Підходи щодо розуміння людини в соціології економіки
У соціології економіки як у науки "молодої" відбувається інтенсивний процес розробки і визначення її основних сутнісних атрибутивних характеристик: об'єкта, предмета, системи категорій, у тому числі - суб'єкта економічного життя.
Фактично у всіх вітчизняних1 наукових і навчальних джерелах із соціології економіки визначається факт суб'єктності соціальних відносин в економічній сфері. Так, відомий український соціолог В. І. Тарасенко економічне життя вважає узагальнюючою категорією, якою позначається вся сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки людей як членів даного суспільства, що господарюють у ньому.
За таких підстав суб'єкти економічного життя розуміються як суб'єкти економічних відносин. На його думку, з погляду економічної соціології, економічні відносини - це різновид суспільних відносин, пов'язаних з особливою діяльністю людей та їхньою взаємодією, спрямованою на забезпечення насамперед матеріальних потреб людського життя та на досягнення певних соціальних переваг і цілей. їхня власна (видова, типова) специфіка полягає в предметно-речовій формі виявлення, тобто економічні відносини виникають між людьми та їхніми групами з приводу матеріальних речей, обставин, проблем - виробництва, розподілу, обміну, привласнення, володіння і використання (споживання) останніх. Саме на цих явищах, предметах, процесах, що узагальнюються поняттям "матеріальне багатство", об'єктивуються і крізь них проходять усі без винятку економічні відносини суспільства. Заради цього багатства люди між собою борються, змагаються, конкурують, співпрацюють тощо. Словом, економічні відносини виникають між зацікавленими людьми, тобто вони випливають з їхніх інтересів і підпорядковуються їм. Економічні відносини виникають, розгортаються, втілюються у реалії і нарешті припиняють своє функціонування лише в економічній діяльності і завдяки їй. Звідси кожний індивід і усі члени суспільства, що тією чи іншою мірою займаються економічною діяльністю, є носіями, функціонерами економічних відносин, їхнім сукупним соціальним суб'єктом.
Роблячи висновок, що суб'єктність є загальною ознакою економічних відносин, автор розкриває їх зміст через тріаду: економічне життя - економічна діяльність - економічна поведінка2.
Близькі підходи щодо визначення пріоритетів у суб'єктності економічного життя простежуються в працях Т. І. Заславської і Р. В. Ривкіної, а також Г. М. Соколової3. Визнаючи наявність особистісного та інституціонального аспектів економічного життя, пріоритети в його визначенні надаються соціальним інститутам - економічній культурі та соціальній структурі суспільства.
Погоджуючись з тим, що соціальні інститути виступають важливими елементами соціального механізму управління розвитком економіки, ми спробуємо дотримуватись логіки розкриття цієї теми, спираючись на визначене нами раніше розуміння предмета соціології економіки.
Дотримуючись визначення її предмета через веберівські категорії економічної і соціальної дії, ми маємо визнати також необхідність розгляду цього предмета з позицій методологічного індивідуалізму, але не економічного, а соціологічного індивідуалізму4. При цьому індивід розглядається в сукупності своїх соціальних зв'язків і включеності у різні соціальні структури. Суспільство у цьому випадку не просто існує як абстрактна передумова, а вочевидь присутнє у тканині індивідуальної дії. Інститути і структури не тільки не виступають як щось наперед задане, що передує діям людини, обмежуючи і стимулюючи ці дії. Вони самі виступають як конфігурації систем соціально-економічної дії, конструюються акторами (суб'єктами цих дій), здатними до мобілізації ресурсів та подолання обмежень, що склалися історично.
Таке розуміння предмета соціології економіки зовсім не означає, що її дослідження обмежуються мікрорівнем. Мова йде про вибір, за висловом В. В. Радаєва, "вихідної точки", від якої починається аналітичний рух - від дії людини в економічній сфері - до соціально-економічних відносин між людьми - до формування інститутів та структур, що оформлюють та стимулюють соціально-економічні дії. При цьому сукупності інститутів і структур визначають локальні порядки економічного життя, а їхні взаємозв'язки, в свою чергу, відкривають шлях до аналізу порядків економічного життя на макрорівні.
Отже, головним елементом, "цеглинкою", з яких будуються будь-які соціальні відносини, в тому числі і соціально-економічні, є соціально-економічна дія, що вимагає дослідження її головного суб'єкта - людини.