Також необхідно описати основні характеристики ринку, на який виходить підприємство, експортно-імпортні відносини на ринку, основних представників ринку.

На багатьох підприємствах і раніше ставилося питання про необхідність вивчення ринку збуту продукції, але без конкретно поставленої цілі таке вивчення часто було нікому не потрібним і мало пізнавальний характер.

Усі цілі можна розподілити на два види – цілі розвитку і стабілізації.

Цілі промислового підприємства також можна поділити на декілька класів:

- економічні (досягти визначеного рівня прибутку);

- кількісні (збільшити обсяг продажу на 10%);

- якісні (внести корективи в технологічний процес);

- "егоїстичні" (підвищення престижу і поліпшення іміджу підприємства);

- соціальні (поліпшення соціальних умов службовців, збереження робочих місць);

- екологічні (усунення збитку навколишньому середовищу) і т.ін.

Багатоплановість цілей пояснюєте тим, що підприємство, будь-яка економічна система є багатоцільовими. Але складність полягає у визначенні пріоритетів цілей.

Цілі мають характеризуватися:

- конкретністю (формулювання результату);

- видимістю (термін виконання);

- реальністю, реалізованістю (досяжність);

- кількісною визначеністю;

- логічністю (одна не суперечить іншій);

- ефективністю (результативністю і прибутковістю;

- побудовою за ієрархічним принципом.

Найбільш характерними задачами виходу на внутрішній товарний ринок є такі:

1. Збільшити обсяг продажу продукції, що випускається (у відсотках).

2. Отримати прибуток від продажу (у відсотках).

3. Визначити реальну потребу внутрішнього ринку в продукції промислового підприємства.

4. Обґрунтувати продовження чи згортання випуску визначеного виробу.

5. Визначити напрямки в технічній політиці промислового підприємства (підвищення якості продукції, що випускається, створення сервісних і супутніх послуг, упакування і т.ін.).

6. Асортиментна політика промислового підприємства. Необхідність випуску нової продукції.

На основі висновків, зроблених з аналізу зібраної інформації, можна визначити (перевірити) цілі діяльності підприємства взагалі чи його окремих частин. Цілі і є тими ключовими результатами, до яких підприємство прагне у своїй діяльності протягом досить тривалого часу. Нормативна кількість цілей — 4-6. Ставлячи перед підприємством визначені цілі, виробник підтверджує те, до чого підприємство прагне, розвиваючи в рамках визначальної лінії різні комерційні цілі.

При визначенні (перевірці) цілей діяльності зазвичай виникають такі основні запитання:

1. Які цілі вибрати і у якій послідовності їх розставити?

2. Наскільки актуальні ці цілі та як оцінюються можливості їхнього досягнення?

При визначенні (перевірці) цілей потрібно виходити насамперед з міркувань тієї групи, якою підприємство і було створено (це найчастіше міркування власників).

Підприємство пов'язане з великою кількістю взаємодіючих груп. Кожна така група по-своєму зацікавлена в результатах діяльності підприємства. Від відношення підприємства до цих груп залежить, які цілі будуть поставлені. Персонал, наприклад, зацікавлений у таких цілях, які б гарантували можливість продовження роботи на даному підприємстві, давали б підприємству можливість стабільної виплати заробітної плати і створення сприятливих і безпечних умов праці, надавали б можливості для професійного росту і кар’єри.

Відношення різних взаємодіючих груп до поставлених цілей і їхні міркування можуть істотно змінюватися. У зв'язку з цим виникають труднощі в постановці цілей, одностайно схвалюваних усіма взаємодіючими групами. У подібних випадках необхідно виробити таку угоду, за якої досягнення якоїсь однієї цілі сприяло б досягненню інших.

Часто ціль виражається як напрямок чи розвиток як збільшення до сучасного рівня, або в порівнянні з іншою групою (наприклад, провідною на ринку).

Основною проблемою визначення цілі є її вимірність. Чим ясніша вимірна ціль, тим легше її досягти і тем легше тримати її під контролем. Постановка вимірних цілей вимагає додаткової обробки фактичного матеріалу, зібраного під час аналізу вихідних позицій, і оцінки його з погляду на зміст цілі. З погляду вимірності цілі має сенс подумати при її визначенні над такими запитаннями.

1. Що вимірюється (гроші, матеріали, машини, устаткування, люди)?

2. Як вимірюється (керування капіталом, використання матеріалів, робота машин, робота людей)?

3. Який спосіб виміру (фундаментальний, вимір співвідношень, тенденцій)?

4. Які функції виміру (доцільна точність)?

5. Які витрати виміру (час, праця, гроші)?

6. Яка методологічна база (література й інші джерела)?

7. Які кінцеві критерії вибору показників (витрати, потенційна вартість, час, доступність інформації для обліку, статистична надійність вимірів і компетентність)?

Зазвичай знайти параметри для визначення комерційних цілей неважко, але при вимірюванні некомерційних цілей сучасний рівень знань далеко не завжди дозволяє визначити їх кількісно. У такому випадку, очевидно, можна розробити поряд з кількісними параметрами і якісні.

Актуальність цілі необхідно перевіряти щорічно в міру зміни основних факторів. Нестабільність різних зовнішніх і внутрішніх явищ змушує гнучко відноситися до поставлених цілей. Цілі та їхні пріоритети не є постійними величинами, вони можуть час від часу переглядатися у зв'язку зі змінами зовнішніх і внутрішніх умов. Вони піддаються перегляду й у тому випадку, коли ціль вважається досягнутою чи вона виявилася помилковою.

Сформулюйте цілі підприємства:

1. на п'ять років;

2. на чотири роки;

3. на три роки;

4. на два роки;

5. цілі на майбутній рік (рік перший).

Постановка маркетингових цілей є ключовим етапом у плануванні маркетингу. Маркетингові цілі, по суті , стосуються тільки двох аспектів — продуктів і ринків: які продукти ви хочете продати і на яких ринках. Цілі в сфері ціноутворення, розподілу продукту, реклами та інших даних є цілями більш нижчого рівня. Звідси випливає чотири варіанти постановки маркетингових цілей:

1) існуючі продукти для існуючих ринків;

2) нові продукти для існуючих ринків;

3) існуючі продукти для нових ринків;

4) нові продукти для нових ринків.

Оптимально у маркетинговому плані має бути не більше 6-8 цілей. У цьому випадку легше під час вибору стратегій і розробки оперативних планів сконцентрувати увагу на ключових напрямках дій. За даними експертного опитування керівників фірм США і Японії відносно цілей маркетингової діяльності отримано чотири найпріоритетніші цілі з дев'яти, представлених в анкеті:

1) прибуток на інвестиції;

2) прибуток на акцію;

3) збільшення ринкової частки;

4) збільшення нових ринків.

Після вивчення даного матеріалу слід доповнити табл. 2.

Таблиця 2

Цілі маркетингу на майбутній рік:

1. Щодо продукції.	-
2. Щодо цін.	-
3. Щодо місця і способів продажу.	-
4. Щодо шляхів поширення інформації про підприємство.	-
5. Щодо споживачів.	-
6. Щодо обсягу реалізації продукції (послуг).	-

Мета цього розділу - спостереження за всіма реальними і потенційними конкурентами. Тому необхідно виділити тільки ті групи підприємств, що є прямими конкурентами або використовують схожі стратегії діяльності на ринку.

Відповідно до досліджень М. Е. Портера стан конкуренції на визначеному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:

1) суперництво серед конкуруючих продавців;

2) конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентоспроможними з погляду ціни;

3) загроза появи нових конкурентів;

4) економічні можливості й торгова спроможність постачальників;

5) економічні можливості й торгова спроможність покупців.

Існує, принаймні, одинадцять типів рушійних сил, які володіють можливостями змінювати ринкові умови й інтенсивність дії сил конкуренції:

- швидке чи повільне зростання довгострокового попиту;

- зміни у складі покупців і способах використання продукту;

- відновлення продукту;

- інновації;

- маркетингові інновації;

- вхід чи вихід великих фірм

- розсіювання технічних і технологічних досягнень;

- зміни у витратах й ефективності;

- поява купівельних переваг диференційованого вибору товарів масового споживання (чи навпаки);

- зміни в державній політиці та регулюванні;

- зменшення невизначеності й ризику.

Необхідно завести і регулярно поповнювати інформацією картотеку основних конкурентів:

У навчальних цілях необхідно детальніше розглянути двоє-троє підприємств конкурентів та розробити для них профіль конкурента (з 12 пунктів), оцінити конкурентоспроможність підприємства, зробити прогноз обсягів продукції підприємства до 2005 року, та оцінити конкурентоспроможність одного з видів продукції, яку випускає підприємство методом семантичного диференціалу.

3. Розрахунок ефективності інформаційних та організаційно-комерційних послуг

3.1. Розробка параметричної моделі оцінювання ефективності інформаційного продукту

Оцінювання ефективності інформаційних та організаційно - комерційних послуг завжди була і залишається однією з актуальних проблем як у теоретичному, так і в практичному плані. Вона зумовлена, перш за все, багато аспектного впливу названих послуг на всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання. Утім, не всі результати цього впливу підпадають кількісному вимірюванню.

Тому обмежимося лише окремими її аспектами і розглянемо найпоширеніші підходи до оцінювання результативності інфор­маційних та організаційно-комерційних послуг.

Багато видів інформаційних продуктів та послуг під час вико­ристання їх споживачем забезпечують йому конкретну економічну вигоду, яку можна кількісно виміряти. В цьому разі економічний ефект визначається як різниця між величиною економічної вигоди та сумою плати за послугу.

На думку фахівців з інформатизації, оцінювання ефективності продукту можна здійснювати із використанням апарату моделювання. Для цього треба визначити параметри, на які впливає ін­формаційний продукт, та складові цього параметра. Кожен із параметрів отримує оцінку в балах у межах від 1 до 10, сума балів за складовими параметра не може перевищувати 10. Оскільки якісній оцінці не завжди можна знайти кількісний еквівалент у балах, варто скористатися послугами експертів. Вони мають оцінити значимість кожної складової у відповідному параметрі.

Параметрична модель оцінювання ефективності інформаційного продукту та послуги має вигляд:

де а — параметр;

і = 1, 2, 3 — індекс параметра;

і = 1 — продукція;

і= 2 — маркетинг;

і = 3— менеджмент;

j= 1, 2,... 11 — індекс часткової оцінки параметра;

j = 1 — змістовна цінність інформації;

j = 2 — корисність цієї інформації за прийняття споживачем єкономічно вигідних рішень;

j = 3 — можливість реалізації цінності інформації у споживача;

j = 4 — підприємливість у просуванні інформації на ринок;

j= 5 — рівень потрібних знань про інформаційну базу спожиачів;

j = 6— рівень відповідності запропонованої інформації коикретним потребам покупця;

j = 7 — стратегія фірми — збутова чи маркетингова;

j = 8 — рівень кваліфікації менеджерів;

j = 9 – досвід роботи в інформаційній сфері;

j= 10 — рівень інтуїції й далекоглядності (відсоток правиль­них рішень від усіх інтуїтивно прийнятих);

j = 11 - адаптованість і швидкість реакції на зміну зовніш­нього середовища.

Побудуємо матрицю А = (а,,) оцінювання ефективності інфор­маційних продуктів та послуг (табл.1).

Вільні клітинки матриці заповнюються нулями.

На оцінки накладаються такі обмеження:

a_ti— значення оцінки в балах;

;

Підсумовуючи часткові оцінки у перших трьох рядках, отри­маємо — значення оцінки кожного параметра ефективності.

Таблиця 1