Вимоги до проектування елементів благоустрою

1. Покриття

Для благоустрою треба використовувати такі види покриття:

тверді (капітальні) – монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю тощо;

"м'які" (некапітальні) – такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в'яжучим;

газонні – такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав'яного покрову;

комбіновані – сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо).

Покриття дитячих та спортивних майданчиків треба виконувати із природних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки тощо), газону. Заборонено використання гумової крихти, ущільнення сипучих в’яжучих, а також покриття плиткою цих об’єктів.

Вид покриття, що застосовується у проекті благоустрою, має бути міцним, ремонтопридатним, екологічним, не допускати ковзання.

Вибір видів покриття треба здійснювати відповідно до їх цільового призначення:

твердих – з врахуванням можливих граничних навантажень, характеру і складу руху, протипожежних вимог;

"м'яких" – з урахуванням особливостей окремих територій (дитячих, спортивних майданчиків, майданчиків для вигулу тварин, прогулянкових доріжок тощо),

газонних і комбінованих – як найбільш екологічних.

Тверді види покриття повинні мати шорстку поверхню з коефіцієнтом зчеплення в сухому стані не менше ніж 0,6, в мокрому -не менше ніж 0,4. Заборонено застосування як покриття кахельної, метласької плитки, гладких або відполірованих плит з штучного і природного каменю на території пішохідних доріжок та тротуарів, в наземних і підземних переходах, на ступенях сходів, майданчиках крилець входу до будівель.

Для дерев, розташованих у мощенні, за відсутності інших видів захисту (пристовбурних грат, бордюрів, периметральних лавок тощо) передбачають виконання захисних видів покриттів в радіусі не менше ніж 1,5 м від стовбура: щебеневе, галькове, «стільники» із засіванням газону. Захисне покриття виконують вище за покриття пішохідних доріжок і тротуарів.

На території улаштовують відкриту систему водовідведення. Відкриті лотки (канави, кювети) по дну або по всьому периметру мають бути укріплені (обдернування, кам'яне мощення, монолітний бетон, збірний залізобетон, кераміка тощо), кут похилів кюветів треба приймати залежно від видів ґрунтів у межах від 1:0,25 до 1:0,5.

Мінімальний похил по дну лотків треба приймати таким, щоб забезпечувати рух дощових вод із швидкістю від 0,4 м/с до 0,6 м/с, що виключає замулювання лотків. У разі відсутності природного похилу рельєфу використовують лотки з внутрішнім похилом або із ступінчатим перепадом висот (каскадом).

На ділянках рельєфу, де швидкості руху дощових вод вище максимально допустимих, треба влаштовувати ступінчасті перепади, проектування яких треба здійснювати згідно з СНиП 2.04.03.

Водовідвідні лотки повинні мати такі характеристики стабільності у вертикальному і поперечному напрямках, які дозволяють витримувати навантаження транспорту у разі інтенсивного руху, теплові розширення.

На прибудинковій території лотки водовідведення забезпечують сполучення покриття пішохідних доріжок і тротуарів з газоном, їх виконують з елементів мощення (плоского булижника, коленої або пиляної брущатки, кам’яної плитки тощо), стики замонолічують розчином високоякісної глини.

2. Сполучення поверхонь

До елементів сполучення поверхонь треба відносити різні види бортових каменів, пандуси, східці, сходи. Під час проектування елементів сполучення поверхонь треба враховувати вимоги ДБН В.2.2-17, ДБН В.2.2-9.

З метою захисту газону та унеможливлення попадання бруду та рослинного сміття на покриття у разі сполучення пішохідних зон, доріжок і тротуарів з газоном треба встановлювати садовий борт, який перевищує рівень газону на не менше ніж 0,05 м на відстані не менше ніж 0,5 м.

На території пішохідних зон можна використовувати природні матеріали (цегла, дерево, валуни, керамічний борт тощо) для сполучення різних типів покриття.

3. Огородження

Огородження треба відрізняти за: призначенням (декоративні, захисні, їх поєднання), висотою (низькі – від 0,3 м до 1 м. середні – від 1,1 м до 1,7 м, високі – від 1,8 м до 2,5 м), видом матеріалу (металічні, залізобетонні тощо), ступенем проникності для погляду (прозорі, глухі), ступенем стаціонарності (постійні, тимчасові, пересувні).

Проектування огороджень треба виконувати у залежності від місця їх розміщення згідно із стандартами, каталогами сертифікованих виробів, проектами індивідуального проектування.

Огородження вулично-дорожньої мережі треба проектувати згідно з ДСТУ 2734, ДСТУ 2735, ДСТУ 4092, ДСТУ Б В.2.3-12.

Треба передбачати розміщення захисних металевих огороджень висотою не менше ніж 0,5 м у місцях прилягання газонів до проїздів, стоянок автомобільного транспорту, у місцях можливого наїзду автомобілів на газон і витоптування стежок через газон. Огородження треба розміщувати на території газону з відступом від межі прилягання від 0,2 м до 0,3 м.

4. Зелені насадження

На території населеного пункту використовують різні прийоми або форми озеленення: стаціонарні (посадка рослин в грунт), мобільні (посадка рослин в спеціальні пересувні ємності: контейнери, вазони тощо), компактні (вертикальне, багаторівневе озеленення і тому подібне) тощо.

Під час вибору видового складу зелених насаджень треба звертати увагу на кліматичні та мікрокліматичні умови територій.

Формування ландшафтів треба здійснювати з урахуванням існуючого техно-та антропогенного навантаження з подальшою мінімізацією цього впливу за рахунок рекреаційних властивостей рослин.

Під час проектування озеленення треба забезпечувати: нормативні показники рівня озеленення різних структурних елементів у межах населеного пункту та відстань від будинків, споруд, а також об’єктів благоустрою до дерев і чагарників згідно з ДБН 360, параметри і вимоги до створення зелених насаджень згідно з ДБН В.2.3-5, ДСП № 173 та [3].

Зелені насадження не повинні виступати на пішохідні доріжки. Гілки зелених насаджень, якщо вони ростуть над пішохідною доріжкою, мають бути не нижче ніж 2,1 м.

У разі посадки дерев в зонах дії теплотрас треба враховувати чинник прогрівання ґрунту в обидві сторони від осі теплотраси на відстань: інтенсивного прогрівання -2 м, середнього – від 2 м до 6 м, слабкого -від 6 м до 10 м. Біля теплотрас не можна розміщувати: липу, клен, бузок, жимолость -ближче ніж 2 м, глід, кизильник, дерен, модрину, березу -ближче ніж 3 м -4 м.

У разі дії несприятливих техногенних і кліматичних чинників на різні території населеного пункту треба формувати захисні насадження; у разі дії декількох чинників треба вибирати ведучий чинник за інтенсивністю і (або) найбільш значущий для функціонального призначення території.

Для захисту від вітру треба використовувати зелені насадження ажурної конструкції з вертикальною зімкнутою кроною від 60 % до 70 %.

Шумозахисні насадження треба проектувати у вигляді однорядних або багаторядних посадок не нижче ніж 7 м, забезпечуючи відстані між стовбурами дорослих дерев з широкою кроною від 8 м до 10 м, з середньою кроною – від 5м до 6 м, з вузькою кроною – від 3м до 4 м. Простір під кроною треба заповнювати рядами чагарнику. Ширину смуги та очікуваний рівень зниження шуму треба визначати відповідно до СНиП ІІ-12.

Для шумозахисних насаджень підбирають поєднання наступних дерев і чагарників: клен гостролистий, в'яз звичайний, липа дрібнолиста, клен татарський, спирея калинолистна, жимолость татарська, дерен білий, акація жовта, глід сибірський.

В умовах високого рівня забруднення повітря треба формувати багаторядні деревно-чагарникові посадки : у разі хорошого режиму провітрювання -закритого типу (зімкнення крон), у разі поганого режимі провітрювання -відкритого, фільтруючого типу (не зімкнення крон).

Під час формування багаторядних деревно-чагарникових посадок з боку дороги треба висаджувати рослини, стійкі до дії вихлопних газів. В середині смуги перевагу треба віддавати деревним рослинам вічнозеленим з густою кроною, як правило, хвойним.

Проекти окремих квітників та клумб треба виконувати у вигляді фрагментів у масштабі 1:100, 1:200 з вказівкою асортименту, кількості розсади за видами рослин та місць посадки рослин кожного виду

Знесення та пересадження дерев, чагарників, газонів, квітників здійснюють лише у разі наявності спеціального дозволу (ордера) та акту обстеження зелених насаджень (дерев, чагарників, газонів, парків, лісопарків, насаджень санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересаджуванню

в зв’язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ. Ці документи оформлюють відповідно до вимог.

Зелені насадження (дерева або чагарники), знесені під час реконструкції та будівництва нових будівель та споруд, мають бути компенсовані (компенсаційне озеленення).

В умовах ущільненої забудови допускається застосовувати вертикальне озеленення, а також облаштування садів на покриттях будівель.

Ключові слова: благоустрій, територія, об’єкти благоустрою, елементи благоустрою.

Висновок

В проекті враховувались вимоги та норми щодо проектування будинку та благоустрою території. Здійснене функціонально-планувальне рішення, техніко-економічні показники та архітектурно-планувальна організація будинку та прилеглої ділянки.

РОЗДІЛ ІІ АНАЛОГИ ТА ПРОТОТИПИ

Зарубіжний досвід

1. Будинок у Швеції.

Цей будинок, витриманий у традиційному скандинавському стилі, призначений для сім'ї з чотирьох осіб. При його проектуванні розроблювачами компанії Baufritz були враховані побажання забудовників. В результаті будинок вийшов простим в експлуатації, затишним та зручним для всіх членів сім'ї, теплим і завдяки каркасної конструкції - відносно недорогим.

З урахуванням запитів клієнтів виконано і архітектурно-художнє оформлення будинку. У ньому світло і затишно. Переважаючий колірний тон - червоний, властивий домівках Швеції. А сучасна технічна оснастка сприяє створенню в будинку комфортних умов проживання. (рис. 1.1.1-1.1.3)

Враження простору посилюється і завдяки великій площі остекленіння.

Рис.1.1.1

Рис.1.1.2

Рис. 1.1.3

2. Еко-будинок в скандинавському стилі.

Будинок, побудований в передмісті Сіетла, втілює творче бачення архітектора та його розуміння екологічного будівництва та дизайну. Основними будівельними матеріалами в будинку є деревина, камінь і сталь, з якої була створена конструкція обширного павільйону. Внутрішній простір і численні вікна забезпечують природне освітлення і вентиляцію (Рис. 1.2.1-1.2.4). Будинок зорієнтований у просторі з урахуванням впливу вітру і сонця, щоб добитися ефекту пасивного сонячного опалення. Конструкція даху створює тінь, сприяючу охолодженню і захисту матеріалів для внутрішньої обробки від дії ультрафіолетових променів. Утеплювач для дому створений з целюлози, виробленої з паперу шляхом вторинної переробки. Опалення здійснюється за допомогою енергоефективної системи "тепла підлога", а також каміна. Дощова вода збирається для поливу саду. Еко-будинок, розташований на схилі в лісі, привертає увагу рясним використанням поновлюваного ресурсу - деревини, що має сертифіковане походження.

Рис. 1.2.1

Рис. 1.2.2

Рис. 1.2.3

Рис. 1.2.4

3. Скандинавський «мінімалізм» - сучасна інтерпретація стилю, відмінного граничною лаконічністю форм, повною відсутністю декору, орнаментів, монохромностью, підкресленою природністю фактури матеріалу. Акцент робиться на спокійні великі площини, графічність. Головний критерій - більше вільного простору, нічого зайвого (Рис. 1.3.1-1.3.4). «Мінімалізму» властиві найсучасніші матеріали: натуральне дерево, вироби зі сталі, матове скло.

Рис. 1.3.1

Рис. 1.3.2

Рис. 1.3.3

Рис. 1.3.4

4 Будинок в скандинавському стилі - це відмова від помпезної палацово на користь практичних і елегантних одно-і двоповерхових котеджів. Присадкуваті пропорції, великі, часом панорамні вікна, похилий дах, відсутність цокольних і підвальних приміщень

(Рис.1.4.1-1.4.3)

Цей будинок розрахований на довге життя декількох поколінь. Простий, але аж ніяк не примітивний і дешевий. Створений для захисту всіх його мешканців від примх природи, дарує максимальний затишок і комфорт. Всі "багатство" вкладено в якісні матеріали, ультрасучасні інженерні системи та електроніку.

Рис. 1.4.1

Рис. 1.4.2

Рис. 1.4.3

5. Просто та зі смаком.

Девізом даного стилю в інтер'єрі служить фраза «просто і зі смаком», почувши яку можна легко і просто уявити собі, що таке скандинавський стиль в дизайні та інтер'єрі (Рис. 1.5.1-1.5.4)

Головним достоїнством скандинавського стилю є приблизно однакові спокійні відтінки в обробці стелі, підлоги і стін, які розбавляються більш яскравими елементами декору, як великими, зокрема, меблями, так і більш дрібними, наприклад, картинами, оригінальними бра і світильниками, тому квартири і будинки в скандинавському стилі мають свій неповторний зовнішній і внутрішній вигляд.

Рис. 1.5.1

Рис. 1.5.2

Рис. 1.5.3

Рис. 1.5.4

6. Інтер’єри у скандинавському стилі.

Що відрізняє скандинавський інтер'єр від інших? Як правило, це світлі або білі поверхні, прості форми, натуральні матеріали - насамперед, дерево. Інтер'єр може бути виконаний як в прохолодних спокійних відтінках, так і з застосуванням яскравих поверхонь, наприклад, стін. Скандинавський будинок легко дізнатися так само по біло-блакитним відтінкам. Тут навіть декоративна кераміка, фарфор і столові прилади воліють світлі. Нестача природного світла в умовах короткого дня скандинави заповнюють освітлювальними прийомами в інтер'єрі. Представлені зарубіжні проекти (Рис. 1.6.1-1.6.4).

Рис. 1.6.1

Рис. 1.6.2

Рис. 1.6.3

Рис. 1.6.4