Порядок переведення з одного підприємства на інше.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра цивільного та трудового права

Індивідуальна робота

на тему:

« Порівняльна характеристика переведення та переміщення»

Виконав:

студент 3 курсу , 1 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Балабін В. М.

Науковий керівник:

Кравчук Т. В.

КИЇВ – 2016

Порядок переведення з одного підприємства на інше.

Статтею 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію (далі — підприємство) допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв’язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.

Слід зазначити, що КЗпП містить ряд норм, які захищають права працівника в разі переведення на іншу роботу.

Так, частиною п’ятою статті 24 КЗпП встановлено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 роз’яснено, що в разі обгрунтованості позову суд своїм рішенням зобов’язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати. З іншими особами договір про прийняття на роботу укладається з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник здійснив вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил частини другої статті 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (Додаток 1).

У листі-запиті доцільно зазначити строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов’язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівникові або надсилається на інше підприємство поштою.

У разі згоди власника або уповноваженого ним органу підприємства, на якому працює працівник, на припинення з останнім трудового договору за пунктом 5 статті 36 КЗпП на підставі переведення працівнику необхідно подати відповідну заяву з проханням звільнити його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі відповідної заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення (Додатки 2, 5). Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на пункт 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк (Додатки 3, 6). Відповідно до частини другої статті 47 КЗпП у разі вимоги працівника йому видається копія наказу про звільнення.

Отже, для переведення працівника на інше підприємство потрібні згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може. Тому навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП, але нема погодження власників зацікавлених підприємств, де працює працівник і куди він бажає працевлаштуватись, або уповноважених ними органів, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

Крім того, слід також зазначити, що працівник, звільнений на підставі переведення за пунктом 5 статті 36 КЗпП на конкретне підприємство, не може працевлаштовуватися на інше, не вказане в наказі про звільнення, підприємство.

У трудовій книжці працівника записи про звільнення з роботи та прийняття на роботу в порядку переведення повинні чітко відповідати текстам наказів (розпоряджень) (Додаток 4).

Згідно з частиною третьою статті 26 КЗпП при переведенні на роботу на інше підприємство випробування працівникам не встановлюється.

Статтею 81 КЗпП врегульовано питання щодо права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Встановлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства на інше, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

При цьому якщо працівник повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Додаток 1

ВАТ «ХЛІБЗАВОД»