Принципи господарського контролю. 6 страница

Контроль кредитних операцій представлений широким списком суб'єктів, які його виконують. Одним з найбільш зацікавлених у процесі контролю суб'єктів є установа банку, що надала господарюючому суб'єктові в борг певну суму гро­шей. Адміністрація банку, як правило, стежить за дотриман­ням строків погашення кредиту й сплати відсотків по ньому, контролює цільове використання коштів. Перед видачею по­зички банківський контроль спрямований на здійснення аналітичної оцінки мірі кредитоспроможності позичальника. Ця процедура впливає на прийняття керівництвом банку рішення про видачу позики.

Для підприємства, що одержало позичку в банку, надзвичайно важливо виконати попередню оцінку ефектив­ності використання позикових коштів, результати якої харак­теризують доцільність їхнього залучення.

Поточний контроль операцій з одержання й використан­ня кредитів банку дозволяє перевірити законність їхнього здійснення, а також забезпечити дотримання строків повер­нення коштів позикодавцеві й сплати належної винагороди. Від якості організації внутрішнього контролю багато в чому залежить вірогідність облікових даних про розміри отрима­них позик і величини витрат, понесених при їхньому цільово­му використанні.

Якщо при одержанні підприємством банківського кредиту гарантом виступає третя сторона, то вона автоматично стає суб'єктом контролю кредитних операцій, здійснених одержува­чем. Бажання гаранта контролювати використання позичаль­ником притягнутих коштів пояснюється тим, що він ризикує власними активами у випадку нездатності позикоодержувача вчасно й повно погасити наявну заборгованість перед банком. Відзначимо, що ризик третьої сторони завжди виправдується можливістю

компенсувати відволікання власних коштів знеціненими активами неплатоспроможного позичальника.

При наявності в підприємства вищого органу управління воно зобов'язане погодити з ним доцільність одержання банківських кредитів і постійно звітувати про поточне, а потім і остаточне використанні позикових коштів. Вищестояща ор­ганізація може проявляти ініціативу в проведенні тематичної пе­ревірки, предметом якої відповідно є кредитні операції.

Завершимо перелік суб'єктів контролю кредитних операцій органами державного контролю. Їхнє першочергове завдання - перевірити законність одержання й витрати позикових коштів, процедуру їхнього відшкодування.

Отже, послідовність і склад контрольних дій залежать від суб'єкта, що виконує перевірку, і завдань, які стоять пе­ред ним. Основними напрямами пропонованої тема­тичної перевірки є вивчення законності й доцільності одер­жання позикових коштів у банку, а також ефективність їхнього використання.

Перевірка доцільності одержання кредиту полягає у вив­ченні документації, що містить розрахунок економічної виго­ди від залучення позикових коштів. Джерелом контролю є бізнес-план з реалізації планованого проекту.

Перевіряючий зіставляє планові кошториси витрат і прогноз передбачувано­го виторгу. Велике значення мають строки окупності проекту, тому що підприємству необхідно вчасно погашати заборго­ваність по банківських кредитах. За допомогою техніко-економічних розрахунків ревізор перевіряє правильність здійснення розрахунків і реальність вартісних показників по прогнозованому виторгу й витратах. Подібні розрахунки обов'язкові, тому що деякі підприємства, намагаючись будь- якими шляхами одержати банківський кредит, використову­ють фіктивні дані й навмисно спотворюють розрахунки.

Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою аналітичну процедуру. Контрольні дії полягають у розрахунку відносних показників, які характеризують фінансову стабільність, платоспроможність та інші критерії оцінки. Кож­ний з показників має оптимальне значення. Отримані розра­хунками фактичні показники кредитоспроможності порівню­ють із їхнім оптимальним діапазоном і роблять висновки про потенційну можливість одержання підприємством кредиту. Найчастіше виконання аналітичних контрольних процедур проводиться з використадням прикладних програм, принцип роботи яких полягає в обробленні введених даних бухгалтерської звітності підприємства. Після цього програма са­мостійно розраховує всі коефіцієнти, що вимагаються, і видає їхні граничні значення.

Належне оформлення операцій з одержання позикових коштів контролюється окремо. На цьому етапі перевіряється наявність кредитного договору між банком і підприємством. Обов'язково проводиться формальна перевірка укладеного договору з метою підтвердження його юридичної чинності. Взаємна перевірка строків і суми надання кредиту в договорі й виписці банку сприяє з'ясуванню своєчасності видачі відповідних коштів підприємству. Перед підписанням кредит­ного договору підприємство повинне подати в банк заяву, копію статутного документа, бухгалтерську звітність та іншу документацію, яку потребує банк. Вагомим фактором у на­данні позики вважається наявність довгострокових договорів з партнерами по операціях, на здійснення яких залучаються додаткові кошти.

Наступне питання контролю кредитних операцій - пе­ревірка цільового використання позикових коштів. У цьому випадку ревізори розглядають дотримання витрати кредиту відповідно до цілей, зазначених у кредитному договорі. Ревізор розглядає зміст вчинених операцій за підтверджуючимиїх первинними документами. Одночасно узгоджують на­прям й обсяги витрат із плановими показниками кошторисної документації. Звертається увага на наявність значних розбіжностей між фактичними й плановими витратами за ок­ремими статтями кошторису. Така стаття, як оплата праці, потребує від контролерів проведення вибіркової перевірки реального виконання обсягу робіт і відпрацьованого часу (ак­ти про виконання робіт, наряди, рапорти, табелі).

Перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку кредитних операцій містить у собі кілька питань. По-перше, перевіряється повнота й своєчасність відбиття в обліку зара­хування позички на рахунки підприємства. Для цього пе­ревіряються кредитний договір, виписки банку, журнали №1, №2 і відомість №1.2. По-друге, контролюється облік сум коштів, перерахованих з відповідного рахунку в рамках цільового використання кредиту. По-третє, на особливу ува­гу заслуговують операції з погашення заборгованості уста­нові банку-кредитора й сплати належних відсотків. При цьо­му постійно перевіряється коректність складання бухгал­терських записів по рахунках №50 "Довгострокові позики" й №60 "Короткострокові позики", які констатують факти одер­жання й погашення кредиту, а також по рахунках витрат, на які накладається сплата відсотків по ньому.

Ефективність використання позикових оборотних коштів не можна характеризувати однозначно. Насамперед перевіряючий повинен визначити, чи досягло підприємство цілей, на які була отримана позика.

Потім потрібно прокон­тролювати своєчасність повернення отриманої позики іі ви­плати відсотків, що вже говорить про вдале її використання. Для глибшого контролю ефективності використання банківського кредиту перевіряючі можуть зробити розраху­нок певної групи відносних показників. Склад обраних ко­ефіцієнтів буде залежати від суб'єкта контролю. Напри­клад, може бути розрахований показник матеріалоємності продукції, щоб перевірити, наскільки знизилися ма­теріальні витрати па одиницю продукції після встанов­лення нового обладнання. Показник рентабельності про­дукції після використання кредиту однойменному показни­ку до залучення додаткових коштів. Якщо рівень рентабель­ності підвищився, то можна говорити про доцільне й ефек­тивне використання кредиту.

2.Перевірка розрахунків з іншими кредиторами.

Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості є фактором негативним і свідчить про порушення фінансової та розрахункової дисципліни. Для перевірки розрахунків з іншими кредиторами ревізор використовує бухгалтерський баланс, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 68 «Розрахунки за іншими операціями», первинні документи по розрахунках з кредиторами, акти звірок.

Приступаючи до ревізії, належить вияснити правильність відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків.

Ревізор зобов'язаний з'ясувати:
1) причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена;
2) реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків, де дебітори визнають свою заборгованість);
3) дотримання строків позовної давності;
4) заходи, що вживалися до її погашення;
5) дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами;
Слід звернути увагу на своєчасність проведення інвентаризації розрахунків.

Підприємства-кредитори повинні направити своїм боржникам виписки з особових рахунків про розміри їхньої заборгованості. Боржники у 10-денний термін повинні підтвердити заборгованість або повідомити про свою незгоду.

Термін позовної давності по сумах заборгованості становить 3 роки. Після закінчення цього терміну забогованість підлягає списанню. По бухгалтерському обліку прострочена кредиторська заборгованість списується на доходи, дебіторська — на витрати. Перевіряючи кредиторську заборгованість іншим кредиторам, необхідно вияснити:
1) наявність на рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» сум, по яких пройшов термін позовної давності;
2) випадки списання на доходи підприємства сум кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності замість віднесення її в дохід бюджету. Такі суми кредиторської заборгованості, а також суми депонентської заборгованості, щодо яких термін позовної давності минув, підлягають перерахуванню підприємствами та установами до відповідного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення терміну позовної давності.
3) своєчасність перерахування сум кредиторської заборгованості в бюджет, оскільки за несвоєчасне перерахування до бюджету справляється пеня в розмірі 0,3 % від цих сум за кожний прострочений день;
4) випадки заліку кредиторської заборгованості в погашення дебіторської заборгованості.
Як показує практика контрольно-ревізійної роботи, однією із причин порушення розрахункової дисципліни, виникнення незаконної і нереальної заборгованості, а також несвоєчасного повернення (погашення) сум кредиторської заборгованості є запущеність

бухгалтерського обліку по розрахункових операціях. Для цього потрібно перевірити своєчасність та правильність відображення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами та наявності на інших синтетичних рахунках.

Всі виявлені факти простроченої заборгованості та порушення розрахункової дисципліни щодо синтетичних рахунків необхідно узагальнити у спеціальній відомості, що додається до акта .

З метою визначення ступеня порушення фінансово-розрахункової дисципліни доцільно згрупувати дебіторську та кредиторську заборгованість за строками її утворення: до 1 місяця, від 1 до 3; від 3 і більше місяців.

Контроль і ревізія

№з/п	Назва видання	Наявний фонд
бібліотека коледжу	кабінет
	Нормативні документи
Л-1	Закон України ˝Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні ˝ № 5463-VI від 16.10.2012		15
Л-2	Указ Президента України від 23 квітня 2011 року № 499 ˝Положення про Державну фінансову інспекцію України˝
Л-3	Положення( стандарти) бухгалтерського обліку
	Основна
Л-4	Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. –К.: Вища школа – Знання, 1998. – 574 с.
Л-5	Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія:Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. – 512 с.
Л-6	Бутинець Ф.Ф.Бондар В.П. Контроль і ревізія: Підручник. - Житомир: ПП «Рута», 2006. – 688 с.
Л-7	Живко З.Б.Контрольно-ревізійна діяльність: Конспект лекцій. – К.: Алерта, 2008. – 444 с.
Л-8	Мурашко В.М. Контроль і ревізія фінансово-господарської діяльності. Навчальний посібник .- К.: ЦУЛ, 2003. – 311 с.
Л-9	Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 253с.
	Додаткова
Л-10	Бардаш С.В. Контроль і ревізія. Практикум: Навчальний посібник. – Житомир: ПП "Рута", 2000. – 384 с.
Л-11	Вітвицька Н.С. Контроль і ревізія. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 166 с.
Л-12	Павлюк В.В. Контроль і ревізія. Навчальний посібник.- К.: ЦНЛ,2006.- 196с.
Л-13	Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит: Навчально-методичний посібник. – К.: ТОВ «НІОС», 1998. – 224 с.
Л-14	Стрєльніков Р.М. Контроль і ревізія. Практикум: Навчальний посібник.- К.: ЦУЛ, 2007.-336с

Д О Д А Т О К

Пам'ятка «Як працювати з книгою»

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку - прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на
зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після
титульної сторінки;

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і та ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, пів жирним та ін..);

в) з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та
енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити них найголовніше.;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Пам'ятка «Як написати реферат»

1.Визначити адресата і мету спілкування.

2.Дібрати відповідну літературу.

3.Опрацювати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в

книжці.

4.Скласти план відповідно до обсягу реферату (його пункти розкриваються

приблизно на однаковій кількості сторінок).

5.Оформити яскравий, привабливий вступ.

6.Дати перелік основних висновків, узагальнень та рекомендацій.

7.Оптимальний обсяг реферату - 10 - 12 друкованих сторінок. Такий реферат

потребує для усного викладу перед аудиторією 10-15 хвилин.

8.Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього

скласти розгорнутий план - конспект на 2 - 4 сторінки.

9.Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно

враховувати особливості наукового стилю мовлення.

Пам'ятка «Як скласти план, конспект»

1. Прочитати текс, визначити його тезу та основну думку.

2. Поділити текс на логіко-смислові частини.

3. Дібравши заголовок до кожної частини, матимемо план тексту.

4. Поставити до кожної логіко-смислової часини тексту запитання: «Про що
говориться в цій частині?».

5. Знайти в тексті відповідь. Записавши її стисло власними словами або словами автора, матимемо тези.

6. Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами, матимемо конспект.

7. Складаючи план, тези чи конспект, записати прізвище автора, повну назву роботи, рік. Видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

8. Виділяти в конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлювати їх один від одного.

9. Після кожної закінченої частини роботи інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

10. Виділяти тези, ідеї різними кольорами, підкресленням. Значками та ін..

Зверніть увагу!

Під час подальшої роботи над конспектами з метою використання цих матеріалів для підготовки повідомлення до семінарського заняття, доповіді, виступу тощо користуйтеся загальноприйнятою системою виділення тез, ідей:

а) підкреслення окремих фраз у тексті:

- пряма лінія - виділення важливої думки;

« хвиляста лінія - незрозуміле або те, проти чого будете виступати;

І вертикальна лінія на полях - особливо важлива думка;

б) виділення на полях:

? - питання; ?? - cумнівно;

!!! - цікаво, звернути увагу;

>: - більше; <: - менше;

= - рівність;

« V ~ - вставка, доповнення.

Рецензія

на навчально-методичний посібник

для самостійного вивчення з дисципліни «Контроль і ревізія»

для вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації,