По термінах дії розрізняють постійні, тимчасові і разові норми

Постійні норми розробляють для стійкої номенклатури робіт на повторювані операції; тимчасові – на повторювані операції в період (до трьох місяців) освоєння нових технологічних процесів; разові – на роботи, не передбачені виробничим планом підприємства.

По технологічній ознаці розрізняють норми єдині, типові і місцеві.

Єдині норми – це норми дня підприємств однієї галузі або ряду галузей на роботи, що виконуються в однакових організаційних умовах.

Типові норми встановлені на роботи, що виконуються по типових технологічних процесах.

Місцеві – на роботи, не передбачені єдиними та типовими нормами і на роботи, організаційно-технічні умови виконання яких дозволяють на даному підприємстві застосовувати норми більш прогресивні, ніж єдині і типові.

По структурній побудові норми поділяють на диференційовані й укрупнені.

Диференційованінорми розробляються на окремі робочі операції, переходи і трудові прийоми, укрупнені – на комплекс технологічно й організаційно зв'язаних між собою робочих операцій, наприклад на ремонт вагона.

По методу визначення норми можуть бути дослідно-статистичні і технічно обґрунтовані.

Дослідно-статистичнінорми часу встановлюють у цілому на робочу операцію без аналізу витрат по елементах на основі статистичних даних про фактичні витрати праці в минулому або на основі досвіду нормувальника, а також за аналогією з уже встановленою нормою.

Технічно обґрунтованінорми встановлюють з обліком раціонального технологічного процесу і наукової організації праці, найбільш ефективного використання засобів виробництва і робітника часу.

Для нормування праці виробничий процес поділяють на складові елементи. Основний і допоміжний процеси виробництва поділяють на робочі процеси, робочі операції, комплекси трудових прийомів, трудові дії і трудові рухи. Для вивчення використання робочого часу протягом робочого дня необхідно також знати співвідношення корисного (продуктивного) і непродуктивного часу роботи.

Норма часу містить у собі оперативний час, підготовчо-заключне, час на обслуговування робочого місця і регламентовані перерви.

Технічно обґрунтовані норми встановлюють аналітичним методом, що має два види — аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький.

Аналітично-розрахунковий метод передбачає розрахунок норми праці і складових її елементів по нормативах режимів роботи устаткування і нормативах часу. Цей метод визначає проектування найбільш раціонального змісту операції і послідовності її виконання, оптимальних режимів роботи устаткування, найкращої організації праці й обслуговування робочого місця. Залежно від ступеня диференціації процесу норми можна розраховувати по мікроелементах, диференційованих або укрупнених нормативах.

Аналітично-дослідницьким методом норму визначають на основі даних дослідження режимів роботи устаткування і витрат робочого часу, отриманих у результаті вивчення структури, послідовності виконання кожної операції і тривалості її елементів методами технічного нормування. Результати розрахунку зіставляють з наявними нормативними матеріалами. Аналітично-дослідницький метод технічного нормування містить у собі фотографію робочого дня, хронометраж і фотографію виробничого процесу.

Під фотографією робочого дня в нормуванні праці розуміють спостереження і вимір витрат часу на будь-які заходи протягом робочого дня або тільки визначеної його частини.

За результатами фотографії робочого дня складають фактичний баланс часу, виявляють втрати робочого часу і їх причини, намічають заходи для ліквідації втрат і максимального використання робочого часу. Фотографія робочого дня дозволяє установити нормативи підготовчо-заключного часу, часу на обслуговування робочого місця і регламентовані перерви, визначити виконання діючих норм, вивчити порядок обслуговування робочого місця і розрахувати норми витрат робочої сили для обслуговування робочих місць, верстатів і устаткування.

Фотографію робочого часу можуть проводити сам робітник (самофотографія) і нормувальник, майстер або технолог. Розрізняють фотографування індивідуальне, бригадне, групове, маршрутне, а також фотографію робочого дня багатоверстатника.

Процес фотографії робочого дня складається з підготовки до спостереження, спостереження, обробки й аналізу результатів спостереження.

При обробці дані фотографії визначають тривалість кожного елемента робочого часу, складають зведення однойменних витрат і розробляють фактичний баланс часу робочого дня. Потім аналізують утрати робочого часу і розробляють організаційно-технічні заходи щодо їхньої ліквідації.

Хронометраж – це спосіб вивчення витрат робочого часу в процесі спостережень і вимірів тривалості елементів технологічних операцій, що повторюються у визначеній послідовності. При хронометражі вивчають оперативний час у цілому або окремі трудові прийоми. Хронометраж застосовується при проектуванні нормативів оперативного часу на машинно-ручні і ручні операції, установленні норм оперативного часу, визначених аналітично-розрахунковим методом і узагальненні передових методів праці.

Хронометраж складається з таких етапів: підготовка до проведення хронометражу і розчленовування операції на складові елементи; спостереження і вимір тривалості виконання окремих елементів операції; обробка результатів спостереження для встановлення середньої тривалості елементів операції; аналіз і узагальнення матеріалів хронометражних досліджень, а також установлення норми часу або розрахункової тривалості виконання повторюваних елементів операції. Перед проведенням хронометражу спостерігач повинний ознайомитися з організаційними і технічними умовами виробництва, розділити операцію на елементи й установити фіксажні крапки, визначити необхідне число спостережень і роз'яснити робітникові мету та задачі проведеної роботи.

Необхідне число спостережень елементів операції встановлюється залежно від її тривалості і характеру. У процесі обробки й аналізу хронометражних спостережень з них виключаються неякісні виміри, перевіряється якість хронометражного ряду обчисленням коефіцієнта стійкості, розраховується середня тривалість кожного елемента операції за умови стійкості хронометражних рядів.

Хронометражзнімають за допомогою секундоміра безпосередньо на робочому місці чи шляхом аналізу відеозапису трудового процесу на відео- чи фотоплівку.

Під коефіцієнтом стійкості хронометражного рядурозуміється відношення максимального часу виконання елемента операції до мінімального:

К_ущ = , (7.2.1)

де Tmax i Tmin – відповідно максимальна і мінімальна тривалість виконання елемента операції.

Хронометражний ряд вважається стійким, якщо фактичний коефіцієнт стійкості менший або дорівнює нормативному.Значення нормативних коефіцієнтів стійкості залежать від типу виробництва, тривалості елемента і характеру операцій.

При організації вагоноремонтного виробництва можуть бути використані також ще три відомих методи нормування праці:

ü метод елементних нормативів часу;

ü спосіб, який оснований на використанні мікроелементного нормування;

ü метод вибіркових спостережень.

Елементні нормативиотримують за результатами хронометражу, що вже виконаний, потім їх класифікують і наводять у вигляді таблиць, які розміщують у нормативних документах, довідниках або в комп'ютерних базах даних. Такі нормативи використовуються при розробленні норм часу для нових робіт або для уточнення та внесення змін до відповідних норм існуючих робіт.

Мікроелементні нормивикористовуються для нормування тривалості виконання базових елементних мікрорухів, а не конкретних елементів роботи (чи операції), тобто таких мікрорухів, із яких складаються ці елементи і тривалість яких значно менша, ніж тривалість даного елемента (частини) роботи. Використання мікроелементних норм, де одиниці виміру оцінюються з точністю до 0,0001 хвилини або навіть секунди, відбувається для розроблення різних видів автоматичних ліній і модулів, де потрібна досить велика точність синхронізації мікрорухів.

Метод вибіркових спостереженьзастосовується для:

ü визначення коефіцієнта простою, який потрібен для розрахунків ефективного часу роботи працівників чи обладнання;

ü вимірювання продуктивності, що необхідна для розроблення норм виробітку робітників;

ü визначення нормативів часу, які потрібні для розрахунків норм часу виконання операцій.

Важливість засвоєння питань лекції 7.2 визначається в тім, що основу виробництва на підприємстві становлять виробничі й трудові процеси – діалектично інтегровані елементи цілісного механізму функціонування виробничої системи.

Тому організація найбільш сучасної та раціональної форми цього механізму, яка спроможна динамічно реагувати на попит ринку й створювати конкурентоспроможну продукцію, є глобальним завданням виробничої діяльності підприємства. Реалізація цього завдання здійснюється поступово. Одним із провідних елементів є отримання найбільш ефективної організації виробничого процесу в просторі й часі.

Контрольні питання для самостійної роботи до «Розділу 7»

1 Охарактеризуйте основні стадії виробничого процесу на вагоноремонтному підприємстві.

2 Розтлумачте поняття "операція".

3 Що таке трудовий процес і яке він має відношення до виробничого процесу?

4 За якими ознаками класифікуються трудові процеси і до яких сфер трудової діяльності або виробничих процесів відносяться?

5 Назвіть основні етапи трудового процесу.

6 Які основні завдання необхідно розв'язувати в процесі організації трудової діяльності на підприємстві?

7 Охарактеризуйте головні складові організації трудового процесу.

8 За якими формами здійснюється розподіл праці?

9 Назвіть основну форму кооперації праці на виробництві та дайте її загальну характеристику.

10 Розтлумачте поняття "робоче місце". У чому полягає ефективна організація робочого місця ?

11 Що таке організація обслуговування робочих місць і які основні заходи вона передбачає?

12 Дайте характеристику основних методів планування праці.

13 Які форми організації праці застосовуються при ремонті рухомого складу?

14 Які норми витрат праці використовуються на підприємствах по ремонту рухомого складу?

15 Що таке „фотографія робочого дня” і „фотографія виробничого процесу”?

16 Розкрийте зміст основних методів нормування праці та в яких випадках використовується кожний із них?