Тема 10. зміст та напрями протестантизму

Протестантизм - це гілка католицької Церкви. Головним чином протестантизм поширений в країнах Західної і Північної Європи, Північної Америки. Він виник внаслідок протесту німецького монаха Мартіна Лютера (1483-1546 рр.) проти Папи Римського в 1517 році через поширення індульгенцій. Лютеранство представляє собою течію богословського оптимізму, бо Лютер навчав, що добрі діла взагалі не потрібні, а вистачить сама віра, бо Христос вмер за всіх нас, а тому не слід журитися гріхами. Він переклав Біблію з латинської мови на німецьку, видав катехизм християнської віри, його підтримало населення північної Німеччини. Іншими реформаторами протестантизму в ХУІ ст. були Ульріх Цвінглі (1484 – 1531 рр..) та Жак Кальвін (1509-1564 рр.). Священик У.Цвінглі, що проживав в Швейцарії, заперечував дійсну присутність Христа в Пресвятій Євхаристії і був предтечею Кальвіна. Кальвінізм представляє собою течію богословського песимізму, бо згідно вчення Кальвіна, Бог призначив частину людей до неба, яким не пошкодить жодний гріх, а частину до пекла, яким не допоможе жодне добре діло. Кальвін поширював своє вчення в Женеві, ставши диктатором цього міста. Там були заборонені театри, танці, бенкети, гарний одяг. Кальвінізм згодом поширився у Франції. Суть протестантизму: Божа благодать дарується без посередництва Церкви. Спасіння людини відбувається лише через її особисту віру в жертву Ісуса Христа. Миряни не відділяються від духовенства - священство розповсюджується на всіх віруючих. Іншою течією протестантизму є англіканізм, засновником якого був король Англії Генріх УШ (1509-1547 рр..), який наказав єпископам католицької Церкви в Англії визнати короля – главою Церкви, через те, що Папа Римський Климентій УП не дав йому подружнього розлучення. В Англіканській Церкві останнім часом практикується висвячення жінок на священиків і єпископів.

З таїнств протестантами признаються хрещення і cпогад причастя. Хрещення вірних здійснюється в зрілому віці. Віруючі не підкоряються Папі Римському. Богослужіння складається з проповідей, спільних молитов, співу псалмів. Протестанти не признають культ Богородиці, святих, чистилище, відкидають монашество, хресне знамення, священичу одежу, ікони, святі мощі. Філософською основою протестантизму є принцип фідеїцентризм (з латинської мови фідеї – віра) - віра є центром усього.

До протестантських Церков відносяться: п’ятидесятники, євангелісти, конгрегаціоналісти, баптисти, анабаптисти, меноніти, пресвітеріани, квакери, адвентисти, ейкуменісти, Англіканська Церква, методисти, Армія спасіння, мормони, унітарії і т.д. Культовим місцем протестантів є дім молитви. Духовними провідниками в протестантських Церквах є пастори і єпископи.

Баптисти (з грецької мови баптізмо-занурюю, хрещу) виникли в 1609 р. в Голландії, потім в Англії, Північній Америці, Німеччині та в ін. країнах. Вони поділяють всі християнські догмати, значну увагу, приділяючи особистій вірі в спокутну місію Христа. Вірять у можливість безпосереднього спілкування з Богом, відмовилися від посередництва священиків, спростили обрядовість і визнають єдине джерело віри – Біблію. В 1944 році баптисти об’єдналися з євангелістами, а в 1945 році з п’ятидесятниками в одну Церкву євангельських християн – баптистів. Анабаптисти наголошують на обов’язковому перехрещенню людини у своїй спільноті. П’ятидесятники взяли назву від свята Зіслання Святого Духа на апостолів. За їхньою догматикою спасіння грішників здійснюється через Святого Духа, необхідними умовами чого є: особиста віра, відданість Богові і зречення земних інтересів. Вони проводять колективні моління, доводячи себе до екстазу, а в цей момент на них сходить Святий Дух і вони дістають дар мовлення на неіснуючих мовах ( глоссолалії ). П’ятидесятники виникли в кінці ХІХ на початку ХХ ст. в США, поширені в Європі, Латинській Америці, Африці. Відмовляються від служби в армії. Методисти повстали внаслідок реформування Англіканської Церкви, відмовившись, щоб Церквою керував король. Їх називають ще Весліанською Церквою, бо її заснували брати Веслі.

Адвентисти (adventus з латинської мови – прихід) наголошують на другому приході Христа на Землю і близький кінець світу. Виникли в 30-х роках ХІХ ст. в США. Поділяються на напрямки: адвентисти 7 дня (святкують суботу) і адвентисти реформісти, що вороже ставляться до всякої влади. Відкидають вчення про безсмертя душі, пекло і рай. Не визнають рівності трьох осіб Божих.

Мормони (Церква Ісуса Христа святих останніх днів)– протестантська течія, що виникла в ХІХ ст. в США, яка ґрунтується на таємничих письменах ізраїльського пророка Мормона. Заснована Джозефом Смітом, який в 1830 р. опублікував книгу Мормона. Це еклектичне вчення, бо містить у собі суміш релігій. Ця секта визнала Пресвяту Трійцю, як трьох різних богів, тобто, визнає багатобожжя .Члени течії практикують полігамію або поліандрію (співжиття однієї жінки з декількома мужчинами). Секта є напівтаємною організацією (налічує близько 10 лн. людей). Сектою керує пророк, який одночасно є президентом, що має двох радників. Святе Письмо мормони тлумачать по-своєму, а найважливішою книгою вони вважають “Книгу Мормона”.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке протестантизм ?

2. У чому суть вчення Мартіна Лютера ?

3. У чому суть вчення Ульріха Цвінглі ?

4. У чому суть вчення Жака Кальвіна ?

5. Хто заснував Англіканську Церкву ?

6. Що не признають протестанти ?

7. Хто відноситься до протестантських Церков ?

8. Хто такі баптисти ?

9. Хто такі мормони ?