Фактори що впливають на розвиток інформаційного суспільства
Тема 4: Правове забезпечення інформаційних процесів на основі інформаційного права.
Мета: Ознайомлення з правовим забезпеченням інформаційних процесів на основі інформаційного права. Вивчення та ознайомлення факторів що впливають на розвиток інформаційного суспільства.
План:
1.Фактори що впливають на розвиток інформаційного суспільства.
2.Інформація і процес становлення інформаційного суспільства.
3.Інформатизація та розвиток соціальної держави. Інформаційні послуги.
4.Інтернет та його вплив на розвиток громадського суспільства.
5.Правове регулювання засобів масових комунікацій.
Використана література:
Основи інформаційного права України B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника., Навч. посіб. — К.: Знання, 2004. — 274 с.
Закон України «Про інформацію»
Юридична енциклопедія: У 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1998.
Тимошенко II., Лаптев СТ., Ліпкан В А., Онищенко Г. Закон України "Про недержавне забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності в Україні" // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України.— К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. — С. 466 - 477.
Голубев В.О.. Гавловський ВД., Цимбалюк B.C. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використаная комп'ютерних технологій // За заг. ред. д.ю.н. Калюжного P.A. — Запоріжжя: Просвіта, 2001. — 252 с.
Фактори що впливають на розвиток інформаційного суспільства
Усе частіше об’єктами наукових розвідок постають інформаційні технології, інформаційне суспільство, інформаційна безпека тощо. Глибоке проникнення інформаційних технологій у всі сфери життя і діяльності людини є основною рушійною силою сучасних соціальних трансформацій. Важливо, що характер інформаційного впливу нині змінюється у зв’язку зі стрімким розвитком інформаційних технологій.
Теоретичною основою дослідження є надбання сучасної філософії у царині рефлексії феномену сучасного інформаційного суспільства, відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних філософів, соціологів, політологів.
У широкому значенні слово технологія - це спосіб освоєння людиною матеріального світу з допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну (наукові принципи та обґрунтування), матеріальну (знаряддя праці) і соціальну (фахівці, які володіють професійними навичками). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технології.
Історично термін “технологія” виник у сфері матеріального виробництва. Інформаційну технологію у цьому контексті можна вважати технологією використання програмно-апаратних засобів обчислювальної техніки у даній предметної області.
Поняття інформаційної технології з'явилося з появою інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки у якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальний рівень, ініціатива, творчість тощо.
Інформаційна технологія - цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування [2].
Дослідження соціальних процесів, зумовлених поширенням інформаційних технологій, передбачає уточнення тлумачення “інформація” та “інформаційне суспільство”.
Інформацію як термін не можна розглядати лише як технічне поняття. Інформація (поряд з енергією і матерією) входить до переліку фундаментальних світових характеристик та специфічно пов’язана з порядком і визначеністю.
Зокрема, інформація трактується як заперечення ентропії (Л.Бріллюен); комунікація і зв'язок, у процесі яких усувається невизначеність (К.Шеннон); передача розмаїтості (Дж.Ешбі); міра складності структур (X.Моль); ймовірність вибору (І.Яглом) [5, с.96].
З позиції теорії інформації (семіотики) інформація - це “міра усунення невизначеності знання в одержувача повідомлення про стан об'єкта або про якусь подію” [5, с.97].
В рамках динамічної теорії інформації (одного з розділів синергетики) Д.Чернавський пропонує таке визначення: “інформація є запам’ятований вибір одного варіанта з декількох можливих і рівноправних”[20]. Цінність же інформації залежить від того, наскільки ця інформація сприяє досягненню певної мети. Тому інформація не має цінності, якщо немає мети чи вибору.
Особливість інформації полягає в тому, що, незважаючи на безупинно зростаюче її використання, вона постійно нагромаджується в обсягах, що збільшуються. Саме це стимулює розвиток і вдосконалювання технології експлуатації інформаційних ресурсів - технологій нагромадження й поширення інформації, які одержали назву “інформаційно-комунікаційні технології”. З розвитком засобів інформації й комунікації, що оперують інформацією, трансформують, дозують її, створюється можливість певного інформаційного управління суспільством, у якому влада заснована й здійснюється шляхом панування над управлінням інформаційними потоками. Питання влади все частіше висувається як питання інформації: хто управляє її організацією, розподілом її потоків та її дозуванням, той реально управляє й самим суспільством.
Діяльність людей і організацій зараз усе більшою мірою залежить від їхньої інформованості і здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Перш ніж розпочати якісь дії для прийняття рішень, необхідно провести велику роботу зі збирання і переробки інформації, її осмислення й аналізу, пошуку раціональних рішень у будь-якій сфері діяльності, що неможливо без залучення спеціальних технічних засобів.
Знання, і в першу чергу знання високотехнологічне, здатне породжувати нове знання і бути упровадженим у будь-яку сферу людської діяльності, стає основним ресурсом людства.
Отже, характерними особливостями інформаційного суспільства є пріоритетне значення інформації як головного ресурсу, зайнятість більшості працюючих створенням, збереженням, переробкою та реалізацією інформації, збільшення ваги інформаційних процесів у всіх сферах суспільного життя.
З появою інформаційного суспільства виникло багато проблем, пов’язаних з його організацією, а саме – розробленням ефективної політики, стратегії й тактики розвитку. Джерелами конкурентної переваги стають не природні, трудові чи фінансові ресурси, а плоди творчої діяльності, тобто інновації, нові знання та технології. Під впливом інновацій відбувається структурний перерозподіл зайнятості населення у бік інформаційної сфери. Інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин.
Відзначимо, що на тлі широкого впровадження високих технологій, які ініціюють глибинні трансформації у всіх сферах буття і здатні кардинально впливати на процеси самоорганізації складних систем, розвивається новий тип суспільства. Ми живемо в історичний момент, що, за словами Кастельса, “характеризується трансформацією нашої “матеріальної культури” через роботу нової технологічної парадигми, побудованої навколо інформаційних технологій” [3]. Характерні риси нової інформаційно-технологічної парадигми [3]:
- Інформація є сировиною. На відміну від попередніх технологічних революцій тепер ми маємо справу з технологіями для впливу на інформацію, а не з просто інформацією, призначеною для впливу на технологію.
- Всеохоплюваність ефектів нових технологій, оскільки інформація є інтегральною частиною людської діяльності. Інформація міститься в будь-якій діяльності людини, пронизує всі процеси нашого індивідуального і колективного існування.
- Мережева логіка будь-якої системи, яка використовує ці нові інформаційні технології. Морфологія мережі найкращим чином пристосована до зростаючої складності взаємодій та непередбачуваних форм і способів розвитку, коли вдається поєднати структуроване і неструктуроване.
- Інформаційно-технологічна парадигма ґрунтується на гнучкості. Організації та інститути можна змінювати шляхом перегрупування їх компонентів. Ця особливість може бути як корисною, так і нести в собі репресивну тенденцію.
- Конвергенція конкретних технологій у єдину високоінтегровану систему. Так, мікроелектроніка, телекомунікації, оптична електроніка і комп’ютери інтегровані тепер в інформаційних системах.
Всеохоплюваність, складність і мережевий характер є вирішальними якостями інформаційно-технологічної парадигми.
Нині в центрі уваги не знання та інформація, але “застосування таких знань та інформації для генерування знань та пристроїв, що обробляють інформацію і здійснюють комунікацію, у кумулятивній петлі зворотного зв’язку між інновацією і напрямками використання інновацій”[3].
М.Кастельс зазначає, що спроможність чи неспроможність суспільства керувати технологією, особливо стратегічними технологіями, значною мірою формує долю суспільства, хоча “технологія per se не детермінує історичну еволюцію та соціальні зміни, технологія (чи її відсутність) втілює здатність суспільства трансформувати себе і визначає напрямки, на яких суспільство (завжди через конфліктний процес) вирішує застосувати свій технологічний потенціал” [3, c.29]. Досліджуючи взаємозв’язки між технологією і суспільством автор праці “Інформаційна епоха” зауважує, що необхідно пам’ятати про роль держави як вирішальний фактор, що гальмує чи прискорює технологічну інновацію.
Д.Тапскотт, вивчаючи можливості реалізації нового типу суспільства (у його розумінні — електронно-цифрового), виділяє дванадцять ознак, об’єднаних спільною ефективною концепцією інформатизації: орієнтація на знання; цифрова форма представлення об’єкта; віртуальна природа; молекулярна структура; інтеграція, міжмережева взаємодія; вивільнення від посередників; конвергенція; інноваційна природа; трансформація відносин виробник-споживач; динамізм; глобальні масштаби; наявність суперечностей. Сенс нового суспільства, на думку Д. Тапскотта, полягає “у боротьбі за майбутнє, здатності створювати нові товари і послуги, можливості перетворювати підприємства у нові структури, які вчора ніхто й не уявляв, а завтра вже й думати забуде” [6, с.53].
Інтернет виконує роль технологічного базису для організаційного різновиду інформаційної ери – мережі. Мережа є сукупністю зв’язаних між собою вузлів. Взагалі, мережі - це достатньо старі форми матеріалізації людської діяльності, проте в наші дні вони знайшли нове життя в результаті перетворення їх в інформаційні мережі, об’єднані Інтернетом. Як організуючий засіб, вони володіють незаперечними перевагами завдяки властивим їм якостям, необхідним для виживання і досягнення успіху в умовах швидкого змінного оточення.
Результатом упровадження ІКТ є безпрецедентне поєднання гнучкості і якості виконання завдань, скоординованого ухвалення рішень і їх децентралізованого виконання, індивідуалізованого самовираження і глобальної горизонтальної комунікації, що у результаті трансформується у вищу форму організації людської діяльності.
На відміну від інших суспільних перетворень, “ядро трансформації, яку ми переживаємо зараз, пов’язано з технологіями обробки інформації та комунікацією” [3]. Історичний тренд демонструє: найважливіші функції та процеси в інформаційну епоху зорганізовано довкола мереж. Мережі творять нову соціальну морфологію, а дифузія мережевої логіки суттєво змінює процеси виробництва та сприйняття влади і культури.
Розглядаючи питання виникнення мережевого суспільства, М.Кастельс досліджує взаємодію між двома відносно автономними тенденціями: розвитком нових інформаційних технологій і спробою старого суспільства використати владу технології на користь технології влади. Люди, організації і все суспільство в цілому беруть участь в перетворенні технології шляхом оволодіння нею, її видозміни й експериментування з нею. Це головний висновок з соціальної історії технологій, який виявляється справедливим щодо Інтернету – ключової технології інформаційної епохи. Інтернет видозмінює спосіб нашої комунікації один з одним, водночас ми змінюємо і сам Інтернет. В результаті такого взаємовпливу утворюється нова соціально-технічна структура [3, с.17] .
Існування мережі - це факт, з яким не можна не рахуватися. Мережа змінює практично все в нашому житті. Від інформаційних технологій не слід очікувати утвердження демократичних цінностей. У світі інформаційних технологій починає панувати клас NETократів – нова правляча еліта, яка контролює ексклюзивний доступ до інформації. Нетократична влада не є владою прийняття рішень як таких. “Нетократична влада - це контроль над розумінням того, які будуть наслідки альтернативних рішень” [1, с. 192]. Ті, хто не може скористатися перевагами нових інтерактивних технологій, утворюють нижчий клас цифрової ери - консьюмерат – спільноту споживачів (від анг. “to consume” - споживати). Тож відсутність ієрархій в інформаційному суспільстві є просто ілюзією. Ієрархії трансформуються: якщо раніше вони були зорганізовані на основі особистостей чи організацій, то нині – на основі членства в мережах. Так формується “безжалісна структура мережевої влади”. Інтерактивність, своєю чергою, розуміємо як здатність користувача маніпулювати, керувати та безпосередньо впливати на сприйняття медіа.
Панування інтерактивності в якості головного атрибуту інформаційного обміну призведе до повної зміни самих основ усталеного порядку, до зміни механізмів розподілу влади в суспільстві та переходу її від одного правлячого класу до нового. Зрозумілою є виняткова роль власників інформаційних мереж (нетократів). Бард і Зодерквіст констатують, що “перевиробництво інформації” (очевидне для тих, хто мандрує глобальною павутиною) зумовило перенесення функції регулятора попиту та пропозиції від грошей - феномена по-своєму демократичного зважаючи на його відчуженість від суб’єктивних якостей і характеристик - до особистісних особливостей нетократов, здатних виокремлювати дієву інформацію.
Проблема гармонійного поєднання індивідуму й інформаційно-технічного середовища потребує подальшого дослідження.
Висновки. Дослідження різних підходів до розуміння сутності інформаційного суспільства дозволяє зробити висновок про те, що інформаційне суспільство – це принципово новий рівень в історії цивілізації, його основою виступають теоретичні знання, інформація та інформаційні технології. Саме вони є провідними цінностями майбутнього розвитку суспільства, вказують орієнтири трансформації соціальних зв’язків та взаємодії між людьми. Спроможність чи неспроможність суспільства керувати технологією, особливо стратегічними технологіями, значною мірою формує долю суспільства.
Розвиток інформаційних технологій сьогодні стає домінуючим фактором, який впливає на прискорення соціальних трансформацій сучасного суспільства. Нові технології створюють нові можливості, нові горизонти для розвитку особистості, розширюють діапазон вибору окремої людини.