Будівельна продукція, процеси її створення та реалізації

Продукцією галузі будівництва є закінчені будівництвом і здані в експлуатацію промислові підприємства, залізні і автомобільні дороги, об'єкти енергетичного будівництва, соціальної інфраструктури і інші об'єкти, що формують основні засоби суб'єктів господарювання.

В процесі створення основних засобів, що є будівельною продукцією будівельних організацій, беруть участь трудові ресурси, засоби праці (машини і механізми) і предмети праці (матеріали, конструкції). Взаємодіючи між собою, основні елементи будівельного процесу дозволяють створити кінцеву будівельну продукцію (будівлі, споруди, об'єкти) в натуральному і грошовому виразі.

У будівельному процесі виділяють 3 етапи:

I - підготовка будівництва - включає техніко-економічні дослідження доцільності будівництва об'єкту; проектування об'єкту і інженерно-технічну підготовку будівництва;

II - власне будівництво - на будівельному майданчику відбувається створення будівельної продукції, формування витрат будівельного виробництва;

III - реалізація будівельної продукції, здача готових об'єктів в експлуатацію - введення закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію і передача їх замовнику як основних засобів (фондів).

Трьом етапам відтворення відповідають три стадії кругообігу капітальних вкладень:

1) виробництво як процес створення основних засобів;

2) реалізація як форма перетворення будівельної продукції в основні засоби;

3) підготовка наступного циклу відтворення з метою чергового перетворення грошових коштів в товар.[3]

Вартість будівництва в Україні визначається ресурсним методом, який базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах на трудові і матеріально-технічні ресурси. Нормативним показником є витрата трудових і матеріально-технічних ресурсів, яка визначається на підставі державних ресурсних елементних кошторисних норм. На підставі цих норм і поточних цін на трудові і матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати. Решта витрат визначається не по нормах, а у розрахунковий спосіб [4].

Основоположними нормативними документами по ціноутворенню в будівництві є державні будівельні норми «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д. 1.1-1-2000) [5], ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (ДБН Д.2.2-99) [6], монтаж устаткування (ДБН Д.2.3-99) [7], ремонтно-будівельні (ДБН Д.2.4-2000) [8], реставраційно-відновні (ДБН Д.2.5-2001) [9], пуско-налагоджувальні роботи (ДБН Д.2.6-2000) [10], ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (ДБН Д.2.7-2000) [11]. Окрім цього, в Україні існують ресурсні елементні кошторисні норми – стандарти організацій України СОУ (відомчі нормативи) і індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми).

Колишні накладні витрати у зв'язку із змінами ряду законодавчих і нормативних документів розділилися на 2 групи [4]:

1. Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з управлінням, організацією і обслуговуванням будівельного виробництва, які групуються в 3 блоки: заробітна платня ІТР, відрахування на соціальні потреби і інші статті загальновиробничих витрат.

2. Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління будівельною організацією. Базою для нарахування загальновиробничих і адміністративних витрат є кошторисні трудовитрати, визначені на підставі ресурсних елементних кошторисних норм. При цьому виключається вплив вартості матеріальних ресурсів, що підтверджує об'єктивність такої бази обчислення.

Визначення маси прибутку від нормативних трудовитрат дозволяє обчислювати прибуток виходячи з призначення будівництва і складності робіт, яка характеризується трудомісткістю.

У кошторисну вартість будівництва включаються також засоби:

- на зведення і розбирання тимчасових будівель і споруд, розмір яких в інвесторській кошторисній документації визначається або калькуляційним методом за даними ПОС, або за усередненими процентними показниками, встановленими Мінрегионстроєм;

- на додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт в зимовий період просто неба і в неопалювальних приміщеннях при температурі зовнішнього повітря нижче 0°С, а також в літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш + 27°С, які в інвесторській кошторисній документації визначаються за усередненими процентними показниками, що надаються Мінрегіонбудом. На стадії взаєморозрахунків вказані витрати уточнюються виходячи з об'ємів робіт, виконаних за таких умов;

- на покриття ризику всіх учасників будівництва, які призначені на відшкодування витрат, пов'язаних із збільшенням вартості об'ємів робіт і витрат, характер і методи яких не можуть бути точно визначені при проектуванні, а також збільшення вартості будівництва, викликаного зміною державних стандартів на окремі матеріали, вироби і конструкції, устаткування і т.д.;

- на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, які призначені для відшкодування збільшення вартості трудових і матеріально-технічних ресурсів, викликаного інфляцією.

Використовування такої системи ціноутворення дозволяє оперативно реагувати на ринкові зміни вартості трудових і матеріально-технічних ресурсів, забезпечує прозорість і достовірність.

З 1 квітня 2009 були введені зміни до Правил визначення вартості будівництва, якими передбачене диференційоване визначення прибутку і адміністративних витрат залежно від виду і призначення конкретного об'єкту будівництва. Цими змінами також передбачено при визначенні вартості будівництва поточні ціни на матеріальні ресурси приймати за якнайменшою ціною, що склалася на такий вид ресурсів в регіоні. Ціни на матеріальні ресурси реєструються в Мінекономіки. Окрім цього, змінами передбачено при проведенні взаєморозрахунків за об'єми виконаних робіт засобу на покриття витрат підрядчика на зведення тимчасових будівель і споруд визначати на підставі виконавчого кошторису, узгодженого із замовником, і фактично зведених будівель і споруд. Уточнені умови, при яких може уточнюватися тверда договірна ціна [4].

Ціноутворення в будівництві базується на основоположних економічних поняттях, таких як собівартість, вартість, ціна.

Вартість будівельної продукції - це виражена в грошовому еквіваленті розрахункова величина її цінності в конкретний момент часу з погляду продавця або покупця. Причому вартість, сформована економічними методами, що враховують позицію підрядчика (виробника будівельної продукції), як правило, вищі вартості, сформованої економічними методами, що враховують позицію покупця (замовника). Ринкова вартість, як правило, компромісна, тобто найближче підходить до ціни будівельної продукції.

Ціна - це грошова сума, сплачена за будівельну продукцію в конкретній операції. Тобто ціна в будівництві - це результат конкретної операції між підрядчиком і замовником, зафіксований в договорі будівельного підряду. В період планової економіки поняття «кошторисна вартість» і «ціна» будівельної продукції були тотожними унаслідок відсутності інфляційних процесів.

Залежно від стадії реалізації інвестиційно-будівельного процесу розрізняють наступні види вартості будівельної продукції[4]:

1. Попередня вартість будівельної продукції - є вартістю капітальних вкладень для конкретного інвестора, заснована на його інвестиційних вимогах.

2. Кошторисна вартість - це сума всіх суспільно-необхідних (усереднених) витрат, пов'язаних із зведенням об'єкту будівництва, визначених в кошторисній документаці ї. Кошторисна вартість є підставою для визначення розміру інвестицій, формування договірних цін на будівельну продукцію, розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи, відшкодування інших витрат за рахунок засобів, передбачених зведеним кошторисним розрахунком.

Для визначення кошторисної вартості будівництва формується кошторисна документація, що складається з локальних кошторисів, локальних кошторисних розрахунків, об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків, кошторисних розрахунків на окремі види витрат, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, зведень витрат тощо.

У основі кошторисної вартості будівництва лежить метод послідовної калькуляції витрат всіх учасників будівельної діяльності (локальні, об'єктні кошториси, відомість об'ємів і вартості робіт, зведений кошторисний розрахунок, зведення витрат). Істотним недоліком кошторисної вартості є те, що вона не враховує як чинники, пов'язані з упровадженням науково-технічного прогресу, так і інші економічні чинники, пов'язані з кон'юнктурою ринку. Наприклад, використовування нових технологій, будівельних машин і механізмів, інноваційних матеріалів не відображається на кошторисній вартості будівництва.

3. Вартість підрядчика (оферта) -вартість, визначена з урахуванням індивідуальних умов виробничо-економічної діяльності підрядної організації (рівень продуктивності і організації праці, що склався, організації будівельного виробництва, управління і ін.), вживаних нею механізмів зниження витрат за рахунок вдосконалення проектних рішень, застосування прогресивних технологій виробництва робіт і сучасних будівельних матеріалів

4. Ринкова вартість будівельної продукції формується, як правило, на основі кошторисної вартості виходячи з поточної ситуації на ринку на конкретну дату, тому при зміні ринкових умов вона може мінятися. На відміну від попередньої вартості, яка залежить від індивідуальних вимог, що пред'являються конкретним інвестором, ринкова вартість визначається одночасно мотивами поведінки як підрядчика, так і замовника (інвестора).

5. Облікова вартість (балансова) – вартість після закінчення будівництва і підписанні акту приймання об'єкту, виділеного у складі будівництва, шляхом підсумовування відображених в бухгалтерському обліку прямих і частки непрямих витрат (в процесі експлуатації об'єкту будівництва в бухгалтерському обліку балансова вартість підрозділяється на: первинну; відновну; залишкову). Первинна вартість відображається в облікових документах на момент введення будівельного об'єкту в експлуатацію. Відновна - вартість відтворення раніше створених основних засобів в сучасних умовах. Найчастіше вона застосовується при укладенні договорів страхування і характеризує вартість будівництва нової будівлі або споруди при настанні страхового випадку. Залишкова вартість відрізняється від балансової на суму накопиченого за період експлуатації об'єкту зносу.

6. Вартість утилізації об'єкту будівництва - це вартість, що дорівнює ринковій вартості поворотних матеріалів від розбирання об'єкту з урахуванням витрат на утилізацію об'єкту будівництва.

Ціна будівництва - це ринкова вартість, встановлена договором будівельного підряду в процесі конкурентної боротьби під впливом ринкових чинників з дотриманням рівності економічних інтересів між замовником і підрядчиком. Сформована ціна будівельної продукції, що відбиває компромісний результат, неминуче відхиляється від планово-розрахункової вартості будівництва в конкретних ринкових умовах під впливом різних чинників (рівня споживацького попиту на будівельну продукцію, рівня цін на аналогічну будівельну продукцію, характеристик будівельних організацій-конкурентів і ін.).

Залежно від переважання тих або інших принципів ціноутворення, а також залежно від виду будівельної продукції і формованої вартості на неї, застосовуються спеціальні підходи до ціноутворення в будівництві[4].

У основу підходів до ціноутворення покладено інтереси та економічні мотиви сторін, що беруть участь в операції, а також характер кон'юнктури конкретного ринку.

У теорії формування вартості і ціноутворенні основними підходами є:

- витратний, що відображає точку зору найвірогіднішого (типового) продавця (виробника, підрядчика) на формовану ціну;

- порівняльний, що відображає сукупність ціноутворюючих чинників конкретного ринку, присутніх на момент формування вартості (попит і пропозиція, конкуренція, обмеження і ін.);

- прибутковий, що .

Витратний підхід розглядає вартість будівельної продукції з погляду підрядчика - виробника будівельних робіт і базується на минулих подіях.

Прибутковий підхід - з погляду потенційного інвестора або замовника будівництва і ґрунтується на майбутніх подіях.

Порівняльний підхід розглядає вартість будівельної продукції виходячи з фактичних домовленостей замовника і підрядчика про ціну будівництва об'єктів, аналогічних оцінюваному, тобто ґрунтується на подіях теперішнього часу.

Вибір того або іншого підходу при визначенні вартості будівельної продукції у кожному конкретному випадку здійснюється виходячи з:

- специфіки будівельної продукції (її вигляду, призначення, технічних характеристик);

- особливостей конкретного ринку;

- стадії реалізації інвестиційно-будівельного процесу;

- інтересів того або іншого учасника будівельної діяльності;

- складу відомостей і показників, що містяться в доступній інформації.