Теоретичні підходи до розуміння мотивів

Серед теоретичних підходів до розуміння мотивів можна виділити такі:

1. Широке розуміння мотивів. Існує загальна мотиваційна

значущість предметів та явищ. Поруч з актуальними мотивами, які спонукають реальну активність, існують потенційні мотиви, які реальну активність не викликають. До потенційних мотивів належать:

·  те, що вже зроблено самою людиною та в якості екс-мотиву спонукає внутрішню діяльність;

·  те, для досягнення чого в людини немає можливостей;

·  низка життєво важливих потреб за благоприємних умов задовольняються автоматично (потреба в кисні);

·  активності людини не вимагає те, що створюється іншими;

·  узагальнені соціальні цінності, система поглядів і моральних норм, завдяки яким людину можуть глибоко хвилювати події, які не мають прямого відношення до її життя.

Цінності, ідеали, інтереси, смисли – різновиди оцінного, небезстороннього, небайдужого відношення людини до дійсності, джерелом чого є потреби. Мотиваційне відношення – оцінне відношення потребнісного походження. Оцінні відношення характеризує: постійна й принципова готовність стати чинниками поведінки (потенційні мотиви); не спонукаючи зовнішню діяльність вони зазвичай слугують детермінантами різних фор діяльності внутрішньої. Загальна мотиваційна значущість явищ існує, тому що важко уявити предмет, який не має для людини ніякого сенсу.

2. Вузьке розуміння мотивів. Мотив – вербалізація мети і програми дії, яка надає людині можливість її розпочати. Якщо людина не сформулювала мотив, вона його не мала, тобто дія була немотивованою. Функції мотивів: спрямовуюча, контролююча, захисна. Ознаки захисних мотивів:

·  зміст мети знаходиться в логічному протиріччі зі змістом програми;

·  програма логічно не суперечить меті, але обґрунтовує її лише частково;

·  негнучкий характер діяльності.

3. Заперечення існування мотивів. Ніяких мотивів взагалі не існує, тому що:

1) їх не можна спостерігати безпосередньо, тому не можна представити як факти дійсності;

2) вони не є фактами як реальні предмети, що доступні спостереженню.

Мотиви є умовні, допоміжні конструкти нашого мислення, які полегшують розуміння – гіпотетичні конструкти. Гіпотетичний конструкт (за Толменом) – це проміжна змінна, яку можна уставити в схему пояснення дії між обставинами ситуації, які первинно спостерігаються, та подальшими явищами поведінки.

Лекція 13. Теорії мотивації

13.1. Класичні теорії мотивації.

13.2. Динамічна теорія мотивації Курта Левіна.

13.3. Проблема класифікації потреб і мотивів.

13.4. Специфіка людської мотивації.

Класичні теорії мотивації

Майже всі класичні теоретичні напрямки психології та видатні психологи приділили увагу проблемі мотивації. В табл. 1 наведені основні положення класичних теорій мотивації.

Таблиця 1

Класичні теорії мотивації

0Напрям психології	Пояснювальний принцип
0Біхевіоризм	Принцип гомеостазу.
1Психоаналіз	Принцип гомеостазу й зняття напруги.
З.Фройд	Рушійні сили поведінки – інстинкти життя та смерті, які постачають індивіду енергію, що є джерелом його активності.
К.Г.Юнг	Колективне несвідоме складає основу індивідуального несвідомого, яке є джерелом активності індивіда.
А.Адлер	Потяг до досконалості, а не до задоволення – основний принцип мотивації поведінки.
К.Хорні (Горні)	Почуття незахищеності призводить до виникнення тривожності й людина виробляє стратегії поведінки задля її подолання.
Е.Фромм	Істинним прагненням людини є прагнення знайти своє справжнє “Я”.
Когнітивна психологія	Основу поведінки складають знання, уявлення, погляди стосовно подій зовнішнього світу, причин і наслідків. Поведінка залежить від уявлень про реальність.
Л.Фестінгер	Потужним мотивуючим фактором поведінки та ставлення до світу є прагнення людини позбутися стану дискомфорту, пов’язаного з когнітивним дисонансом.
Ф.Хайдер	Стан дисбалансу ініціює поведінку, спрямовану на відновлення балансу.
Р. Шенк і Р. Абельсон	Для пояснення процесів мотивації поведінки застосовується поняття “сценарій” (скріпт).
Гуманістична психологія	Основна мотивуюча сила людської поведінки – прагнення до повної реалізації своїх здібностей і потенцій.