Короткий словник геологічних термінів

Абразія – процес руйнування хвилями узбережжя морів, озер, великих водосховищ.
Акумуляція – процес нагромадження на суші і на дні водних басейнів органічних решток та мінеральних речовин в результаті діяльності вітру, текучої води, льодовиків, вулканів та інших геологічних чинників.
Алеврити – група пухких осадових гірських порід, що складається з дрібноуламкового матеріалу розміром зерен від 0,1 до 0,01 мм, проміжна між піщаними і глинистими породами.
Алевроліт — зцементована гірська порода, більше як на 50 % складена частинками розміром 0,01 — 0,1 мм.
Алевроліти – ущільнені і зцементовані алеврити, що перетворилися у тверду по – різному забарвлену породу, яка часто розколюється на гострокутні уламки.
Алювій — уламкові відклади постійних водних потоків, які нагромаджуються в річкових долинах.
Антикліналь — складка верств гірських порід, звернена випуклістю уверх.
Аргіліт— тверда глиниста порода, що не розмокає у воді. Аргіліт є продуктом першої стадії зміни глини на шляху її перетворення в метаморфічний сланець.
Базальт — темна вулканічна порода, що утворилася внаслідок виливання лави.
Базис ерозії – горизонтальна поверхня, розташована коло основи схилу, на рівні якої річка, струмок, тощо втрачає живу силу і від якої починається утворення русла в напрямі від пониззя до витоку. Для рік, що впадають у море або озеро, базисом ерозії є рівень води в останніх.
Бархани – нанесені вітром піщані рухливі горби, особливо характерні для пустинь. Бархани мають типову серповидну або півмісячну форму.
Батіальна область — частина морського дна з глибиною від 200 до 2000—3000 м.
Бентос — загальна назва організмів, що живуть на дні і в придонному шарі води морських і материкових водойм.
Боксит — осадова гірська порода, що складається в основному з гідратів глинозему і оксидів заліза та домішок інших мінеральних компонентів.
Брекчія — зцементована уламкова осадова гірська порода, що складається з кутастих уламків розміром 10 мм і більше.
Валуни — обкатані водою або льодовиками, що рухаються, уламки твердих гірських порід розміром понад 10 см у діаметрі.
Відслонення — вихід гірських порід на земну поверхню, буває природним і штучним (кар'єри, канави тощо).
Габро — основна глибинна магматична порода кристалічної структури чорного або темно-зеленого кольору. Широко використовується в будівництві.
Галечник — скупчення невеликих уламків порід від 1 до 10 см у діаметрі, добре обкатаних і відшліфованих морською, озерною або річковою водою.
Гейзери – періодично фонтануючі гарячі джерела. Поширені в областях сучасної або недавно припиненої вулканічної діяльності в тих районах, де недалеко від поверхні землі залягають ще не остиглі магматичні маси.
Генезис — походження і процес утворення будь— якої речовини.
Геологічна пам'ятка — невелика ділянка земної поверхні (відслонення) або окремий утвір (скеля, камінь, валун), яка має наукову, пізнавальну або естетичну цінність і взята під охорону.
Геохронологія — дисципліна, що займається геологічним літочисленням, встановленням послідовності виникнення земних шарів або геологічних подій, що відбуваються на Землі, в часі. Розрізняють геохронологію відносну і абсолютну.
Гіпс— мінерал білого кольору, але домішками буває забарвлений у сірий, жовтий, червоний, чорний колір. Найчастіше утворюється в результаті хімічного випадання гіпсу з морської води.
Глауконіт — мінерал переважно зеленого кольору і несталої та складної хімічної будови, водний алюмосилікат заліза; належить до групи гідрослюд. Широко розповсюджений в осадових породах найрізноманітнішого віку.
Гнейс— метаморфічна гірська порода, що складається з кварцу, польового шпату і одного або кількох кольорових мінералів. Від граніту відрізняється своєю сланцюватістю.
Голоцен — післяльодовикова, або сучасна епоха в історії розвитку Землі. Початок голоцену належить до часу близько 6 тис.років до н.е. У голоцені утворилися заплави річок і відбулося розселення сучасної людини.
Гравій — пухка осадова порода, що більш як на половину складається з обкатаних водою уламків від 1-2 до 10 мм у поперечнику. Гравій утворюється при руйнуванні різноманітних гірських порід річковими потоками або морем.
Граніт — глибинна зерниста гірська порода, що складається з кварцу, польового шпату і слюди. Буває рожевого і сірого кольору. Широко використовується як будівельний матеріал.
Дебіт – об’єм рідини, що надходить за одиницю часу з природного або штучного джерела.
Делювій — наноси, що утворилися на нижніх частинах пологих схилів у результаті змивання дощовими і сніговими водами зруйнованих гірських порід верхніх частин цих схилів.
Денудація — сукупність процесів зносу продуктів вивітрювання гірських порід, в результаті чого відбувається вивітрювання рельєфу і загальне зниження поверхні суші.
Десквамація – процес лускуватого злущення гірських порід під впливом різних коливань температури.
Детрит— уламковий матеріал, що складається з фраґментів черепашок, скелетних частин тварин або решток рослин.
Дефляція – явище видування повітряними потоками частинок гірської породи або верхніх шарів ґрунту.
Дислокація— порушення початкового залягання верств гірських порід у процесі тектонічних рухів земної кори.
Діагенез— сукупність процесій перетворення пухких осадків в осадові гірські породи і наступної їх зміни в умовах високої температури і великого тиску верхньої земної кори.
Доломіт— мінерал осадового походження з групи карбонатів. За хімічним складом являє собою подвійну вуглекислу сіль кальцію і магнію. Зустрічається у вигляді білих, рожевих, іноді темно-сірих кристалів та мармуровидних і землистих мас.
Друза — скупчення кристалів на одній спільній основі. Утворюється при одночасному наростанні багатьох кристалів на стінках порожнин або відкритих тріщин у гірських породах.
Дюни – піщані горби, нанесені вітром на берегах морів, озер і рік, де панівні вітри дмуть в напрямі до берега. Висота дюн 20 – 30 м, а іноді 100 м і більше.
Екзарація – льодовикове вивітрювання, явище механічного руйнування, перенесення і шліфування гірських порід, що відбувається при русі льодовика.
Елювій— продукт вивітрювання і вилуговування гірської породи, що залишився на місці свого утворення.
Еолові відклади— група континентальних відкладів, що утворюються за допомогою вітру.
Жеода — форма мінеральних скупчень, що уторилися шляхом заповнення мінералами порожнин в гірських породах.
Інтрузивні породи— гірські породи, що утворилися в результаті застигання розплавленої силікатної маси (магми) в товщі земної кори.
Інфільтрація– просочування крізь капіляри, тріщини та інші порожнини в гірські породи поверхневих вод, повітря та інших рідин і газів у товщі земної кори.
Кальцит— мінерал, сполука вуглекислого кальцію, утворює зернисті і суцільні агрегати, різні натічні форми а також друзи, жеоди. Блиск скляний. Утворюється як шляхом відкладання з холодних вод у карстових печерах і тріщинах серед осадових порід, так і шляхом випадання у вигляді осаду в морських басейнах та відмирання організмів із скелетами з вуглекислого кальцію.
Каньйон — глибока річкова долина з дуже крутими схилами і відносно вузьким дном, звичайно цілком зайнятим річкою.
Кари– природні чашоподібні вітки на схилах гір з крутими, нерідко майже прямовисними стінками, що виникли під впливом впорюючої роботи льоду, снігу.
Карри– борозни і гребні на відслоненій поверхні розчинних гірських порід, головним чином вапняків та гіпсу. Виникають в результаті хімічного впливу на ці породи дощів і талої снігової води, а також морської води в смузі прибою і припливу.
Карст — сукупність явищ, зв'язаних з діяльністю води, які виражаються в розчиненні гірських порід і утворені в них порожнин різного розміру і форми.
Кварцит — гірська порода, що складається в основному з кварцу і являє собою продукт зміни кварцових пісків та пісковиків в умовах метаморфізму.
Кластичні породи – осадові гірські породи, що складаються із скупчень уламків з продуктів вивітрювання інших гірських порід.
Конґломерат — осадова уламкова гірська порода, що складається із зцементованої гальки та валунів.
Конкреція— мінеральні утворення округлої форми в товщах осадових порід навколо якого— побудь центру. Об'єм конкреції поступово збільшується під центра до периферії. Внутрішня будова конкреції може бути радіально-променева, концентрично-шкаралупувата і суцільна. Найчастіше конкреції бувають з кальциту, доломіту, кремнезему, сидериту і особливо часто з бурого залізняку.
Контакт – поверхня дотику двох різних гірських порід при їх природному заляганні в земній корі.
Континентальні відклади – відклади, нагромаджені на поверхні суші.
Коразія– стирання поверхні породи при дії вітру, що несе пісок і пил.
Корозія — процес руйнування і гірських порід текучими водами.
Корозія – руйнування (розчинювання) гірських порід в результаті хімічного впливу води, що веде до утворення каналів, воронок, печер та інших пустот і заглибин у земній корі.
Кремінь — гірська порода, складена аморфним та кристалічним кремнеземом. Розрізняють кварцові, халцедонові кремені та ін. Колір кременю — від жовтого до чорного. Звичайно кремінь залягає окремими жовнами і шарами у вапняках як осадки глибоких морів.
Лава— загальна назва всіх розплавлених продуктів вулканічних вивержень, що виливаються на поверхню земної кори і часто являють собою більш—менш в'язкий силікатний природний розплав.
Лагуна— мілководна затока, що відокремилася від моря або озера завдяки утворенню пересипу, а також ділянки моря, які знаходиться між кораловими рифами і берегом материка або острова.
Латерит – червоноколірні продукти вивітрювання, поширені в областях з вологим тропічним і субтропічним кліматом. Яскраві відтінки забарвлення латеритів – червоний, оранжевий і жовтий – залежить в основному від наявності в них сполук заліза і алюмінію.
Лес — пориста тонкозерниста осадова нешарувата сірувато—жовтого або пальового кольору гірська порода, багата на карбонат кальцію.
Лімоніт— мінерал з групи водних силікатів, оксидів заліза. Скупчення лімоніту утворюють родовища бурого залізняку — однієї з основних залізних руд.
Магма— силікатний розплав, що утворився в земній корі в умовах високої температури.
Магматичні гірські породи — гірські породи, що утворилися в результаті застигання магми. Залежно від умов застигання воші поділяються на ефузивні (застиглі на денній поверхні) і інтрузивні (застиглі в товщі земної кори).
Мармур— кристалічна гірська порода, що утворилася в результаті метаморфізації вапняків і доломітів. Мармур буває білого, червоного, сірого та інших кольорів.
Мергель— осадова гірська порода, перехідна від вапняків і доломітів до глинистих порід. Будова щільна, землиста. Колір мергелів сірий, зеленуватий, жовтий, бурий та ін. Використовується як будівельний матеріал і як основна сировина для виробництва цементу.
Метаморфізм — різноманітні глибинні процеси, з якими зв'язані зміни структури мінерального і хімічного складу гірських порід в умовах, що вирізняються від їх первинного утворення. Основними факторами метаморфізму є температура, тиск, а також склад і хімічна активність розчинів або флюїдів.
Мінерал— природна хімічна сполука, що утворилася всередині земної кори або на її поверхні внаслідок різних фізико-хімічних процесів.
Морена — скупчення уламкового матеріалу, головним чином продуктів вивітрювання гірських порід, що переноситься льодовиками при русі їх льодової маси або їх відступанні і таненні.
Неритові відклади — відклади частини морів та океанів на глибинах до 200 м.
Ози– форми рельєфу, складені льодовиковими відкладами, які мають вигляд вузьких довгих валів, що нагадують залізничні насипи. Матеріал оз відкладався потоками талих льодовикових вод, що текли по тріщинах і тунелях всередині товщі льоду.
Ооліти— мінеральні утвори у вигляді дрібних кульок з вуглекислого вапна або оксидів заліза, здебільшого правильної форми радіальне—променевої будови.
Органогенні, біогенні гірські породи — осадові гірські породи, що складаються з органічних решток тварин і рослин.
Палеогеографія – наука, що займається вивченням фізико – географічних умов, що існували на землі в давні геологічні епохи, і їх закономірні зміни в історії нашої планети.
Палеонтологія — наука, що займається вивченням вимерлого органічного світу на протязі всіх геологічних епох. Поділяється на два основні розділи: палеозоологію і палеоботаніку.
Петрографія— наука, яка займається вивченням гірських порід їх мінералогічного і хімічного складу, структури, класифікації, поширення, умов залягання і генезису.
Пірит, сірчаний колчедан— мінерал, сполука сірки з залізом. Колір золотисто- жовтий, блиск металічний.
Платформа — основний елемент структури континентів із спокійним тектонічним режимом.
Понори— природні колодязі й шахти в місцях розвитку карсту.
Регресія— процес відступу моря з зайнятої ним раніше території.
Розлом — велика розривна дислокація (порушення) земної кори, що поширюється на значну глибину і має значну довжину і ширину.

Світа — основна одиниця з місцевих стратиграфічних підрозділів. Це сукупність відкладів, які утворилися її даному реґіоні в певних фізико-геологічних умовах і займають певне положення в стратиграфічному розрізі.
Седиментація – відкладання або нагромадження осадків.
Селі – тимчасові грязеві і грязекам’яні потоки, що спускаються з гір у долини з величезною швидкістю і мають величезну руйнівну силу.
Синклінальна складка — вгнута складка пластів гірських порід.
Сланці — будь-які однорідні гірські породи, що більш-меші легко розколюються на тонкі пластинки, тобто мають добре виражену сланцюватість. За ступенем кристалічності сланці є глинисті, філіти і кристалічні.
Сланцюватість – властивість гірських порід розколюватися на тонкі паралельні пластинки у певних напрямках.
Сталактити — натічні мінеральні утвори, найчастіше вапнисті, що звисають у вигляді борульок зі стелі печер і верхньої частини підземних пустот і рудників у вапнякових породах. Назустріч їм з долівки печери наростають сталагміти.
Стратиграфія — розділ геології, що займається вивченням послідовності нашарувань, їх мінерального складу і викопних організмів, які в них є, поширенням, взаємним розташуванням і відносним геологічним віком версти.
Стратотип — конкретний розріз відкладів якої-небудь стратиграфічної одиниці (яруса, світи, горизонту), який служить еталоном для наступного порівняння з одновіковими відкладами інших районів.
Суфозія – винос розчинених речовин і дрібних мінеральних частинок з гірських порід водою, що фільтрується в їх товщі.
Тектоніка — галузь геології, яка вивчає рухи земної кори і створені ними структури (складки, розриви та ін.).
Тераса — горизонтальний або злегка похилий майданчик, що утворює уступ на схилі річкової долини, моря, чи озера і являє собою залишок колишнього дна водойм. Розрізняють тераси річкові, морські, озерні.
Травертин, вапнистий туф — дуже пориста або ніздрувата осадова гірська порода, яка утворюється біля джерел підземних вод.
Трансгресія моря — наступ моря на сушу. Вона зумовлюється повільним прогинанням земної кори.
Фірн – крупнозернистий сніг високогірних областей; утворюється в результаті багаторазового відтавання і змерзання окремих крупинок з порошкуватого снігу, що випав у горах вище снігової лінії.
Флювіогляціальні відклали – піщано-глинисті відклади, винесені талими льодовиковими водами і відкладені нижче краю льодовика.
Фумароли – газові виділення з тріщин на схилах, стінках і дні кратера вулканів, а також на лавових потоках, що часто нагадують собою стовпи диму.
Ювенільні води – підземні води, що утворилися з пари, виділюваної остигаючою магмою і “вперше” з’являються на поверхні Землі як ювенільні джерела.
Ярус геологічний — систематична одиниця в геології, якою позначають світи пластів, що відклалися на протязі геологічного віку. Яруси поділяються на зони і горизонти. Кілька ярусів становлять відділ геологічної системи.