Умови визначення проектного грошового потоку

6.1. Поняття і методика розрахунку грошового потоку.

Основним результатом проекту є грошовий потік. Практично будь-який результат проекту можна виразити у вартісній формі, а, отже, за будь-яким проектом можна порахувати грошовий потік.

Грошовий потік– це різниця між притоками грошових коштів і їх відтоками впродовж певного періоду часу.

Грошові притоки– це надходження грошових коштів. Наприклад, притоком є виручка від реалізації, отримана орендна плата, зменшення запасів.

Грошові відтоки– це витрачені грошові кошти. Наприклад, до відтоків відносяться витрати на виробництво і реалізацію продукції, придбання устаткування і так далі

Загальний грошовий потік підприємства відображає ефективність діяльності всього підприємства і складається з:

Грошового потоку по активах – загальна сума грошового потоку кредиторам і акціонерам.

Грошового потоку кредиторам.

Грошового потоку акціонерам.

Грошовий потік по активахможна розділити на три складові частини - операційний грошовий потік, приріст чистих капітальних витрат, приріст чистого оборотного капіталу.

CF_t = OCF_t - NC_t - NWC_t, (6.1)

де CF_t - грошовий потік в році t;

OCF_t - операційний грошовий потік в році t;

NC_t - приріст чистих капітальних витрат в році t;

NWC_t - приріст чистого робочого капіталу в році t.

Грошовий потік може бути ординарним і неординарним.

Ординарний грошовий потік за проектомреалізується у тому випадку, коли негативний грошовий потік планується тільки в нульовому році, а в подальші роки грошові потоки будуть позитивними.

Неординарний грошовий потікхарактеризується нерівномірним чергуванням негативних і позитивних грошових потоків.

Грошові потоки різних років не можуть бути підсумовані - спочатку їх необхідно продисконтувати для того, щоб привести до зіставного вигляду, врахувати зміну вартості грошей в часі.

Дисконтований грошовий потік(Discounted Cash Flow, DCF) – це грошовий потік, приведений до нульового року за допомогою дисконтування.

(6.2)

де DCF_t - дисконтований грошовий потік в році t;

CF_t - грошовий потік в році t;

r – ставка дисконтування в коефіцієнтній формі.

Залежно від призначення грошового потоку і особливостей його розрахунку іноді виділяють окремо чистий грошовий потік (Net Cash Flow, NCF), дисконтований чистий грошовий потік (Discounted Net Cash Flow, DNCF), кумулятивний грошовий потік, кумулятивний дисконтований грошовий потік.

Чистий грошовий потік (NCF)– це грошовий потік, що відображає рух грошових коштів і що показує наскільки притоки грошових коштів перевищили відтоки (або навпаки), але що не враховує схему фінансування, яку буде використано. Чисті грошові потоки зазвичай негативні на початку проекту, а надалі стають позитивними. Як правило, саме чисті грошові потоки за кожен рік проекту використовуються для розрахунків критеріїв ефективності проекту.

Дисконтований чистий грошовий потік(DNCF) – це чистий грошовий потік кожного року, який приведено за відповідною ставкою дисконтування.

(6.3)

де DNCF_t - дисконтований чистий грошовий потік в році t;

NCF_t – чистий грошовий потік в році t;

r – ставка дисконтування в коефіцієнтній формі.

Кумулятивний грошовий потік– це сума грошових потоків за всі роки, що передують року, в якому обчислюється кумулятивний грошовий потік, включаючи грошовий потік цього року. Це грошовий потік наростаючим підсумком. Так, кумулятивний грошовий потік першого року розраховується як сума грошового потоку нульового року і грошового потоку першого року. А кумулятивний грошовий потік п'ятого року – сума грошових потоків з нульового року по п'ятий.

(6.4)

де CumCF_t – кумулятивний грошовий потік в році k;

CF_t - грошовий потік в році t.

Кумулятивний дисконтований грошовий потікв році t – це сума грошових потоків, кожен з яких приведено до зіставного вигляду за допомогою дисконтування, за t років.

Між прибутком і грошовим потоком дуже багато загального, але в той же час є і принципові відмінності.

1 Амортизація враховується як витрати при розрахунку прибутку, а при розрахунку грошового потоку – ні.

2 При розрахунку прибутку вигоди і витрати відбиваються у момент здійснення операції, а при розрахунку грошового потоку – у момент надходження грошових коштів або їх відтоку.

3 При розрахунку прибутку витрати на придбання устаткування частинами переносяться на собівартість, а при розрахунку грошового потоку – витрати враховуються повністю у момент оплати.

6.2. Визначення операційного грошового потоку.

Операційний грошовий потікOCF (Operating Cash Flows) - це грошовий потік, який є результатом щоденної роботи підприємства по виробництву і реалізації продукції, робіт або послуг.

Для розрахунку операційного грошового потоку необхідно визначити різницю між притоками від операційної діяльності і відтоками від операційної діяльності.

До притоків від операційної діяльностіOCIF (Operating Cash In-flows) відносяться:

§ виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

§ отримувана орендна плата;

§ отримувані ліцензійні платежі;

§ збільшення вигод (доходів) унаслідок реалізації проекту;

§ зменшення витрат унаслідок реалізації проекту.

До відтоків від операційної діяльностіOCOF (Operating Cash Out-flows) відносяться:

§ витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

§ податкові платежі;

§ зменшення доходів унаслідок реалізації проекту;

§ збільшення витрат унаслідок реалізації проекту.

Не дивлячись на схожість в методиці розрахунку операційного грошового потоку і методиці розрахунку прибутку від операційної діяльності, між ними існують і значні відмінності.

Так, значення має момент виникнення вигод і витрат. За правилами бухгалтерського обліку витрати і вигоди відбиваються у момент здійснення операції. Так, якщо було проведено відвантаження реалізованої продукції - дохід нараховується незалежно від того, було проведено оплату чи ні. При розрахунку операційного грошового потоку порядок обліку зворотний – незалежно від того, коли було здійснено операцію, вигоди і витрати враховуються у момент надходження грошових коштів.

Іноді ця відмінність не має значення, оскільки, як правило, грошовий потік розраховується за рік і станом на кінець року. Але іноді вибирається менший період розрахунку, або кошти так і не були перераховані, і тоді значення операційного грошового потоку змінюється.

Важливим моментом при розрахунку операційного грошового потоку є облік амортизації. Амортизація – це грошовий вираз зносу основних активів. Амортизаційні відрахування включаються в собівартість, а, отже, на суму нарахованої амортизації зменшується прибуток, що оподатковується і сума податку на прибуток підприємства.

Проте, не дивлячись на те, що амортизація відноситься до витрат, ніякого реального руху грошових коштів не відбувається. Рух відбивається лише в бухгалтерських документах, тобто це «віртуальний» рух. Тобто, амортизація не є грошовим відтоком за проектом, не включається до складу витрат проекту. Амортизація використовується тільки для того, щоб правильно розрахувати суму податку на прибуток підприємства.

Формування амортизаційного фонду на підприємстві можна вважати за застарілу традицію і на практиці реалізується рідко. Формування амортизаційного фонду було пов'язане з тим, що в одержавленій системі економіки СРСР, коли і підприємства і банки перебували в державній власності, створення амортизаційного фонду і зарахування його на особливий рахунок (як це передбачалося законодавством) справді давало змогу з певною підставою розглядати амортизаційні відрахування підприємства як джерело інвестицій. В умовах транзитивної або ринкової економіки, подібне перерахування коштів на особливий рахунок означало би для власників підприємств відволікання оборотних коштів. Таким чином, на даний час необхідності в створенні амортизаційного фонду немає.

Для результатів проекту також має значення те, який метод нарахування амортизації використовується для проекту – рівномірної або прискореної амортизації. Використання методу прискореної амортизації, як правило, є доцільнішим. Це обумовлено тим, що вартість грошей на початку проекту більше, ніж наприкінці, а, отже, зменшення суми податків на початку проекту вагоміше, ніж наприкінці.

Якщо за проектом передбачається заміна основних активів, які не були до кінця амортизовані, то як відтоки має бути враховано різницю між сумою податку з урахуванням амортизації старого устаткування і без амортизації старого устаткування.

Ще одна відмінність при розрахунку операційного грошового потоку від розрахунку прибутку полягає в методиці обліку процентних платежів. При розрахунку прибутку нараховані відсотки (наприклад, по кредитах) включаються в собівартість. А при розрахунку грошового потоку, вони враховуються не як відтоки від операційної діяльності, а як відтоки від фінансової діяльності – до складу компоненту грошового потоку NWC (приріст чистого оборотного капіталу).

Оскільки, операційний грошовий потік в конкретному році t розраховується як різниця між притоками від операційної діяльності в році t і відтоками від операційної діяльності в році t, то його розрахунок можна представити таким чином.

OCF_t=OCIF_t - OCOF_t - tax×(OCIF_t-OCOF_t-Dep_t), (6.5)

де OCF_t – операційний грошовий потік в рік t;

OCIF_t - притоки від операційної діяльності в році t;

OCOF_t - відтоки від операційної діяльності в рік t, окрім податку на прибуток підприємства;

tax - ставка податку на прибуток в коефіцієнтній формі:

Dep_t - розмір амортизаційних відрахувань в рік t.

Для зручності розрахунків податок на прибуток підприємства виділяється окремо від інших відтоків від операційної діяльності. При цьому різниця (OCIF_t-OCOF_t) представляє дохід від операційної діяльностіEBITDA (Earnings Before Interest Taxes Depreciation Amortization).

EBITDA_t= OCIF_t-OCOF_t, (6.6)

де EBITDA_t - дохід від операційної діяльності в рік t;

OCIF_t - притоки від операційної діяльності в році t;

OCOF_t - відтоки від операційної діяльності в рік t, окрім податку на прибуток підприємства.

Якщо від доходу від операційної діяльності відняти амортизаційні відрахування, можна визначити прибуток, що оподатковується EBIT (Earnings Before Interest Taxes).

EBIT_t=OCIF_t-OCOF_t-Dep_t = EBITDA_t- Dep_t (6.7)

де EBIT_t= прибуток, до оподаткування в рік t;

EBITDA_t - дохід від операційної діяльності в рік t;

OCIF_t - притоки від операційної діяльності в році t;

OCOF_t - відтоки від операційної діяльності в рік t, окрім податку на прибуток підприємства.

Тобто можна розраховувати операційний грошовий потік як суму чистого прибутку (при розрахунку якої не враховуються процентні платежі) і амортизаційних відрахувань.

OCF_t=(1-tax)×( EBITDA_t -Dep_t)+Dep_t= (1-tax)× EBIT_t+Dep_t, (6.8)

де OCF_t – операційний грошовий потік в рік t;

tax - ставка податку на прибуток в коефіцієнтній формі:

EBITDA_t - дохід від операційної діяльності в рік t;

Dep_t - розмір амортизаційних відрахувань в рік t;

EBIT_t= прибуток, до оподаткування в рік t.

Можливий ще один метод розрахунку операційного грошового потоку:

OCF_t=(1-tax)×(OCIF_t -OCOF_t -Dep_t)+Dep_t , (6.9)

де OCF_t – операційний грошовий потік в рік t;

tax - ставка податку на прибуток в коефіцієнтній формі;

OCIF_t - притоки від операційної діяльності в році t;

OCOF_t - відтоки від операційної діяльності в рік t, крім податку на прибуток підприємства;

Dep_t - розмір амортизаційних відрахувань в рік t.

Тобто, спочатку розраховується прибуток оподаткування EBIT. При множенні його на (1-tax), з прибутку до оподаткування віднімається сума податку. А потім до набутого значення знову додається амортизація. Ми відняли амортизацію для того, щоб правильно розрахувати прибуток до оподаткування. А зараз повертаємо її, тому що амортизація не є відтоком і її не можна відняти від суми операційного грошового потоку.

Ще один варіант розрахунку операційного грошового потоку наведено у наступній формулі.

OCF_t=(1-tax)×(OCIF_t -OCOF_t)+Dep_t × tax, (6.10)

де OCF_t – операційний грошовий потік в рік t;

tax - ставка податку на прибуток в коефіцієнтній формі;

OCIF_t - притоки від операційної діяльності в році t;

OCOF_t - відтоки від операційної діяльності в рік t, окрім податку на прибуток підприємства;

Dep_t - розмір амортизаційних відрахувань в рік t.

У такому виразі більш прозорим є те, що сума амортизації є лише базою для розрахунку зменшення податку на прибуток і відповідно збільшення на цю суму операційного грошового потоку.

6.3. Визначення приросту чистих капітальних витрат.

Приріст чистих капітальних витратNC (Net Capital) - це різниця між сумою коштів, яку спрямовано на збільшення (купівлю) основних активів і коштами, які отримано від зменшення (продажу) основних засобів.

Очевидно, що методика розрахунку приросту чистих капітальних витрат прямо протилежна методиці розрахунку операційного грошового потоку. В даному випадку від відтоків по інвестиційній діяльності віднімаються притоки від інвестиційної діяльності.

Якщо отримано позитивне значення приросту чистих капітальних витрат у конкретному році, то це означає, що цього року основних активів було придбано на більшу суму, ніж продано. Тобто, вартість основних активів проекту збільшилася, а кошти проекту зменшилися на суму приросту чистих капітальних витрат.

Якщо значення приросту чистих капітальних витрат позитивне, то ситуація прямо протилежна – вартість основних активів проекту зменшилася, а кошти проекту збільшилися на суму приросту чистих капітальних витрат.

До притоків від інвестиційної діяльностівідносяться:

§ доходи від реалізації майна;

§ доходи від реалізації нематеріальних активів;

§ доходи від продажу цінних паперів інших емітентів.

До відтоків від інвестиційної діяльностівідносяться:

§ витрати на придбання основних засобів;

§ витрати на доставку, установку і наладку основних засобів;

§ витрати на придбання цінних паперів інших емітентів;

§ витрати на придбання нематеріальних активів.

У тому випадку, коли за проектом передбачається продаж основних засобів, необхідно врахувати суму податку з продажу. Наприклад, помноживши суму, за яку продається устаткування, на (1-tax), де tax – ставка податку на прибуток.

При визначенні приросту чистих капітальних витрат можлива ситуація, коли невідомо, яку суму коштів було спрямовано на збільшення основних активів або отримано від їх зменшення, але відома вартість основних активів на початок і кінець року. При цьому важливе значення має те, за якою вартістю оцінюються основні активи – за повною або залишковою.

Якщо за повною, то приріст чистих капітальних активів можна розрахувати, віднявши від вартості основних активів на кінець року вартість основних активів на початок року.

Якщо за залишковою вартістю, то приріст чистих капітальних активів можна розрахувати, віднявши від вартості основних активів на кінець року вартість основних активів на початок року і додавши амортизаційні відрахування за рік.

6.4. Визначення приросту чистого робочого капіталу.

Приріст чистого робочого капіталуNWC (Net Working Capital) — це різниця між коштами, які спрямовано на збільшення матеріальних оборотних активів і коштами, на які зменшено матеріальні оборотні активи.

Методика розрахунку приросту чистого робочого капіталу така ж, як і методика розрахунку чистих капітальних витрат – від відтоків віднімаються притоки. Якщо приріст чистого оборотного капіталу позитивний, то це означає, що цього року за проектом планується збільшення оборотних активів і відтік грошових коштів на це збільшення. І навпаки.

Серед притоків можна виділити повернення оборотних активів наприкінці проекту, зменшення оборотного капіталу унаслідок реалізації проекту.

До відтоків відносяться вкладення коштів у збільшення оборотного капіталу, наприклад, запасів.

Повернення оборотних активів наприкінці проекту планується, як правило, у тому обсязі, на який оборотні активи були збільшені в кінці проекту. Методику повернення грошових коштів можна представити на наступному прикладі.

Дебіторська і кредиторська заборгованість враховуються тільки в тому окремому випадку, коли спочатку складається прогноз балансу, а потім розраховується грошовий потік за проектом. У цьому випадку дебіторська заборгованість виступатиме як відтоки, а кредиторська – як притоки. Якщо грошовий потік розраховується прямим методом, то дебіторська і кредиторська заборгованість враховуються автоматично – якщо плануються відстрочення платежів покупців або постачальникам за проектом, то виручка від реалізації або витрати враховуються у момент надходження або, відповідно, витрачання коштів.

Якщо за проектом невідомо, на скільки повинні збільшуватися або зменшуватися оборотні активи, а відома вартість оборотних активів на початок і кінець періоду, то розрахувати приріст можна таким чином. Від різниці між вартістю матеріальних оборотних активів на кінець і початок періоду відняти різницю між сумою кредиторської заборгованості на кінець і початок року і додати різницю між сумою дебіторської заборгованості на кінець і початок року.

Ще одна проблема при розрахунку приросту чистого оборотного капіталу полягає в тому, чи враховувати вкладення позикового капіталу і повернення позикових коштів чи ні. На наш погляд, вирішення проблеми залежить від того, як було розраховано ставку дисконтування.

Якщо ставка дисконтування ґрунтується на вартості використання фінансових ресурсів, то ні надходження позикового капіталу, ні його повернення, ні процентні платежі враховуватися не повинні.

Якщо ж розрахунок ставки дисконтування засновано на альтернативних можливостях використання капіталу, то у якості грошових притоків необхідно врахувати надходження позикових і/або привернутих фінансових коштів, а як відтоки – повернення суми кредиту, відсотків, дивідендів.

Облік надходження ресурсів для фінансування проекту і їх повернення обов'язково повинні враховуватися якщо повернення коштів носить неоднорідний характер. Наприклад, якщо передбачається відстрочення погашення кредитних ресурсів.

6.5. Умови визначення проектного грошового потоку.

Одним з основних завдань проектного аналізу є визначення основного результату проекту – кумулятивного грошового потоку за проектом на момент закінчення проекту. Надалі кумулятивний грошовий потік за проектом називатимемо просто проектний грошовий потік і позначатимемо CF, а грошовий потік в конкретному році – грошовим потоком t-го року і позначати CF_t.

Прирістний грошовий потік- різниця між перспективним рухом коштів, який пов'язано з реалізацією проекту, і перспективним рухом коштів за відсутності проекту.

При розрахунку приростного грошового потоку необхідне дотримання наступних умов.

1. Обов'язково повинні враховуватися екстерналії.

Наприклад, якщо підприємство планує випуск виробів, які одночасно є комплектуючими для іншої продукції підприємства, то однією з вигод за проектом є зниження витрат на транспортування цих комплектуючих.

2. Обов'язково повинні враховуватися альтернативні витрати.

Наприклад, якщо за проектом планується використання складських приміщень підприємства, які інакше повинні були б здаватися в оренду або використовуватися яким-небудь іншим способом, то орендна плата, яку не отримано, або втрачені доходи від використання складських приміщень іншим способом враховуються як витрати за проектом.

3. У якості витрат за проектом не враховуються безповоротні витрати.

Наприклад, витрати на проведене маркетингове дослідження, що дозволило оцінити готовність ринку до прийому продукції проекту, не повинні бути враховані у якості витрат за проектом виробництва цієї продукції. Незалежно від того, буде проект реалізований чи ні, витрати вже здійснені, гроші повернені бути не можуть, тому витрати повинні ігноруватися і не впливати на поточні дії або майбутні рішення.

Так, витрати на проведення проектного аналізу не враховуються як витрати за проектом за аналогічними причинами.

4. В розрахунок повинні прийматися тільки вигоди і витрати,які релевантні (зв'язані) по відношенню до даного рішення, ірелевантні майбутні грошові потоки не повинні братися до уваги при обґрунтуванні рішення про інвестиції

5. Грошові потоки різних років мають бути приведені до зіставного вигляду за допомогою дисконтування або компаундування.

Розрахунок грошових потоків відокремленого проекту і приростних грошових потоків проводиться за схожою методикою, відмінність в основному полягає у методиці визначення вигод і витрат.

Алгоритм розрахунку грошового потоку відокремленого проекту.

1. Необхідно визначити які вигоди і витрати відносяться до цього проекту.

Як вже було сказано, при визначенні вигод і витрат повинні ігноруватися іррелевантні вигоди і витрати, безповоротні витрати і враховуватися альтернативні витрати і екстерналії.

Витрати за проектом можна умовно розділити на три основні групи – первинні інвестиції нульового року, поточні витрати і витрати на завершуючій стадії реалізації проекту.

Серед первинних інвестицій можна виділити вкладення коштів у придбання основних активів (матеріальних і нематеріальних), витрати на їх доставку і налагодження, інвестиції у збільшення запасів.

Серед поточних витрат можна виділити витрати на виробництво і реалізацію і податкові платежі.

До поточних вигод відносяться виручка від реалізації, податковий щит.

До витрат на завершуючій стадії проекту відносяться податки на прибуток з продажу основних активів, а до вигод - дохід від продажу основних активів.

2. Необхідно визначити до якого компоненту грошового потоку відносяться ті або інші витрати і вигоди – до операційного грошового потоку, приросту чистих капітальних витрат, приросту чистого робочого капіталу.

3. Необхідно визначити до якого року відносяться ті або інші витрати і вигоди.

4. Розрахувати кожен компонент грошового потоку окремого року.

5. Розрахувати грошовий потік кожного року.

6. Привести грошові потоки окремих років до нульового року за допомогою дисконтування.

7. Підсумувати приведені грошові потоки окремих років.

Алгоритм розрахунку приростного грошового потоку.

Спочатку необхідно визначити наскільки збільшаться вигоди і витрати підприємства завдяки реалізації проекту.

До первинних витрат відносяться інвестиції у придбання основних активів, включаючи витрати на їх доставку і налагодження, у збільшення запасів, податки на дохід з продажу старих основних активів.

До первинних вигод можна віднести дохід від продажу старих основних активів, кошти, що отримуються від зменшення оборотних активів.

Серед поточних відтоків можна виділити збільшення витрат на виробництво і реалізацію, зменшення доходів, збільшення оборотних активів, збільшення податкових платежів. На збільшення податкових платежів впливають не тільки зменшення витрат і збільшення доходів, але і зменшення податкового щита у разі продажу устаткування, яке не до кінця амортизовано.

До поточних притоків відносяться збільшення доходів, зменшення витрат, зменшення оборотних активів, зменшення податкових платежів, наприклад, унаслідок збільшення амортизаційних відрахувань.

До витрат на завершуючій стадії проекту відносяться податки з продажу основних активів, а до вигод - дохід від продажу основних активів і збільшення оборотних активів.

Надалі схема розрахунку приростного грошового потоку збігається з алгоритмом розрахунку грошового потоку відокремленого проекту – з другого по сьомий етапи.