Короткий словник понять та термінів

Абіосфера – шари земної кори (літосфери), що не зазнають і ніколи не зазнавали ніякого впливу живих організмів або біогенних речовин

Абіотичне середовище – сукупність неорганічних умов (факторів) життя організмів (хімічний склад ґрунту, води, повітря, температура, вологість, вітер тощо)

Абіотичні фактори – фактори неорганічного походження (температура, вологість, рельєф іт.д), що впливають на організм

Абісальні тварини - морські тварини , які населяють товщу води нижче межі проникнення сонячних променів

(нижче 3 тис. м)

Аборигени- корінні мешканці країни, місцевості тощо. Те ж саме , що й автохтони

Авіфауна – фауна птахів. Сукупність птахів певної місцевості, середовища проживання або певного відрізку часу в історії Землі

Автоліз– самоперетравлювання, розпад тканин організмів під впливом їхніх гідролітичних ферментів. А. Відбувається в організмі, напр., при метаморфозі, автотомії , запальних процесах

Автотомія , самокалічення – мимовільне відкидання тваринами частин тіла, здебільшого при різкому подразненні

(напр.. при схопленні хижаком). А. властива багатьом безхребетним і деяким ящіркам (відкидають хвіст), супроводжується регенерацією

Адаптація– пристосування організмів до умов існування та їхніх органів до виконання певних функцій

Акселерація – прискорене проходження процесу індивідуального розвитку. При А. окремі ознаки проявляються у нащадків на більш ранній стадії, ніж у батьків

Аломони – біологічно активні речовини ,що продукують організми і викликають у представників інших видів реакції, корисні для них самих. Роль А. можуть виконувати також феромони

Алохтони - організми, які населяють не ту місцевість, де вони виникли в процесі розвитку органічного світу . Наприклад , А. Північної Америки є опосум і кілька видів колібрі, які переселились з Південної Америки .

Амбра - воскоподібна речовина, що утворилась в кишечнику китів (кашалотів) із неперетравлених решток головоногих молюсків. Використовується як стабілізатор стійкості запаху дорогих парфумів

Амфібіонти (гігрофіли) - наземні організми, пристосовані до життя в умовах високої вологості (дощові черви, мокриці, ногохвістки, наземні молюски, земноводні)

Анабіоз – стан організму, при якому життєві процеси тимчасово припиняються або настільки уповільнюються, що зникають видимі ознаки життя. А. – одна з форм пристосування організмів до виживання при різкому погіршенні умов існування (низька або висока температура , відсутність вологи)

Анаеробні організми (анаероби) - організми, які можуть жити та розвиватися при відсутності вільного кисню. А.о. поширені, в основному, серед прокаріот

Ангідробіоз - окремий випадок анабіозу , коли організми можуть вижити без води (виявлений у круглих червів , коловерток , тихоходок , найпростіших)

Аносматики – тварини, у яких відсутній нюх (дельфіни).

Антибіоз– неможливість існування одного виду в присутності іншого внаслідок інтоксикації середовища

Антропічні фактори – внесені у природу діяльністю людини зміни, що впливають на живу природу. Розрізняють прямі і непрямі А.ф. , позитивні й негативні

Ареал– область поширення виду або іншої систематичної групи

Атрактанти – природні та синтетичні речовини, що приваблюють тварин найчастіше специфічним запахом. А. використовують для приваблювання і наступного знищення шкідливих комах, при полюванні на хутрових звірів

Аутекологія – розділ екології, що вивчає дію різних факторів середовища на окремі популяції і види. Термін запроваджений Т. Шретером ( 1896 ).

Афагія– відсутність живлення на певних стадіях індивідуального розвитку. А. характерна для багатьох дорослих комах (одноденки, оводи, деякі метелики та ін.), прохідних риб в період розмноження і т.д. А. супроводжує явища сплячки, заціпеніння та діапаузи

Багатоїдність, поліфагія - живлення тварин багатьма кормами . Розрізняють фітополіфагію (живлення різними рослинними кормами – властиве гусеницям багатьох метеликів , дяким гризунам та ін.) і зоополіфагію (живлення різними тваринними кормами властиве хижим комахам, хижим ссавцям та ін.) Найвищий ступінь поліфагії наз. Еврифагією, або пантофагією .

Банка– підвищення морського дна, мілина. У районі Б., як правило, дуже багатий і різноманітний тваринний світ. Трапляються Б. з величезними скупченнями молюсків (устриць, мідій) і риб (оселедців, тріски, камбали)

Барліг, барлога - сховище, в якому ведмеді проводять холодний зимовий період у стані зимового сну

Батибіонти – морські тварини , які живуть у товщі води на великих глибинах (від 500 м до 2000 м)

Бентос- сукупність організмів, які живуть на грунті або у грунті морських та континентальних водойм. Б. поділяють на фітобентос і зообентос.

Біоіндикатори – організми, наявність або кількість яких слугують показниками природних процесів або умов зовнішнього середовища. Наприклад, тільки в чистій воді зустрічаються личинки волохокрильців; скупчення морських ртбоїдних птахів свідчить про підхід косяків риби тощо

Біологічний метод боротьби – використання паразитів, хижаків і збудників хвороб для боротьби із шкідниками (гамбузії проти малярійного плазмодія , теленомуса проти шкідливої черепашки)

Біолюмінесценція – видиме світіння живих істот, пов’язане з процесами їх життєдіяльності.Використовується тваринами для освітлення й приваблення здобичі, для застереження й відлякування хижаків, приваблювання особин протилежної статі. У більшості випадків зумовлена ферментативним окисленням особливих речовин – люциферинів

Біотичне середовище – сукупність живих організмів, які своєю діяльністю впливають на інші організми. Одні з них можуть служити їжею для інших, бути середовищем для життя, сприяти розмноженню тощо

Біофільтрація– фільтрація води тваринами (двостулкові молюски, асцидії, ланцетники)

Вікаруючі види, вікарні види - близькі види тварин, що займають різні ареали або трапляються в межах одного ареалу, але в різних екологічних умовах (заміщують один одного)

Вторинноводяні тварини – у минулому наземні форми, які вторинно пристосувалися до життя у воді (китоподібні, ластоногі, крокодили)

Габітус– зовнішній вигляд тварини

Гайно – гніздо білки. Має кулеподібну форму з 1-2 вхідними отворами

Галобіонти – організми, які живуть у пересолених водоймах (озерах Ельтон, Баскунчак) і ніколи не зустрічаються в прісних водоймах (рачок артемія )

Галофіли, галофільні тварини – тварини, які пристосувалися до життя на засоленому грунті (личинки деяких жуків-чорнишів), а також всі морські тварини та тварини, які живуть у середовищі із збільшеним вмістом солей (солелюби)

Галофоби – тварини, які уникають засоленості середовища. Це всі прісноводні види, а з ґрунтових – дощові черви

Геліобіонти – організми, які віддають перевагу освітленому сонцем місцеперебуванню

Геліофіти – світлолюбні організми – сонцелюби

Геоксени – тварини, які використовують ґрунт для тимчасового приховання або ж як сховище (тарганоподібні, деякі клопи, гризуни та інші ссавці, які живуть у норах)

Геофіли - тварини, частина життєвого циклу яких обов’язково проходить у грунті (комахи, личинки або лялечки яких живуть у грунті)

Гібернація, зимова сплячка – стан тимчасового глибокого пригнічення життєвих процесів в організмі тварин, в якому вони перебувають в несприятливу пору року. Г. характерна для багатьох ссавців, в основному, гризунів

Гігрофоби – наземні тварини , які уникають надмірної вологості в конкретних місцях проживання .

Глибоководні тварини – мешканці морських глибин від 500 м до найбільш глибоководних западин (голкошкірі, ракоподібні, риби, погонофори ). Г.т. переважно хижаки або детритофаги

Гніздовий паразитизм – специфічний спосіб турботи про потомство, при якому самка підкладає запліднені яйця в чужі гнізда, не насиджує кладку й не годує пташенят (зозулеподібні ). Внутрішньовидовий Г.п., який носить епізодичний характер, відмічений у 32 видів гусеподібних

Гнус– збірна назва дрібних кровосисних двокрилих комах (комарів, москітів, ґедзів). Може переносити різні хвороби (малярія, туляремія, сибірська язва). Рої гнусу утворюють тільки самки

Гомойоосмотичні тврини - водяні тварини, здатні зберігати більш-менш постійний осмотичний тиск крові й тканинної рідини, не відповідний осмотичному тискові зовнішнього середовища. У збереженні рівня осмотичного тиску велику роль відіграють органи виділення

Гомойотермні, теплокровні тварини - тварини з відносно сталою температурою тіла, що може не залежати від температури зовнішнього середовища (птахи, ссавці, крім однопрохідних і деяких гризунів)

Грунтоїди- тварини, які заковтують ґрунт і живляться наявними в ньому дрібними тваринами, рослинами та частинками органічних речовин – детритом (малощетинкові та багатощетинкові черви, личинки двокрилих)

Гуано – масове скупчення сухих пташиних екскрементів. Найбільші поклади знаходяться в Чілі та Перу. Г. використовують як азотне та фосфорне добриво

Детрит– сукупність завислих у воді та осілих на дно водойм дрібних нерозкладених частинок рослин, тварин та їх виділень

Дефекація – виведення організмом решток неперетравленої їжі

Диморфізм - наявність у одного виду тварин, що живуть в одній місцевості, двох відмінних за морофо-фізіологічними ознаками форм . Розрізняють Д. статевий (самці відрізняються від самок) і Д. сезонний (буре літнє і біле зимове забарвлення хутра у зайця-біляка, ласки, горностая)

Діурез, сечовиділення – рефлекторний процес періодичного виділення сечі з організму тварини

Доместикація – процес приручення, одомашнення диких тварин

Еврибатні тварини – водяні тварини, які живуть на різних глибинах, при різному тискові води

Еврибіонти – тварини, які можуть жити в різноманітних умовах навколишнього середовища (бурий ведмідь), еврибіонти мають ширші ареали, ніж стенобіонти

Евригалінні тварини – водяні тварини , здатні витримувати значні зміни солоності води (прохідні риби)

Евригідробіонтні тварини – тварини,які можуть жити при значних коливаннях вологості повітря. Більшість таких видів проживає в помірному поясі

Евритермні тварини - тварини, які пристосувались до життя в умовах значних коливань температури зовнішнього середовища (вовк, горностай, лисиця, сапсан)

Евритопні тварини - тварини, які здатні жити у місцях з найрізноманітнішими умовами середовища, що мають високу екологічну валентність (лисиця, хом’як). Е.т. з надзвичайним ступенем евритопності називають убіквістами

Еврифотні тварини - тварини, які можуть жити в широкому діапазоні освітлення

Еврихорні тварини - дуже поширені види тварин . Е.т. здебільшого є одночасно й евритопними. Іноді Е.т. називають космополітами

Едафічні фактори - сукупність фізичних і хімічних властивостей ґрунту, що впливають на життя та поширення в ньому організмів

Еколологічна валентність, або пластичність – ступінь пристосованості тварин до змін умов середовища

Екологічна ніша – сукупність усіх факторів середовища, в межах яких можливе існування виду в природі. Термін запровадив Дж. Гріннел (1917)

Екологічні групи – групи тварин,у яких в певних умовах існування виробились спільні риси будови або поведінки В основу поділу тварин на Е.г. може бути покладена їжа, спосіб пересування, характерні місця проживання

Екологічні фактори – будь-які елементи середовища, що здійснюють той чи інший вплив на живі організми й на які ці організми реагують реакціями пристосування

Екскременти – тверді та рідкі випорожнення тварин

Екскрети– виділені організмом кінцеві продукти обміну речовин

Еміграція – виселення тварин з районів свого поширення, тобто за межі свого ареалу. Е. найчастіше має вимушений і масовий характер, пов’язана з масовим розмноженням і нестачею їжі (масові виселення білок, лемінгів, горіхівок, метеликів, бабок, де вони, як правило, гинуть)

Ендеміки, ендеми, ендемічні організми, ендемічні форми – види, роди, та інші таксони, поширення яких обмежене певною місцевістю (ендеміком Карпат є карпатський тритон, а річок басейну Дунаю – смугастий йорж)

Ентойкія– одна із форм співжиття тварин різних видів – квартирантства, при якій квартирант оселяється усередині тіла хазяїна (деякі нематоди оселяються у задній кишці рослиноїдних черепах, живляться неперетравленими рештками їжі хазяїна)

Епібіоз - оселення одних організмів на поверхні тіла інших (сидячі інфузорії оселяються на поверхні різних живих організмів)

Епізоотія– поширення масової хвороби тварин на значній території.

Епіфауна – частина бентосу, представлена тваринами, які живуть на поверхні ґрунту, в щілинах скель, серед каміння тощо (губки, актинії, гідроїди, молюски, голкошкірі)

Естивація– літня сплячка

Ехолокація у тварин – випромінення й сприймання відбитих звукових сигналів (переважно високочастотних) з метою виявлення об’єктів (їжі, перешкод) у просторі, а також отримання інформації про їх розміри і властивості. Характерна для рукокрилих, дельфінів, землерийок, гуахаро, саланганів

Жуйка– процес відригування і повторного пережовування та проковтування раніше спожитої їжі, властивий жуйним тваринам (бичачі, оленеві, верблюдові, жирафові)

Замор, задуха, придуха -масова загибель водяних тварин внаслідок зменшення кількості розчиненого у воді кисню або появи у воді отруйних речовин. З. частіше буває влітку та взимку (з січня до квітня)

Заціпеніння тварин - стан організму, при якому відбувається різке зниження його життєдіяльності. Спостерігається у холоднокровних тварин при зниженні температури середовища або при нестачі вологи. При заціпенінні тварини втрачають рухомість, перестають живитися, уповільнюється газообмін та інші фізіологічні процеси

Защічні мішки – мішкоподібні складки слизової оболонки переддвір’я ротової порожнини у деяких сумчастих, гризунів і багатьох вузьконосих мавп. Призначені для тимчасового зберігання їжі. Розміщені переважно в ділянці шиї, іноді простягаються до плечей

Зоонози– інфекційні хвороби тварин, на які можуть хворіти й люди, заражаючись від тварин (сказ, чума, туляремія, бруцельоз, ящур)

Імміграція – переселення тварин з їх батьківщини в іншу країну (територію). Може здійснюватися природним шляхом або штучним. Тварини, які переселились на нову територію, називаються іммігрантами

Інквілінізм– одна із форм міжвидових взаємовідносин, різновидність коменсалізму. Тварина-інквілін, проникнувши в житло іншого виду, знищує хазяїна. Наприклад, деякі мухи відкладають яйця в черепашки молюсків. Потім їх личинка живиться тканинами молюска й перетворюється на пупарій, використовуючи черепашку як сховище

Інтер’єр– внутрішня будова організму тварини

Інтерстиціальна фауна – безхребетні, які живуть у заповнених водою проміжках між твердими частинками (піску, камінців) на пляжах, літоралі та на дні водойм

Інтродукція організмів – переселення окремих видів тварин за межі їхнього ареалу та адаптація їх до нових умов існування. Початкова фаза акліматизації

Іхтіофауна– сукупність видів риб, які населяють певну водойму, район, зоогеографічну область

Кадастр тваринного світу - систематизоване зведення відомостей про фауну і тваринний світ певної території або акваторії

Каста– група особин у гуртосімейних комах, які виконують певну роль. Наприклад, каста статевих особин виконують функцію розмноження і розселення у мурашнику; каста “ солдат “ охороняє гніздо від ворогів

Каталепсія– тимчасова нерухомість тварин .

Катаробіонти, катароби, катаробії - мешканці холодних чистих водойм з високим вмістом кисню (струмкова форель)

Клептопаразитизм - насильне привласнення корму, здобутого іншою особиною

Коменсалізм, нахлібництво - форма взаємовідносин між двома видами тварин, коли один з них (коменсал) користується певними перевагами за рахунок другого (хазяїна), не завдаючи йому шкоди

Конкуренція – взаємовідносини між організмами одного виду (внутрішньовидова) або різних видів (міжвидова), що виявляються у боротьбі за одні й ті ж ресурси зовнішнього середовища (їжу, місцеперебування тощо)

Копрофаги - тварини, які живляться екскрементами (деякі комахи, кліщі, черви)

Кочівлі- відносно недалекі й короткочасні пересування тварин в пошуках їжі, місць відпочинку тощо

Кріофіти – тварини, що живуть в умовах низьких температур. Це мешканці холодних вод у полярних морях, гірських річках і струмках; наземні тварини полярних широт і високогір’я

Ксерофіли– тварини, пристосовані до посушливих умов життя (в пустелях, сухих степах тощо). До К. належать жуки-чорнотілки, варани, ящурки, піщанки, ховрахи, верблюди

Лігвище - місце скупчення ластоногих (тюленів, моржів), де відбувається парування та народження малят

Лігво – місце довготривалого відпочинку, сплячки або народження малят у деяких ссавців (вовків, шакалів, деяких свиней), зроблене на поверхні (не в норі) переважно в затишному місці. Л. ведмедів називається барлогом.

Лімнофіли– тварини, що пристосувалися до життя у стоячих водах, в умовах нестачі кисню

Літоральна фауна – тварини, які населяють прибережну зону морів і океанів, що під час відпливів осушується Тварини Л.ф. пристосовані до періодичного перебування на повітрі і в воді, до дії прямого сонячного проміння, до коливань температури, солоності й механічних впливів

Літофіти– морські тварини, які здатні руйнувати механічно або хімічними виділеннями гірські породи, корали, черепашки молюсків тощо. До Л. належать деякі губки, багатощетинкові черви, ракоподібні, молюски

Мезофіли - тварини, які живуть в умовах помірної вологості

Міграції тварин - закономірні переміщення на більш або менш значні відстані. Розрізняють М.т регулярні й нерегулярні (вимушені)

Мірмекофіли – тварини, які живуть і розвиваються у співжитті з мурашками. Відомо більше 2000 видів мірмекофільних членистоногих (стафілініди, жук-ломехуза тощо)

Монофагія– живлення тварин лише одним видом поживи

Натуралізація - повне пристосування інтродукованих організмів до нових умов існування

Нейстон– сукупність водяних організмів, які живуть у поверхневій плівці води (клопи-водомірки, вертячки тощо)

Некрофаги, трупоїди – тварини, які живляться трупами інших тварин (жуки-мертвоїди, шкіроїди, грифи, гієни)

Нектон – сукупність водяних тварин, здатних протистояти силі течії та активно переміщуватись на значні відстані

(головоногі молюски, китоподібні, акули)

Нерест – викидання рибами ікри і молок (статевих продуктів) з наступним заплідненням

Нори – тимчасові або постійні сховища тварин, зроблені ними в ґрунті, рідше – у твердих гірських породах, корі, деревині, снігу і донних відкладах. Н. використовуються для захисту від хижаків, як укриття від негоди, опадів, зберігання запасів їжі, як місце для розмноження і вирощування малят

Олігосапробіонти, олігосапроби – організми, які живуть у чистих або слабко забруднених органічними речовинами водах (коловертки, моховатки, стерлядь, форель, тритони)

Олігофагія– живлення тварин небагатьма видами їжі

Перифітон - поселення прісноводних організмів на підводних частинах річкових суден, свай, підводних спорудах

Печерна фауна, спелеофауна – сукупність тварин, які населяють печери

Планктон – сукупність організмів, які населяють товщу морських та прісноводних водойм і пасивно переносяться течіями

Плейстон– сукупність водяних, головним чином, тваринних організмів, які тримаються на поверхні води або напівзанурених у неї (сифонофори)

Погадки (пелетки) - неперетравлені сухі рештки їжі (кістки, пір’я, шерсть, хітин, луска риби тощо), що відригують деякі птахи (соколові, сов’ячі, круки)

Позакишкове травлення – перетравлювання їжі (здобичі, жертви) поза кишечником тварини, відригнутою або впорскнутою в неї слиною і травним соком. Властиве деяким комахам (таргани, хижі туруни, жуки-плавунці) і павукоподібним

Полісапробіонти, полісапроби - сапробіонти, які живуть у дуже забруднених та бідних на кисень водоймах (деякі джгутикові, інфузорії, личинки комах бджоловидок, трубочник звичайний). П. розкладають органічні речовини і здійснюють біологічне очищення стічних вод

Поліфагія, багатоїдність - Фітополіфагія – живлення різними рослинними кормами (властива гусеницям багатьох метеликів, деяким гризунам). Зоополіфагія – живлення різними тваринними кормами (властива хижим комахам та хижим ссавцям)

Поліфіодонтність – багаторазова заміна зубів у риб після їхнього зношування

Послід– пташині екскременти, випорожнення

Потамобіонти – тварини, що живуть у прісних проточних водах (річках, струмках). П. протиставляються лімнобіонти – мешканці озер

Приплід– група одночасно народжених малят

Пристінкове травлення, мембранне травлення – травлення, що відбувається за участю ферментів, які містяться на структурах клітинної мембрани. Воно характерне для більшості високоорганізованих тварин і відбувається на поверхні мембрани мікроворсинок кишкових клітин. П.т. займає проміжний стан між позаклітинним та внутрішньоклітинним травленням

Прохідні риби – риби, які для розмноження (нересту) мігрують з морів у ріки (осетр, севрюга), рідше – з рік у моря (вугор річковий)

Псамон – організми, які живуть головним чином у поверхневому шарі вологого піску поблизу берегів рік та озер, вище рівня води (черепашкові амеби, коловертки, інфузорії, війчасті черви, личинки хірономід)

Псамофіли– тварини, які живуть серед сипучих пісків. Вони здатні швидко рухатися (літати, стрибати, бігати), зариватися у пісок і пересуватися в ньому (піщана блоха, жуки-чорнотілки, деякі круглоголовки, сірий варан, тонкопалий ховрах, деякі тушканчики )

Псевдопаразитизм– випадкове перебування в організмі тварин або людини деяких, звичайно вільноживучих, безхребетних (личинок мух в органах травлення)

Реакліматизація – розведення в будь-якій місцевості тих тварин, які там колись жили, але вимерли або були винищені. Прикладами Р. є відновлення зубрів у лісах Європи та Кавказу, бобрів в Україні

Редуценти– організми, які живляться мертвою органічною речовиною і піддають її мінералізації

Реофіли – тварини, які живуть у проточних водах. Р. є киснелюбними тваринами, потребують постійного припливу свіжої води (губки, моховатки, багато комах, ракоподібних, риб)

Репеленти – природні й синтетичні речовини, що відлякують тварин

Сапробіонти, сапроби – організми, які живуть у забруднених органічними речовинами водоймах

Сапрофаги, сапротрофи – тварини, які живляться речовинами, що розкладаються. До С. належать детритофаги, копрофаги, некрофаги

Синантропи, синантропні тварини - тварини, які живуть поряд з людиною (таргани, міль, сільська та міська ластівки, кімнатна муха, хатня миша, комірні кліщі)

Спелеофауна – сукупність тварин, які населяють печери

Стенобатні тварини – водяні тварини з обмеженим діапазоном вертикального поширення, існування яких можливе лише при певному водяному тискові

Стенобіонти – організми, які можуть жити лише в певних умовах середовища, при незначному коливанні його факторів (температури, вологості, гідростатичного тиску, хімічного складу ґрунту тощо). С., наприклад, є форель, бегемот, коала

Стенофагія – вузькоспеціалізоване живлення тварин. В С. розрізняють олігофагію – живлення небагатьма видами корму і монофагію – живлення одним видом корму. Олігофагами є шишкарі (живляться насінням хвойних порід), скопа (переважно рибою), змієїд (зміями). Монофаги нерідко використовують у їжу речовини, непридатні для інших видів (шкіру, шерсть, пір’я, віск тощо)

Стенофоти – тварини, для яких необхідні певні умови освітлення. С.т. – переважно нічні та ґрунтові тварини. Наприклад, миші та нориці ( полівки ) витримують пряме сонячне освітлення протягом 5-30 хвилин, а денні форми (ховрахи) – кілька годин

Телергони – біологічно активні речовини, що виділяють тварини в зовнішнє середовище. Вони діють на особин того ж ( феромони ) або іншого виду (гетеротелергони, алофони, кайромони)

Термофіли – тварини, які розвиваються при високій температурі, мешканці теплих кліматичних зон (тропіків) і паразити, які живуть у тілі теплокровних тварин

Трофічний рівень – сукупність організмів з однаковим типом живлення

Убіквісти – види тварин, які живуть у дуже різноманітних умовах зовнішнього середовища. У. властива широка екологічна валентність. Інша назва У. – космополіти.

Фауна– сукупність усіх видів тварин, які населяють певну територію або акваторію

Фенологія– система знань про сезонні явища в живій природі, терміни їх настання та причини, що визначають ці строки. Засновником Ф. вважають Р. Реомюра (1735). Термін Ф. запровадив бельгійський вчений Ш. Морран (1840)

Фотоперіодизм– реакція організму на добовий ритм освітлення – на співвідношення між довжиною дня і ночі. Ф. вперше описали амер. біологи К . Гертнер і Г. Алланд (1920).

Хижак – тварина, яка ловить і поїдає інших тварин як об’єкт живлення

Цикломорфоз – періодичні сезонні зміни в будові тіла окремих поколінь тварин, що не пов’язані з характером розмноження (властивий коловерткам, дафніям)

Програма дисципліни «Екологія тварин»

Вступ.

Мета та завдання екології тварин. Місце науки та взаємозв'язок з іншими екологічними дисциплінами. Основні методи екологічних досліджень тваринного світу. Досягнення та основні проблеми сучасних досліджень у галузі екології тварин. Розділи екології тварин: екологія особин; екологія популяцій; екологія угрупувань; екологія гідробіонтів, едафобіонтів, авіабіонтів, паразитів.

Давні історичні джерела екології тварин ( індійська поема "Рамаяна"; сказання
"Махабхарата"; "Історія тварин" Арістотеля; екологічні погляди Теофраста; "Естественная история" Плінія Старшого; перший екологічний експеримент Р. Бойля; піонер вивчення ланцюгів живлення Антоні ван Левенгук; "Фізико-теологія І.Дерема; екологічні погляди Р. Бредлі; "Мемуари з природничої історії комах" Р.Реомюра; "Мемуари з історії прісноводних поліпів з рухами у формі рогів" Абрахама Трамбле; праці К.Ліннея та Ж. Бюффона).

Значення експедицій С. П. Крашеніннікова, І.І Лепехіна, П.С. Палласа у накопиченні екологічних знань. Російська екологічна школа XX ст. ( Є.Соколов, М.Наумов, О. Шварц, І. Шилов). Українська екологічна школа XX ст. ( М.Воїнственський , В. Межерін , І Сокур , Л. Полушина ).