р.4-р.5)
7. % за кредит (10 %) -
8. Прибуток до оподаткування (р.6 - р.7)
9. Чистий прибуток після оподаткування (податок 25 %)     281,25   262,5   243,75
10. Дохідність власного капіталу (р.9 : р.1.1)   0,300   0,375   0,525   0,975
11. Рівень дохідності активів (р.6 : р.1) 0,4 0,4 0,4 0,4
12. Ефект фінансового левериджу - 0,075 0,225 0,675

Дані таблиці 7.1 показують, що величина ефекту фінансового левериджу пов’язана зі структурою капіталу. Так, у другому варіанті, коли структура власного капіталу становить 75 %, позикового капіталу – 25 %, дохідність власного капіталу порівняно з першим збільшується на 0,075 або на 7,5 %, у третьому варіанті (структура капіталу становить 50 % на 50 %) – на 0,225 або на 22,5 %, а у четвертому варіанті (при структурі 25 % на 75 %) – на 0,675 або на 67,5 %.

Таким чином, найбільш придатним для аналізованого підприємства є

варіант структури капіталу, де частка позикового капіталу складає 75 %, при цьому ефект фінансового левериджу дорівнює 67,5 %.

За ефектом фінансового левериджу можна визначити основні правила користування позиками для зростання економічної рентабельності активів:

- якщо новий кредит сприяє зростанню рівня ефекту фінансового левериджу, то такий кредит вигідний, хоча він і веде до зростання коефіцієнта фінансового ризику;

- ризик кредитора відображається величиною диференціала: чим більший диференціал – тим менший ризик, чим менший диференціал – тим більший ризик;

- якщо зростає ставка відсотка за кредит, то для того, щоб не змінився ЕФЛ, треба змінити коефіцієнт фінансового ризику, тобто скористатися додатковим кредитом;

- якщо ЕФЛ – від’ємна величина, то це зменшує прибутковість активів. Західні економісти вважають оптимальним значенням ЕФЛ 30 - 50 %.

У стратегічному аналізі структури капіталу велике значення має оцінка вартості капіталу.

Під вартістю капіталу розуміють ціну, яку підприємство сплачує за залучення капіталу із різних джерел. Відповідно до цього диференціюється і оцінка його вартості за:

- окремими елементами власного капіталу;

- окремими елементами позикового капіталу;

- середньозваженою вартістю капіталу підприємства.

Вартість власного капіталу підприємства – це та ціна, яку підприємство сплачує власникам за використання капіталу у вигляді відсотків або дивідендів на вкладений капітал.

Алгоритм розрахунку вартості власного капіталу підприємства може бути представлений формулою:

ВВК = ЧП / ВК * 100, (7.2)

де ВВК – вартість власного капіталу підприємства;

ЧП – чистий прибуток підприємства;

ВК – середній розмір власного капіталу підприємства.

Додаткове залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел відбувається шляхом додаткової емісії акцій підприємства або додаткових внесків у його статутний капітал. Для визначення суми чистого прибутку, який буде належити власникам акцій додаткового випуску відповідно до питомої ваги цих акцій у загальному обсязі статутного капіталу, використовують таку формулу:

ЧПд = ЧП*НА / СА*НА, (7.3)

де ЧПд – чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників від додаткового випуску;

НА – кількість випуску “нових” акцій;

СА – кількість випуску “старих” акцій;

ЧП – чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників підприємства.

Сума залученого капіталу від емісії нових акцій залежить від курсу їх продажу і витрат, пов’язаних з емісією. Його вартість розраховується за формулою:

СДК = КП * НА – ВЕ, (7.4)

де СДК – сума залучення додаткового капіталу від емісії нових акцій;

КП – курс продажу “нових” акцій;

ВЕ – витрати, пов’язані з емісією.

Формула розрахунку вартості залучення додаткового власного капіталу (ВДК) має такий вигляд:

ВДК = ЧПд / СДК * 100, (7.5)

Вартість залученого капіталу у формі банківських позик визначається на основі відсоткової ставки за кредит і може бути розрахована за такою формулою:

ВП = П * (1 – РП),(7.6)

де ВП - вартість капіталу за рахунок позики, %;

П – відсоткова ставка за кредит банку, %;

РП – рівень податку на прибуток.

У процесі господарської діяльності підприємство іноді може використовувати для розрахунків такий фінансовий інструмент, як товарний кредит у формі короткострокової відстрочки платежу. Для обчислення його вартості використовують формулу:

ВТК = Цз / Кз * 100,(7.7)

де ВТК – вартість товарного кредиту, %;

Цз – сума цінових знижок;

Кз – середній розмір кредиторської заборгованості за товарним креди-том.

Таким чином, капітал підприємства може формуватися з кількох джерел, кожне з яких має свою вартість. Прогнозна вартість капіталу, який буде використовуватися підприємством, розраховується як його середньозважена вартість. Аналізуючи різні прогнозні варіанти структур капіталу, підприємство може обрати оптимальну за критерієм середньозважену вартість. Розглянемо це на прикладі, наведеному у табл. 7.2.

Акціонерним товариством прогнозується для фінансування господарської діяльності загальна вартість капіталу в сумі 6 млн. грн. Проаналізуємо середньозважену вартість капіталу за різними варіантами його структури.

За даними таблиці 7.2 розрахуємо середньозважену вартість капіталу за кожним із можливих варіантів:

Вартість капіталу = 14*40 + 12*5 + 10*30 + 9*15 + 8*10 = 11,35 %

за варіантом I 100

Вартість капіталу = 14*50 + 12*6 + 10*20 + 9*9 + 8*15 = 11,73 %

за варіантом II 100

Вартість капіталу = 14*60 + 12*7 + 10*8 + 9*20 + 8*5 = 12,24 %

за варіантом III 100

Аналіз розглянутих варіантів показує, що найнижча вартість капіталу в першому варіанті за такої структури капіталу: власний – 45 %, залучений–55 %.

Таблиця 7.2.

Наши рекомендации