Виробничий цикл підприємства та його тривалість

Сутність і види циклів. Просторове розташування об'єктів у певній послідовності один за одним передбачає, що операції процесу в часі мають виконуватися в тій самій послідовності. Часові зв'язки розглядаються як відрізки (моменти) часу здійснення окремих стадій сукупного чи часткового процесу, або як його проміжні чи кінцеві результати. Таким чином, часові від­ношення між елементами процесу пов'язані з просторовими.

Під виробничим циклом розуміється календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво де повного виготовлення готової продукції або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу. Тривалість виробничого циклу розраховується в одиницях календарного часу (години, дні, місяці).

Виробничий цикл, як відрізок часу, починається з моменту початку виробничого процесу і закінчується моментом виходу готового виробу або партії деталей, складальної одиниці. Так, для простого процесу виробничий цикл починається із запуску у виробництво заготовки (партії заготовок) і закінчується випуском готової деталі (партії деталей). Виробничий цикл складного процесу складається із сукупності простих процесів і по­чинається із запуску у виробництво першої заготовки деталі, а закінчується випуском готового виробу або складальної одиниці.

Тривалість виробничого циклу залежить від: трудомісткості виготовлення готового виробу, що визначається технічно обґрунтованими нормами часу; часу виконання допоміжних операцій; часу природних процесів; тривалості перерв у виробничому процесі; кількості предметів праці, які одночасно запускаються у виробництво (розміру партії); виду руху оброблюваного предмета по операціях виробничого процесу.

Структура виробничого циклу. Структура виробничого циклу виготовлення будь-якої продукції складається з часу виробництва й часу перерв.

Затрати часу, що входять до складу виробничого циклу, відображені на рис. 4.

Час виробництва складається з тривалості виконання технологічних операцій (Т_тех); допоміжних операцій: підготовчо-завершальних (t_пз), транспортно-складських (t_т), контрольних (t_к) природних операцій (t_пр).

Час перерв ділиться на перерви в робочий і в неробочий час. Останні - так звані регламентовані перерви (між змінами, на обід, святкові та вихідні дні). Перерви в робочий час складаються з перерв партіонності, міжопераційного (t_мо), міжцехового (t_мц) міжзмінного очікування.

Рис. 4. Структура виробничого циклу

Перерви партіонності виникають під час оброблення деталей партіями, коли кожна деталь, що надходить на робоче місце у складі партії аналогічних деталей, пролежує двічі: один раз до початку оброблення, а другий раз - до закінчення оброблення всієї партії перед її транспортуванням на наступну операцію. Ці перерви розраховуються разом із тривалістю технологічних операцій і складають операційний цикл (Т₀).

Перерви міжопераційного очікування виникають через неузгодженість тривалості суміжних операцій технологічного процесу, що зумовлює простої предметів праці до моменту звільнення робочих місць (устаткування) для проходження обробки на черговій операції.

Перерви міжцехового очікування виникають за різночасного виготовлення деталей, що входять до одного комплекту. Їх іноді називають перервами очікування комплектації, вони можуть бути внутрішніми та міжцеховими. Як правило, такі перерви виникають під час переходу продукції від однієї стадії виробництва до іншої або з одного цеху в інший. Тривалість цих перерв багато в чому залежить від якості оперативно-виробничого планування.

Перерви в неробочий час зумовлені режимом роботи підприємства, їх тривалість залежить від кількості вихідних, святкових днів і робочих змін, тривалості перерв між ними, а також перерв на обід.

Перерви також бувають вимушеними з таких причин: незадовільна організація виробництва на даному підприємстві (неналежна організація робочих місць, невчасна подача матеріалів або інструменту, низька якість технічної документації або затримка її підготовки, недоліки ремонту); випадкові обставини, наприклад, затримка надходження матеріалу від постачальника, вимикання електроенергії, аварії устаткування, брак деталей і т. д.

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва, рівня організації виробничого процесу та інших чинників. У безперервних виробництвах (хімічне, металургійне та ін.) найбільша частка у виробничому циклі припадає на час виробництва. У дискретних виробництвах (наприклад, у машинобудуванні) перерви становлять 70-75 % загальної тривалості виробничого циклу. Зі збільшенням серійності виробництва частка перерв знижується.

Тривалість структурних складових виробничого циклу залежить від чинників конструкторського, технологічного й організаційного характеру (табл. 4).

Тривалість виробничого циклу значно залежить від тривалості операційних циклів. Останній являє собою тривалість обробки партії на одній операції процесу. Якщо на операції встановлено декілька працюючих агрегатів (станків), то операційний цикл можна визначити за формулою:

де - тривалість операційного циклу, хв.;

m – розмір партії деталей, шт.;

- тривалість операції на одну деталь партії, хв..;

- число робочих місць на операції.

Таблиця 4

Чинники, що впливають на тривалість виробничого циклу

№ з/п	Структурні складові циклу	Чинники
конструкторські	технологічні	організаційні
	Час технологічних операцій	Структура виробу, його кількісний склад Габарити, маса виробу Складність і точність деталей Матеріаломісткість конструкції Рівень стандартизації та уніфікації	Складність технологічного процесу, відповідність його типу та обсягу виробництва Технічний рівень знарядь праці Ступінь прогресивності технологічного оснащення	Рівень організації робочого місця і система його обслуговування Система планування та контролю Форми і системи оплати праці
	Час транспортних операцій	Габарити і маса деталей та виробу в цілому Кількість деталей та складальних одиниць	Ступінь прогресивності застосування транспортних засобів та операцій	Рівень організації транспортування Наявність засобів транспортування та їх відповідність предметам праці, що переміщуються Маршрутизація перевезень
	Час технологічного контролю	Структура виробу Габарити та маса Складність деталей та вимо­ги до їх якості	Ступінь технологічності процесів контролю Технічний рівень контрольно-вимірювальної апаратури та пристроїв	Раціональність системи технічного контролю та її організаційне забезпечення

На тривалість виробничого циклу партіонного процесу значно впливає порядок просування предметів праці по ступенях процесу. Цей порядок, вид просування пов’язаний зі сполученням операційних циклів у часі. Відомі три різновиди сполучення операційних циклів: послідовний, послідовно-паралельний (змішаний) і паралельний.

Для процесів з партіонним запуском (m) і передачею деталей на наступні ступені транспортними (передавальними) партіями (р) системним параметром з’являється ритм процесу (R). Він визначається зо формулою:

де Т – такт процесу (або штучний ритм) – інтервал часу, через який відбувається запуск (випуск) кожного виробу (деталі).

Послідовний вид руху. Організація процесу передбачає, що при обробці планової партії на ступені (робочому місці) робітник працює без перерв між кожними деталями планової партії, тобто безперервно.

Цей вид руху при простої організації має найбільшу величину циклу та великі перерви в обробці партій на робочих місцях. Довжина циклу визначається за формулою:

Послідовно-паралельний вид руху. Умова організації процесу зберігається як для послідовного руху, тобто безперервність обробки на ступені зберігається.

У цьому процесі робітник на наступному ступені починає операцію раніше, ніж завершиться обробка партії на попередньому ступені. Тривалість циклу визначається за формулою:

Паралельний вид руху. Попередня умова обробки на операції порушується. Будуються цикли по передавальній партії, з “вузького” ступеня пристроюється другий передавальний цикл. Тривалість циклу визначається за формулою:

Безперервна робота має місце тільки на одному (вузькому) ступені, який має самий великий операційний цикл.

Паралельний процес характеризується меншою довжиною циклу, ніж послідовний, і часто, ніж послідовно-паралельний. У даному прикладі вони дорівнюють один одному.

Паралельний вид руху доцільно використовувати у процесах, які мають рівні операційні цикли по ступенях. Тоді досягається повна безперервність просування предмета праці, роботи устаткування й робітників на робочих місцях.