Стандарти на штрихове кодування

На данный момент существует более 300 стандартов штрих-кодирования. Различные стандарты используют различные алгоритмы кодирования. У каждого алгоритма существуют свои особенности такие как минимальная и максимальная длинна данных, ограничения на размер штрих-кода и т.д. различные стандарты имеют свои достоинства и недостатки и часто разрабатываются с учетом конкретной области применения.

Держстандарт України в 1995 р. видав такі нормативні документи в галузі штрихового кодування.

ДСТУ 3144-94 Штрихове кодування. Терміни.

ДСТУ 3145-95 Штрихове кодування. Загальні вимоги.

ДСТУ 3146-95 Штрихове кодування. Марнування об’єктів ідентифікації. Форми.

ДСТУ-3145-95 Штрихове кодування, марнування об’єктів ідентифікації. Форми та розташування штрих кодових позначок EAN на тарі на пакування товарної продукції.

КНД 50-051-95. Штрихове кодування.

3. Якість. Економічні проблеми якості.

Качество- способность обьекта удовлетворять потребности.

Основными экономическими проблемами являются создание условий, обеспечивающих производство конкурентоспособной продукции, а так же создание и обеспечение уровней качества продукции, позволяющих на равных вести конкурентную борьбу на мировых рынках.

Увеличение качества продукции способствует повышению цены, и при определенных условиях снижению обьема продаж. В таком случае изготовитель должен снизить затраты на качество, при этом либо сохранив уровень цены , либо снизив ее.

Одним из наиболее действенных путей положительного воздействия на снижение затрат потреби теля является снижение затрат на эксплуатацию, в том числе на запуск в эксплуатацию, на техническое обслуживание, на ремонты, на снижение трудоемкости использования продукции. Существует экономический механизм зависимостиэкономической зффективности от улучшения качества, который выражается математически. Если изготовитель желает увеличить прибыль за счет совершенствования качества выпускаемой им продукции, то он должен количественно и качественно учесть интерес потребителя иметь продукцию с меньшей ценой потребления.

4. Контроль. Ціль статистичного контролю якості поліграфічної продукції.

Контроль — одна из основных функций системы управления. Контроль осуществляется на основе наблюдения за поведением управляемой системы с целью обеспечения оптимального функционирования последней. На основе данных контроля осуществляется адаптация системы, то есть принятие оптимизирующих управленческих решений.

Процедура статистического контроля качества продукции или приемочного контроля предполагает тестирование произвольной выборки образцов из партии готовой продукции и принятие решения, стоит ли принять всю партию, основываясь на качестве данной произвольной выборки. Приемочный контроль также осуществляется при оценке комплектующих, полученных от поставщика, либо при оценке деталей, которые были изготовлены ранее на предыдущем производственном этапе и хранились на складе.

5. Метрологія та кваліметрія. Основні поняття.

Метрология - это наука об измерениях, методах и средствах обеспечения их единства и способах достижения требуемой точности. Измерение - нахождение значения физической величины опытным путем с помощью специальных технических средств. Процесс измерения заключается в сравнении измеряемой физической величины с одноименной ей величиной, принятой за единицу. Средство измерений - техническое средство, используемое при измерениях и имеющее нормированные метрологические характеристики. Результат измерения - это значение физической величины, найденное опытным путем. Физической величиной называют свойство, общее в качественном отношении для многих физических объектов, но в количественном отношении индивидуальное для каждого объекта. Под физическим объектом при этом понимают физические системы, их состояние, происходящие в них процессы, а также объекты химии и других наук, в которых используют физические методы.

Квалиметрия – научная дисциплина, в рамках которой изучаются методология и проблематика комплексной, количественной оценки качества объектов любой природы.

Качество — это совокупность свойств объекта потребления, обусловливающих возможность удовлетворения им требований потребителей в соответствии с назначением объекта. Потребитель — отдельный человек или группа лиц, предъявляющих к объекту оценивания одинаковые требования. Свойство — первичное, не определяемое понятие. Свойства выражают в одном или нескольких показателях, причем последние имеют шкалы измерения, что и позволяет, в конечном счете, перейти к количественной оценке качества. Количественная мера качества — количественное выражение уровня удовлетворенности потребителя проявлением свойств, составляющих качество в оцениваемом объекте.

6. Екологічна сертифікація.

Экологическая сертификация - это подтверждение соответствия безопасности продукции для человека и окружающей среды требованиям национальных и международных стандартов, нормативно-технических документов. Экологическая сертификация продукции проводится на добровольной основе по инициативе заявителя (изготовителя или поставщика продукции). Независимые испытательные центры осуществляют испытания продукции на предмет соблюдения сертификационных требований.

Экологическая сертификация продукции чрезвычайно популярна в настоящее время. В современных условиях, когда потребители начали чаще уделять внимание собственному здоровью и заботе об окружающей среде, продукция, прошедшая соответствующую экологическую сертификацию, становится все более востребованной на рынке. Экологическая сертификация также позволяет существенно поднять имидж и репутацию изготовителя или поставщика продукции за счет позиционирования себя на рынке, как о компании, заботящейся об окружающей среде и предлагающей потребителям только качественные экологически безопасные товары.

Кроме экологической сертификации продукции, сегодня набирает популярность и сертификация систем экологического менеджмента на предприятии по международным или национальным стандартам. Такая сертификация позволяет обеспечить безопасность и качество продукции.

7. Вибір вимірювальних засобів. Припустима похибка виміру і похибка
вимірювальних засобів.

Измерительные средства - название группы средств, применяемых для измерения линейных и угловых размеров деталей и готовых изделий.

Условно разделяются на измерительные инструменты и измерительные приборы. Наиболее часто к инструментам относят простейшие средства, а к приборам — более сложные.

Существует условное разделение на универсальные и специальные. К универсальным средствам измерения относятся те, с помощью которых измеряют линейные величины независимо от конфигурации контролируемой детали (штанген-инструмент, микрометры, скобы, Оптиметры и др.). Специальные предназначаются для измерения либо деталей определенной конструктивной формы (например, Зубоизмерительные приборы, резьбоизмерительный инструмент), либо определённого параметра изделия (шероховатости, плоскостности, прямолинейности и т. д.).

Погрешности измерений – отклонения результатов измерения от истинного значения измеряемой величины. Погрешности неизбежны, выявить истинное значение невозможно.

Погрешности средств измерений - эти погрешности называют еще инструментальными или приборными. Они обусловлены конструкцией измерительного прибора, точностью его изготовления и градуировки. Обычно довольствуются о допустимых инструментальных погрешностях, сообщаемых заводом изготовителем в паспорте к данному прибору. Если сведений о допустимой погрешности не имеется, то в качестве этой погрешности можно принять половину цены деления.

8. Стандартизація в поліграфії.Упорядкування діяльності в сфері управління якістю здійснюється за допомогою стандартизації, тобто розробки нормативних документів, які встановлюють загальні норми, правила та принципиуправління якістю.

Цели стандартизации в полиграфии:

стандарт — база для решения конфликтных ситуаций между заказчиками и исполнителями; использование стандартизованных по колориметрическим параметрам красок и определенных в стандарте запечатываемых материалов; возможность связывания в единую цепь всех стадий производства на основании единых данных, в том числе при распределенном или разделенном производстве, а также отдельных производственных стадий на независимых производствах; возможность полномасштабного внедрения систем управления цветом Color management и систем CIP/PDF-Х; быстрый вывод печатной машины на рабочий режим с применением установленных нормативных характеристик; документирование технологического процесса, например создание технологических карт с описанием процесса, времени его выполнения и с нормами расхода материалов.

Разработка любого стандарта — государственного или стандарта предприятия — невозможна без принятия мер по приведению отрасли или производства к определенному уровню. При понимании сути стандарт на предприятии станет эффективным инструментом для развития производства и повышения качества выпускаемой продукции, однако, если суть неясна, стандарт будет тормозить развитие производства, создавая внутренние барьеры между производственными подразделениями.

9) Методи контролю . Його класифікація

Контроль якості включає відстежування певних результатів по проекту для встановлення тою, чи відповідають вони певним стандартам якості, і для визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання. Він повинен здійснюватися по всьому проекту- Результати по проекту включають результати як по продукту (такі як компоненти), так І по менеджменту (такі як показники виконання по вартості за календарним планом). Контроль якості часто виконується департаментом з контролю за якістю або організаційною одиницею зі схожою назвою, але це не е обов'язковим.

Методи та засоби контролю якості

1. Інспекція. Інспекція включає такі дії, як вимірювання, перевірка, тестування, що застосовуються для визначення, чи задовольняють результати вимоги. Інспекція може здійснюватися на будь-якому рівні (наприклад, можуть бути проінспектовані результати всієї роботи або інспекції може піддатися кінцевий продукт проекту).

Інспекції ще називають перевірками, перевірками продукту, аудитами; в деяких прикладних сферах ці терміни можуть мати більш широке і дещо вужче застосування.

2. Графіки контролю. Графіки контролю - це графічне зображення результатів процесу у часі. Вони використовуються для визначення того, чи перебуває процес "під контролем" (наприклад, чи є відмінність у результатах, спричинених випадковими відхиленнями, або чи є непередбачені події, які мають бути ідентифіковані та скориговані?). Якщо процес контролюється, він не повинен змінюватися. Процес може змінюватися для того, щоб реалізувати удосконалення, але він не повинен змінюватися, коли перебуває під контролем. Графіки контролю можуть використовуватися для відстежування вихідних змінних будь-якого типу. Хоч графіки контролю найчастіше використовуються для відстежування дій, що повторюються (наприклад, відстежування виготовлення деталей на виробництві), але вони можуть також використовуватися для моніторингу вартісних і планових відхилень, обсягу і частоти змін змісту, похибок у проектній документації або в інших процесах проекту, для того щоб визначити, чи перебуває під контролем управління проектом. На малюнку 8—4 зображений графік контролю виконання проекту.

3. Діаграми Парето.

4. Статистичне моделювання. Статистичне моделювання включає добір частини вибірки для інспекції (наприклад, вибір десяти інженерних креслень Із 75). Відповідне моделювання може скорочувати витрати на контроль якості. Існує велика кількість літератури із статистичного моделювання; в деяких галузях застосування необхідно, щоб команда менеджерів проекту була обізнана з різними технологіями моделювання.

5. Графіки ПОТОКІВ. Графіки потоків (описані в пункті 8.1.2.3) використовуються при контролюванні якості як допомога в аналізі виникаючих проблем.

6. Аналіз тенденцій. Аналіз тенденцій включає використання математичних технологій для прогнозування майбутніх результатів, заснований на даних, отриманих раніше. Аналіз тенденцій часто використовується для відстежування:

• Технічних показників виконання - скільки похибок або дефектів було визначено І скільки з них залишилося невиправними.

• Вартісних і планових показників виконання - скільки робіт за період було завершено із значними відхиленнями.

10) Вимірювання в поліграфії.

Полиграфическая система измерений разработана в пору развития наборного дела до официального принятия метрической системы.

Во Франции издавна бытовала система мер, в основе которой лежал королевский фут. В футе - 12 дюймов, в дюйме - 12 линий. Парижский словолитчик Пьер Симон Фурнье разработал типографскую систему мер, положив в ее основу одну шестую линии - типографский пункт. Эта система с небольшими поправками, внесенными в 1785 г. французским типографом Фирменом Дидо, и поныне применяется почти во всем мире и называется типографской или системой Дидо.

Французский дюйм равен 27,077 мм, 1/72 французского дюйма составляет типографский пункт (п), равный 0,376065 мм или приблизительно 0,376 мм. Более крупные единицы этой системы: 1 цицеро = 12 п; 1/2 квадрата = 2 цицеро или 24 п; 1 квадрат (кв.) = 4 цицеро = 48 п.

Типографская система измерений применяется в издательствах и типографиях наряду с метрической.

Так форматы изданий, размер печатного листа, поля на странице измеряются в метрической системе, а размер наборной полосы, размеры клише или окон для расположения иллюстраций и дополнительного текста на полосе - в квадратах; формат набора - в квадратах или цицеро, кегль шрифта - в пунктах или квадратах, а ширина букв - в миллиметрах.

11) Стандартизація. Основні цілі і задачи стандартизації.

Стандартизация – это научно-техническая деятельность, направленная на достижение оптимальной степени упорядочения в определенной области посредством установления требований для всеобщего и многократного применения в отношении реально существующих или потенциальных задач.

Стандартизация решает поставленные перед ней задачи путем разработки, внедрения стандартов и других нормативных документов по стандартизации и проведения государственного надзора за ними.

Стандартизация – нормативный способ управления. Ее воздействие на объект осуществляется путем установления норм и правил, оформленных в виде нормативных документов, имеющих юридическую силу.

Общей целью стандартизации является защита интересов потребителей и государства по вопросам качества продукции, процессов и услуг. Стандартизация как деятельность осуществляется в следующих целях.

1. Повышения уровня безопасности: жизни и здоровья граждан; имущества; государственного и муниципального имущества; в области экологии; объектов с учетом риска возникновения чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера.

2. Обеспечения: конкурентоспособности продукции, работ, услуг; научно-технического прогресса; рационального использования ресурсов; совместимости и взаимозаменяемости технических средств; информационной совместимости; сопоставимости результатов исследований (испытаний) и измерений технических и экономико-статистических данных; сравнительного анализа характеристик продукции; государственныхзаказов, внедрения инноваций; подтверждения соответствия продукции (работ, услуг); решений арбитражных споров; судебных решений; выполнения поставок.

3. Создания систем классификации и кодирования технико-экономической и социальной информации; каталогизации продукции; обеспечения качества продукции; поиска и передачи данных; доказательной базы и условий выполнения требований технических регламентов.

4. Содействия проведению работ по унификации.

Основными задачами стандартизации являются:

установление оптимальных требований к качеству продукции в интересах потребителя и республики, обеспечивающих безопасность для жизни, здоровья или имущества граждан и охрану окружающей среды;

обеспечение гармонизации требований стандартов организации с требованиями международных, региональных и национальных стандартов ведущих зарубежных государств;

обеспечение всех видов совместимости и взаимозаменяемости продукции;

унификация на основе установления и применения параметрических и типоразмерных рядов, базовых конструкций, блочно-модульных составных частей изделий;

согласование и увязка показателей и характеристик продукции, ее элементов, комплектующих изделий, сырья и материалов;

снижение материалоемкости и энергоемкости продукции, применение безотходных и малоотходных технологий;

установление метрологических норм, правил, положений и требований;

нормативно-техническое обеспечение испытаний, сертификации, оценки и контроля качества продукции;

ведение и развитие системы классификации и кодирования технико-экономической информации.

12) Методи оцінки показників якості продукції.

Рівень якості продукції— це відносна характеристика її якості, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Базовим значенням показника є оптимальний рівень, реально досяжний на деякий період часу. За базові можуть прийматися такі значення показників якості: кращий вітчизняний і закордонний зразок, за якими існують достовірні дані про якість, а також рівень якості, досягнутий в певному попередньому періоді часу або розроблений експериментальним і теоретичним методами.

Для оцінки рівня якості продукції застосовують диференційний, комплексний або змішаний методи.

Диференційний метод базується на використанні одиничних показників; з його допомогою можна визначити, за якими з них буде досягнуто рівня базового зразка і значення яких найбільше відрізняються від базових.

Якщо одні відносні показники за результатами розрахунків виявилися кращими, а інші — гіршими, застосовують комплексний або змішаний метод оцінки

13) Кількість і позначення рядів допусків та основних відхилень на гладкі поверхні. Значення основного відхилення та квалітету

Основни́й ві́дхил — один з двох граничних відхилів (верхній або нижній) поля допуску на розмір, найближчий до нульової лінії

Верхній відхил ES, es — алгебрична різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами

Нижній відхил EI, ei — алгебрична різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами

Нульова лінія — лінія, що відповідає номінальному розміру, від якої відкладаються відхилення розмірів у разі графічного зображення полів допусків та посадок. Якщо нульова лінія розташована горизонтально, то додатні відхили відкладаються вгору від неї, а від'ємні — вниз

Принципи утворення основних відхилів

У системі допусків і посадок для утворення полів допусків для кожного інтервалу номінальних розмірів встановлені ряди допусків з 20 квалітетів і по 28 основних відхилах полів допусків валів та отворів. Позначають основні відхили однієї або двома буквами латинського алфавіту — великими (A, B, C, CD, D ... ZC) для отворів і малими (a, b, c, cd, d ... zc) для валів.

Основні відхили валів, які залежать від номінальних розмірів, залишаються сталими для всіх квалітетів, за винятком основних відхилів отворів J, К, М, N і валів j і k, які мають, при однакових номінальних розмірах, в різних квалітетах різні значення. У зв'язку з цим поля допусків з відхилами J, K, M, N, j, k розділені на частини і показані ступінчастими. За винятком JS і js, розташованих симетрично відносно нульової лінії, всі інші поля допусків обмежені горизонтальними лініями тільки з одного боку: з нижнього, в разі якщо поле допуску розташоване вище нульової лінії, або з верхнього при його розташуванні нижче нульової лінії. Це пов'язано з тим, що при одному і тому ж номінальному розмірі для всіх квалітетів допуск має різні значення, а основні відхили не змінюються.

Поле допуску

Поле допуску позначається поєднанням букви (букв) основного відхилу і порядкового номера квалітету.

Наприклад: g6, js7, H7, Н11.

Позначення поля поля вказується після номінального розміру елементу.

Наприклад: 40g6, 40Н7, 40Н11.

В обґрунтованих випадках допускається позначати поле допуску з основним відхилом Н символом «+IТ», з основним відхилом h — символом «—IT», з відхилами js' чи JS — символом «±IТ/2».

Наприклад: +IТ14, —IТ14, ±IТ14/2.

В єдиній системі допусків і посадок введено поняття основного отвору і основного вала.

14) Контроль. Класифікація та види.

Виды контроля

Контроль необходим везде, где существует система, предназначенная для выполнения определённых задач и достижения определённых целей. Управленческий контроль (то есть контроль в деятельности организаций) может осуществляться по множеству различных направлений:

· технический контроль,

· энергетический контроль,

· экологический контроль

· санитарный контроль,

· финансовый контроль и т. д.

Функции контроля

Выявление отклонений от требований нормативных актов различных уровней.

Анализ причин отклонений (в том числе, кадровых).

Коррекция, то есть разработка предложений по устранению выявленных нарушений.

Профилактика, то есть разработка мер по недопущению таких нарушений в дальнейшем.

Правоохрана, то есть привлечение к ответственности лиц, допустивших нарушения.

15) Поняття відповідності. її види.

Этап оценки соответствия имеет особенности в зависимости от объекта сертификации.

Применительно к продукции он состоит из отбора и идентификации образцов изделий и их испытаний. Образцы должны быть такими же, как и продукция, поставляемая потребителю. Образцы выбираются случайным образом по установленным правилам из готовой продукции. Отобранные образцы изолируют от основной продукции, упаковывают, пломбируют или опечатывают на месте отбора. Составляется акт по установленной в испытательной лаборатории форме. На всех стадиях хранения, транспортирования и подготовки образцов к испытаниям, а также в процессе испытаний должны соблюдаться требования, приведенные в нормативной документации на продукцию. Все этапы движения образцов в ходе работ по сертификации регистрируются в журнале и подтверждаются подписью ответственных лиц.

Испытательная лаборатория или орган по сертификации может включить в отбираемую выборку дополнительно по одному образцу каждого вида продукции (кроме скоропортящейся) для хранения в качестве контрольного экземпляра. Срок хранения последнего должен соответствовать сроку действия сертификата или сроку годности продукции, по истечении которого образцы возвращаются заявителю.

Испытания для сертификации проводятся в испытательных лабораториях, аккредитованных на проведение тех испытаний, которые предусмотрены в нормативных документах, используемых при сертификации данной продукции.

В случае отсутствия испытательной лаборатории, аккредитованной на компетентность и независимость, или значительной ее удаленности, что усложняет транспортирование образцов, увеличивает стоимость испытаний и недопустимо удлиняет их сроки, испытания с целью сертификации допускается проводить в испытательных лабораториях, аккредитованных только на компетентность, под контролем представителей органа по сертификации конкретной продукции. Объективность таких испытаний наряду с испытательной лабораторией обеспечивает орган по сертификации, поручивший ей их проведение. Протокол испытаний в этом случае подписывают уполномоченные специалисты испытательной лаборатории и органа по сертификации.

Протоколы испытаний представляются заявителю и в орган по сертификации. Копии протоколов испытаний подлежат хранению в течение времени не менее срока действия сертификата. Конкретные сроки хранения копий протоколов (в том числе и в случае, когда заявителю не может быть выдан сертификат ввиду несоответствия продукции требованиям) устанавливают в системе сертификации однородной продукции и в документах испытательной лаборатории.

По результатам испытаний оформляется протокол, который направляется органу по сертификации, а копия – заявителю.

Подтверждение соответствия системы качества предприятия требованиям, установленным в соответствующих нормативных документах, включает в себя предварительную оценку степени готовности проверяемой организации и оценку системы качества непосредственно на месте.

Предварительная оценка состоит в анализе описания системы качества в документах, присланных предприятием вместе с заявкой на сертификацию. Этап предварительной оценки системы качества завершается подготовкой письменного заключения о возможности проведения второго этапа сертификации системы качества

16) Державний метрологічний контроль і нагляд.

Держа́вний метрологі́чний контро́ль і на́гляд здійснюються з метою перевірки додержання вимог нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

Об'єкти державного метрологічного контролю

Об'єктами державного метрологічного контролю і нагляду є:

засоби вимірювальної техніки;

методики виконання вимірювань;

кількість фасованого товару в упаковках.

Сфера державного метрологічного контролю

Державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час:

робіт із забезпечення охорони здоров'я;

робіт із забезпечення захисту життя та здоров'я громадян;

контролю якості та безпеки продуктів харчування і лікарських засобів;

контролю стану навколишнього природного середовища;

контролю безпеки умов праці;

геодезичних і гідрометеорологічних робіт;

торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, телекомунікаційних послуг і послуг поштового зв'язку;

податкових, банківських і митних операцій;

обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо), за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності;

робіт, пов'язаних з державною реєстрацією земельних ділянок і нерухомого майна;

робіт із забезпечення технічного захисту інформації, необхідність якого визначена законодавством;

робіт, що виконуються за дорученням органів прокуратури та правосуддя;

робіт з оцінки відповідності продукції, процесів, послуг;

реєстрації національних і міжнародних спортивних рекордів.

До державного метрологічного контролю належать:

уповноваження та атестація у державній метрологічній системі;

державні випробування засобів вимірювальної техніки і затвердження їх типів;

державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки;

повірка засобів вимірювальної техніки.

До державного метрологічного нагляду належать:

державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань;

державний метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках.

СТАНДАРТ БУМАГИ ISO 216

Стандартные размеры бумаги, такие как ISO А4, сегодня широко используются во всем мире. Статья посвящена стандарту ISO 216.

Концепция размеров бумаги ISO

В системе размеров бумаги ISO каждый лист бумаги имеет ширину, равную результату деления его длины на корень квадратный из двух (1:1,4142). Это отношение идеально описывает размеры бумаги. Если поместить два листа бумаги, сложив их один за другим встык по длине или разрезать лист поперек на две равных части, отношение ширины к длине останется неизменным.

Размеры ISO основаны на системе измерений. Квадратный корень из двух не допускает произвольного изменения длины и ширины страницы. Поэтому площадь страницы также имеет точное значение. А поскольку плотность бумаги измеряется в г/кв.м, это позволяет с высокой точностью рассчитать массу документа, если известны формат и количество страниц.

ISO 216 описывает А-серию размеров бумаги следующим образом:

Длина листа любого формата определяется исходя из ширины, умноженной на корень квадратный из двух (1,4142)

Площадь листа формата А0 равна 1 кв.м

Формат А1 получается путем разрезания формата А0 на две равные части, таким образом А1 имеет длину, равную ширине А0, а по ширине равен половине длины А0.

Все последующие форматы серии А получаются в результате разрезания на две равные части листа большего формата по линии, параллельной более короткому краю.

Стандартные длина и ширина всех форматов бумаги измеряются в миллиметрах.

Для случаев, когда ISO А-серия не имеет подходящего формата, были предложены форматы В-серии, чтобы расширить спектр различных форматов бумаги. Форматы С-серии описывают конверты.

Формат В-серии является средним геометрическим между форматами Аn и А(n+1). Например формат В1 является средним геометрическим между А1 и А0, что позволяет получить точные соотношения как между форматами А1 и В1, так и между форматами В1 и А0

Подобно вышесказанному формат С-серии является средним геометрическим между форматами А и В серий с одним и тем же номером. Например письмо на листе А4 прекрасно укладывается в конверт формата С4. Точно так же формат А5 укладывается в конверт формата С5.

[ Японская система стандартов JIS P 0138-61 определяет для А-серии те же форматы, что и ISO 216, однако для серии В есть некоторые отличия, иногда называемые JIS B или JB сериями. В системе JIS площадь листа формата B0 равняется 1,5 кв.м, таким образом площадь листов формата JIS B является средним арифметическим площади листов серии Аn и А(n+1), а не средним геометрическим как в ISO. Например, формат JB3 имеет размеры 364x515, JB4 - 257x364, JB5 182x257 мм ]

Допустимое отклонение составляет ±1.5мм для значений до 150мм, ±2мм для значений от 150мм до 600мм, и ±3мм для значений свыше 600мм. В некоторых странах, использующих ISO 216, допустимое отклонение значительно меньше.

18. Показники якості продукції. Стисла характеристика.

Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають з обсягу товарної продукції на певний рік, з урахуванням зміни залишків, не реалізованих на його початок і кінець.

Якість- це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей

продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Рівень якості- це кількісна характеристика міри придатності того чи

іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня.

Абсолютний рівень визначають з допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Відносний рівень визначають, порівнюючи показники якості з кращими аналогами вітчизняних та зарубіжних зразків. НТП вимагає враховувати тенденцію підвищення якості, тобто оцінку її перспективного рівня - перспективних і пріоритетних напрямків та темпів розвитку науки і техніки.

За новими видами продукції доцільно визначати оптимальний рівень якості, тобто такий, за якого загальна величина суспільних витрат, витрат на виробництво і використання (експлуатацію) повинна бути достатньою і мінімальною в певних умовах попиту.

Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції:

Важливе значення для оцінки рівня якості мають одиничні показники, які умовно можна об’єднати у:

показники призначення (техніко-економічні), які характеризують корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність, продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність…

показники надійності, довговічності і безпеки, які відокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін зберігання.

Надійність– це властивість виробу виконувати свої функції.

Безвідмовність – це властивість виробу зберігати здатність до роботи на протязі певного терміну використання. Ремонтна здатність виробу – це здатність до відновлення експлуатаційних властивостей.

Довговічність– це властивість виробу довго (з можливими перервами на ремонт) зберігати здатність до роботи:

· показники технологічності характеризують властивість виробу щодо ефективності конструктивно-технологічних рішень: трудоємкість, матеріаломісткість, енергоємність. Тобто ці показники характеризують розподіл матеріалів, засобів праці і витрат часу на технологічну підготовку виготовлення і експлуатації продукції.

· показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами.

· екологічні показники характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини і навколишнє середовище: токсичність виробів, вміст шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу.

· економічні показники відображають ступінь економічної вигоди в-ва і придбання споживачем: ціна одиниці виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень експлуатаційних витрат.

· ергономічні показники окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним і психологічним вимогам працівника (споживача): ступінь легкості керування, можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників, величина шуму, вібрації.

· естетичні показники визначають естетичні властивості (дизайн) виробу: виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення, ступінь естетичності тари (упаковки).

· патентно-правові показники відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів: коефіцієнт патентного захисту, коефіцієнт патентної чистоти.

Для визначення загального рівня якості усієї сукупності продукції підприємства застосовують систему загальних показників, Основними є:

· Частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі.

· Коефіцієнт оновлення асортименту продукції.

· Частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.

· Частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на підприємстві.

· Частка виробничого браку.

· Відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

· Кількість одержаних рекламацій на продукцію за відповідний проміжок часу.

Для визначення рівня якості нових виробів використовується ряд методів:

- вимірювальний (об'єктивний),

- органолептичний,

- диференційований,

- комплексний.

Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та вимірювань з використанням приладів, лабораторного аналізу. Цей метод застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.

Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні якості продукції органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі залучають експертів і застосовують бальну систему оцінки показників якості.

Диференційований метод передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних умов).

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Переважно це інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Часто застосовують середньозважену арифметичну оцінку.

Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності підприємства.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:

· стандартизація і сертифікація виробів;

· стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості;

· державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;

· внутрішньовиробничий технічний контроль якості.