Безтарифна система оплати праці. За умови оплати праці за тарифами і окладами дуже важко позбутися зрівнялівки, подолати протиріччя між інтересами одного працівника і всього колективу
За умови оплати праці за тарифами і окладами дуже важко позбутися зрівнялівки, подолати протиріччя між інтересами одного працівника і всього колективу. В умовах переходу до ринкової економіки широке розповсюдження одержала безтарифна система оплати праці.
За даною системою заробітна плата усіх працівників підприємства від директора до робітника - це частка працівника у фонді оплати праці усього підприємства або окремого підрозділу. За цих умов заробітна плата кожного працівника залежить від наступних факторів:
- кваліфікаційного рівня працівника;
- коефіцієнту трудової участі;
- фактично відпрацьованого часу.
Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлюється усім членам трудового колективу і визначається діленням фактичної заробітної плати працівника за минулий період до її мінімального рівня за цей же період.
Усі працівники підприємства розподіляються, наприклад, на десять кваліфікаційних груп, для кожної з яких встановлюється свій кваліфікаційний рівень (таблиця 4.1).
Система кваліфікаційних рівнів створює більше можливостей для стимулювання висококваліфікованої праці, ніж система тарифних розрядів, при якій робітник, якиймає 5 чи 6 розряди, не має перспективи росту заробітної плати.
Таблиця 4.1 - Кваліфікаційні рівні працівників підприємства
| Кваліфікаційна група | Кваліфікаційний рівень |
| 1 | 2 |
| 1Керівник підприємства 2 Головний інженер 3 Замісники директора 4 Керівники підрозділів 5 Ведучі спеціалісти 6 Спеціалісти і робітники вищих кваліфікацій 7Спеціалісти другої категорії та кваліфіковані робітники 8Спеціалісти третьої категорії та кваліфіковані робітники 9 Спеціалісти і робітники 10 Некваліфіковані робітники | 4,5 4,0 3,6 3,25 2,65 2,5 2,1 1,7 1,3 1,0 |
Кваліфікаційний рівень працівника може підвищуватися протягом усієї його трудової діяльності. Питання про включення спеціалістів або робітника у відповідну кваліфікаційну групу вирішує рада трудового колективу з врахуванням індивідуальних характеристик працівника.
Коефіцієнт трудової участі (КТУ) виставляється усім працівникам підприємства, включаючи директора, і затверджується радою трудового колективу, яка сама затверджує періодичність визначення КТУ (місяць, квартал і т.п.) та показники для розрахунку КТУ.
Розрахунок заробітної плати при безтарифній системі оплати праці проводиться у такій послідовності:
І) визначається кількість балів, зароблених працівниками підприємства або підрозділу:
(4.32)
де Кі - кваліфікаційний рівень і-го працівника;
Фі - кількість відпрацьованих годин і-тим працівником;
КТУі - коефіцієнт трудової участі і-го працівника,
2) визначається частка оплати праці, яка припадає на І бал:
(4.33)
де ФОП - фонд оплати праці .
З/ визначається заробітна плата одного працівника:
(4.34)
Така система змінює пропорції розподілу фонду оплати праці при однаковому рівні кваліфікації, розряді. Заробіток одних робітників може збільшуватися, а інших - зменшуватися. У результаті забезпечується більша соціальна справедливість в розподілі заробітку між працівниками, що неможливо досягти при тарифній системі.
Контрольні запитання
1) Дайте загальну характеристику складу та структури персоналу підприємства.
2) Розкрийте сутність понять: професія, спеціальність, кваліфікація.
3) Підготовка персоналу підприємства.
4) Структура персоналу підприємства.
5) Дайте визначення продуктивності праці. Якими показниками вона характеризується?
6) Назвіть фактори зростання продуктивності праці.
7) Розкрийте поняття номінальної та реальної заробітної плати.
8) Назвіть принципи раціональної організації оплати праці на підприємстві.
9) Назвіть елементи тарифної системи та дайте їм характеристику.
10) Розкрийте сутність відрядної форми оплати праці.
11) Які системи відрядної форми оплати праці існують та в чому їх суть?
12) Розкрийте сутність почасової форми оплати праці.
13) Які системи почасової форми оплати праці існують та в чому їх суть?
14) У чому суть безтарифної системи оплати праці.
15) Суть оплати праці на основі комісійних (бонусів).
16) Суть штатно-окладної системи оплати праці.
17) Суть контрактної форми оплати праці.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1 У залежності від ступеню участі у виробничій діяльності усі працівники підприємства діляться:
а) за професіями та спеціальностями;
б) за кваліфікаціями;
в) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;
г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;
д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.
2 Трудові ресурси – це:
а) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності;
б) частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності;
в) працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони;
г) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
3 У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства ділиться:
а) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;
б) за професіями та спеціальностями;
в) за кваліфікаціями;
г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;
д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.
4 Особливістю структури персоналу в машинобудуванні є:
1) висока питома вага робітників;
2) висока питома вага допоміжних робітників;
3) висока питома вага спеціалістів;
4) висока питома вага службовців;
5) низька питома вага спеціалістів.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,3; д) 2,5.
5 У залежності від характеру трудової діяльності персонал підприємства ділиться :
а) за професіями та спеціальностями;
б) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;
в) за кваліфікаціями;
г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;
д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.
6 Підготовка робітничих кадрів здійснюється:
1) на підприємствах; 2) університетах; 3) ПТУ; 4) середніх спеціальних закладах;5) школах.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,5; г) 2,3; д) 1,3.
7 До категорії “Спеціалісти” відносяться наступні працівники:
1) інженер-технолог, інженер-конструктор;
2) агент з продажу;
3) стенографістка;
4) економіст, бухгалтер;
5) слюсар, токар, наладчик.
а) 1,2; б) 1,4; в) 2,5; г) 3,4; д) 2,3.
8 Професія – це :
а) вид діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості і потребує від робітників додаткових спеціальних знань і навичок;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу знань та практичних навичок;
в) кількісне співвідношення окремих категорій працівників;
г) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку.
9 До основних виробничих робітників механічного цеху відносяться:
1) токар, фрезерувальник;
2) слюсар-ремонтник;
3) заточувальник;
4) шліфувальник;
5) наладчик
а) 1,2; б) 1,4; в) 2,5; г) 3,4; д) 2,3.
10 До категорії “службовці” відносяться:
а) працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами;
б) працівники, безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей;
в) працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування;
г) працівники, зайняті ремонтом, переміщенням вантажу, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг.
11 Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується:
1) тарифно-кваліфікаційними характеристиками;
2) рівнем освіти;
3) досвідом роботи;
4) посадовими окладами;
5) рівнем заробітної плати.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,4; д) 2,5.
12 Вкажіть, яке визначення є правильним? Кваліфікація – це:
а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу знань та практичних навичок;
в) кількісне співвідношення окремих категорій працівників;
г) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку.
13 Яке визначення є правильним?
а) робітники – це працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування;
б) структура персоналу – це кількісне співвідношення окремих категорій працівників;
в) професія – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності;
г) керівники – це працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.
14 До допоміжних робітників відносяться:
1) токар, фрезерувальник;
2) слюсар-ремонтник, електрик;
3) гардеробники, прибиральниці;
4) двірники, кур’єри;
5) секретарі-друкарки, стенографістки.
а) 2,3,4; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,2,3; д) 1,3,5.
15 Організаційні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:
а) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;
б) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;
в) науково-технічним прогресом;
г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.
6 Економічні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:
а) науково-технічним прогресом;
б) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;
в) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;
г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.
17 Резерви росту продуктивності праці – це:
а) рушійні сили або об’єктивні умови, які визначають можливості підвищення продуктивності праці;
б) невикористані можливості;
в) науково-технічний прогрес;
г) покращання умов праці;
д) впровадження економічних методів управління.
18 Матеріально-технічні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:
а) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;
б) науково-технічним прогресом;
в) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;
г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.
19 При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:
а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;
б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;
в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.
20 Резерви росту продуктивності праці у залежності від особливостей їх визначення діляться на:
1) резерви зниження трудомісткості;
2) резерви кращого використання робочого часу;
3) матеріально-технічні;
4) організаційні;
5) економічні;
6) соціальні.
а) 1,2; б) 3,4,5,6; в) 2,5; г) 1,4; д) 2,3.
21 Технологічну трудомісткість використовують для визначення:
1) чисельності основних виробничих робітників;
2) фонду заробітної плати основних виробничих робітників;
3) тривалості виробничого циклу;
4) продуктивності праці;
5) чисельності керівників, фахівців, службовців.
а) 3,4,5; б) 1,2,3; в) 2,4,5; г) 2,3,4; д) 1,3,5.
22 Для характеристики росту продуктивності праці застосовують наступні показники:
1) натуральні;
2) вартісні;
3) темп росту ;
4) темп приросту;
5) індекс.
а) 1,2,3; б) 2,4,5; в) 3,4,5; г) 2,3,4; д) 1,3,5.
23 Факторами росту продуктивності праці є:
1) матеріально-технічні;
2) географічні;
3) економічні;
4) фізичні;
5) організаційні та соціальні.
а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 1,3,5; г) 2,3,4; д) 1,3,4.
24 Яким показником вимірюється продуктивність праці у промисловості та відображається у статистичній звітності?
а) кількістю виробленої продукції за одиницю часу;
б) кількістю виробленої продукції одним працівником за одиницю часу;
в) кількістю виробленої продукції одним працівником промислово-виробничого персоналу за одиницю часу;
25 Рівень продуктивності праці характеризують:
1) фондовіддача, фондомісткість;
2) виробіток на одного працівника;
3) трудомісткість продукції;
4) фондоозброєність праці;
5) прибуток.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,4; д) 2,5.
26 Для відрядної форми оплати праці характерною є оплата праці у відповідності з:
1) кількістю виготовленої продукції;
2) кількістю відпрацьованого часу;
3) кількістю наданих послуг;
4) із посадовим окладом.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 2,3; д) 1,3.
27 Заробітна плата спеціалістів і службовців визначається на основі:
1) штатного розпису і посадових окладів;
2) розцінок і планового випуску продукції;
3) годинних тарифних ставок і трудомісткості виробленої продукції;
4) контрактів;
5) усі попередні відповіді правильні.
а) 1,2; б)5; в) 1,4; г) 2,4; д) 2,3.
28 Заробітна плата бригади розраховується на основі:
1) середнього тарифного коефіцієнта за розрядом працівників;
2) бригадної розцінки за кожну з операцій;
3) обсягу виконання кожного виду продукції;
4) ставки 1 розряду відрядників.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 2,3; д) 1,3.
29 Тарифна система оплати праці містить:
а) тарифні ставки, тарифні сітки;
б) тарифні ставки, посадові оклади, тарифні сітки;
в) тарифні ставки, тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційний довідник;
г) посадові оклади, тарифно-кваліфікаційний довідник;
д) посадові оклади, преміальні положення, тарифно-кваліфікаційний довідник;
30 Для почасової форми оплати праці характерною є оплата праці у відповідності з:
а) кількістю відпрацьованого часу кількістю виготовленої продукції;
б) кількістю відпрацьованого часу;
в) кількістю наданих послуг;
г) посадовим окладом.
31 Акордна система оплати праці характеризується:
а) збільшенням кількості виробленої продукції;
б) покращанням якості продукції;
в) економією часу при виконанні завдання;
г) ростом продуктивності праці;
д) покращанням використання основних засобів.
32 Умовами ефективного використання відрядної оплати праці є:
1) наявність кількісних показників виробітки в натуральних одиницях і можливість достовірного обліку результатів праці;
2) науково обґрунтоване нормування праці;
3) створення можливостей для перевиконання норм без порушення технологічного процесу;
4) чітка організація обслуговування робочих місць, яка б виключала простої , якісна і своєчасна технічна підготовка виробництва;
5) на роботах, які важно нормувати та рахувати окремо для кожного працівника.
а) 1,2,3,4; б) 3,4,5; в) 1,2,4,5; г) 2,3,4,5; д) 1,3,5.
33 Для якої категорії працівників доцільно використовувати систему заробітної плати, при яких винагорода виплачується на основі комісійних:
а) основних робітників;
б) допоміжних робітників;
в) спеціалістів;
г) керівників, спеціалістів та службовців;
д) спеціалістів, які забезпечують ресурсоінформаційне постачання виробництва, реалізацію продукції.
34 При безтарифній системі заробітна плата кожного працівника залежить від:
1) розцінки за одиницю продукції;
2) кваліфікаційного рівня працівника;
3) фактично відпрацьованого часу;
4) коефіцієнту трудової участі;
5) комісійних.
а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,3,5; д) 2,3,4.
35 Для розрахунку фонду тарифної заробітної плати робітників-відрядників необхідно знати:
а) чисельність працюючих, годинну тарифну ставку 1 розряду, дійсний фонд робочого часу;
б) штатний розпис та посадові оклади;
в) годинні тарифні ставки та відпрацьований час.
36 На підставі тарифно-кваліфікаційного довідника можна визначити:
1) заробітну плату робітника;
2) розцінку;
3) розряд робітника;
4) складність роботи;
5) тарифний коефіцієнт.
а) 1,2; б) 2,4; в) 3,4; г) 1,5; д) 2,3.
37 Номінальна заробітна плата – це:
а) виражена в грошовій формі частина суспільного продукту, яка поступає в особисте споживання працівників у відповідності із кількістю та якістю затраченої ними праці;
б) ціна, яка виплачується за використання праці;
в) сума грошей, одержаних за тиждень, місяць, рік;
г) це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату;
д) “купівельна спроможність” заробітної плати.
38 Системи відрядної форми оплати праці:
а) проста, преміальна;
б) штатно-окладна; контрактна;
в) контрактна, безтарифна;
г) проста, преміальна, прогресивна, колективна, непряма, акордна;
д) тарифна, безтарифна.
39 Тарифна система – це:
а) нормативний документ;
б) тарифний розряд;
в) тарифна ставка;
г) тарифно-кваліфікаційний довідник;
д) система взаємопов’язаних характеристик і показників, за якими диференціюється заробітна плата робітників, відповідно до їх кваліфікації, складності роботи.
40 Реальна заробітна плата – це:
1) виражена в грошовій формі частина суспільного продукту, яка поступає в особисте споживання працівників у відповідності із кількістю та якістю затраченої ними праці;
2) ціна, яка виплачується за використання праці;
3) сума грошей, одержаних за тиждень, місяць, рік;
4) це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату;
5) “купівельна спроможність” заробітної плати.
а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 1,3; д) 4,5.
41 Планування праці та заробітної плати включає такі показники:
1) чисельність і склад працюючих;
2) тривалість виробничого циклу;
3) фонд заробітної плати;
4) тривалість підготовки виробництва;
5) завдання щодо підвищення продуктивності праці.
а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 1,3,5; г) 2,3,4; д) 2,4,5.
42 Яка із основних форм заробітної плати є економічно найвигіднішою?
а) відрядна; б) почасова; в) відрядна або почасова залежно від умов виробництва.
43 Коли вигідно застосувати відрядно-прогресивну оплату праці?
а) коли є „вузькі місця” на виробництві;
б) у випадку наявності кількісних показників виробітки в натуральних одиницях і можливість достовірного обліку результатів праці;
в) при науково обґрунтованому нормуванні праці;
г) при створенні можливостей для перевиконання норм без порушення технологічного процесу;
д) на роботах, які важно нормувати та рахувати окремо для кожного працівника.
44 Для яких робітників доцільна почасово-преміальна система?
1) токар, фрезерувальник;
2) черговий електрик;
3) черговий сантехнік;
4) наладчик;
5) комірник.
а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,3,5; г) 2,4,5; д) 1,3,5.
45 Відрядно-прогресивна система впроваджується:
1) коли необхідно різко стимулювати збільшення обсягу виробництва;
2) коли необхідно зменшити обсяги виробництва;
3) коли необхідно ліквідувати “вузькі” місця у виробництві;
4) і це веде до випередження темпів росту середньої заробітної плати порівняно із темпами росту продуктивності праці;
5) і це веде до випередження темпів росту продуктивності праці порівняно із темпами росту середньої заробітної плати.
а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,3,4; д) 2,3,4.
ВИТРАТИ ПІДРИЄМСТВА
Основна мета вивчення теми полягає у засвоєнні матеріалу про витрати підприємства, їх класифікацію, показники плану собівартості продукції та шляхи її зниження.
Основні поняття:собівартість продукції, економічні елементи, калькуляційні статті, витрати прямі, непрямі, одноелементні та комплексні витрати, умовно-постійні витрати, умовно-змінні витрати, виробнича собівартість, витрати операційної діяльності, витрати звичайної діяльності, витрати на одну гривню товарної продукції, собівартість валової, товарної та реалізованої продукції, зниження витрат.