Анатомо-топографічні та фізіологічні особливості

Статевих органів самок

Місце проведення заняття:лабораторія технології відтворення сільськогосподарських тварин.

Оснащення робочого місця:. підручники, практикуми, методич­ні вказівки, таблиці, схеми будови органів розмноження, гістологічні та музейні препарати, муляжі; свіжі статеві ор­гани забитих корів, овець, свиней, кобил, птиці, кісткові тази; ана­томічні та хірургічні пінцети, анатомічні ножі, скальпелі, ножиці прямі та Купера, хірургічні зонди, сечові катетери; кювети для органів корови, свині, вівці, кобили; мікроскопи, стекла предметні та покривні, піпетки очні, 2,9 %-ний роз­чин цитрату натрію, штангенциркулі, лупи, годинникові скельця, очний скальпель, носові щипці, ложечка Фолькмана.

Вивчіть на свіжих препаратах статевих ор­ганів забитих тварин їх будову, згадайте і обговоріть їх функцію. Вивчення статевих органів корови починайте з статевих губ, які утворюють статеву щілину і є коротким входом в переддвер’я піхви (рис. 1). Зверніть увагу на їх зовнішній покрив (ніжну складчасту шкіру, в якій закладено багато потових і сальних залоз) та внутрішній шар — слизову оболонку, вистелену багатошаровим плоским епі­телієм.

Дорсально і вентрально статеві губи утворюють кути статевої щілини. Нижній кут статевих губ сільськогоспо­дарських тварин гострий, верхній — закруглений; у кобил — нижній кут закруглений, верхній гострий. У товщі статевих губ є мускул — стискач вульви.

Розкривши статеві губи пальцями, розгляньте слизову оболонку переддвер’я піхви та розмі­щений у вентральному куті вульви клітор. Переддвер’я піхви нагадує коротку м’язову трубку, що по­чинається від статевої щілини і закінчується біля отвору сечовивідного каналу. Слизова оболонка його вкрита плос­ким багатошаровим епітелієм і утворює численні складки. Клітор — гомолог чоловічого статевого органа. Зверніть ува­гу на його розміри та форму. Наймасивніший він у кобил — довжина його досягає 4, а ширина 2 см. При осіменінні клі­тор сприймає нервово-сексуальні подразнення і може рефлекторно підсилювати чи, навпаки, послаблювати моторику матки.

Пропальпуйте статеві органи ззовні, знайдіть шийку матки, її тіло, міжрогову борозну, спробуйте обхопити ру­кою і підтягнути роги матки. Потім пропальпуйте яйцепро­води та яєчники, наявні у них фолікули і жовті тіла.

Розправивши широкі маткові зв’язки, що прикріплені до рогів вздовж усієї малої кривизни і підвішують їх до верхньої стінки тазової порожнини, відшукайте маткові су­дини. Зробіть ножицями поздовжній розріз від верхнього кута вульви аж до шийки матки. Розгляньте окремі шари стінки: слизову оболонку, м’язовий шар та рихлу сполучну тканину навколо переддвер’я чи серозну оболонку в ділян­ці піхви, знайдіть межу між переддвер’ям та власне піхвою, огляньте розміщені тут поперечну складку слизової обо­лонки та отвір сечовивідного каналу. У корів і в меншій мі­рі у свиней, овець і кіз отвір сечовивідного каналу розді­лений поперечною складкою на дві частини: власне отвір і сліпий мішок — дивертикул. На бокових стінках переддве­р’я, дещо позаду сечовивідного каналу, е вивідні отвори бартолієвих залоз. Знайдіть їх, відпрепаруйте і розріжте. При цьому можна одержати секрет.

Знайдіть парні великі вестибулярні (бартолієві, дор­сальні) залози, відпрепаруйте їх і розріжте, розгляньте муциновий секрет, який зволожує слизову оболонку перед­двер’я. Дещо ззаду і з боків отвору сечовивідного каналу розміщені численні вивідні протоки малих вестибулярних залоз.

М’язовий шар стінки переддвер’я піхви складається в основному з гладеньких поздовжніх м’язів. Зовнішній шар стінки переддвер’я піхви складається з рихлої сполучної тканини, яка переходить у тканини промежини, прямої киш­ки та сечового каналу.

При огляді піхви зверніть увагу, що це досить довга трубка, яка з’єднує переддвер’я піхви з піх­вовою частиною шийки матки. Її стінки порівняно тонкі, пружні та еластичні, слизова оболонка тут вкрита плоским багатошаровим епітелієм і утворює велику кількість по­здовжніх складок. У краніальній частині стінка піхви ку­полоподібно розоширюеться навколо шийки матки, створю­ючи склепіння.

Користуючись зондом, знайдіть гартнерові ходи, що по­чинаються на межі переддвер’я та піхви (дещо вправо та вліво від серединної лінії) і продовжуються під слизовою оболонкою вперед на 4-20 см.

Матка складається з шийки, ті­ла та двох рогів. У корів, овець та кіз матка двороздільна, у кобил і ослиць — дворога, у кролів та

Рис 1. Органи розмноження самок свійських тварин: А — кобили; Б — корови; В — вівці;Ґ — свині:

1 — клітор; 2 — статеві губи; 3 — отвори вентральних та дорсальних залоз переддвер'я; 4 — переддвер'я піхви; 5 — отвір сечовивідного каналу; 6 — дівоча пліва; 7 — піхва (розтята); 8 — сечовий міхур; 9 — піхвовий отвір шийки матки; 10 — шийка матки; 11 — тіло матки; 12 — спеціальна зв’язка яєчника; 13 — яечник; 14— яйцепровід; 15 — роги матки (у кобили розтятий лівий ріг матки, у корови і вівці — правий); 10 — широка маткова зв’язка

інших гризунів — подвійна з двома самостійними шийками.

Розрізавши вздовж шийку матки, розгляньте уважно її будову, розвиток окремих шарів, характер склад­частості слизової оболонки. На розрізі можна виявити три шари: слизовий, м’язовий та серозний. Слизова оболонка вкрита циліндричним епітелієм і функціонує як залоза. Що продукує шийковий слиз. На її поверхні є велика кількість поздовжніх та поперечних складок різної висоти.

М'язова оболонка шийки складається з трьох шарів: ма­сивного внутрішнього циркулярного, судинного та зовнішнього поздовжнього шару.

Піхвова частина шийки матки у корів виступає, на 2-З см в просвіт піхви у вигляді зібраної в складки «розетки», у центрі якої знаходиться внутрішнє устя. Шийка матки звичайно закрита і її канал у корів, особливо під час вагіт­ності, буває заповнений густим, в’язким слизом, який під час тічки та охоти розріджується і витікає через піхву на­зовні. Розкривається шийка матки лише під час тічки та охоти, родів, у післяродовому періоді та при деяких пато­логічних станах.

Зміряйте довжину цервікального каналу, підрахуйте кількість поздовжніх та поперечних складок.

Зверніть увагу на форму та розміри, тіла й рогів матки, які вигнуті у корів у вигляді баранячих рогів, і міжрогову борозенку. Зміряйте її довжину. Цю борозну легко пальпу­вати через пряму кишку, що має велике значення при ді­агностиці вагітності та неплідності.

Слизова оболонка матки (ендометрій) вкрита одноша­ровим циліндричним епітелієм, ворсинки якого спрямовані у бік піхви. У великої та дрібної рогатої худоби на ній є від 80 до 120 бородавчастих виростів — карункулів, до яких прикріплюється судинна оболонка плода. М’язова оболон­ка (міометрій) складається з масивного внутрішнього цир­кулярного та значно слабшого поздовжнього зовнішнього шарів, між якими знаходиться судинний шар. Серозна обо­лонка (периметрій) — зовнішня оболонка, яка вкриває матку з усіх боків.

Розріжте обидва роги матки вздовж великої кривизни, уважно розгляньте характер шарів стінки, знайдіть карункули на слизовій оболонці, розгляньте їх будову, підрахуйте кількість, зміряйте розміри, знайдіть на них крипти (на невагітній матці — за допомогою лупи). Зверніть увагу на жовтуватий секрет між карункулами. Це — ембріотроф (маткове молочко) — продукт життєдіяльності маткових залоз.

Оглядаючи зовні яйцепроводи, зверніть увагу на їх звивистість, знайдіть, перешийок (на межі з рогом матки), ампули та лійку яйцепроводу. Нерівні зубчасті краї лійки яйцепрово­ду називаються каймою (бахромкою). За допомогою тонко­го зонда знайдіть вхідний та вихідний отвори яйцепроводу. Відокремивши яйцепровід від широкої маткової зв’язки, зміряйте його довжину.

Слизова оболонка яйцепроводу утворює численні, силь­но розвинені складки, вкриті циліндричним миготливим епі­телієм, війки якого спрямовують рух рідини в напрямку матки. М’язовий шар складається із зовнішніх поздовжніх та внутрішніх циркулярних волокон.

Візьміть малий скляний шприц з тонкою голкою, вве­діть його у матковий кінець одного яйцепроводу, а в че­ревний кінець вставте спеціальну яйцевловлюючу піпетку й зафіксуйте її лігатурою. Вводячи в яйцепровід 3-5 мл рідини, промийте його. Перенесіть зібрану рідину в малу бактеріологічну чашку і розгляньте її під мікроскопом. Про­тягом 1-3 днів після овуляції тут повинні бути яйцекліти­ни чи зиготи. Відпрепаруйте другий яйцепровід, промийте його і дослідіть промивну рідину під мікроскопом.

Знайдіть лівий і правий яєчники, ви­значте їх форму й величину, які залежать від стадій та фаз статевого циклу. Зверху яєчники вкриті білковою оболон­кою, внутрішня поверхня якої вистелена зародковим епітелієм. Згадайте будову яєчника, наявність двох зон (кор­кової чи фолікулярної і мозкової чи судинної), структуру й функцію.

На розрізі яєчника у його корковому шарі можна вия­вити фолікули на різних стадіях дозрівання: первинні (примордіальні), вторинні й порожнинні (третинні або граафові пухирці). Тут відбувається овогенез — процес розвитку і дозрівання яйцеклітин. У цьому процесі розрізняють три стадії: розмноження, росту та дозрівання.

Ще під час внутрішньоутробного періоду самки у її ембріональних зародках статевих залоз закладається велика кількість овогоній — первинних яйцеклітин.

Стадія розмноження овогоній відбувається в основному ще в ембріональний період за допомогою мітотичного, екваційного поділів і закінчується до або зразу ж після наро­дження самки. В результаті цього у яєчнику утворюється 100-300 тис., або й мільйон овоцитів, які оточує один шар плоских фолікулярних клітин. Такий фолікул називається примордіальним. У деяких випадках, особливо у багато­плідних тварин, в примордіальному фолікулі може місти­тися кілька яйцеклітин (у свині — до 3, а в суки — до 6). Яйцеклітина на цій стадії складається з ядра, прото­плазми та оболонки. Поблизу ядра розміщене жовткове тільце, або центросфера, оточене мітохондріальною зоною і периферичною цитоплазмою. Найбільше примордіальних фолікулів буває у яєчнику великої рогатої худоби на 110-130-й день внутрішньоутробного розвитку, тобто в розпал стадії розмноження. Загальна кількість примордіальних фолікулів у новонародженої телички 50-150-300 тис., в кобили — 120 тис., свинки — 60 тис. З віком їх кількість зменшується, хоча утворення овоцитів можливе й в пост­ембріональний період, навіть у дорослих тварин. Первинні фолікули ніби перебувають у дрімотному стані. Свій по­дальший розвиток (стадію росту) вони продовжують лише після народження тварини; а дозрівають — після настання у неї статевої зрілості. Однак повного розвитку у корів до­сягають лише 40-50 первинних фолікулів; у свиней дещо більше, оскільки вони багатоплідні. Протягом одного ста­тевого циклу в неї може дозрівати 20-30 яйцеклітин, що за статеве життя становить 100-300 яйцеклітин.

Стадія росту овоцитів розпочинається зразу після наро­дження і продовжується протягом всього статевого життя самки. При цьому овоцити збільшуються у розмірі, в них синтезується протоплазма і закладається основна жовтко­ва маса, вони готуються до поділу. Такий овоцит назива­ють овоцитом першого порядку.

Стадія дозрівання. Від початку й майже до кінця дозрі­вання фолікула яйце залишалося на ранніх стадіях гетеротипного поділу.

Незадовго до овуляції розпочинається дозрівання яйця. Воно полягає у двох послідовних мейотичних поділах. Пер­ший з них редукційний (зменшуючий), спрямований на зменшення кількості хромосом, а другий — екваційний, ви­рівнюючий. У результаті першого поділу утворюється ово­цит II порядку, другого — дозріле яйце. Ці поділи нерівно­мірні. В одну з новоутворених клітин переходить основна маса протоплазми, а в другу —лише незначна її частина. Таким чином, при першому поділі овоцита І порядку утво­рюється одна велика клітина — овоцит II порядку і малень­ке — перше полярне (спрямовуюче) тільце, яке виштовху­ється у позажовтковий простір, що утворюється при цьому.

Перший (редукційний) поділ буває незадовго до овуля­ції. Зразу після виділення першого полярного тільця в овоциті II порядку утворюється ділильне веретено для виді­лення другого полярного тільця. Проте цей поділ затриму­ється на стадії метафази аж до виходу яйцеклітини з фолікула. Він відбувається вже в яйцепроводі після про­никнення у яйце спермія.

Під час другого (екваційного) поділу, який також буває нерівномірним, утворюється дозріла яйцеклітина і друге полярне тільце, яке також видаляється у позажовтковий простір. Перше полярне тільце може також розділитися на два. Отже, в процесі овогенезу, з овоциту І порядку утворюється дозріле яйце і три полярних тільця.

Дозріла яйцеклітина ссавців складається з ядра, прото­плазми та оболонки. Протоплазма є комплексом колоїдів. У ній містяться усі клітинні органели і відбуваються про­цеси, пов’язані з обміном речовин. Ядро яйця досить вели­ке. Воно містить хроматинову сітку та велике ядерце. За своїм походженням яйцеві оболонки (їх може бути до трьох) поділяють на первинні, вторинні та третинні; Первинна обо­лонка або її ще називають жовтковою — це шар ущільненої протоплазми. Вона відокремлює жовток від білка, підтри­муючи між ними різницю осмотичного тиску, й відіграє важ­ливу роль у процесах обміну речовин. Зовні яйцеклітина вкрита шаром драглистої маси, виділюваної фолікулярни­ми клітинами — це вторинна або прозора оболонка. Через неї відбувається живлення яйця у яєчнику. Між прозорою і жовтковою оболонками є заповнений рідиною перевітеліновий, або позажовтковий простір.

Оглядаючи яєчник, знайдіть у ньому фолікули різного ступеня зрілості та жовті тіла. На поверхні яєчника добре помітні дозрілі фолікули у вигляді пухирців. Стінка такого фолікула складається з двох шарів: зовнішнього — сполуч­нотканинної оболонки (так званої теки), утворено стро­мою яєчника, та внутрішнього — судинного. До судинного шару прилягає базальна мембрана, на якій розміщений фо­лікулярний епітелій (зернистий шар): у потовщенні цього епітелію (яйценосному горбику) знаходиться яйцеклітина, оточена шаром фолікулярних клітин. У дозрілому фолікулі у деяких тварин яйцеклітина може знаходитися всередині в прозорій драглистій масі. Проколіть обережно очним скальпелем дозрілий фолікул і випустіть фолікулярну рі­дину на годинникове скло або намотайте драглисту масу на кінчик скальпеля і перенесіть її на предметне скло в краплю сироватки крові і, розглядаючи під мікроскопом, знайдіть яйцеклітину. Після цього розріжте недозрілий фо­лікул і, випустивши рідину, вишкребіть його стінку неве­личкою ложечкою Фолькмана.

Змийте зібрану білкову масу з кінчика ложечки трьома краплями сироватки крові на предметне скло і розгляньте під мікроскопом спочатку при малому, а потім при велико­му збільшенні.

Ріст та дозрівання яйця супроводжується ростом та дозріванням фолікула, тому деякі автори виділяють в овогенезі окрему стадію — фолікулогенез. Цей процес складний і може завершуватися овуляцією, лютеїнізацією чи атрезією фолікула.

На ранніх стадіях росту примордіальні фолікули розміщуються на поверхні яєчника, а згодом занурюються глибще у його корковий шар. Фолікулярні клітини, що оточують овоцит, збільшуються в об’ємі й перетворюються з плос­ких у кубічні, а потім циліндричні. Їх кількість різко зрос­тає. Вони вже оточують овоцит кількома шарами, утворю­ючи так звану зернисту оболонку. Такий фолікул назива­ється вторинним або фолікулом другої стадії. Клітини внут­рішнього шару розміщені поздовжньою віссю променисто щодо яйця і утворюють так званий променевий вінець. У цих клітинах синтезується гомогенна ре­човина, яка утворює навколо овоцита прозору оболонку. З настанням статевої зрілості вторинні фолікули збільшуються в об’ємі і в певній послідовності перетворюються у третинні (граафові) фолікули. Між оточуючими овоцит фолікулярними клітинами виникають по­рожнини, які заповнюються рідиною і поступово з’єднують­ся в одну велику порожнину (антрум), внутрішня поверхня якої вистелена: фолікулярними клітинами — зернистим ша­ром, а зовнішня (тека) утворена сполучнотканинною обо­лонкою із великою кількістю кровоносних судин. Клітини зернистого шару фолікула виконують секреторну функ­цію — тут утворюються естрогенні гормони. Рідина, що заповнює порожнину фолікула (фолікулярна рідина), від­тісняє яйценосний горбик на периферію фолікула.

Граафів фолікул у коней досягає 3-4 см в діаметрі, у корів 1-2, свиней 0,8-1,2, в овець і кіз 0,5-0,7 см. Він виступає над поверхнею яєчника у вигляді пухирця, на­повненого рідиною, його можна прощупувати через пряму кишку. Під впливом внутрішнього фолікулярного тиску і частково лізису оболонка яєчника поступово тоншає і, на­решті, розривається. При цьому випорскуеться (а може й поступово витікає в черевну порожнину) фолікулярна рі­дина разом з яйцекліткою.

Процес лопання дозрілого фолікула і виділення в нього яйцеклітини називається овуляцією.

В одноплідних тварин одночасно овулює, як правило один фолікул, тоді як у багатоплідних — багато.

О. В. Квасняцькнй, В. П. Шевцова вважали, що в яєч­нику тварин одночасно дозріває значно більше фолікулів, ніж овулює. Решта піддаються атрезії (розсмоктуванню). За рахунок таких фолікулів, по-перше, організм одержує до­даткову кількість естрогенних гормонів, а по-друге – це резерви підвищення плодючості тварин.

У свиней спочатку дозрівають і овулюють 3-5 фоліку­лів, а через деякий час – решта. Внаслідок цього в стате­вих шляхах самки виявляють різновікові яйцеклітини. У ко­рів приблизно в 60 % випадків овуляція буває в правому яечнику і лише в 40 % – в лівому. У великої рогатої худоби й овець вона може відбуватися у будь-якому місці поверхні яєчника, тоді як у кобил – лише в овуляційній ямці (у до­машньої птиці фолікул лопає вздовж лінії особливої ділян­ки — стигми).

У більшості сільськогосподарських тварин овуляція від­бувається спонтанно, в кобил вона настає під час охоти, а в корів і буйволиць — після неї.

Крім спонтанної, тобто зумовленої статевим циклом, у природі часто зустрічається спровокована овуляція, що на­стає після статевого акту. В результаті нервового збуджен­ня, що виникає під час коїтусу, в гіпофізі виділяються го­надотропні гормони, які й викликають лопання фолікулів. Спровокована овуляція буває у кролематок, зайчих, норок, ласок, ховрахів, кішок, єнотів, білок, мишей та інших гри­зунів і настає через 10-24 год після статевого акту. В яєч­никах цих тварин завжди є граафові пухирці. Коїтус є ак­том, який сприяє виникненню овуляційних механізмів. У кролематок овуляцію можна також спровокувати меха­нічним подразненням піхви скляною паличкою.

У самок деяких видів тварин із спровокованою овуля­цією може відбуватися спонтанна овуляція, яку регулює зворотний розвиток жовтого тіла.

Утворення жовтого тіла (лютеїнізація). Після лопання фолікула його порожнина (звільнена від яйцеклітини та фолікулярної рідини) спадається, зернистий і внутрішній шари його стінки утворюють складки і майже заповнюють порожнину. Крім того, з розірваних капілярів судинної оболонки фолікула виступає кров, яка утворює згусток. Поступово він починає проростати фолікулярними кліти­нами, які розмножуються із зернистого шару та внутрішньої оболонки фолікула. У протоплазмі цих клітин відкладаєть­ся пігмент лютеїн, який надає усьому утворенню жовтого вигляду, тому його й називають жовтим тілом. Лютеїнізація окремих клітин фолікулярного епітелію може настати до овуляції. У порожнину фолікула також проростають крово­носні судини й сполучнотканинні елементи.

В розвитку жовтого тіла розрізняють стадії росту, гормональної активності й регресії. Деякі автори ділять ста­дію росту на дві: проліферації й васкуляризації.

1. Стадія росту (формування) жовтого тіла (у часі збі­гається із стадією метеструсу статевого циклу) і триває близько п’яти днів. Особливо сильний ріст спостерігається на 4-5-й день після овуляції. Сформоване жовте тіло ви­ступає над поверхнею яєчника і має кулясту чи довгасту форму, його діаметр може досягати у корів 2,5-3 см. Період максимального розвитку жовтого тіла збігається у біль­шості тварин з імплантацією зародка.

2. Стадія гормональної активності у великої рогатої худоби триває з 7-8-го по 16-18-й день статевого циклу. Жовте тіло, що досягло повного розвитку, починає проду­кувати гормон прогестербн, який підтримує проліферативні процеси в матці, стимулює її гіпертрофію і гіперплазію під час вагітності та перешкоджає дозріванню нових фолікулів. Якщо тварина запліднилася, то жовте тіло зберігається про­тягом усієї вагітності, як жовте тіло вагітності, виділяючи в кров прогестерон. Якщо ж запліднення не настало, то вже з 10-13-го дня гормональна функція жовтого тіла починає поступово знижуватися. Це жовте тіло статевого циклу або періодичне жовте тіло.

3. Якщо запліднення не відбулося, то сформоване жовте тіло (жовте тіло статевого циклу) зазнає зворотного роз­витку — регресії. Це буває під кінець стадій проеструсу або на початку еструсу, приблизно за 4-6 днів до овуля­ції. Таке жовте тіло втрачає свій жовтий колір, його кліти­ни піддаються жировому переродженню, у ньому розроста­ються сполучнотканинні елементи, воно зменшується в роз­мірі, однак на 19-20-й день все ще залишається. Регресія жовтого тіла відбувається повільно, тому в яєчниках мож­на виявити велику кількість жовтих тіл на різних стадіях регресії. У великої рогатої худоби періодичне жовте тіло порівняно з іншими видами тварин, затримується триваліший час, що пов’язано з рівнем ЛТГ у крові. Звичайно на 21-й день чергового циклу дозріває і лопається новий фолі­кул.

Жовте тіло нри цьому ще більше зменшується. На 43-й день, коли дозріває і лопається фолікул, тобто настає третій цикл, жовте тіло має вигляд червоної чи коричневої зернини й нарешті перетворюється у білковий слід, або фіброзне тіло.

Якщо з будь-яких причин регресія жовтого тіла затримується і воно залишається у яєчнику більше як 30 днів (після родів чи овуляції — для періодичного жовтого тіла), то його називають персистентним (перестоялим). Воно затримує настання нового статевого циклу й отже, призводить до неплідності. Зробивши розріз яєчника, розгляньте уважно його шари: зовнішній фолікулярний та внутрішній судиний.

Яєчники, яйцепроводи та матка підвішені у черевній порожнині на широких маткових зв’язках, які є подвійною складкою очеревини, між якими розміщені гладенькі м’я­зові волокна, судини та перші. Розгляньте зв’язки і знайдіть серед них власну зв’язку яєчника і підтримуючу зв’язку яй­цепроводу.

При огляді статевих органів свиней зверніть увагу на те, що піхва вузька й коротка, слизова оболонка її зібрана в грубі поздовжні та поперечні складки, вона без різких меж поступово переходить у довгу шийку матки. На слизо­вій оболонці шийки матки є два ряди сполучнотканинних виступів, розміщених у шахматному порядку, які роблять канал шийки матки звивистим. Висота цих виступів збіль­шується у напрямку тіла матки. Довгі та тонкі роги матки розміщені петлеподібно, на їх слизовій оболонці є багато ніжних складок. Лійка яйцепроводу та його кайма добре виражені, яєчники мають гроноподібну форму.

Оглядаючи статеві органи овець і кіз, зверніть увагу на те, що будова їх в основному така ж, як і в корів лише розміри значно менші. Крім того, піхвова частина іиийки матки має загострену форму, поперечні складки слизової оболонки шийки матки утворюють при своїй основі кишенькоподібні заглиблення, які є також у центрі карункулів.

Статеві органи кобили відрізняються від інших видів самок короткою шийкою матки із слаборозвиненим шаром м’язів та дрібною поздовжньою складчатістю слизової обо­лонки (поперечних складок немає); тіло матки добре роз­винені роги матки (плоскі й прямі), відійшовши від тіла, зразу розходяться, їх слизова оболонка складчаста; яєчники великі, бобоподїбні, з гладенькою поверхнею, яка по всій довжині (крім овуляційної ямки) має масивну фіброзну оболонку.

Вивчіть зовнішні статеві органи самок. Зафіксуйте тварину в станку, зробіть туалет зовнішніх статевих органів, відведіть хвіст набік (у кобил і корів кра­ще корінь хвоста забинтувати).

Зверніть увагу на форму, колір, величину, положення, напруження статевих губ, загострення їх кутів, наявність виділень та їх характер.

Розширте пальцями статеву щілину і огляньте слизову оболонку переддвер’я піхви та клітор, їх колір, тургор, на­явність чи відсутність крововиливів, виділень і т. п.

Проведіть піхвове дослідження корови. Зафіксуйте тварину в станку, зробіть туалет зовнішніх статевих органів, відведіть хвіст корова набік і зафіксуйте бинтом. Візьміть у праву руку простерилізоване й зволоже­не фізіологічним розчином піхвове дзеркало з прикріпленим до нього освітлювачем і, привідкривши пальцями лівої ру­ки вульву, введіть його обережно в піхву. Бранші дзеркала при цьому повинні бути зімкненими, а ручки спрямовані набік. Поверніть дзеркало ручками вниз, натискаючи на них, розкрийте його бранші і огляньте стан піхви та шийки матки, звертаючи увагу на їх колір, наявність слизу чи ексудату і їх характер, розкриття чи закриття цервікального каналу, наявність у ньому слизової пробки (рис. 2).

У клінічно здорових корів у стадії зрівноваження статевого циклу стінки піхви гладенькі, блідо-рожеві, блискучі, шийка матки закрита, в її каналі видно в’язкий слиз.

Проведіть мануальне дослідження піхви та шийки матки. Зафіксуйте корову в станку, проведіть туалет задньої частини тулуба і відведіть набік хвіст. Підготуйте відповід­ним чином руки — обріжте нігті, помийте з милом, змажте нейтральним жиром (гліцерином чи антисептичною емуль­сією). Склавши пальці руки конусом, введіть її обережно в діхву, звертаючи увагу на стан слизових оболонок гладкість, наявність на них дещо клейкого секрету, роз­криття чи закриття цервіхального каналу, складчастість піхвової частини шийки матки.

Проведіть ректальне дослідження статевих органів корів і телиць. Зафіксуйте тварину в станку, зробіть туалет задньої частини тулуба. Обріжте коротко нігті на одній руці, зрів­няйте пилочкою їх гострі краї. Одягніть халат, фартух, гумові чоботи, засукайте рукава халата по плече, одягніть нарукавник.

Помийте теплою водою з милом руки, продезинфікуйте наявні подряпини та садна розчином йоду і змажте зверху колодієм (або одягніть гінекологічну чи п’ятипалу полістиролову рукавичку), змажте руку вазеліном, іхтіоловою маз­зю або добре намильте.

Підійдіть до тварини ззаду і дещо зліва, відведіть її хвіст набік, склавши пальці підготовленої руки конусом, введіть її через анальний

Рис. 2. Піхвові дзеркала та освітлювачі до них:

1 — дзеркало Поливського; 2, 3 — система «Скотовод» для великих тварин та овець; 4 — Фріч-Дауена; 5 — дрібних овець; 6 — дзеркало сястеив «Свотовод» з освітлювачем; 7 — налобний освітлювач з трансформатором; 8 — освітлювач для дзеркала великих та 9 — дрібвях тварин

отвір до рівня третіх фаланг. Роз­ширте пальці так, щоб через утворену між пальцями щілину повітря могло проникнути в пряму кишку. Це спричинить рефлекторне скорочення прямої кишки й звільнення її від калу. Якщо дефекація не настала, то попробуйте виклика­ти її, погладжуючи пучками пальців слизову оболонку пря­мої кишки чи просто ввівши руку глибоко в пряму кишку звільніть її рукою від калу. Калові маси знаходяться в прямій кишці завжди і видаляють їх лише тоді, коли во­ни заважають дослідженню. Кількаразове введення руки в пряму кишку призводить до кровотечі з слизової оболонки.

Запам’ятайте, що приступати до пальпації статевих ор­ганів можна лише під час розслаблення прямої кишки. При скороченні

м’язового шару легко промасажуйте слизо­ву прямої кишки і почекайте її розслаблення.

Знайшовши шийку матки, підтягніть її трохи до себе, і просунувши руку вперед, віднайдіть тіло матки (коротке м’яке) і за ним скеровані вперед два роги і добре виражену між ними міжрогову борозну (рис. 3). Просунувши серед­ній палець в борозну і вперед,

Рис. 3. Ректальне дослідження корови: 1 — прощупувавші міжрогової борозеви; 2 — підтягуваная мати   дійдіть до біфуркації матки, після чого обережно пропальпуйте пучками пальців роги матки. Дійшовши до верхівки правого рога матки, знайдіть зразу внизу чи дещо збоку яєчник. Повернувшись вздовж рога назад до біфуркації, пропальпуйте таким же чином лівий ріг матки. Пальпуючи матку та яєчники, зверніть увагу на їх по­ложення, величину, форму, поверхню, консистенцію, чутли­вість, наявність у яєчнику фолікулів та жовтих тіл. Невагітна матка міститься у тазовій порожнині, її роги симетричні; при пальпації і легкому погладжуванні матка швидко скорочується, її можна зібрати під долонею і паль­цями руки; міжрогова борозна чітко промацується; яєчники розміщені у тазовій порожнині. Роги невагітної матки ста­рих корів частот опущені в черевну порожнину, у гінеколо­гічно хворих тварин роги матки часто опущені в черевну порожнину й можуть бути наповнені ексудатом. Вивчити особливості будови статевих органів та репродуктивні функції самок птахів. Статеві органи самок птахів характеризуються асиметрією, що виражається відсутністю у дорослих тварин правої гонади і правого яйцепроводу. Статеві органи представлені яєчником і яйцепроводом, Яєчник знаходиться в черевній порожнині. Форма і розміри яєчника залежать від виду, віку і фізіологічного стану птахів. Так, у курчат у добовому

Таблиця 1

Час насиджування у птахів

Вид птахів	Кількість днів	Оптимальна кількість яєць, шт.
Кури	20-21	11-13
Індики	27-28	17-19
Качки	27-28	11-13
Мускусні качки	34-36	19-21
Гуси	29-30	9-11
Голуби	13-14
Страуси		11-13

Для качок та гусей при насиджуванні біля гнізда має бути посудина з водою, в яку вони занурюються, змочуючи знизу своє пір'я, а потім ним зволожують яйця, що поліпшує виведення каченят та гусенят.

віці маса лівого яєчника становить 0,03-0,05 г, у період яйцекладіння - 45-56 г, у період линьки - 6-8 г. У самок індиків маса яєчника в період яйцекладіння збільшується в 12-15 разів у порівнянні з періодом линьки.

У деяких видів птахів (кури, індики) може відбуватися партеногенетичний розвиток яйця.

Контрольні питання :

1. Охарактеризуйте загальну схему будови статевої системи самок сільськогосподарських тварин.

2. Охарактеризуйте функцію яєчників як залози внутрішньої і зовнішньої секреції.

3. Назвіть основні гормони, що регулюють статеву функцію в організмі самок, опішіть будову і функцію фолікула.

4. Охарактеризуйте основні статеві рефлекси самок.

5. Охарактеризуйте статевий цикл, вкажіть йго стадії.

6. Назвіть основні ознаки статевої охоти самок сільськогосподарських тварин.

7. Вивчити особливості будови статевих органів та репродуктивні функції самок птахів.

ТЕМА 3