Господарської діяльності підприємства за динними фінансової звітності
| Найменування показника | Формула розрахунку | Оцінка показників за динамікою | Звітний рік | Відхилення (+,-) | ||||||||
| 1. Валова рентабельність (прибутковість) виробничих витрат | Ф. 2 (к. 050 або 055) : (к. 040) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 2. Коефіцієнт окупності виробничих витрат | Ф. 2 (к. 040) : (к.050 або 055) | збільшення | ||||||||||
| 3. Коефіцієнт окупності чистого доходу | Ф. 2 (к. 035) : (к. 050 або 055) | збільшення | ||||||||||
| 4. Рентабельність (прибутковість) основної діяльності | Ф.2 (к. 100 або 105) : (к. 040+ 080) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 5. Рентабельність (прибутковість) операційної діяльності | Ф.2 (к. 100 або 105) : (к. 040+070+080+090) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 6. Рентабельність (прибутковість) іншої операційної діяльності | Ф.2 (к. 060 - 090) : (к. 090) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 7. Рентабельність (прибутковість) звичайної діяльності до оподаткування | Ф.2 (к. 170 або 175) : (к. 040,070,080,090) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 8. Рентабельність (прибутковість) господарської діяльності | Ф.2 (к. 170 або 175+ к.200-205) : (к. 040,070,080,090) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 9. Рентабельність (прибутковість) підприємства | Ф.2 (к.200 або 225) : (к. 040, 070, 080,090) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 10. Валова рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | Ф.2 (к. 050 або 055) : (к. 035) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 11. Чиста рентабельність (прибутковість) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) | Ф.2 (к. 220 або 225) : (к. 035) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 12. Рентабельність активів | Ф.2 (к. 220 або 225) : (к.280 графа 3+4) х 0,5 х 100 | збільшення | ||||||||||
| 13. Рентабельність (прибутковість) виручки від операційної діяльності | Ф.2 (к. 100 або 105) : (к.035+060) х 100 | збільшення | ||||||||||
| 14. Рентабельність фінансових інвестицій | Ф.2 (к. 110-150) : Ф.1 (к. 040, 045 графа 3+4) х 0,5 х 100 | збільшення | ||||||||||
| 15. Коефіцієнт покриття виробничих витрат | Ф.2 (к.040) : (к. 035) | збільшення | ||||||||||
| 16. коефіцієнт окупності виробничих витрат | Ф.2 (к. 035) : (к.040) | збільшення | ||||||||||
| 17. Коефіцієнт покриття витрат операційної діяльності | Ф.2 (к. 040,070,080, 090) : (к. 035+060) | збільшення | ||||||||||
| 18. Коефіцієнт окупності витрат операційної діяльності | Ф.2 (к. 035+060) : (к. 040,070,080,090) | збільшення | ||||||||||
| 19. Коефіцієнт фінансових витрат | а) Ф.5 (к.470 графа 4) : Ф.2 (к. 035) б) Ф.5 (к. 470 графа 4) : Ф.2 (к. 220 або 225) | зменшення | ||||||||||
| 20. Коефіцієнт покриття адміністративних витрат | Ф.2 (к. 070 : (к.035) | збільшення | ||||||||||
| 21. Коефіцієнт покриття витрат на збут | Ф.2 (к. 080) : (к.035) | збільшення | ||||||||||
| 22. Коефіцієнт окупності адміністративних витрат | Ф.2 (к. 035) : (к.070) | збільшення | ||||||||||
| 23. Коефіцієнт окупності витрат на збут | Ф.2 (к. 035) : (к.080) | збільшення | ||||||||||
| 24. Співвідношення адміністративних витрат і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт і послуг) | Ф.2 (к. 070) : (к.040) | збільшення | ||||||||||
| 25. Співвідношення витрат на збут і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт і послуг) | Ф.2 (к. 080) : (к.040) | збільшення | ||||||||||
| 26. Частка адміністративних витрат в структурі операційних витрат | Ф.2 (к. 070) : (к.280) | збільшення | ||||||||||
| 27. Частка витрат на збут в структурі операційних витрат | Ф.2 (к. 080) : (к.280) | збільшення | ||||||||||
| 28. Коефіцієнт покриття активів | Ф.1 (к.280 графа 3+4) х 0,5 : Ф.2 (к.035) | збільшення | ||||||||||
| 29. Коефіцієнт окупності активів | Ф.2 (к. 035) : Ф.1 (к.280 графа 3+4) х 0,5 | збільшення | ||||||||||
| 30. Коефіцієнт покриття власного капіталу | Ф.1 (к.280 графа 3+4) х 0,5 : Ф.2 (к.035) | збільшення | ||||||||||
| 31. коефіцієнт окупності власного капіталу | Ф.2 (к.035) : Ф.1 (к.380 графа 3+4) х 0,5 | збільшення | ||||||||||
| 32. Загальна економічна рентабельність | Ф.2 (к.170 (175)+200-205+140) х 100 : Ф.1 (к.280 графа 3+4) х 0,5 | збільшення | ||||||||||
| 33. Комерційна рентабельність | Ф.2 (к.170(175)+200-(205+140) х 100 : Ф.2 (к.035) | збільшення | ||||||||||
| 34. Ставка рентабельності позиченого капіталу | Ф.2 (к.140) : Ф.1 cума (440,500 графа 3+4) х 0,5 х 100 | збільшення | ||||||||||
Фактори впливу на прибутковість і рентабельність підприємства
Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.
Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство має намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною.
Зростання розмірів одержання прибутку пов’язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон’юнктури в окремі періоди року.
Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.
Прибуток є ітоговим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання, тому відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.
Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок
формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають:
· результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;
· сфера діяльності;
· галузь господарства;
· установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від таких факторів, як:
· обсяг реалізованої продукції;
· собівартість одиниці продукції;
· рівень середньореалізаційних цін.
На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
[Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С.Ф. Покропивного,
-- К.: КНЕУ, 2001, - 528 с. с.]
Рівень рентабельності виробничої діяльності (окупність витрат), обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.
Тема 4. Управління основним капіталом підприємства
Склад, структура та стан основних фондів підприємства. Показники ефективності їх використання.
Основні фонди підприємств — це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
Не є виробничими фондами засоби праці, не залученні в процес виробництва (не введені в дію підприємства, засоби праці у стадії монтажу, демонтоване обладнання).
Основні фонди підприємства поділяються на виробничі (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства) і невиробничі (фонди невиробничої сфери підприємства).
[ Бойчик «Економіка підприємства (2002)»]
П очинати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.
Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.
Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів можна визначити так:
а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;
б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;
в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;
г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;
д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;
е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.
Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».
Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо.
Податковий кодекс України встановлює 16 груп для обліку основних засобів та 6 груп для обліку нематеріальних активів. Облік вартості для цілей амортизації ведеться за кожним об’єктом основних фондів, а не за групою. Кодекс передбачає 5 методів для амортизації основних засобів. Відповідно до Перехідних положень кодексу для визначення переліку об’єктів основних засобів застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.
Перш за все, визначимося з переліком норм, якими необхідно керуватися. Крім основних статей 144-148 Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств», слід застосовувати положення п.6 та п.14 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Розділу XX «Перехідні положення» у комплексі з визначенням понять згідно з Розділом І «Загальні положення» Податкового кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Тобто на відміну від положень пп. 8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону № 334 слід забути про таке поняття, як «зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань».
Доречним також буде зупинитися на визначенні поняття основних засобів замість основних фондів. Як встановлено у пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу, основними засобами визнаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). При цьому важливо, що на підставі п. 14 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Розділу XX Податкового кодексу у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень, тобто як це передбачно у пп. 8.2.1. п. 8.2. ст.8 Закону № 334.
У порівнянні з переліком витрат, які підлягають амортизації згідно з п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, у п. 144. 1 ст. 144 Розділу ІІІ Податкового кодексу зазначений перелік уточнено та доповнено (в законі було 4 групи ОФ) такими видами витрат, як:
- витрати на придбання довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;
- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;
- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.
Серед принципово нових видів витрат, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період, відповідно до п. 144.2 ст. 144 Розділу ІІІ Податкового кодексу чітко передбачено витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.
Класифікаційний перелік груп основних засобів та інших необоротних активів у Податковому кодексі (табл. 1) майже повністю дублює відповідні положення П (С)БУ № 7. Однак до цього переліку не віднесені, зокрема, незавершені капітальні інвестиції.
Таблиця 1 Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.
| Групи | Мінімально допустимі строки корисного використання, років |
| група 1 - земельні ділянки | - |
| група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом | |
| група 3 - будівлі, | |
| споруди, | |
| передавальні пристрої | |
| група 4 - машини та обладнання | |
| з них: | |
| електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень | |
| група 5 - транспортні засоби | |
| група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) | |
| група 7 - тварини | |
| група 8 - багаторічні насадження | |
| група 9 - інші основні засоби | |
| група 10 - бібліотечні фонди | - |
| група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи | - |
| група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди | |
| група 13 - природні ресурси | - |
| група 14 - інвентарна тара | |
| група 15 - предмети прокату | |
| група 16 - довгострокові біологічні активи |
Групи ОФ та норми амортизації до впровадження ПКУ:
· група 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та ін.), вартість капітального поліпшення землі) - 8 % на рік;
· група 2 (автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них) — 40 %;
· група 3 (будь-які інші основні фонди, які не включені до груп 1,2,4) -24%;
· група 4 (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів) - 60 %.
До групи 4 зараховують відповідні засоби праці, придбані (виготовлені) підприємством після 1 січня 2003 р. [ЗУ_ПП_8.6.1.]
Підпунктом 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Розділу ІІІ Податкового кодексу встановлено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного;
2) зменшення залишкової вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості (причому цей метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби));
4) кумулятивного;
5) виробничого.
Знову ж таки зауважимо, що всі ці методи передбачені П(С)БУ № 7. Податковим кодексом передбачено особливості щодо можливості застосування того чи іншого методу амортизації для окремих груп основних засобів та інших необоротних активів. А відповідно до пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Розділу ІІІ Податкового кодексу на основні засоби груп 1 та 13 амортизація взагалі не нараховується.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу, протягом строків, наведених у табл. 2.
Таблиця 2
Строки, протягом яких здійснюється нарахування амортизації нематеріальних активів (пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу).
| Групи | Строк дії права користування |
| група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище); | відповідно до правовстановлюючого документа |
| група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); | відповідно до правовстановлюючого документа |
| група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; | відповідно до правовстановлюючого документа |
| група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш, як 5 років |
| група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; | відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш, як 2 роки |
| група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) | відповідно до правовстановлюючого документа |
Податковим кодексом передбачено пооб'єктне ведення обліку вартості, яка амортизується. Згідно з пп. 145.1.2 п. Податкового кодексу нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше, ніж визначено в пункті 145.1, і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації). На відміну від порядку, передбаченого Законом № 334, це правило розповсюджується на всі групи основних засобів та інших необоротних активів.
Амортизація основних засобів, як встановлено у пп. 145.1.4 Податкового кодексу, провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.
Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.
Перелік підготовчих заходів, небхідних для перебудови податкового обліку амортизації:
- для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 Податкового кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього кодексу слід застосовувати дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року;
- вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів необхідно визначати як первісну (переоцінену) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу. При цьому до переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року;
- якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу, то тимчасову податкову різницю, яка виникає в результаті такого порівняння, слід амортизувати як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років;
- строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III Податкового кодексу платнику податку необхідно визначати самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше встановлених мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 кодексу;
- первісна вартість основних засобів не збільшується на вартість придбання або поліпшення після дати набрання чинності розділом III Податкового кодексу в частині витрат, віднесених на збільшення балансової вартості об'єктів до такої дати. [http://www.dpa.dn.ua/s/512/1282, http://edu.minfin.gov.ua/TaxCodex/Pages/articles/st145.aspx - Віртуальний Університет МФУ _Податковий кодекс ст.. 145]
Методи нарахування амортизації
Питання амортизації розкриваються в третьому розділі Податкового Кодексу починаючи з 144 статті, об`єкти амортизації. Методи нарахування амортизації та класифікація основних засобів – стаття 145 ПКУ.
Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів, згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” , затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 27 квітня 2000 року № 92, застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації передбачені податковим законодавством.[ Планування діяльності підприємства]
Також відповідно до ПКУ стаття 145.1.5., амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, виробничий метод.
Амортизація об'єктів груп 9, 12, 14, 15, наведених у таблиці груп ОЗ, нараховується з використанням виробничого та прямолінійного методу нарахування амортизації.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. [ПКУ, 145.1.5.]
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання та переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Амортизація основнихзасобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.[ЗУ ПП п8.3.9.]
Розглянемо податковий метод зменшення залишкової вартості.
Відповідно до п.8.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (чинний до 01.01.2013р.) суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації, визначених п.8.6. цього Закону до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
група 1 - 2 %;
група 2 - 10 %;
група 3 - 6 %;
група 4 - 15 %.
[ЗУ_ПП_8.6.1.]