Логос парадигми фінансової звітності підприємств в україні та дивергенція світового досвіду яцишин н.з.

ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ ТА ПОДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД. Доц. В.С. Семйон, канд. екон. Наук.

Аналіз

Мета статті є вивчення особливостей складання та подання фінансової за кордоном і проведення порівняльного аналізу фінансової звітності за національними, міжнародними та угорськими стандартами для виявлення зіставності і зрозумілості бухгалтерської інформації.

В статті автор детально досліджує процес складання фінансової звітності в Угорщині.

Основні принципи та правила складання звітності в Угорщині визначаються Законом Угорщини С. "Про систему бухгалтерського обліку" (2000 р.) .

Автор зазначає, що звітність в Угорщині складається за звітний період, який, зазвичай, становить календарний рік, тобто триває від 1 січня до 31 грудня. Закон визначає відповідні дати щодо складання та подання звітності, а саме: дата звітності – останній день звітного року, як правило – 31 грудня; дата подання звітності – 150 днів від дати звітності, дата подання та реєстрації звітності в господарському суді ( у більшості випадків – 31 травня).

Автор визначає основні види звітності і вважає, що вибір виду звітності залежить від основних показників діяльності суб'єктів господарювання. Існує Річна звітність, спрощена річна звітність, зведена консолідована звітність і спрощена звітність.

Ось, наприклад спрощену звітність складають навчальні обєднання, робочі громади, фізичні особи – підприємці, в тот час, як зведену консолідовану звітність складають материнські компанії разом з власною річною звітністю.

Від виду звітності залежать і форми звітності. У спрощеної звітності форми: спрощений баланс і розрахунок фінансових результатів, а у зведеної консолідованої звітності форми: зведений баланс, звіт про фінансові результати і зведений додаток.

Також автор дає детальну характеристику по річній звітності і по спрощеній річній звітності.

Практика складання та подання фінансової звітності в Угорщині дещо відрізняється від української та міжнародної. Основними відмінностями є да- та складання, подання та реєстрації фінансових звітів, а також їх склад.

Саме тому Семйон наводить порівняльний аналіз основних положень щодо складання та подання фінансової звітності.

Аналіз він подає у таблиці в якій є 5 критеріїв, за якими він аналізує Україну, МСФЗ і Угорщину.

Один із видів критеріїв це Форми звітності.

В Україні існують такі форми звітів:

– баланс;

– звіт про фінансові результати;

– звіт про власний капітал;

– звіт про рух грошових коштів;

– примітки до річної фінансової звітності та Пояснювальна записка;

– інформація за сегментами.

В СМФЗ :

– звіт про фінансовий стан на дату закінчення періоду;

– звіт про прибутки та збитки за період;

– звіт про зміни в капіталі за період;

– звіт про рух грошових коштів;

– примітки, що складаються з короткого огляду основних принципів облікової політики та іншої пояснювальної інформації.

А В Угорщині лише:

– баланс;

– звіт про фінансові результати;

– додаток;

– підприємницький звіт.

Автор стверджує, що у кожної країни своя звітна дата.

В Угорщині це 31 травня наступного за звітним року (150 днів від дати звітності). Для підприємств, які подають консолідовану звітність – 180 днів від дати звітності.

В Україні 20 лютого наступного за звітним року.

А що стосується МСФЗ, то в них дата не є фіксованою.

Порівняльний аналіз нормативної бази бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності за національними та міжнародними стандартами дає підстави стверджувати, що між ними існує певна узгодженість, яка полягає в тому, що окремі стандарти мають однакову мету, призначення та спільні назви.

у процесі дослідження статті визначено особливості угорської системи бухгалтерського обліку: дата подання звітності – 31 травня; обов'язковість аудиту, наведені види та характеристика фінансових звітів угорських підприємств, і є порівняльний аналіз основних положень щодо складання та подання фінансової звітності.

ЛОГОС ПАРАДИГМИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ ТА ДИВЕРГЕНЦІЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ Яцишин Н.З.

Аналіз

Автор зазначає, що розрізняють чотири основні моделі бухгалтерського обліку :

1. британо- американську,

2. континентальну,

3. південно- американську або англосаксонську,

4. інтернаціональну.

1. Британо-американська облікова модель використовували у Великій Британії, США, Нідерландах, Австралії, Канаді, Індії.

Особливостями цієї теорії автор вважає: спрямованість фінансової звітності на широке коло дійсних і потенційних інвесторів та кредиторів, стабільна політична система, високий рівень розвитку економіки, відсутність законодавчого регулювання бухгалтерського обліку, гнучкість і багатоваріантність у методиках обліку, високий рівень професійної грамотності як бухгалтерів, так і користувачів інформації фінансової звітності.

2. Автор вважає, континентальна модель притаманна обліковим системам більшості країн Європи і в Японії і основними характеристиками цієї моделі він називає тісний зв'язок бізнесу з банками, законодавча регламентація бухгалтерського обліку, консерватизм облікової практики, орієнтація фінансової звітності на задоволення інформаційних потреб уряду, зокрема щодо оподаткування.

3. Південноамериканська модель поширена в Аргентині, Болівії, Бразилії, Чилі . Специфікою цієї моделі він вважає врахування у фінансовій звітності інфляційних процесів та орієнтація на потреби державного регулювання.

4. Інтернаціональна модель базується на застосуванні загальноприйнятих облікових стандартів. Яцишин зазначає, що необхідність її виокремлення обумовлена потребами міжнародної гармонізації обліку з метою формування повної, достовірної і неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності, яка слугуватиме основою прийняття зважених управлінських рішень користувачами.

В своїй статті Яцишин приділяє значну увагу міжнародним стандартам.

І пише, що основним призначенням міжнародних облікових стандартів було врегулювання відмінностей в підходах до змісту фінансових звітів, що ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Для забезпечення гармонізації фінансової звітності було створено Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО.

Також він згадує Стандарти IFRS та GAAP , що побудовані на спільних концепціях ведення обліку та формування фінансової звітності.

Автор вважає, що Міжнародні стандарти фінансової звітності складаються з:

• Міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS);

• Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IAS);

• Інтерпретацій, розроблених Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності або колишнім Постійним комітетом з тлумачень. Розрізняють такі основні способи використання МСФЗ:

• як національні вимоги до обліку в різних країнах, здебільшого після відповідного переопрацювання;

• як база для вироблення всіх або деяких вимог до обліку в тій чи іншій країні;

• як міжнародний орієнтир для тих країн, які виробляють власні вимоги до обліку.

Автор приділяє велику увагу стандартам, адже Міжнародні стандарти відзначаються рекомендаційним характером і слугують міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

В статті чудово показан Аналіз міжнародної практики застосування МСФЗ.

Аналіз подан у вигляді таблиці, яка складається з двох стовпчиків. Перший – це спосіб застосування МСФЗ та їх узгодження з національними обліковими стандартами, а другий – це країна в якій застосовуються МСФЗ.

Один із способів :

· Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на аналогічних МСФЗ у більшості випадків. Відсутні посилання на МСФЗ в національних стандартах - Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва, Маврикій, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словаччина, ПАР, Україна, Швейцарія, Туреччина.

· МСФЗ використовуються як національні стандарти з додатковими поясненнями - Хорватія, Кіпр, Кувейт, Латвія, Мальта, Оман, Пакистан, Тринідад і Тобаго.

Також автор виокремлює такі історичні етапи становлення МСФЗ:

Установчий, аналітичний і методологічний, і пояснює ці етапи.

Яцишин розрізняє чотири основні моделі бухгалтерського обліку, пояснює з чого складаються Міжнародні стандарти фінансової звітності і аналізує міжнародні практики застосування МСФЗ.